База знань Закон України "Про Збройні Сили України"

[Андрій Берлінов]

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про ЗСУ"

Глава I. Загальні положення
Глава II. Структура та організація Збройних Сил України
Глава III. Права та обов’язки військовослужбовців
Глава IV. Військова служба та мобілізація
Глава V. Відповідальність та дисципліна
Глава VI. Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння
Глава VII. Територіальний центр комплектування.
Глава VIII. Сили спеціальних операцій.
Глава IX. Про Національну Гвардію України.
Глава X. Підрозділ Державна прикордонна служба України
Глава XI. Головне управління розвідки.
Глава XII. Підрозділ інструкторів.
Прикінцеві положення
​

 

[Андрій Берлінов]

Глава I. Загальні положення​

Стаття 1. Завдання Збройних Сил України
Збройні Сили України (далі – ЗСУ) є військовим формуванням, яке забезпечує оборону та незалежність держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Основні завдання ЗСУ:
відбиття збройної агресії проти України;
охорона повітряного, морського та сухопутного простору;
участь у міжнародних миротворчих операціях;
виконання завдань у разі надзвичайного стану.

Стаття 2. Правова основа діяльності

Стаття 2.1 Діяльність ЗСУ регламентується Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
ЗСУ діють на принципах законності, єдності управління, централізованого керівництва, дисципліни та підзвітності народу України.

Стаття 3. Керівництво Збройними Силами

Стаття 3.1 Верховний Головнокомандувачем ЗСУ є Президент України.
Безпосереднє керівництво здійснює Генеральний штаб ЗСУ.
Міністерство оборони України забезпечує реалізацію державної політики у сфері оборони.

 

[Андрій Берлінов]

Глава II. Структура та організація Збройних Сил України​

Стаття 4. Загальна структура Збройних Сил України
Збройні Сили України складаються з видів та окремих родів військ (сил), органів управління, з’єднань, військових частин, навчальних закладів, установ та організацій.
Структура ЗСУ визначається Президентом України за поданням Міністерства оборони України та Генерального штабу.

До складу Збройних Сил входять:
Навчальний Корпус
Сили Спеціальних Операцій
Територіальний Центр Комплектування
Війсково Повітряні Сили
Головне Управління Розвідки
Національна Гвардія України
Підрозділ Інструкторів
інші формування, передбачені законом.

Стаття 5. Територія Збройних Сил України

Стаття 5.1 Територія Збройних Сил України є режимно-секретною територією.
Межі території Збройних Сил України визначаються Генералом ЗСУ.

Стаття 5.2 Право безперешкодного в’їзду та перебування на території ЗСУ мають:
Президент України;
Прем’єр-міністр України;
Радник Президента України;
Міністр оборони України;

Стаття 5.3 Співробітники державних організацій мають право в’їзду на територію ЗСУ виключно:
за попереднім запрошенням або дозволом керівного складу ЗСУ;
з метою надання допомоги у відбитті нападу;
при виконанні службових обов’язків, зокрема затримання злочинців, виконання розпоряджень чи Указів Президента України, а також інших повноважень, передбачених нормативно-правовими актами.

Стаття 5.4 Співробітники Міністерства охорони здоров’я України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій мають право безперешкодного проїзду та перебування на території військових частин ЗСУ у випадках надзвичайних ситуацій, зокрема:
ліквідування наслідків надзвичайних ситуацій;
надання медичної допомоги;
проведення рятувальних робіт.

 

[Андрій Берлінов]

Глава III. Права та обов’язки військовослужбовців​

Стаття 6. Загальні положення
Військовослужбовці Збройних Сил України є громадянами України, які проходять військову службу за призовом або за контрактом.
Права та обов’язки військовослужбовців визначаються Конституцією України, цим Законом, військовими статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Держава гарантує військовослужбовцям захист прав, свобод та законних інтересів, а також соціальне та правове забезпечення.


Стаття 7. Права військовослужбовців

Військовослужбовці мають право на:
належні умови проходження служби;
соціальний захист і медичне забезпечення;
освіту та професійний розвиток у системі військової підготовки;
участь у громадському житті в межах, визначених законом;
відпочинок, відпустки та встановлений час для особистих потреб;
захист честі та гідності, а також правову допомогу.

Військовослужбовці мають право на пенсійне забезпечення у випадках, передбачених законодавством.
Обмеження окремих прав військовослужбовців можливе лише у випадках, визначених Конституцією України (наприклад, щодо членства у політичних партіях).

