Розділ I. Загальні положення
Стаття 1. Державний кордон - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.Стаття 2. Визначення державного кордону України і забезпечення його захисту та охорони
1. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.
3. Координація діяльності із захисту державного кордону України утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів здійснюється:
- у мирний час, а також поза ділянками державного кордону України, на яких відповідно до цього Закону здійснюється прикриття державного кордону України, - Державною прикордонною службою України;
- у межах ділянок державного кордону України в районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України, - відповідним військовим командуванням;
- у межах ділянок державного кордону України, на яких відповідно до цього Закону здійснюється прикриття державного кордону України, - органом військового управління Збройних Сил України.
5. Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення захисту та охорони державного кордону і території України.
Стаття 3. Встановлення державного кордону України
1. Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:
1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;
2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України;
3) на судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;
4) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах - відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;
5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді.
Стаття 4. Позначення державного кордону України
1. Державний кордон України на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.
2. Затвердження документів демаркації державного кордону України здійснюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Затвердження документів демаркації державного кордону України здійснюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 5. Територіальне море України
1. До територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках інша ширина територіального моря України може встановлюватись міжнародними договорами України, а при відсутності договорів - відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Стаття 6. Внутрішні води України
1. До внутрішніх вод України належать:
1) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;
2) води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;
3) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль;
4) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні;
5) обмежена лінією державного кордону частина підземних водних об’єктів, а також вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.
Стаття 7. Взаємовідносини з суміжними державами у прикордонних питаннях
1. Прикордонні питання з суміжними державами вирішуються Україною на основі взаємності і добросусідства відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України і міжнародних договорів України.
Стаття 8. Підрозділи організацій, які мають право займати на чергування державний кордон:
- Державна прикордонна служба України;
- Територіальний Центр Комплектування та Соціальної Підтримки;
- Управління транспортної безпеки.
Стаття 10. Президент, прем'єр-міністр, генеральна прокуратура, міністр оборони та міністр внутрішніх справ має право перебувати для запобігання законності та дотримання прав людей.
Стаття 11. Виїзд на державний кордон, дозволено виїжджати мінімум 5 особам.
Стаття 12. Відповідальний за чергуванням на державному кордоні визначається найстаршим по званню або посаді.
Стаття 13. На державному кордоні від кожного підрозділа має бути мінімум два службового транспортного засобу.
Стаття 14. Якщо у зв'язку з нападом або іншими обставинами, особового складу стало менше ніж мінімальна кількість то відповідальний повинен запросити підкріплення до державного кордону.
Стаття 15. Якщо протягом 5 хвилин підкріплення не прибуло, відповідальний повинен зібрати весь особовий склад, який перебуває на державний кордон та покинути його.
Стаття 16. Якщо мінімальна кількість особового складу, який повинен бути не в наявності, відповідальний повинен зібрати весь особовий склад, який перебуває на державного кордону та покинути його.
Розділ II. Принципи діяльності підрозділів організацій
Стаття 17. Дотримання та повага до прав і свобод людини і громадянина.Стаття 18. Підрозділи, які чергують на державному кордоні здійснюють свою діяльність на основі дотримання та поваги до прав і свобод людини та громадянина.
Стаття 19. Працівники, які чергують на державному кордоні повинні дотримуватися етичних норм під час спілкування з громадянами. Інакше нестиме відповідальність відповідно до нинішнього законодавства.
Стаття 20. Співробітник, який чергують на державному кордоні не може на виправдання своїх дій посилатися на інтереси служби, незаконні накази вищих посадових осіб.
Розділ III. Повноваження та обов'язки підрозділа "Управління транспортної безпеки" на час чергування на державному кордоні
Стаття 21. Представлятися громадянам із зазначенням звання та прізвища, за вимогою громадянина — пред’являти службове посвідчення.Стаття 22. Перевіряти документи громадян, звіряти дані з базою орієнтувань та розшуків.
Стаття 23. Перевіряти технічну документацію на транспортні засоби.
