Ви використовуєте застарілий веб-переглядач. Цей і інші сайти можуть показуватися в ньому некоректно. Вам потрібно оновити веб-переглядач або спробувати використати інший.
Дата реєстрації законопроєкту: 14.04.2026
Рубрика законопроєкту: Конституція
Суб'єкт законодавчої ініціативи: Офіс Президента
Ініціатор законодавчої ініціативи: Офіс Президента
Суть законопроєкту: Конституція Чорноморського краю
Стаття 1. Чорноморський край - незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2. Рівень автономії та суверенітету Чорноморського краю визначається відповідно до його чинної конституції.
Стаття 3. Суверенітет Чорноморського краю поширюється на всю її територію включаючи територіальні води та повітряний простір.
Територія Чорноморського краю в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Стаття 4. Людина, її права та свободи є найвищою цінністю. Дотримання та захист права і свободи громадянина - обов'язок держави.
Стаття 5. Єдине джерело влади Чорноморського краю – народ. Громадянин здійснює свою владу через органи місцевого самоврядування. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Стаття 5.1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Чорноморського краю.
Стаття 6. Найвищим безпосереднім висловом влади народу є вільні демократичні вибори.
Стаття 7. Державна влада у Чорноморському краю заснована на принципі поділу влади і складається з трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої та судової.
Зайняття посад більше ніж однієї гілки влади одночасно забороняється. У випадку порушення цього принципу карається як порушення статті 8 Конституції Чорноморського краю.
Стаття 7.1. Кожна гілка влади виконує свої повноваження та є незалежною від інших гілок влади.
Стаття 8. Влада у Чорноморському краї не може бути присвоєна будь-яким чином, окрім незалежних демократичних виборів. Захоплення влади чи присвоєння владних повноважень переслідується Кримінальним кодексом.
Стаття 9. Конституція Чорноморського краю має найвищу юридичну силу, є актом верховенства права та застосовується на всій території Чорноморського краю. Закони та інші правові акти, які приймаються, не повинні суперечити Конституції.
Стаття 10. Кожен громадянин Чорноморського краю має права, обов'язки та свободи, передбачені конституцією та іншими законами, на всій території Чорноморського краю.
Стаття 11. Державну владу у Чорноморському краю здійснюють Президент Чорноморського краю, Парламент, Верховний суд, Кабінет Міністрів, Допоміжні організації Уряду, народ Чорноморського краю.
Стаття 12. Закони та інші нормативно-правові акти підлягають офіційному опублікуванню на сайті Верховної Ради. Неопубліковані закони, будь-які нормативно-правові акти, не застосовуються.
Стаття 13. Громадяни мають право організовувати мирні демонстрації, мітинги чи паради за умови отримання дозволу від уряду.
Стаття 14. Усі громадяни можуть виявляти законодавчу ініціативу. У разі схвалення з боку Глави Парламенту - Парламент зобов'язується розглянути цю ініціативу.
Стаття 15. Конституція не підлягає зміні будь-яким чином, за винятком передбачених у розділі 4.
Стаття 16. Державна зрада полягає у веденні війни проти держави, підтримці її ворогів або наданні їм будь-якої допомоги в будь-якій формі.
Стаття 17. Державною мовою в Чорноморському краї є українська мова.
Стаття 17.1. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території Чорноморського краю.
Стаття 17.2. В Чорноморському краю гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин Чорноморського краю.
Стаття 17.3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Стаття 17.4. Застосування мов в Чорноморському краю гарантується Конституцією Чорноморського краю та визначається нею.
Стаття 17.5. Всі державні службовці та працівники державних організацій зобов'язані розмовляти українською мовою.
Стаття 18. Захист суверенітету і територіальної цілісності Чорноморського краю, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Стаття 18.1. Оборона Чорноморського краю, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Стаття 19. Забезпечення державної безпеки та захист державного кордону Чорноморського краю покладаються на державну прикордонну службу Чорноморського краю та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності, яких визначаються законами.
Стаття 20. Права та свободи одного громадянина не повинні порушувати права та свободи інших громадян.