Стаття 8. Обов’язки військовослужбовців

Військовослужбовці зобов’язані:
бути вірними військовій присязі та народу України;
сумлінно виконувати накази командирів;
зразково дотримуватись військової дисципліни;
підтримувати бойову готовність та постійно вдосконалювати професійну підготовку;
берегти державне і військове майно;
дотримуватися законів України, військових статутів та правил співжиття;
захищати незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України навіть ціною власного життя.

Стаття 9. Обмеження для військовослужбовців

Військовослужбовцям забороняється:
брати участь у страйках та акціях громадянської непокори;
входити до складу політичних партій чи вести політичну діяльність під час служби;
використовувати службове становище у власних інтересах;
розголошувати державну таємницю або службову інформацію.

Військовослужбовці зобов’язані дотримуватися принципу позапартійності у виконанні службових обов’язків.

 

[Андрій Берлінов]

Глава IV. Військова служба та мобілізація​

Стаття 10. Загальні положення про військову службу
Військова служба в Збройних Силах України є почесним обов’язком і конституційним обов’язком громадян України.

Проходження військової служби здійснюється у формах:
строкова військова служба;
служба у військовому резерві;
проходження служби у мобілізаційний період.

Порядок проходження служби визначається законом України про Зброїні Сили України, військовим статутом

Стаття 11. Мобілізація
Мобілізація – це комплекс заходів, спрямованих на переведення Збройних Сил України, інших військових формувань та держави в цілому на умови воєнного часу.

Мобілізація може бути:
загальною – охоплює всю державу та всі категорії військовозобов’язаних;
частковою – проводиться в окремих регіонах або серед окремих категорій громадян.

Рішення про проведення мобілізації приймає Президент України з подальшим затвердженням Верховною Радою України.

Стаття 12. Призов під час мобілізації
На військову службу під час мобілізації призиваються громадяни, які перебувають у запасі та резерві.
Призову підлягають військовозобов’язані незалежно від місця проживання, спеціальності та форми зайнятості.
В окремих випадках допускається призов громадян, які не проходили строкової служби, за їх згодою.

 

[Андрій Берлінов]

Глава V. Відповідальність та дисципліна​

Стаття 15. Загальні положення про відповідальність
Військовослужбовці Збройних Сил України несуть юридичну відповідальність за порушення Конституції України, законів, військових статутів та наказів командирів.

Відповідальність військовослужбовців може бути:
дисциплінарна;
адміністративна;
матеріальна;
кримінальна.
Ніхто з військовослужбовців не може бути притягнутий до відповідальності інакше, ніж на підставах і в порядку, визначених законом.


Стаття 16. Дисципліна у Збройних Силах України
Військова дисципліна є обов’язковим дотриманням військовослужбовцями порядку, визначеного законами, статутами та наказами командирів.
Дисципліна ґрунтується на свідомому і точному виконанні військової присяги, законів України та вимог статутів.
Порушення військової дисципліни тягне за собою дисциплінарну або іншу відповідальність відповідно до законодавства.


Стаття 17. Дисциплінарна відповідальність
За дисциплінарні проступки командири (начальники) мають право застосовувати до підлеглих заходи дисциплінарного впливу, передбачені статутом ЗСУ.

До військовослужбовців можуть застосовуватися такі стягнення:
зауваження;
догана;
пониження у посаді чи військовому званні;
інші заходи, передбачені статутами.
Дисциплінарні стягнення накладаються у межах компетенції відповідних командирів.


Стаття 19. Адміністративна та кримінальна відповідальність
За адміністративні правопорушення військовослужбовці притягаються до відповідальності відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За вчинення злочинів військовослужбовці несуть кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
Особливості провадження у справах щодо військовослужбовців визначаються прокуратурою. (у випадках, передбачених законом).


Стаття 20. Матеріальна відповідальність
Військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну державі, військовому майну чи іншим особам під час виконання службових обов’язків.
Порядок відшкодування шкоди регулюється кримінальним кодексом.

 

[Андрій Берлінов]

Глава VI. Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння​

Стаття 21. Необхідна оборона
Не є кримінально протиправним діяння військовослужбовця, вчинене з метою захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, а також життя і здоров’я військовослужбовців та цивільних осіб від суспільно небезпечного посягання.
Межі необхідної оборони визначаються характером і небезпекою посягання.


Стаття 22. Затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення
Не є злочином дії військовослужбовця, спрямовані на затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, якщо вони були необхідними для недопущення її втечі чи заподіяння шкоди.
Допускається застосування зброї та спеціальних засобів у порядку, передбаченому законодавством України та статутами Збройних Сил.

Стаття 23. Крайня необхідність
Не визнається злочином заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка безпосередньо
загрожує державі, військовослужбовцям чи цивільним особам.
Шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода.


