Схвалено Закон України | Про Національну Поліцію Південної України

[Павло Орлик]

ЗАКОН ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ​

Про Національну поліцію​

Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції Південної України, статус поліцейських, їхні права та обов’язки.

Розділ I - ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ​

Стаття 1. Національна поліція Південної України​

1. Національна поліція Південної України (далі – поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
2. Поліція діє на всій території Південної України.

Стаття 2. Завдання поліції​

1. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
   
   1. забезпечення публічної безпеки і порядку;
   2. охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
   3. протидії злочинності;
   4. надання в межах, визначених законом, допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Стаття 3. Правова основа діяльності поліції​

1. У своїй діяльності поліція керується Конституцією Південної України, цим Законом, іншими законами Південної України, актами Президента Південної України, постановами Верховної Ради Південної України, актами Кабінету Міністрів Південної України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ Південної України та іншими нормативно‑правовими актами.

Стаття 4. Взаємодія поліції з органами державної влади та органами місцевого самоврядування​

1. Поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з іншими правоохоронними органами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами відповідно до закону.

Стаття 5. Використання найменування та ознак належності до поліції​

1. Ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.
2. Використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами найменування поліції або похідних від нього, а також ознак належності до поліції на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, у назвах організацій без належних правових підстав забороняється і тягне відповідальність, встановлену законом.

Розділ II - ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ​

Стаття 6. Верховенство права​

1. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 7. Дотримання прав і свобод людини​

1. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами Південної України.
2. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами Південної України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
3. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або відпала необхідність у їх подальшому застосуванні.
4. Поліцейському за будь-яких обставин заборонено здійснювати, підбурювати, сприяти або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
5. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов’язаний вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та невідкладно доповісти безпосередньому керівництву.

Стаття 8. Законність​

1. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами Південної України.
2. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
3. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів Південної України.
4. Під час дії воєнного або надзвичайного стану поліція діє згідно зі своїм призначенням з урахуванням обмежень прав і свобод громадян, визначених Конституцією та законами Південної України.

Стаття 9. Відкритість та прозорість​

1. Поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституцією та законами Південної України, забезпечуючи інформування суспільства про свою діяльність, якщо це не шкодить досудовому розслідуванню, безпеці громадян чи держави.

Розділ III - СИСТЕМА ПОЛІЦІЇ ТА СТАТУС ПОЛІЦЕЙСЬКИХ​

Стаття 10. Система поліції​

1. Систему поліції складають:
   
   1. центральний орган управління поліції – Головне управління Національної поліції у місті Києві;
   2. територіальні органи поліції – головні управління, управління, відділи та інші підрозділи поліції в містах і регіонах Південної України, у тому числі в містах Дніпро, Харків та інших адміністративно‑територіальних одиницях.
2. У складі поліції функціонують:
   
   1. кримінальна поліція;
   2. патрульна поліція;
   3. органи досудового розслідування;
   4. поліція охорони;
   5. спеціальна поліція;
   6. поліція особливого призначення;
   7. інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції.

Стаття 11. Центральний орган управління поліції​

1. Структуру та штатний розпис центрального органу управління поліції затверджує керівник поліції.

Стаття 12. Територіальні органи поліції​

1. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
2. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує керівник поліції.

Стаття 13. Основні повноваження Міністра внутрішніх справ Південної України у відносинах з поліцією​

1. Міністр внутрішніх справ Південної України:
   
   1. забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також надання поліцейських послуг, та контролює її реалізацію поліцією;
   2. забезпечує нормативно‑правове регулювання діяльності поліції, погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів Південної України проекти законів та інших актів з питань діяльності поліції;
   3. здійснює інші повноваження, передбачені законами Південної України.

Стаття 14. Поліцейський​

1. Поліцейським є громадянин Південної України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
2. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон встановленого зразка.