Стаття 20.1. Права та свободи громадянина забезпечуються правосуддям Чорноморського краю.
Стаття 21. Кожен громадянин має право на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю, захист свого імені, свободу слова, свободу права вибору та свободу голосу. Не допускається насильницьке переконання чи пропаганда.
Стаття 21.1. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 22. Усі громадяни Чорноморського краю мають право на мирні зібрання без зброї, включно з мітингами та демонстраціями, за умови попереднього погодження заходу з Президентом. У разі відсутності такого погодження зібрання вважається несанкціонованим і підлягає припиненню відповідно до закону, а його організатори та учасники несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 23. Усі громадяни Чорноморського краю рівні перед законом та судом.
Стаття 24. Органи державної влади та посадові особи зобов'язані забезпечити кожному можливість ознайомлення з документами та матеріалами, що безпосередньо зачіпають його права та свободи на першу вимогу. Необізнаність не звільняє людину від несення відповідальності.
Стаття 25. Житло є недоторкане. Жодна особа не має права проникати в житло громадянина проти його волі, окрім підстави постанови суду або прокуратури.
Стаття 26. Ніхто не може бути позбавлений свого рухомого та нерухомого майна інакше, як за рішенням суду.
Стаття 27. Використання примусової праці категорично забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Стаття 27.1. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Стаття 28. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.
Стаття 29. Жодна особа не може бути притягнутою до відповідальності за злочин, що карається смертною карою.
Стаття 30. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає самостійно або на яку вільно погоджується.
Стаття 31. Громадяни Чорноморського краю мають право на свободу об'єднання у політичні партії, а саме Урядові чи Громадські партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Стаття 32. Вся політична влада належить народові. З метою його захисту, безпеки та користі засновується Уряд Чорноморського краю очолюваний Президентом та за допомогою Офіса Президента Чорноморського краю.
Стаття 33. Кожен громадянин Чорноморського краю, який був народжений у Чорноморському краю і який проживає в ній не менше п'яти років, має право брати участь у голосуванні.
Стаття 34. Парламент забезпечує реєстрацію політичних партій та проведення вільних виборів.
Стаття 34.1. Парламент забороняє використання неналежних прийомів, що завдають шкоди виборам, та передбачає дискваліфікацію виборців за наявності їх неосудності, ув'язнення або після дострокового звільнення внаслідок осуду за тяжкий злочин.
Стаття 35. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Стаття 35.1. Усі вибори проводяться на основі загального рівного прямого та вільного волевиявлення громадян Чорноморського краю при таємному голосуванні, що виключає можливість будь-якого контролю за волевиявленням громадян.
Стаття 35.2. Громадяни Чорноморського краю мають право брати участь у виборах незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового та посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань, а також інших обставин.
Стаття 35.3. Участь громадянина Чорноморського краю у голосуванні є вільною та добровільною. Ніхто не має права впливати на громадянина з метою примусити його до участі або неучасті у виборах, у підготовці та проведенні виборів, а також перешкоджати його вільному волевиявленню, якщо це не суперечить чинному законодавству.
Стаття 36. Вищою формою волевиявлення громадян країни з найбільш значущих питань загальнодержавного значення та для кожного окремого громадянина є Референдум, який виражається у голосуванні всіх мешканців Чорноморського краю.
Стаття 37. Референдум не допускається щодо законопроєктів з питань оподаткування, бюджету та амністії.
Стаття 38. Кожний розділ, стаття, пункт у Конституції, може бути видалена/змінена тільки за рішенням парламенту, прийнятим більшістю голосів (⅔ голосів ЗА) зі схвалення Офісу Президента. Законопроєкт про внесення змін до Конституції Чорноморського краю може бути поданий до Верховної Ради України Президентом Чорноморського краю, Офісом Президента Чорноморського краю або не менш як третиною членів Парламенту Чорноморського краю від конституційного складу Верховної Ради України.
Стаття 38.1. Конституція Чорноморського краю не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності Чорноморського краю.
Стаття 39. Президент Чорноморського краю має право подати прохання до парламенту на зміну Конституції.
