База знань Закон України "Про державну службу"

[Андрій Берлінов]

Розділ І. Загальні положення​

Стаття 1. Поняття про державну службу характеризує під собою професійну службову діяльність громадян, яка потребує отримання певного рівня кваліфікації, а також виконання чинних нормативно-правових актів, пов'язаних з тією чи іншою державною силовою чи не силовою структурою.
Стаття 2. Державний службовець - громадянин України, який виконує свою службову діяльність у тій чи іншій силовій чи не силовій державній структурі. Перебуваючи під час виконання посадових обов'язків, кожен державний службовець повинен мати при собі службове посвідчення.
Стаття 3. Державна служба ділиться такі категорії:

• Юстиційна служба: Верховна Рада України, Державна Кримінально-Виконавча Служба
• Правоохоронна служба: Національна Поліція України, Служба Безпеки України
• Військова служба: Збройні Сили України
• Медична служба: Міністерство Охорони Здоров’я
• Цивільна служба: Засоби Масової Інформації, Укрзалізниця, Державна Служба України з Надзвичайних Ситуацій

Стаття 3-1. Усі державні служби крім Міністерства Охорони Здоров’я, Засоба Масової Інформації, Укрзалізниці, Державної Служби України з Надзвичайних Ситуацій та Верховної Ради України є силовими.
Стаття 4. При виконанні своїх посадових обов'язків державний службовець юстиційної, військової, медичної, виконавчої, спеціальної, цивільної служб зобов'язані:

• перебувати у службовій формі
• мати при собі службове посвідчення
• мати на собі боді-камеру
• розмовляти виключно українською мовою.

Стаття 4-1. Перші особи України завжди на службі, навіть перебуваючи у цивільному одязі.
Стаття 4-2. Обов’язковість своєчасного реагування екстрених служб

1. Екстрені служби України, зокрема:

• Національна поліція України;
• Органи та заклади системи охорони здоров’я (екстрена медична допомога);
• Державна служба України з надзвичайних ситуацій,

зобов’язані здійснювати негайне реагування на звернення громадян, отримані через телефонні засоби зв’язку.

2. Час прибуття представників відповідної екстреної служби на місце події не може перевищувати 10 хвилин з моменту реєстрації виклику.
3. Порядок фіксації часу отримання виклику, контролю прибуття та відповідальність посадових осіб за порушення вимог цієї статті визначається Кабінетом Міністрів України.
4. Невиконання або неналежне виконання вимог цієї статті тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Розділ ІІ. Визначення служб​

Стаття 5. Військова служба - вид державної служби, що є військовим формуванням, яке забезпечує оборону та незалежність держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Таким громадянам надаються військові звання.
Стаття 5-1. Правоохоронна служба - служба, що представляє собою професійну службову діяльність громадян на посадах правоохоронної служби в державних органах, службах та установах, що здійснюють функції щодо забезпечення безпеки, законності та правопорядку, боротьби зі злочинністю, захисту прав і свобод людини і громадянина. Таким громадянам присвоюються спеціальні звання.

Розділ ІІІ. Поділ складу державної організації​

Стаття 6. Керівництво державної організації - керівним складом є особи, які перебувають на посаді: Лідер організації та його заступники, Президент та Прем’єр-міністр, а також Міністр (що курують державну організацію відповідно до законодавства).
Стаття 6-1. Відповідно до статуту державних організацій може бути доповнений: Куратором підрозділу.
Стаття 6-2. Особа керівного складу має бути уповноважена: приймати та звільняти з організації, видавати стягнення відповідно до внутрішнього Статуту організації, підвищувати та знижувати на посаді/ранзі працівників середнього та молодшого складу.
Стаття 7. Старший склад державної організації - старшим складом є особи, які перебувають на посаді: керівництва організації, Куратор підрозділу, Керівник підрозділу, Заступник керівника підрозділу, а також інші особи згідно зі Статутами держ. організацій.
Стаття 7-1. Найменування посади та рангу може змінюватись, актуальна інформація зазначена у статутах державних організацій.

Розділ ІV. Переведення. Трудові відносини​

Стаття 8. Переведення є можливими серед державних організацій.
Стаття 8-1. Звання, які присвоюються державному службовцю під час переводу, зазначені в внутрішніх правилах переведень.
Стаття 8-2. Для оформлення переведення необхідно повідомити та отримати схвалення від керівників обох структур.
Стаття 9. Трудові відносини державних організаціях регламентуються внутрішнім Статутом організації.

Розділ V. Умови вступу​

Стаття 10. Обов'язковими умовами для вступу у державну службу є наявність медичної книги, громадянство України, відсутність судимостей, а також вік старше 18 років.
Стаття 10-1. Наявність судимості забороняє вступ у державну службу на певний строк, доки судимість не буде анульована у зв'язку із закінченням строку її дії або дострокового зняття.
Стаття 10-2. Керівники державних структур має право самостійно вказувати додаткові критерії для вступу у державну службу.