Стаття 15. Основні обов’язки поліцейського​

1. Поліцейський зобов’язаний:
   
   1. неухильно дотримуватися положень Конституції Південної України, законів та інших нормативно‑правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
   2. професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог закону, службових інструкцій та наказів керівництва;
   3. поважати і не порушувати прав і свобод людини;
   4. надавати невідкладну, зокрема домедичну, допомогу особам, які її потребують;
   5. зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відомою у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
   6. утримуватися від дій, які дискредитують поліцію чи підривають авторитет поліцейського;
   7. роз’яснювати громадянам підстави своїх дій та вимог у зрозумілій формі, не принижуючи їхньої честі та гідності.
2. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та на вимогу пред’явити службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи посвідчення з рук.
3. Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням служби, можуть бути покладені на поліцейського виключно законом або прийнятими на його виконання актами.

Стаття 15.1. Пояснення підстав дій поліцейського​

1. Під час звернення до особи або застосування щодо неї поліцейського заходу поліцейський зобов’язаний коротко повідомити причину звернення чи застосування такого заходу (зупинка транспортного засобу, перевірка документів, поверхнева перевірка тощо).
2. За можливості поліцейський указує вид правопорушення або нормативний акт (Кримінальний кодекс, Кодекс Південної України про адміністративні правопорушення, цей Закон чи інший закон), яким він керується.
3. Поліцейський не зобов’язаний здійснювати повний юридичний аналіз, цитувати норми законодавства дослівно або проводити правову консультацію на вимогу особи під час виконання невідкладних службових обов’язків.
4. Вимоги особи надати детальне тлумачення закону, які супроводжуються відмовою виконувати законні розпорядження поліцейського, розцінюються як ухилення від виконання законної вимоги представника влади і можуть тягти відповідальність, передбачену законом.
5. Після припинення невідкладних дій поліцейський або його керівник, за можливості, надає особі інформацію про статтю закону, на підставі якої були застосовані відповідні заходи, та роз’яснює порядок оскарження дій поліції.

Стаття 15.2. Правовий і соціальний захист поліцейського​

1. Поліцейський під час виконання службових обов’язків перебуває під захистом держави.
2. Посягання на життя, здоров’я, честь, гідність або майно поліцейського у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків тягне відповідальність, передбачену Кримінальним кодексом Південної України.
3. Образи, погрози чи інші дії, спрямовані на приниження поліцейського, не звільняють особу від обов’язку виконувати законні вимоги поліцейського.

Стаття 16. Однострій поліцейських​

1. Поліцейські мають єдиний однострій установленого зразка, який надається безоплатно.
2. На однострої поліцейського обов’язково розміщується спеціальний жетон з індивідуальним номером.
3. Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати спеціальний жетон, а також будь-яким чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому.

Стаття 17. Вітання поліцейських під час перебування у строю​

1. На вітання керівника або старшого за спеціальним званням «Слава Україні» всі поліцейські, які перебувають у строю, відповідають: «Героям слава».
2. У разі прощання порядок вітання зберігається.

Стаття 18. Керівник та заступники керівника поліції​

1. Безпосереднє керівництво поліцією здійснює керівник поліції.
2. Керівник поліції має першого заступника та інших заступників.
3. Керівник поліції здійснює єдине керівництво всією системою поліції, видає обов’язкові для виконання накази, формує структуру і штат поліції, забезпечує виконання покладених на поліцію завдань та звітує перед Міністром внутрішніх справ Південної України.

Стаття 18.1. Система спеціальних звань і посад у поліції​

1. У Національній поліції встановлюються такі спеціальні звання:
   
   1. молодший склад: курсант поліції, рядовий поліції, капрал поліції, сержант поліції, старший сержант поліції;
   2. середній склад: молодший лейтенант поліції, лейтенант поліції, старший лейтенант поліції, капітан поліції, майор поліції;
   3. старший склад: підполковник поліції, полковник поліції;
   4. вищий склад: генерал поліції.
2. Перелік посад у підрозділах поліції та відповідні їм спеціальні звання визначаються штатним розписом, затвердженим керівником поліції.