Стаття 40. Зміна Конституції відбувається з огляду на повноваження президента з метою підтримки статусу-кво.
Стаття 41. Зміна Конституції може бути прийнята лише з підпису Президентом або Офісом Президента Чорноморського краю.
Стаття 42. Тривала затримка реакції на зміну є суворим порушенням і поштовхом для запуску процесу імпічменту. Максимальний час на підписання/накладення вето – 48 годин.
Стаття 43. Президент має право накладення вето на зміну конституції, у разі наявних причин причини при цьому пояснивши причину.
Стаття 43.1. Якщо Президент застосовує права вето щодо внесення поправок до Конституції, Парламент має право провести повторне голосування за попередньо запропонованим законопроєктом, у разі якщо ¾ членів Парламенту проголосують за внесення поправок до чинної Конституції, то Парламент долає вето Президента і зміни до Конституції набувають чинності, яка замінюється підписом Спікера Парламенту.
Стаття 44. У разі внесення змін, що безпосередньо стосуються судової гілки влади, обов’язковим є погодження з Верховним Суддею або Офісом Президента Чорноморського краю, за умови наявності обґрунтованої альтернативної позиції, яку відповідна сторона здатна особисто аргументувати з посиланням на вагомі правові норми, що ґрунтуються на Конституції.
Стаття 45. Найвищим органом законодавчої влади є Парламент Чорноморського краю.
Стаття 46. Парламент Чорноморського краю є однопалатним.
Стаття 47. Глава Парламенту обирається шляхом загального голосування членів Парламенту Чорноморського краю з попередньо пройденою співбесідою з Президентом та Офісом Президента.
Стаття 48. Глава Парламенту, тобто Спікер Парламенту, є третьою особою в Чорноморському краю, виконує обов'язки Президента, якщо відсутній сам Президент і Прем'єр-Міністр.
Стаття 49. У разі відсутності Голови Парламенту, тобто Спікера Парламенту, його обов’язки виконує Президент, Прем’єр-Міністр або Офіс Президента.
Стаття 50. Кількість місць в Парламенті дорівнює 17.
Стаття 51. Особа, яка намагається вплинути на голос або дії члена Парламенту при виконанні його законодавчих функцій шляхом підкупу, обіцянки винагороди, залякування або іншим нечесним шляхом, а також член парламенту, на якого вчинено такий вплив, вважаються винними у скоєнні злочину.
Стаття 52. У період засідання Парламенту (під час засідання та участі у голосуванні за законопроєкт) Члени парламенту не підлягають залученню судової процедури і не можуть бути затримані співробітниками правоохоронних органів чи силових структур, а також за пів години до та після засідань.
Стаття 53. Внесення поправок до законів та винесення нових законопроєктів проводиться виключно за механізмом прийняття законопроєктів, з передачею на підпис Президента, Спікера Парламенту чи Офіса Президента у період відсутності жодного з них.
Стаття 54. Ініціатор законопроєкту зобов'язаний спочатку отримати згоду від Офісу Президента на введення того чи іншого законопроєкту.
Стаття 55. Законопроєкт вважається схваленим у разі його підтримки більшістю (50%+1) від загальної кількості людей на засіданні.
Стаття 56. Кожен законопроєкт має бути поданий на підпис Президенту або Офісу Президента (у випадку відсутності його) та тільки після підписання та публікації його на державному порталі законопроєкт набуває статусу закону.
Стаття 57. Засідання Верховної Ради Чорноморського краю проводяться відкрито.
Стаття 57.1. Спікер може провести закрите засідання, за його рішенням, Президента, Парламенту чи Офісу Президента у окремих випадках.
Стаття 58. Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Стаття 59. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові Чорноморського краю, народним депутатам Чорноморського краю, Парламенту та Офісу Президента.
Стаття 60. Президент може своїм указом ухвалити, змінити чи призупинити закон лише на тимчасовій основі, до розгляду питання Парламентом.
Стаття 61. Інші функції, повноваження та обов'язки законодавчої влади Чорноморського краю регламентуються у законі: “Про законодавчу владу Чорноморського краю”.