Розділ VI. Керівництво організацій​

Стаття 11. Прямим керівником спеціальної служби є Президент та уповноважені ним особи, які ведуть прямий контроль за цією структурою.
Стаття 12. Президент України є верховним головнокомандувачем ЗСУ.
Стаття 13. Органом управління кожної організації є відповідне міністерство:

• ЗСУ: Управління над цією структурою бере на себе Міністр Оборони.
• СБУ: Управління над цією структурою бере на себе Президент України та уповноважені ним особи.
• НПУ: Управління над цією структурою бере на себе Міністр Внутрішніх Справ.
• ЗМІ: Управління над цією структурою бере на себе Міністр Культури та Інформаційної політики України.
• МОЗ: Управління над цією структурою бере на себе Міністр Охорони Здоров'я.
• УЗ: Управління над цією структурою бере на себе Міністр розвитку громад територій та інфраструктури України.
• ВРУ та ДКВС: Управління над цією структурою бере на себе Міністр Юстицій.
• ДСНС: Управління над цією структурою бере на себе Міністр Надзвичайних Ситуацій.

Розділ VII. Обов’язки. Повноваження​

Стаття 14. Державні службовці зобов'язуються себе ідентифікувати або засвідчити свою особу, якщо:

• Особа, щодо якої ведуться процесуальні дії, або особи, які є суб'єктами затримання, вимагали ідентифікації або посвідчення особи.
• Державний службовець, який перебуває на момент вимоги під час виконання своїх службових обов'язків, попередньо засвідчивши свою особу, вимагає надати іншого службовця його службове посвідчення. Під час вимагання, вказування, прохання чи попередження цивільної особи.

Стаття 14-1. Ідентифікація особи як державного службовця відбувається шляхом закріплення на формі співробітника розпізнавальних знаків, боді-камери та усної заяви про належність себе до певної державної структури. Якщо державний службовець не є співробітником, виконавчої чи спеціальної правоохоронної служби, ідентифікація особи як державного службовця відбувається шляхом закріплення на формі співробітника боді-камери та усної заяви про належність себе до певної державної структури або усної заяви своєї посади в державній організації.
Стаття 14-2. Посвідчення особи як конкретного співробітника, відбувається шляхом ознайомлення з його службовим посвідченням.
Стаття 15. Державні Службовці не зобов'язані надавати посвідчення/нашивку/бейдж/жетон у разі, якщо:

• Якщо не виконують своїх посадових обов'язків.

Стаття 16. Кожний державний службовець, у разі потреби, зобов'язаний надавати медичні довідки своєму керівництву, Міністерству охорони здоров'я. Якщо на співробітника ведеться відкрите діловодство.
Стаття 17. Відсторонення від служби працівника державної організації відбувається згідно закону України “Про відсторонення службових осіб”
Стаття 18. Затримання та арешт державного службовця під час виконання.
Стаття 18-1. Затримання та арешт співпрацівника державної організації, що не має статусу недоторканності, під час виконання ним службових обов'язків можливі у таких випадках:

• При порушенні статей, що належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.
• При порушенні статей невеликої або середньої тяжкості.
• У разі неодноразових порушень інших статей Кримінального кодексу категорії невеликої та середньої тяжкості. Наприклад, якщо співробітник порушив закон один раз і вчинив повторне правопорушення за тією ж чи іншою статтею.
• За наявності ордера чи іншого правового акта, виданого уповноваженою особою, яка наказує затримання державного службовця.

Стаття 19. Законна вимога — це заснований на законі та пред'явлений уповноваженим державним службовцям припис, обов'язковий до виконання конкретною особою або групою осіб. Така вимога спрямована забезпечення правопорядку, виконання обов'язків чи захист інтересів суспільства, держави чи окремих осіб.
Стаття 19-1. Законна вимога вважається дійсною, якщо одночасно дотримано наступних умов:

• особа, яка була уповноважена державним службовцем, ідентифікувала себе;
• випливає із норм чинного законодавства;
• висувається уповноваженим державним службовцем;
• висувається у межах посадових повноважень.
• Не потрібна повторна ідентифікація при висуванні серії послідовних вимог у межах однієї безперервної ситуації, якщо ідентифікація була проведена на початку взаємодії з суб'єктом, якому висувається вимога.

Розділ VIII. Використання броньованої техніки​

Стаття 20. Броньована техніка – службовий транспортний засіб, який використовується співробітниками державних організацій для реалізації поставлених завдань у виконанні своїх службових обов'язків. До такої техніки належить транспортні засоби, мають посилену броню кузова.
Стаття 20-1. Підстави для використання броньованої техніки:

• Рейдові заходи виходячи з ордера типу “ОР”;
• Терористичні акти;
• Повернення броньованої техніки на базу;
• проведення заходу з демонстрацією броньованої техніки (паради);
• Проведення заходів із посиленим патрулем території;
• Воєнний чи надзвичайний стан;
• Нормативно-правовий акт Президента, Прем’єр-міністра, Міністра Оборони, який наказує використання броньованої техніки для реалізації поставлених завдань

Розділ IX. Прикінцеві положення​

Стаття 21. Цей закон набирає чинності з моменту його підписання та опублікування

Розробник: Артем Судаков