Стаття 18.2. Прийняття на службу до поліції та звільнення зі служби​

1. На службу до поліції приймаються громадяни Південної України, які відповідають установленим вимогам щодо освіти, стану здоров’я, ділових і моральних якостей.
2. Порядок конкурсного відбору, стажування, присвоєння першого спеціального звання та укладення контракту про проходження служби в поліції визначається внутрішніми актами поліції.
3. Поліцейський звільняється зі служби у зв’язку із:
   
   1. закінченням строку контракту;
   2. власним бажанням;
   3. станом здоров’я;
   4. скороченням штату;
   5. вчиненням дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби;
   6. набранням законної сили обвинувальним вироком суду.

Стаття 19. Відповідальність поліцейських​

1. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно‑правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до законів Південної України.

Стаття 19.1. Дисциплінарна відповідальність поліцейських​

1. За порушення службової дисципліни до поліцейського можуть застосовуватися такі дисциплінарні стягнення:
   
   1. зауваження;
   2. догана;
   3. сувора догана;
   4. пониження в посаді;
   5. пониження в спеціальному званні;
   6. звільнення зі служби в поліції.
2. Підстави та порядок застосування дисциплінарних стягнень визначаються дисциплінарним статутом Національної поліції Південної України.

Розділ IV - ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ​

Стаття 20. Основні повноваження поліції​

1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
   
   1. здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання правопорушенням, виявляє та усуває причини, що їм сприяють;
   2. своєчасно реагує на заяви та повідомлення про правопорушення, вживає заходів для їх виявлення та припинення;
   3. здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
   4. здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про адміністративні стягнення та забезпечує їх виконання;
   5. розшукує осіб, які переховуються від органів слідства та суду, ухиляються від відбування покарання, пропали безвісти, а також здійснює розшук боржників чи дітей у виконавчому провадженні;
   6. вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку у громадських місцях, регулює дорожній рух, контролює дотримання правил дорожнього руху та правомірність експлуатації транспортних засобів;
   7. обробляє екстрені виклики за єдиним номером 102;
   8. надає домедичну допомогу постраждалим, вживає заходів для ідентифікації осіб, які не здатні повідомити інформацію про себе, та невпізнаних трупів;
   9. здійснює контроль за дотриманням правил зберігання і використання зброї, боєприпасів та інших предметів дозвільної системи;
   10. доставляє затриманих осіб та осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, здійснює конвоювання взятих під варту осіб та їх охорону під час судових засідань;
   11. здійснює техніко‑криміналістичне забезпечення огляду місця події, у тому числі проведення вибухотехнічних робіт;
   12. використовує повітряні судна, безпілотні літальні апарати та водний транспорт для виконання своїх повноважень;
   13. здійснює охорону військових об’єктів та об’єктів державної власності у випадках, передбачених законом;
   14. виконує інші повноваження, прямо встановлені законами Південної України.

Розділ V - ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ​

Стаття 21. Вимоги до поліцейського заходу​

1. Поліцейський захід – це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
2. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції.
3. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
4. Поліцейський захід є законним, якщо він прямо визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами Південної України.

Стаття 22. Превентивні поліцейські заходи​

1. Поліція може застосовувати такі превентивні поліцейські заходи:
   
   1. перевірка документів особи;
   2. опитування особи;
   3. поверхнева перевірка і огляд;
   4. зупинення транспортного засобу;
   5. вимога залишити певне місце та обмеження доступу до визначеної території або об’єкта;
   6. обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
   7. проникнення до житла чи іншого володіння особи у випадках, передбачених законом;
   8. застосування технічних приладів і технічних засобів відеозапису;
   9. перевірка дотримання встановлених законом обмежень стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб.
2. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліцейський зобов’язаний повідомити особі причини застосування до неї такого заходу, якщо це не перешкоджає виконанню службових повноважень.