Стаття 62. Виконавча влада в Чорноморському краю здійснюється Президентом Чорноморського краю, Кабінетом Міністрів Чорноморського краю та Генеральною прокуратурою Чорноморського краю з наглядом від Офіса Президента.
Стаття 63. Президент Чорноморського краю є найвищим органом у системі виконавчої влади та здійснює загальне керівництво її діяльністю.
Стаття 64. Президент є головою Чорноморського краю та прямим посередником, що з'єднує між собою гілки влади.
Стаття 65. Президент Чорноморського краю призначається Офісом Президента шляхом проходження співбесіди та за результатами відкритого голосування народом Чорноморського краю.
Стаття 66. Президент є куратором Прем'єр-міністра.
Стаття 67. Президент має право на запровадження на території Чорноморського краю воєнного стану за наявності на те вагомих підстав.
Стаття 68. Президент зобов'язаний дотримуватись Конституції Чорноморського краю, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів Чорноморського краю.
Стаття 69. Кабінет Міністрів та Прем’єр-міністр є центральним апаратом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики держави.
Стаття 70. Прем'єр-міністр Чорноморського краю призначається Президентом за результатом голосування кабінету міністрів або Парламенту, попередньо проведеною співбесідою та погодженням з Офісом Президента.
Стаття 71. У разі тимчасової відсутності Президента його повноваження делегуються Прем’єр Міністру. У разі тимчасової відсутності керівника міністерства, організації, департаменту, відділу його повноваження делегуються його безпосередньому заступнику. У разі довгострокової відсутності призначається ТВО (за згодою Офісу Президента).
Стаття 72. Генеральна прокуратура є частиною виконавчої влади, що забезпечує нагляд за дотриманням законності, захисту прав і свобод громадян та інтересів держави.
Стаття 73. Генеральна прокуратура в особі Генерального прокурора Чорноморського краю є контролюючим, а також наглядовим органом усіх державних структур країни. Генеральна прокуратура від імені Генерального прокурора вправі вимагати будь-які доповіді, документи, які вважатиме за потрібне маючи на те законні підстави; стежить за забезпеченням рівномірного та адекватного дотримання законів, а також виступає як державний обвинувач і виражає інтереси жителів Чорноморського краю на судовому процесі. Якщо на думку Генерального прокурора будь-який закон застосовується неадекватно, обов'язком Генерального прокурора буде порушити кримінальне переслідування за порушення закону.
Стаття 74. Прокуратура - державний орган, який підпорядковується безпосередньо Президенту Чорноморського краю.
Стаття 75. Всі інші повноваження, обов'язки та функції прокуратури Чорноморського краю регламентуються у законі: “Про прокуратуру”.
Стаття 76. Голова державної служби Чорноморського краю з питань діловодства та документообігу - це працівник, який відповідає за організацію та реалізацію видачі документів, що посвідчують особу (закордонних паспортів), ліцензій (на виготовлення, зберігання та продаж медичного канабісу, зброї тощо), а також за перевірку стану документів і їх актуальності.
Стаття 77. Керівник Апарату Верховної Ради Чорноморського краю (Головний секретар ВРУ) — це працівник, який відповідає за набір кадрів, координує роботу ВРУ, проводить співбесіди до організації (з 1 по 4 порядкове звання) та проводить інші заходи, щоб Верховна Рада Чорноморського краю могла функціонувати та виконувати поставлені перед нею обов’язки.
Стаття 78. Всі інші норми щодо Виконавчої влади регламентуються у законі: “Про виконавчу владу Чорноморського краю”.
Стаття 79. Верховний Суд - найвищий та єдиний суд у системі судоустрою Чорноморського краю.
Стаття 80. Судова влада в Чорноморському краю, відповідно до конституційних засад поділу влади, здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Стаття 81. Голова Верховного Суду призначається Президентом при схваленні Офісу Президента. Судова влада Чорноморського краю очолюється Головою Верховного Суду, кандидатуру якого представляє Президент Парламенту, обрану ним на конкурсній основі. Затвердження кандидатури Голови Верховного Суду приймається Парламентом шляхом відкритого голосування. Рішення «ЗА» приймається простою більшістю голосів членів Парламенту (50% +1 голос).