Стаття 24. Виконання наказу або розпорядження
Не є кримінально протиправним діяння військовослужбовця, який діяв на виконання наказу чи розпорядження командира (начальника), якщо наказ був законним.
У разі виконання явно злочинного наказу відповідальність несе як особа, що його віддала, так і та, що його виконала.


Стаття 25. Виконання спеціального завдання в умовах воєнного чи надзвичайного стану
Не є кримінально протиправним діяння військовослужбовця, який виконує спеціальне завдання в умовах воєнного стану, бойових дій чи антитерористичної операції, якщо це завдання пов’язане з ризиком, необхідним для досягнення військової мети.
Перевищення меж допустимого ризику тягне відповідальність лише у випадках, коли військовослужбовець свідомо діяв всупереч наказу або явно порушив правила ведення бойових дій.

 

[Андрій Берлінов]

Глава VII. Територіальний центр комплектування.​

Стаття 26. Територіальний Центр Комплектування (ТЦК) - є органом військового управління, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері мобілізації, військового обліку та комплектування Збройних Сил.
Діяльність ТЦК спрямована на організацію та виконання заходів оборонного характеру, підготовку резерву, формування територіальної оборони та соціальний захист військовослужбовців.

Стаття 26.1 Структура ТЦК:
1. Командування ТЦК:
Начальник ТЦК.
Заступники начальника за напрямками (мобілізація, персонал, тероборона.)

2. Відділ комплектування та призову:
Проведення призову на строкову службу.
Формування підрозділів для бойових частин.

3. Відділ персоналу та обліку офіцерів:
Облік офіцерського складу.
Підготовка кадрового резерву.
Забезпечення кадрових ротацій.

4. Медична комісія (ВЛК):
Проведення медичних оглядів призовників і військовослужбовців.
Визначення придатності до військової служби.

Стаття 27. Положення про структуру

Стаття 27.1 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Комітетом відповідно Збройних Сил.
Стаття 27.2 Посади територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки комплектуються військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками Збройних Сил (далі - працівники) відповідно до їх штату та штатного розпису. Добір військовослужбовців для комплектування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їх призначення на посади, проходження військової служби та звільнення з неї здійснюються Керівником. Призначення на посади та звільнення з посад керівників та інших військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюються Керівником, Генералом Збройних Сил України.
Стаття 27.3 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівник, який організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міністром Оборони. Перевірка стану службової діяльності та мобілізаційної готовності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки проводиться в установленому законодавством порядку.

 

[Андрій Берлінов]

Глава VIII. Сили спеціальних операцій​

Стаття 28. Сили Спеціальних Операцій – це окремий рід сил Збройних Сил України, призначений для виконання спеціальних завдань у воєнний і мирний час, що потребують особливої підготовки, високої мобільності та дій у складних умовах.
Діяльність ССО спрямована на проведення спеціальних операцій, диверсійних і розвідувальних дій, антитерористичних заходів, інформаційно-психологічних операцій та співпрацю з союзними силами.

Стаття 28.1. Структура ССО:
Командування ССО:
Командувач ССО.
Заступники командувача за напрямами (оперативна діяльність, бойова підготовка, розвідка).

Бригади спеціального призначення:
Виконання бойових і диверсійних завдань.
Проведення рейдових дій у тилу противника.
Захоплення й утримання ключових об’єктів.

Центр спеціальної підготовки:
Підготовка операторів ССО.
Відбір, тренування та перевірка фізичної й психологічної стійкості бійців.​

Стаття 29. Положення про структуру

Сили Спеціальних Операцій є окремим родом сил, що входить до складу Збройних Сил України та підпорядковується безпосередньо Генеральному штабу.
Посади в ССО комплектуються виключно військовослужбовцями, які пройшли спеціальний відбір та підготовку, а також працівниками Збройних Сил відповідно до штатного розпису.
Керівництво діяльністю ССО здійснює Командувач ССО, який несе відповідальність за бойову готовність, підготовку особового складу та виконання спеціальних завдань.
Діяльність ССО координується Міністром Оборони України та спрямовується Генеральним штабом.
Перевірка стану бойової готовності, матеріально-технічного забезпечення та виконання завдань ССО здійснюється у встановленому законодавством порядку.​

 

[Андрій Берлінов]

Глава IX. Національна гвардію України.​

Стаття 30. Національна гвардія України – це військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ та призначене для забезпечення державної безпеки, охорони громадського порядку, захисту конституційного ладу та участі в обороні держави.
Діяльність НГУ спрямована на охорону державних органів та стратегічних об’єктів, боротьбу з тероризмом, участь у забезпеченні оборони країни, підтримання правопорядку у воєнний і мирний час.

Стаття 30.1. Структура НГУ:
Головне командування НГУ:
Головнокомандувач НГУ.
Заступники командувача (оперативна діяльність, тилове забезпечення, служба безпеки).

Спеціальні підрозділи швидкого реагування:
Антитерористичні операції.
Знешкодження диверсійних груп.
Штурмові дії в умовах міста.
Військові частини охорони громадського порядку:
Забезпечення безпеки під час масових заходів.
Патрулювання населених пунктів.
Припинення заворушень.
Підрозділи охорони органів влади та стратегічних об’єктів:
Охорона державних установ.
Супровід спецвантажів.
Захист об’єктів критичної інфраструктури.
Авіаційні та спеціальні транспортні підрозділи:
Виконання повітряних операцій (патрулювання, перевезення особового складу).
Забезпечення мобільності НГУ.
Навчальні центри та підрозділи підготовки інструкторів:
Підготовка особового складу НГУ.
Спеціальні курси з антитерористичної діяльності, охорони правопорядку та бойових дій.

Стаття 32. Положення про структуру

1. Національна гвардія України є військовим формуванням із правоохоронними функціями, що виконує завдання з охорони громадського порядку, державних органів, боротьби з тероризмом та оборони держави.
2. Посади в НГУ комплектуються військовослужбовцями та працівниками, які проходять службу за призовом відповідно до чинного законодавства.
3. Діяльність НГУ очолює Головнокомандувач НГУ, який здійснює керівництво силами, несе відповідальність за їхню бойову готовність і виконання завдань.
Координація діяльності Національної гвардії здійснюється Міністром внутрішніх справ.
Перевірка стану готовності, дисципліни та виконання завдань НГУ проводиться у встановленому законодавством порядку.

 

[Андрій Берлінов]

Глава X. Підрозділ Державна прикордонна служба України​

Стаття 33. Державна прикордонна служба України - орган спеціального призначення, відповідальним за охорону державного кордону України, забезпечення її суверенітету та боротьбу з правопорушеннями на кордоні, такими як незаконна міграція та контрабанда.
Стаття 34. На Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Стаття 34-1. Основними функціями Державної прикордонної служби України є:

• охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;
• охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов’язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;
• ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України.
• участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів;
• участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом;
• участь у здійсненні державної охорони місць постійного і тимчасового перебування Президента України та посадових осіб.
• охорона закордонних дипломатичних установ України;
• координація у мирний час діяльності утворених відповідно до законів України військових формувань та відповідних правоохоронних органів;
• Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України.

Стаття 34-2. Основними принципами діяльності Державної прикордонної служби України є:
1) законність;
2) повага і дотримання прав та свобод людини та громадянина;
3) позапартійність;
4) безперервність;
5) поєднання гласних, негласних та конспіративних форм і методів діяльності;
6) єдиноначальність; колегіальність при розробці важливих рішень;
7) взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань;
8) відкритість для демократичного цивільного контролю.
Стаття 34-3 Командування ДПСУ:
1) Куратор;
2) Керівник;
3) Зам. Керівника.
Стаття 34-4. Під час чергування на державному кордоні співробітник має право та зобов'язаний:
1. Представлятися при зверненні до громадян, зазначати військове звання та підрозділ.
2. За вимогою громадянина — пред’являти службове посвідчення.
3. Дотримуватись субординації та правил військової дисципліни.
4. Вести відеофіксацію всіх дій на державному кордоні.
5. Відкривати вогонь на ураження лише у випадках:

• Якщо особа чинить збройний опір;
• Якщо відкрила вогонь по співробітниках чи громадянах;
• Якщо створює реальну загрозу життю та здоров’ю інших осіб;
• Якщо втікає від покарання.

6. Перевіряти документи
7. Видавати талон на пропуск до наступної стадії перевірки
Стаття 34-5. Підстави для не надання талону:
1. Відсутність закордонного паспорту;
2. За наявністю судових або кримінальних обмежень:
1) Громадянин є підозрюваним, обвинуваченим або засудженим у кримінальному провадженні — до завершення справи або відбуття покарання.
2) Є судова заборона на виїзд за кордон
3. Виконання зобов’язань перед державою або іншими особами.
1) Особа ухиляється від виконання судового рішення
4. Державні інтереси або мобілізаційні обмеження.
1) У період воєнного стану певним категоріям осіб (зокрема військовозобов’язаним чоловікам) може бути тимчасово обмежено виїзд з України.
2) Особа допущена до державної таємниці — до закінчення строку обмеження виїзду.
5. Подання неправдивих або недостовірних даних.
1) Якщо під час заповнення заявки та подання документів до неї виявлено підроблені або фальшиві документи.
2) Надано неповні або недостовірні відомості.