Стаття 23. Перевірка документів особи​

1. Поліцейський має право вимагати від особи документи, що посвідчують її особу та/або підтверджують певне право, у спосіб, який дозволяє прочитати й зафіксувати дані, у таких випадках:
   
   1. якщо зовнішні ознаки особи, її дії або місце перебування дають підстави вважати, що вона може бути причетною до вчинення правопорушення або до неї застосовано заходи розшуку;
   2. якщо є підстави вважати, що особа вчинила або планує вчинити правопорушення;
   3. якщо особа перебуває на об’єкті зі спеціальним режимом або у зоні посиленого контролю;
   4. якщо особа має при собі зброю, боєприпаси, наркотичні засоби чи інші предмети обмеженого обігу і необхідно перевірити законність їхнього зберігання;
   5. якщо особа є учасником дорожньо‑транспортної пригоди чи іншої події, що потребує оформлення матеріалів;
   6. якщо зовнішні ознаки чи поведінка особи або її транспортного засобу викликають обґрунтовану підозру у причетності до правопорушення.
2. Під час дії воєнного стану або загальної мобілізації поліцейський має право вимагати від громадян, які підлягають військовому обліку, пред’явити військово‑обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу.

Стаття 24. Опитування особи​

1. Поліцейський має право опитати особу, якщо є підстави вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень.
2. Опитування є добровільним, і особа має право відмовитися від відповіді на запитання.
3. Перед опитуванням поліцейський, за можливості, пояснює мету і підстави проведення опитування, якщо це не перешкоджає виконанню службових завдань.

Стаття 25. Поверхнева перевірка та огляд​

1. Поверхнева перевірка – це візуальний огляд особи, речей чи транспортного засобу, а також проведення рукою або спеціальним приладом по поверхні одягу для виявлення зброї, заборонених або небезпечних предметів.
2. Поліцейський має право провести поверхневу перевірку особи, її речей або транспортного засобу, якщо:
   
   1. є підстави вважати, що особа має при собі зброю, вибухові речовини, наркотики чи інші небезпечні або заборонені предмети;
   2. є підстави вважати, що у транспортному засобі або речах може перебувати особа, яка незаконно утримується, або яка переховується від органів влади;
   3. є підстави вважати, що транспортний засіб, багаж чи інші речі використовуються для вчинення правопорушення.
3. Поверхнева перевірка проводиться, як правило, у присутності особи, яка перевіряється. Особа, за можливості, самостійно демонструє вміст речей чи транспортного засобу на вимогу поліцейського.
4. У разі виявлення під час поверхневої перевірки ознак кримінального правопорушення поліцейський забезпечує збереження слідів та предметів правопорушення й діє відповідно до Кримінального процесуального кодексу Південної України.

Стаття 26. Зупинення транспортного засобу​

1. Поліцейський має право зупинити транспортний засіб у таких випадках:
   
   1. водій порушив правила дорожнього руху;
   2. наявні ознаки технічної несправності транспортного засобу;
   3. є підстави вважати, що водій, пасажири або транспортний засіб причетні до правопорушення, ДТП чи злочину;
   4. транспортний засіб перебуває в розшуку;
   5. необхідно опитати водія чи пасажирів як свідків;
   6. необхідно залучити водія для надання допомоги поліції або потерпілим;
   7. прийнято рішення про обмеження або заборону руху на певній ділянці дороги;
   8. є ознаки порушення порядку використання спеціальних світлових або звукових сигналів;
   9. є дані, що в транспортному засобі перебуває особа, яка втекла з місця тримання під вартою або з‑під варти.
2. Після зупинки транспортного засобу поліцейський зобов’язаний повідомити водієві конкретну причину зупинки.

Стаття 27. Вимога залишити місце та обмеження доступу​

1. Поліцейський має право вимагати від особи залишити певне місце або обмежити доступ до території, будівлі чи іншого об’єкта, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя та здоров’я людей, збереження слідів правопорушення або проведення слідчих (розшукових) дій.
2. Поліція може тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів та пішоходів під час затримання осіб, ліквідації наслідків аварій, надзвичайних ситуацій, проведення спеціальних операцій.

Стаття 28. Проникнення до житла чи іншого володіння особи​

1. Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без ухвали суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:
   
   1. рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;
   2. безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення;
   3. припиненням кримінального правопорушення, що створює реальну загрозу життю або здоров’ю осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні.
2. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може необґрунтовано обмежувати право особи користуватися своїм майном.
3. Про кожен випадок проникнення до житла чи іншого володіння особи поліцейський складає протокол, який надалі подається на розгляд суду в порядку, визначеному законом.