Стаття 82. До повноважень Верховного Суду входить офіційне тлумачення Конституції, перевірка нормативних актів, що приймаються, на предмет відповідності Конституції, а також створення та встановлення судових прецедентів, які надалі є самостійними нормами загального права. У випадку, є в законодавстві юридична колізія або можливість різного трактування, Верховний Суд має право створити судовий прецедент, який виправляє цю колізію або уточнює трактування законодавства.
Стаття 83. Рішення Голови Верховного суду є остаточним та оскарженню не підлягає.
Стаття 84. Органом, відповідальним за посередництво між Судовою владою та народом, є Прокуратура.
Стаття 85. Суд має повне право на відхилення від встановлених законом норм покарання у разі наявності на те причин, у тому числі поведінка на судовому засіданні.
Стаття 86. Голова Верховного Суду визначає склад суддівської колегії.
Стаття 87. Голова Верховного Суду має право розпустити прокуратуру та судовий склад у разі виявлення їхньої антиконституційної діяльності за умови схвалення з боку Президента Чорноморського краю та Офісу Президента.
Стаття 88. Вироки суду є обов'язковими до виконання. Невиконання цих рішень може призвести до додаткових санкцій.
Стаття 89. Суди гарантують неупередженість під час розгляду справ незалежно від складу учасників процесу, за ознаками статевої, расової, національної, політичної власності та інших, не передбачених федеральним законом підстав.
Стаття 90. Суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді та за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
Стаття 91. Всі інші аспекти діяльності, обов’язків та прав суду та судів регламентуються у законі: “Про судоустрій та статус суддів”.
Стаття 92. Вотум недовіри — це офіційне висловлення недовіри уряду або окремому посадовцю з боку парламенту.
Стаття 93. Вотум недовіри оголошується лише абсолютною більшістю шляхом голосування. Для схвалення вотума недовіри потрібно (50% +1) кількості голосів за.
Стаття 94. Вотум недовіри не може бути застосований до Президента Чорноморського краю, оскільки для цього передбачена процедура імпічменту.
Стаття 95. Процедура винесення вотуму недовіри Кабінету Міністрів ідентична для Парламенту.
Стаття 96. Процедура оголошення, порядок ініціювання, розгляду, наслідки оголошення вотуму недовіри та інші норми - регламентуються у законі: “Про Вотум Недовіри”.
Стаття 97. Імпічмент – процедура звільнення Президента з посади, залучення до суду вищих посадових осіб, які допустили грубі порушення закону.
Стаття 97.1. Верховна Рада України може усунути Президента України з поста в порядку імпічменту виключно у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину
Стаття 98. Процедура імпічменту.
Стаття 98.1. Ініціювати запуск процедури імпічменту може Спікер Парламенту або група п’яти членів Парламенту Чорноморського краю.
Стаття 98.2. Перш ніж ініціювати імпічмент, обвинувач зобов'язаний ще раз надати всі докази Офісу Президента та отримати схвалення на розвиток справи.
Стаття 98.3. Парламент проголосував абсолютною більшістю (50%+1) висуває вердикт про звинувачення проти посадової особи та надсилає запит до Верховного суду. Звинувачення мають бути дуже конкретизовані та деталізовані.
Стаття 98.4. Суд вислуховує справу про імпічмент як звичайну судову справу.
Стаття 98.5. Суд приймає рішення про звинувачення та прийняття імпічменту.
Стаття 98.6. Справа про імпічмент потрапляє на друге голосування Парламенту. Набір голосів абсолютної більшості (2/3).
Стаття 98.7. Справа прямує до Офісу Президента. У разі схвалення Офісом Президента імпічмент вважається закінченим і президент (та вищі посадові особи) залишає посаду.
Стаття 99. Ініціювати процес імпічменту можна за умови проведення голосування парламенту та розслідування.
Стаття 100. Перед початком першого голосування парламенту, повинен бути ініційований запит та зняття недоторканності з президента або вищої посадової особи (якщо має недоторканність).
Стаття 101. Президент є головою Чорноморського краю та прямим посередником, що з'єднує між собою гілки влади.
Стаття 102. Президент має право на абсолютну політичну недоторканність.
Стаття 103. Діти, батьки та дружина (чоловік) Президента є недоторканними особами.
Стаття 104. Президент має право на перебування на будь-якій території Чорноморського краю.
Стаття 105. Президент має право просити про введення на розгляд до парламенту законопроєктів зі схвалення Офісу Президента.
Стаття 106. Президент має право вето.
Стаття 107. Президент має право на призупинення діяльності державних структур у разі наявності вагомих причин.
Стаття 108. Президент має право на запровадження на території Чорноморського краю воєнного стану за наявності на те вагомих підстав.
Стаття 109. Президент має право на зняття абсолютної недоторканності з будь-якої посадової особи.
Стаття 110. Президент зобов'язаний дотримуватись Конституції Чорноморського краю, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів Чорноморського краю.
Стаття 111. Президент зобов'язаний контролювати діяльність кабінету міністрів, парламенту, суду та прокуратури.
Стаття 112. Президент зобов'язаний сприяти економічному, політичному, соціальному та духовному розвитку Чорноморського краю.
Стаття 113. Президент має контролювати діяльність державних організацій
Стаття 114. Інші права та обов’язки регламентуються у законі: “Про виконавчу владу Чорноморського краю”.
Розділ XI
СИСТЕМА САНКЦІОНУВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
Стаття 115. Санкції у бік Судової влади
Стаття 115.1. За кожне судове рішення несе відповідальність суддя, який його безпосередньо ухвалив. У разі винесення неправомірного вердикту така дія може розглядатися як вплив на політичне життя країни та, відповідно до статті 8, тягне за собою застосування найсуворішого покарання.
Стаття 116. За спробу втручання у справи Законодавчої чи Виконавчої влади - суддю буде знято з посади. Під втручанням мається на увазі вимога внести акт чи законопроєкт поза діями та регламентом суду, виконання обов'язків.
Стаття 116.1. За загрози вироком, будь-які махінації при винесенні вироку, психологічний вплив на підсудних в або поза часом судового процесу, суддя буде представлений до зняття.
Стаття 116.2. У разі підозри на загрозу державній автономії парламент має право ініціювати процес винесення вотуму недовіри будь-якому судді. У разі судовий процес винесення представляє Президент, чи його найближчий представник з виконавчої влади.
Стаття 117. Санкції у бік Виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів
Стаття 117.1. У разі спроби порушення статусу-кво державної урядової системи, міністр, який виніс цю пропозицію, у разі вимоги президента буде покараний у регламенті, обмеженому зняттям відповідного міністра. Можливі санкції:
Стаття 117.1.1. Заборона висування державних нормативно-правових актів на невизначений термін.
Стаття 117.1.2. Поміщення під варту.
Стаття 117.1.3. Заборона голосу в кабінеті міністрів на невизначений термін.
Стаття 117.1.4. Зняття з посади міністра.
Стаття 117.1.5. Усунення від посадових зобов'язань на строк не більше тижня (інакше вважається зняттям).
Стаття 117.1.6. Грошовий штраф.
Стаття 117.2. У разі порушення міністром Конституції він зобов’язаний нести відповідальність відповідно до тяжкості вчиненого порушення. Порушення будь-якої статті Конституції розглядається як державне правопорушення, при цьому ступінь покарання визначається залежно від конкретної норми, що була порушена.
Стаття 117.3. У разі порушення регламенту дій свого міністерства, недбале ставлення до посади та структури, міністр може бути знятий. Для цього потрібна згода Президента або вердикт Офісу Президента.
Стаття 118. Санкції у бік Законодавчої влади в особі парламенту
Стаття 118.1. У разі підриву або спроби підриву державного апарату парламент може бути підданий санкціям, включно з його розпуском за указом Президента.
Стаття 118.2. За ухвалення антидержавних, антидемократичних, антиурядових законів відповідальність несе Спікер. Покарання варіюється в проміжку від грошового штрафу до часткового або повного розпуску парламенту.
Стаття 118.3. За ігнорування прохання про введення на розгляд законопроєкт з боку громадян або президента, спікер парламенту може бути покараний зняттям з посади президентським указом.
Стаття 118.4. За викриття у хабарництві, фальсифікації голосування шляхом підкупу, упереджене винесення імпічменту або вотуму недовіри без вагомих доказів, всі члени парламенту, які проголосували "За", можуть бути звинувачені за статтею 8 цієї конституції.
Стаття 119. Взаємне санкціонування органів державної влади
Стаття 119.1. Вотум недовіри (Розділ 8)
Стаття 119.2. Імпічмент (Розділ 9)
Стаття 119.3. Урядовий ультиматум
Стаття 119.3.1. Урядовий ультиматум – метод впливу кабінету міністрів на парламент, або парламенту на кабінет міністрів.
Стаття 119.3.2. Урядовий ультиматум - міра, що застосовується для вимоги скасування будь-якого законопроєкту або нормативно-правового акта виключно для підтримки статусу політичної системи країни.
Стаття 119.3.3. Використання урядового ультиматуму з метою запровадження реформи є порушенням процесу санкціонування і, по суті, прямим порушенням статті п'ятого першого розділу цієї конституції.
Стаття 120. Урядова безмовність
Стаття 120.1. Президент, з метою збереження статусу-кво Чорноморського краю, має право запустити процедуру "Урядової безмовності"
Стаття 120.2. Урядова безмовність забороняє будь-які взаємно знищуючі та взаємно обмежуючі дії від діячів гілок влади щодо один одного.
Стаття 120.2.1. У разі висунення урядової безмовності парламенту, парламент позбавляється права висловлювати вотум недовіри вищому представнику судової або виконавчої влади, виносити на розгляд законопроєкт про внесення змін до Конституції та ініціювати процедуру імпічменту до завершення цієї процедури. За кожне порушення цієї статті застосовується Стаття 116.
Стаття 120.2.2. Судовій системі заборонено ініціювати конституційні засідання без дозволу Президента, виносити вироки найвищим посадовим особам кожної гілки влади. Блокується вся Конституційна інстанція суду, і в ній може бути лише той позов, який вимагає президент, аж до завершення дії цієї процедури. За кожне порушення цієї статті набуває чинності Стаття 113.
Стаття 120.2.3. Виконавчій владі в особі кабінету міністрів забороняється внесення будь-яких актів, що обмежують державну владу, розпуск парламенту та вплив на дії інших гілок влади. За кожне порушення цієї статті набуває чинності Стаття 115.
Стаття 120.2.4. Після ініціювання безмовності президентське вето стає абсолютним, спроба його обходу буде прирівняна до державної зради та порушення статті 8 цієї конституції.
Стаття 120.2.5. Урядова безмовність триває не більше десяти днів, і лише після зняття безмовності наказом президента взаємна діяльність влади відновлюється. У разі затримки закінчення цієї процедури знімаються обмеження у бік винесення імпічменту президенту.
Стаття 121. Тимчасовий президент
Стаття 121.1. Тимчасовий президент має право абсолютного вето, але він зобов'язаний оголосити причину накладання вето та попередньо узгодити її з Офісом Президента.
Стаття 121.2. Тимчасовий президент не має права змінювати закони Чорноморського краю.
Стаття 121.3. Під час дій тимчасового президента забороняється зміна конституції чи будь-які спроби її зміни (виняток: ініціатива Офісу Президента).
Стаття 121.4. Тимчасовий президент не має права формувати судову, законодавчу та виконавчу владу безпосередньо. Він не відходить від виконання своїх ранніх обов'язків під час переходу на посаду тимчасового президента.
Стаття 121.5. Тимчасовий президент не має права запустити процедуру "Урядової безмовності".
Стаття 121.6. Тимчасовий президент під час вступу на посаду зобов'язаний сформувати тимчасовий уряд, ці особи після закінчення його терміну підлягають зняттю зі своїх тимчасових постів та повертаються до постійних.
Стаття 122. Нормативно-правовий акт — це документ, ухвалений у визначеному порядку компетентним органом влади, у якому містяться норми права.
Стаття 123. Конституція - це основоположний нормативно-правовий акт, що має найвищу юридичну силу та найвищу законодавчу чинність на території Чорноморського краю.
Стаття 124. Закон - це нормативно-правовий акт, встановлений законодавчим органом загальнообов'язкове правило, яке має юридичну силу.
Стаття 125. Кодекс - це внутрішньо цілісний складний (має структурний розподіл на частини, розділи тощо) нормативно-правовий акт, який є результатом кодифікації і забезпечує правове регулювання певної сфери суспільних відносин, об'єднуючи норми певної галузі (підгалузі) права.
Стаття 126. Укази Президента України - це нормативно-правовий акт Голови держави, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції.
Стаття 127. Нормативно-правові акти уряду - це документи, видані урядом відповідно до законодавства Чорноморського краю.
Стаття 128. Статут організації - це внутрішній нормативно-правовий акт. Статуту організації повинні підпорядковуватися ті люди, які перебувають у цій організації. Кожна державна організація має бути ознайомлена зі статутами інших державних організацій та має поважати ці статути.
Стаття 129. Ієрархія нормативно-правових актів Чорноморського краю у порядку спадання:
- Конституція
- Закони, Кодекси Чорноморського краю
- Укази Президента України
- Нормативно-правові акти уряду
- Статут організації
- Внутрішні правила та накази всередині державних структур.
Стаття 130. Всі посадові особи виконавчої, законодавчої та судової влади Чорноморського краю зобов'язуються підтримувати цю Конституцію.
Стаття 131. Внутрішні правила та накази всередині державних структур не повинні суперечити законам та Конституції. Інакше вони не мають юридичної сили та не повинні виконуватися і бути скасовані керівником відповідного відомства.
Стаття 132. Це формулювання Конституції, що підтверджене, є обов'язковим до виконання всіма фізичними або юридичними особами, що знаходяться на території Чорноморського краю. Конституція це закон прямої дії і розглядається у всіх варіаціях/проявах, надаючи спільні позиції до виконання.
Стаття 133. У Чорноморському краю законодавчо виділено три ступені недоторканності – Мала, Висока та Абсолютна.
Стаття 134. Абсолютну недоторканність мають Президент, Голова Верховного Суду, Глава Парламенту, Прем'єр-Міністр, Генеральний Прокурор.
Стаття 135. Високу недоторканність мають Міністри, судді, прокурори, Перший заступник Голови Парламенту.
Стаття 136. Малу недоторканність мають: Сім’я Президента, Генерал СБУ, Генерал НПУ, Радник Президента, офіційно зареєстровані члени парламенту, особливі особи, яким вона була присвоєна з тієї чи іншої причини .
Стаття 137. Інші норми щодо недоторканності регламентуються у законі: “Про недоторканність”.
Стаття 138. Воєнний стан - це правовий режим у державі або її частині, як правило у воєнний час, проте може бути введений і у мирний час.
Стаття 139. Указом Президента воєнний стан може бути впроваджений на окремій території так і в усій державі.
Стаття 140. Після запровадження воєнного стану всі гілки влади переходять під контроль та керування Президента Чорноморського краю.
Стаття 141. Після введення Воєнного стану президент зобов'язаний надати докази, для чого було введено воєнний стан, Голові Верховного суду у випадку відсутності тоді Офісу Президента.
Стаття 142. Ігнорування указу Президента про введення воєнного стану розглядатиметься як державна зрада.
Стаття 143. Інші норми та правила регламентуються у законі: “Про воєнний стан”.
На цьому сайті використовуються файли cookie, щоби персоналізувати контент і зберегти Ваш вхід у систему, якщо Ви зареєструйтеся.
Продовжуючи викристовувати цей сайт, Ви погоджуєтеся на використання наших файлів cookie.
