Схвалено Закон України | Про Міністерство Охорони Здоров'я Південної України

[Павло Орлик]

​

Закон Південної України​

Про Міністерство охорони здоров’я Південної України​

Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Міністерство охорони здоров’я України, статус працівників системи охорони здоров’я, їхні права та обов’язки.

​

Розділ I​

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ​

Стаття 1. Предмет регулювання​

Цей Закон визначає правовий статус, завдання, повноваження, організацію діяльності та відповідальність Міністерства охорони здоров’я Південної України.
Дія цього Закону поширюється на всіх співробітників Міністерства охорони здоров’я Південної України.

Стаття 2. Основні засади державної політики у сфері охорони здоров’я​

Здоров’я та безпека громадян є одним із пріоритетів державної політики Південної України

Держава забезпечує формування та реалізацію політики у сфері охорони здоров’я через Міністерство охорони здоров’я Південної України.


Стаття 3. Пріоритетність медичної допомоги

Життя громадянина є найвищою цінністю. Будь-яке перешкоджання роботі медика прирівнюється до загрози національній безпеці.

Співробітник МОЗ при виконанні обов’язків є недоторканною особою.

Розділ II​

ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА СТРУКТУРА МОЗ​

Стаття 4. Статус Міністерства охорони здоров’я ​

Міністерство охорони здоров’я (далі — МОЗ) є центральним органом виконавчої влади.

МОЗ забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

МОЗ здійснює свою діяльність на всій території держави Південної України.

Стаття 5. Нормативно-правове регулювання діяльності МОЗ​

МОЗ у своїй діяльності керується законами Південної України та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок організації діяльності, внутрішня структура, режим роботи та інші питання функціонування МОЗ визначаються Статутом МОЗ.

Стаття 6. Керівництво МОЗ​

До структури МОЗ входять: Міністр, Головний лікар, Заступники, Головні відділень та Відділ Психологічної експертизи.

Стаття 7. Відсторонення від виконання обов’язків​

Співробітник МОЗ може бути тимчасово відсторонений від виконання посадових обов’язків у разі:

1. наявності обґрунтованих сумнівів у його кваліфікації;
2. грубого або систематичного порушення службової дисципліни;
3. порушення законодавства України;
4. інших підстав, визначених законом.

Рішення про відсторонення приймається Міністром охорони здоров’я або уповноваженою посадовою особою.

Розділ III​

ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ МОЗ​

Стаття 8. Основні завдання МОЗ​

МОЗ відповідно до покладених на нього завдань:

1. забезпечує реагування на виклики та надання первинної медичної допомоги;
2. забезпечує інфекційну та санітарно-епідеміологічну безпеку;
3. здійснює контроль за обігом, зберіганням та використанням медичних препаратів;
4. організовує та проводить перевірки у сфері охорони здоров’я;
5. проводить медичні огляди, надає консультації та операційні втручання;
6. організовує освітню діяльність у сфері охорони здоров’я;
7. взаємодіє з іншими державними органами.

Стаття 9. Реагування на надзвичайні події​

У разі отримання інформації про надзвичайну ситуацію або терористичний акт МОЗ зобов’язане невідкладно направити медичну бригаду до місця події.

Граничний норматив прибуття на виклик не більше 5 хвилин у межах населеного пункту.

Виклики від державних органів підлягають невідкладному та пріорітетному розгляду.

У зоні активних бойових дій медична допомога надається за принципом «Золотої години» та протоколами тактичної медицини.

Співробітник МОЗ не зобов'язаний ризикувати життям у «червоній зоні» без супроводу правоохоронних органів або ЗСУ, але зобов'язаний очікувати на безпечній відстані («жовта зона»).

Стаття 10. Права співробітників МОЗ​

Співробітники МОЗ мають право:

1. використовувати законні методи для виконання своїх обов’язків;
2. здійснювати фото-, відео- та аудіофіксацію під час виконання службових повноважень;
3. проникати до приміщень, з яких надійшов виклик, у межах закону;
4. звертатися до правоохоронних органів у разі перешкоджання діяльності;
5. отримувати допомогу інших державних органів.
6. на примусове виведення особи з території лікарні силами охорони або поліції у разі порушення громадського порядку або заважання проведенню операції.
7. на використання засобів седації (заспокійливого) у випадках агресивної поведінки пацієнта, що загрожує медичному персоналу.
8. Для проведення складних операцій медик має право закрити операційну для сторонніх осіб, включно з офіцерами поліції (до моменту стабілізації пацієнта).

Стаття 11. Дисциплінарна відповідальність​

За невиконання або неналежне виконання службових обов’язків співробітники МОЗ несуть відповідальність відповідно до закону.

Співробітник не несе відповідальності за наслідки, що настали внаслідок надання пацієнтом неправдивої або неповної інформації, якщо він діяв добросовісно та в межах своїх повноважень.

Стаття 12. Заборони​

Співробітникам МОЗ забороняється:

1. невиконання законних наказів керівництва;
2. відмова від реагування на виклик без поважних причин;
3. використання службового транспорту в особистих цілях;
4. фальсифікація службових даних.

Розділ IV​

ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ​

Стаття 13. Поняття лікарської таємниці​

Лікарська таємниця — це інформація про стан здоров’я особи, діагноз, результати обстеження та інші відомості, отримані під час надання медичної допомоги.

Така інформація не підлягає розголошенню без згоди пацієнта.

Стаття 14. Випадки розголошення​

Розголошення лікарської таємниці допускається:

1. за згодою пацієнта;
2. на підставі рішення суду;
3. на запит правоохоронних органів у межах закону.

Стаття 15. Спеціальні випадки звітування

Співробітник МОЗ зобов'язаний зафіксувати та передати інформацію до правоохоронних органів у разі виявлення:

1. вогнепальних поранень;
2. ножових поранень;
3. ознак насилля.

Передача інформації здійснюється виключно після стабілізації стану пацієнта та усунення загрози його життю.

Документ набирає чинності з моменту його підписання та оприлюднення.