Стаття 29. Поліцейські заходи примусу​

1. Для виконання покладених на поліцію завдань та повноважень поліцейські можуть застосовувати:
   
   1. фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби;
   2. спеціальні засоби;
   3. вогнепальну зброю.
2. Фізична сила, спеціальні засоби і зброя застосовуються лише у випадках, коли інші поліцейські заходи не забезпечують виконання повноважень поліції або є явно неефективними.
3. Поліцейський повинен негайно припинити застосування примусу, коли досягнуто мети його застосування або подальше застосування є недоцільним.

Стаття 30. Порядок застосування поліцейських заходів примусу​

1. Перед застосуванням фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї поліцейський зобов’язаний попередити про це особу та надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги, крім випадків, коли зволікання створює реальну загрозу життю чи може призвести до тяжких наслідків, або коли таке попередження є неможливим.
2. Попередження здійснюється голосом або з використанням гучномовних пристроїв.
3. Вид і інтенсивність застосування примусу обираються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та особи порушника, із використанням мінімально необхідної сили.
4. Після застосування примусу поліцейський зобов’язаний забезпечити надання медичної допомоги особам, які її потребують, та повідомити свого безпосереднього керівника.
5. Заборонено застосовувати силу, спеціальні засоби і зброю щодо вагітних жінок, малолітніх дітей, осіб з явними ознаками інвалідності та осіб похилого віку, крім випадків, коли такі особи чинять збройний або груповий напад, що загрожує життю чи здоров’ю людей.

Стаття 31. Застосування фізичної сили​

1. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби, для:
   
   1. забезпечення особистої безпеки поліцейського або інших осіб;
   2. припинення правопорушень;
   3. подолання протидії законним вимогам поліцейського;
   4. затримання осіб, які вчинили правопорушення, якщо інші засоби є неефективними.

Стаття 32. Застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї​

1. До спеціальних засобів належать, зокрема: кийки, кайданки, електрошокові пристрої, засоби зупинення транспорту, маркувальні речовини, світлозвукові та інші спеціальні пристрої, водомети, бронетехніка та інші засоби, визначені нормативно‑правовими актами.
2. Вогнепальна зброя є найсуворішим заходом примусу і може застосовуватись лише у виняткових випадках для:
   
   1. захисту життя поліцейського або інших осіб від нападу, що загрожує життю чи може спричинити тяжкі тілесні ушкодження;
   2. звільнення заручників або незаконно утримуваних осіб;
   3. відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої чи приміщення;
   4. затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого злочину та яка чинить збройний опір або намагається втекти з використанням зброї чи транспортного засобу;
   5. зупинки транспортного засобу, водій якого своїми діями створює реальну загрозу життю чи здоров’ю людей і не реагує на законні вимоги зупинитися;
   6. знищення безпілотних літальних апаратів чи інших технічних засобів, що створюють реальну загрозу життю чи безпеці людей або об’єктів.
3. Перед застосуванням вогнепальної зброї поліцейський зобов’язаний попередити про намір її застосування, крім випадків раптового збройного нападу, спроби заволодіти зброєю поліцейського або в інших ситуаціях, коли зволікання створює безпосередню загрозу життю чи може спричинити тяжкі наслідки.
4. Забороняється застосовувати вогнепальну зброю у місцях великого скупчення людей, а також у вибухонебезпечних місцях, якщо це може створити загрозу для сторонніх осіб, крім випадків крайньої необхідності.
5. Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї поліцейський негайно повідомляє свого безпосереднього керівника та прокурора в порядку, визначеному законом.
6. Поліцейський має право привести зброю у стан готовності до застосування, якщо є достатні підстави вважати, що щодо нього або інших осіб може бути вчинено збройний напад.

Розділ VI - ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ​

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення.
2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані сприяти поліції у виконанні покладених на неї завдань у порядку, визначеному законодавством Південної України.