​

 

[Андрій Берлінов]

Глава XI. Головне управління розвідки.​

Стаття 35. Головне управління розвідки – це спеціальний орган військового управління, що здійснює розвідувальну діяльність в інтересах оборони та безпеки держави, забезпечує збройні сили актуальною інформацією про противника та координує роботу розвідувальних підрозділів.
Діяльність ГУР спрямована на добування, аналіз і використання інформації про військові, політичні, економічні та технічні загрози, проведення спеціальних операцій і забезпечення стратегічного керівництва в сфері безпеки.

Стаття 35.1. Структура ГУР:
Командування ГУР:
Начальник ГУР.
Заступники начальника (оперативна діяльність, аналітика, контррозвідка, технічна розвідка).

Підрозділи військової розвідки:
Польова розвідка у зонах бойових дій.
Виявлення дислокації противника.
Оперативно-тактична інформація для командування військ.

Навчальні центри підготовки розвідників:
Відбір і підготовка особового складу.
Курси зі спецоперацій, аналітики та технічної розвідки.
Міжнародне співробітництво і тренування.

Стаття 36. Положення про структуру

1. Головне управління розвідки є центральним органом військового управління у сфері розвідки, що підпорядковується Міністру оборони та Генеральному штабу.
Посади у ГУР комплектуються офіцерами, спеціалістами технічних напрямів і підготовленими працівниками, які пройшли спеціальний відбір.
2. Керівництво ГУР здійснює Начальник, який відповідає за організацію розвідувальної діяльності, стратегічне планування та забезпечення обороноздатності держави.
3. Діяльність ГУР координується у взаємодії з іншими військовими і правоохоронними структурами.
4. Перевірка ефективності роботи ГУР проводиться у визначеному порядку відповідними державними органами.

 

[Андрій Берлінов]

Глава XII. Підрозділ інструкторів.​

Стаття 37. Підрозділ інструкторів – це спеціалізований орган у складі Збройних Сил, призначений для підготовки військовослужбовців, підвищення їхньої бойової кваліфікації та забезпечення відповідності сучасним стандартам ведення війни.

Стаття 37. 1. Діяльність підрозділу інструкторів спрямована на навчання особового складу, проведення тренувань, розробку нових програм бойової та тактичної підготовки, а також забезпечення ефективності дій військ у мирний і воєнний час.

Стаття 37.2. Структура підрозділу інструкторів:
Командування підрозділу:
Командир підрозділу.
Заступники командира (з бойової підготовки, з технічної підготовки, з тилового забезпечення).

Відділ бойової підготовки:
Проведення тактичних навчань.
Відпрацювання навичок ведення бою в різних умовах.
Підготовка командирів малих підрозділів.

Відділ спеціальної підготовки:
Навчання снайперів, саперів, розвідників.
Курси з виживання, маскування та партизанських дій.
Тренування в умовах міста та лісової місцевості.

Відділ вогневої та тактико-технічної підготовки:
Стрільбища та полігони.
Використання стрілецької, гранатометної, мінометної та іншої зброї.
Відпрацювання координації підрозділів.

Відділ фізичної підготовки та виживання:
Підтримка фізичної витривалості особового складу.
Курси рукопашного бою.
Психологічна стійкість і тренування витривалості.

Навчальний центр інструкторів:
Підготовка нових інструкторів.
Курси для підвищення кваліфікації.

Стаття 38. Положення про структуру​

Підрозділ інструкторів є навчально-бойовим органом, що забезпечує підготовку військовослужбовців і розвиток системи бойової готовності.
Посади в підрозділі комплектуються досвідченими військовослужбовцями та інструкторами, які пройшли службу у бойових частинах і мають необхідну кваліфікацію.
Керівництво діяльністю підрозділу здійснює Командир, який відповідає за організацію навчань, підготовку особового складу та впровадження нових методик.
Підрозділ інструкторів діє у взаємодії з бойовими частинами, навчальними центрами та штабами для забезпечення комплексної підготовки.
Перевірка діяльності підрозділу інструкторів проводиться відповідними органами військового управління у визначеному порядку.

 

[Андрій Берлінов]

Прикінцеві положення​

Стаття 39. Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 40. Цей документ набирає чинності з моменту його ухвалення.
Стаття 41. Всі положення та статті, визначені у цьому документі, є обов’язковими для виконання.
Стаття 42. Діяльність усіх військових структур, викладених у документі, спрямована на захист суверенітету, територіальної цілісності та безпеки держави.

Розробник Дмитро Ковалевич