Стаття 24. Забезпечувати громадський порядок, дотримуватись субординації, не піддаватись на провокації
Стаття 25. Вести обов’язкову відеофіксацію всіх дій на державному кордоні.
Стаття 26. Затримувати осіб, які відмовляються пред’явити документи, з подальшою доставкою до відділку для встановлення особи.
Стаття 27. Вимагати зупинити транспортний засіб, заглушити двигун.
Стаття 28. Відкривати вогонь на ураження лише у випадках:
- Якщо особа чинить збройний опір;
- Якщо відкрила вогонь по співробітниках чи громадянах;
- Якщо створює реальну загрозу життю та здоров’ю інших осіб;
- Якщо втікає від покарання.
Стаття 30. Зупиняти транспортні засоби для перевірки документів, вантажів чи технічного стану.
Стаття 31.Проводити поверхневий та, у разі необхідності, поглиблений огляд транспортних засобів.
Стаття 32. Вилучати предмети та документи, що мають ознаки порушення законодавства, ініціювати тимчасову конфіскацію транспортного засобу.
Стаття 33. Затримувати транспортний засіб, водія чи пасажирів до з’ясування обставин.
Стаття 34. Використовувати технічні засоби контролю на Держ.кордоні та у патрулі — відеореєстратори, боді-камери.
Стаття 35. складати адміністративні протоколи, акти огляду та передавати матеріали до відповідних органів.
Стаття 36. здійснювати супровід колон і перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 37. Мати доступ до баз даних НПУ для перевірки осіб, транспортних засобів і вантажів.
Стаття 38. У разі загрози життю або безпеці громадян діяти самостійно з негайним повідомленням куратора.
Стаття 39. Сумлінно виконувати службові обов’язки, дотримуватись законності та етичних норм.
Стаття 40. Повідомляти куратора про виявлені факти контрабанди чи порушень.
Стаття 41. Забезпечувати збереження речових доказів.
Стаття 42. Документувати службові дії.
Стаття 43. Звітувати про результати діяльності.
Стаття 44. Не розголошувати службову інформацію.
Розділ IV. Повноваження та обов'язки підрозділа "Територіальний Центр Комплектування та Соціальної Підтримки" на час чергування на державному кордоні
Стаття 46. За вимогою громадянина — пред’являти службове посвідчення.
Стаття 47. Дотримуватись субординації та правил військової дисципліни.
Стаття 48. Вести відеофіксацію всіх дій на державному кордоні.
Стаття 49. Відкривати вогонь на ураження лише у випадках:
- Якщо особа чинить збройний опір;
- Якщо відкрила вогонь по співробітниках чи громадянах;
- Якщо створює реальну загрозу життю та здоров’ю інших осіб;
- Якщо втікає від покарання.
Стаття 51. Перевіряти документа для виписання повістки.
Стаття 52. Використовувати спецзасоби (кайданки, гумові кийки, газові балончики) для припинення порушень.
Розділ V. Заборони підрозділам організацій, які чергують на державному кордоні
Стаття 53. Використовувати зброю без законних підстав.
Стаття 54. Самовільно залишати пост без наказу чи поважної причини.
Стаття 55. Порушувати субординацію, вести себе грубо чи неповажно з громадянами.
Стаття 56. Спати під час несення служби.
Стаття 57. Пропускати осіб чи транспорт без перевірки.
Стаття 58. Піддаватися на провокації громадян.
Стаття 59. Нести службу без табельної зброї, бронежилета та службового транспорту.
Стаття 60. Виконувати функції інших органів/підрозділів.
Розділ VI. Відповідальність
Стаття 61. За порушення цього закону та/або перевищення службових повноважень, які були надані цим законом - тягнуть за собою кримінальну відповідальність.Стаття 62. Кожна людина, яка перетинала державний кордон та побачила порушення зі сторони працівників може звернутися до:
- Керівництва організації, до якої належить працівник;
- Суду;
- Генеральної прокуратури.
Розділ VII. Прикінцеві положення
Стаття 63. Цей закон набирає чинності з моменту його підписання та опублікування.Розробник: Артем Судаков
Останнє редагування модератором: