Дитинство
Я народився 19.02.1980 року в пологовому будинку в місті Харків. Мама Золото Аня Сергіївна працювала адвокатом, тато Золото Володимир Олександрович працював капітаном в УМВС по м. Харків. Я був слухняною дитиною і не вередував, в 4 роки я пішов у дитячий садочок під назвою "колосок"
Я пробув у садочку до 6 років, після 6 років я пішов на підготовчу до "школи №7". У 7 років я пішов у "школу №7" навчався я на 5 та 4. У 10 років я полюбив спорт і батьки записали мене на "вільну боротьбу". У 17 років я закінчив 11 класів із червоним дипломам. Здобув чорний пояс у "Вільній боротьбі".
_________________________________________________
Юність
Після того як мені виповнилося 18 років тато з мамою зі мною завели розмову про моє подальше навчання, я відразу сказав що хочу піти до "ВНЗ Академія УМВС" тато був задоволений мого вибору, а ось мама не особа, вона говорила щось це небезпечно, але я любив небезпеку і весь час шукав пригоди. Ну ось ми подали документи на вступ до "ВНЗ Академія УМВС" Через 1 тиждень надійшов лист про успішне зарахування до "ВНЗ" я був дуже радий так само як і мої батьки. Тато з мамою вирішили відзначити моє успішне зарахування до "ВНЗ Академія УМВС", мої батьки зібрали родичів, друзів, знайомих.Після веселого вечора всі пішли по своїх будинках, ми з батьками лягли спати, адже треба було рано вставати і готується до "ВНЗ". На ранок я був дуже бадьорим та задоволеним, я почав збирати речі та готуватися до виходу. Ну от я зібрався і готовий був йти, тато мене довіз до "ВНЗ". Після прибуття на плацу стояло багато курсантів, як я. Але всі вони були переодягнуті в кадетську форму. І ось хтось із заду поклав на мене важку і сильну руку на плече, я подивившись назад побачив "Генерала-Лейтенанта УМВС" він сказав "Ну здоров'я бажаю товариш курсант", я не розгубився і у відповідь відповів: сказав: Здоров'я Бажаю товариш Генерал (Віддавши частину), Генерал усміхнувся і сказав: Розумний курсант.Потім він сказав слідувати за ним, ми пішли в кабінет "видачі форми (гардеробну)" Ось це твоя шафка сказав генерал-лейтенант. Так - точно сказав я у відповідь, почавши переодягатися у форму курсанту. Так і минуло 3 місяці ходьби до Академії. За вечірнім столом коли я та мої батьки вечеряли я почав тему "про мою окрему квартиру"
- Тату, мам, а коли маю окреме житло? Я ж не буду весь час сидіти у вас на шиї.
- (Мама) Льоша, давай ми тобі купимо квартиру року через 2-3, ми не хочемо з тобою розлучаться так швидко.- (Тато) І справді навіщо тобі ці зайві заморочки? Живи вдома з батьками, нічого не потребуй і не відмовляйся. Якщо є у тебе дівчина то навіть ми не будемо вам заважати
- Але тато, мам я вже давно не маленький, і можу доглядати за собою.
Після чого була 3 хвилинна тиша.
- (Тато) Добре Олексій, ми завтра купимо тобі квартиру, але не далеко від нас
- Дякую тату!
На ранок я та мої батьки виїхали оформляти документи на мене та мою нову квартиру. Увечері після купівлі квартири тато сказав ось синок тепер це твоя квартира і в тебе особисте життя. І так не забувай про нас, спасибі велике вам сказав я.
У мене були вихідні і я вирішив заробити грошей кур'єром, я їздив розвозив продукти. І тут я почув крики дівчини. Крики видавалися з підвалу.
Я зліз з велосипеда і потихеньку пішов до підвалу, хм дивно, напевно здалася сказав я і тільки почав йти як почув крик "Допоможіть будь ласка" я побіг у підвал і почав кричати "Ау де ти? дай знать" з дверей долинали якісь пацанські голоси, я побіг до дверей і побачув 2 пацанів які роздягають дівчину років 19-20. Я почав бійку з цими 2 хлопцями, через те, що я ходив на боротьбу мені було легко впоратися з цими беззаконнями.Я уклав і зв'язав цих пацанів і підійшов до дівчини і запитав "як ви"
- (Вона) "Плаче і не може сказати жодного слова"
- Заспокойтеся вже все позаду сказав я обійнявши дівчину
- (Вона плаче"
Я підняв її і повів до виходу підвалу, потім взяв телефон і зателефонував татові
Розмова по телефону:
- Альо тато, зайнятий?
- Ну так, що трапилося синку?
- Батько приїдь, будь ласка на xxxxx xxxx x 15.
- Добре зараз приїду.
Я заспокоював дівчину. І за хвилин 15 приїхав тато.
Тато сказав, що сталося? Що тут таке?Я пояснив тату, що сталося і тато викликав поліцію.
Через 1 годину приїхав наряд упакував цих людей і поїхали в участок
Тато дав мені 5.000 гривень і сказав - Зводи її кудись, я всілякий не хотів брати гроші і говорив не потрібно, але тато настояв на своєму і дав мені гроші. Дівчину звали Анастасія, я взяв її номер і запропонував їй вечорами зустрінеться. Ну от настав вечір час 18:49, я викликав таксі та виїхав на місце зустрічі. Після прибуття ми обнялися і пішли за ближчий стіл.
Я почав розмову:
- Хто це?
– Хто?
- У підвалі
- Я не знаю, хто це...
- Як це все сталося.- Нуу.. "І до нас підійшла офіціантка, і запитала: щось будите замовляти?"
Що братимеш запитавши я дівчину, каву і тортик сказала дівчина. А ви молодий? Мені каву.
- Ну, то як це все сталося?
- Взагалі я йшла додому з роботи, і за мною почали стежити ці два хлопці і говорили якби їй привів, познайомимося? Я сказала відчепитися і пішла швидше. А вони мене схопили та понесли... сам знаєш куди
- Ясно.
- Вони будуть покарані за статтею 131 , мій тато зробить все, щоб їх посадити.
– За тиждень буде суд.
- Спасибі тобі що врятував мене, я навіть не знаю, щоб зі мною сталось якби ти не заступився за мене...
- Добре забудемо сказавши я
Так ми й провели вечір разом
9 серпня 1998 року
СУД...
9 серпня 1998 року, була відкрита статья 131 на Макарова Георгія Васильовича й Макарова Анатолія Олеговича, сказав суд
- (Суддя) І так була заявлена стаття 131 на громадянина Макаровича Георгія Васильовича і Макаровича Анатолія Олеговича, за попытку изнасилування дівчини Анастасія Фіолетова. Слова постраждавшой, як все це відбулось? сказала судья
- Я йшла додому з роботи, і за мною почали слідкувати ці 2 хлопця і говорить ей привіт, познакомимся? Я сказала отстаньте и пошла быстрее. А они меня схватили и понесли в подвал и пытались...- Угу сказала суддя.
- Макаров Георгій Васильович вам слово
- (Макар) Так, так все і сталося
Макарович Онатолій Олегович вам слово
- Я не знаю мене змусили я не чого не намагався робити! Це безпричинний
І тут почалися крики з усіх сторін
- (Суддю) Тихо суд іде! Крикнула суддя "вдаривши судовим молотком"
- (Суддя) Через 10 хвилин буде відповідь.
10 хвилин по тому.
- (Суддя) І так суд вирішив Макарова Георгія Василевича та Макарова Онатолія Олеговича за статтею 131 УКРФ за спробу зґвалтування. Позбавляються свободи строком на 8 років.Після суду я покликав Кісу до ресторану, ми повечеряли і я відвів її додому.
Моя кар'єра і продовження життя пішла вгору. Ми з Кісай продовжували спілкуватися протягом двох років і я запропонував їй одружитися. Вона погодилася і ми зіграли весілля, на весілля приїхало дуже багато людей. Це були мої та її родичі, друзі та знайомі. Після весілля усі розійшлися.
На ранок я зібрався і вирушив до академії УМВС. У цей день у нас було тренування та здавання нормативів, ми здавали біг 100 метрів, біг 1 км, підтягування, пресидання та віджимання.Я здавав дані нормативи на ура, тому що любив спорт, і займався ним 7 років. Через 1 рік мене перевели до лав УМВС по м. Південний, так як я впорався з усіма етапами стажування для вступу до лав УМВС м. Південний. Я був на звання Мл.Сержант, я добре справлявся зі своїми обов'язками.Після 5 років роботи мене підвищили до звання "Капітан" на той час мені було 26 років, я чудово працював і розслідував всякі злочинності. Через 1 рік я звільнився за С\Ж і пройшов відбір на Підполковника до лав А "МВ" я добре прослужив на цій посаді і після 2-річної служби до нас назначили вербування до лав "УФСБ", я пройшов вербування на 5+ як за фізичними. нормативом і за розумовим. у 29 років я вже був мл. лейтенантом "УФСБ" я умів зберігати таємниці, і добре розкривав утруднені розслідування.У 2009 році сталася трагедія у смт.Батирівській середній загальноосвітній школі під №1. У заяві йшлося, що територію захопили терористи з прихованим обличчям, вони взяли в заручники 976 учнів та 29 вчителів. І того 1005 осіб було у заручниках терористів. На території Батирівської школи було близько шести терористів. Дізнавшись про цю ситуацію Генерал-Полковник "УФСБ" Зібрав загін "ГРЧ". Після збору ми висунулися на місце події та дивлячись по GPS - карті "Місце Знаходження Злочинця" дізналися, де знаходяться терористи.24.10.2009 о 8-й годині дня 37 хвилин і 13 секунд співробітники УФСБ загін "ГРЧ" Приховано проникли через підвал до Батирівської школи. І розпочали операцію із затримання терористів. ((Назва операції: "СО"ООП).) Мій позивний був "Правик"
Проведений операцію "СО"ООП" Наказав мені знешкодити і нейтралізувати двох "Особливо Небезпечних Злочинців".Я переліз через вікно в кабінет директора і заліз у шафу.За 8 хвилин увійшов чоловік з білим хусткою на голові і почав щось класти під стіл. І тут я зрозумів що це "БОМБА" і я почав спецоперацію з нейтролізування терориста.У мою благу шафа де я був за терористом. Я тихенько виліз з шафи і покрадався до терориста. І тут він каже:
- Стій на місці де стоїш чи...
Після цих слів він повернувся і різко спробував ударити мене ножем у шию, але я ухилився і повалив його на підлогу. Він різко вдарив у шию з боку по сонній артерії після удару терорист знепритомнів. У кімнату варвилися 3 терористів і навели на мене зброю, я, піднявши руки, почав відходити.Після натиснувши на кнопку про "Допомогу" в кімнату увірвався СоБР м.Арзамас, вони оперативно заламали терористів і надягли наручники я по благодарив начальника загону вирвався до своїх хлопців, вони пов'язали решту терористів і почали звільняти заручників. Після цієї події ми були викликані Генералом-полковникрм на плац. Після чого він подякував нам за дану успішне виконання операції "СО"ООП". Видав мені підвищення до звання Лейтенант за відважність і впевненість у собі.
Я народився 19.02.1980 року в пологовому будинку в місті Харків. Мама Золото Аня Сергіївна працювала адвокатом, тато Золото Володимир Олександрович працював капітаном в УМВС по м. Харків. Я був слухняною дитиною і не вередував, в 4 роки я пішов у дитячий садочок під назвою "колосок"
Я пробув у садочку до 6 років, після 6 років я пішов на підготовчу до "школи №7". У 7 років я пішов у "школу №7" навчався я на 5 та 4. У 10 років я полюбив спорт і батьки записали мене на "вільну боротьбу". У 17 років я закінчив 11 класів із червоним дипломам. Здобув чорний пояс у "Вільній боротьбі".
_________________________________________________
Юність
Після того як мені виповнилося 18 років тато з мамою зі мною завели розмову про моє подальше навчання, я відразу сказав що хочу піти до "ВНЗ Академія УМВС" тато був задоволений мого вибору, а ось мама не особа, вона говорила щось це небезпечно, але я любив небезпеку і весь час шукав пригоди. Ну ось ми подали документи на вступ до "ВНЗ Академія УМВС" Через 1 тиждень надійшов лист про успішне зарахування до "ВНЗ" я був дуже радий так само як і мої батьки. Тато з мамою вирішили відзначити моє успішне зарахування до "ВНЗ Академія УМВС", мої батьки зібрали родичів, друзів, знайомих.Після веселого вечора всі пішли по своїх будинках, ми з батьками лягли спати, адже треба було рано вставати і готується до "ВНЗ". На ранок я був дуже бадьорим та задоволеним, я почав збирати речі та готуватися до виходу. Ну от я зібрався і готовий був йти, тато мене довіз до "ВНЗ". Після прибуття на плацу стояло багато курсантів, як я. Але всі вони були переодягнуті в кадетську форму. І ось хтось із заду поклав на мене важку і сильну руку на плече, я подивившись назад побачив "Генерала-Лейтенанта УМВС" він сказав "Ну здоров'я бажаю товариш курсант", я не розгубився і у відповідь відповів: сказав: Здоров'я Бажаю товариш Генерал (Віддавши частину), Генерал усміхнувся і сказав: Розумний курсант.Потім він сказав слідувати за ним, ми пішли в кабінет "видачі форми (гардеробну)" Ось це твоя шафка сказав генерал-лейтенант. Так - точно сказав я у відповідь, почавши переодягатися у форму курсанту. Так і минуло 3 місяці ходьби до Академії. За вечірнім столом коли я та мої батьки вечеряли я почав тему "про мою окрему квартиру"
- Тату, мам, а коли маю окреме житло? Я ж не буду весь час сидіти у вас на шиї.
- (Мама) Льоша, давай ми тобі купимо квартиру року через 2-3, ми не хочемо з тобою розлучаться так швидко.- (Тато) І справді навіщо тобі ці зайві заморочки? Живи вдома з батьками, нічого не потребуй і не відмовляйся. Якщо є у тебе дівчина то навіть ми не будемо вам заважати
- Але тато, мам я вже давно не маленький, і можу доглядати за собою.
Після чого була 3 хвилинна тиша.
- (Тато) Добре Олексій, ми завтра купимо тобі квартиру, але не далеко від нас
- Дякую тату!
На ранок я та мої батьки виїхали оформляти документи на мене та мою нову квартиру. Увечері після купівлі квартири тато сказав ось синок тепер це твоя квартира і в тебе особисте життя. І так не забувай про нас, спасибі велике вам сказав я.
У мене були вихідні і я вирішив заробити грошей кур'єром, я їздив розвозив продукти. І тут я почув крики дівчини. Крики видавалися з підвалу.
Я зліз з велосипеда і потихеньку пішов до підвалу, хм дивно, напевно здалася сказав я і тільки почав йти як почув крик "Допоможіть будь ласка" я побіг у підвал і почав кричати "Ау де ти? дай знать" з дверей долинали якісь пацанські голоси, я побіг до дверей і побачув 2 пацанів які роздягають дівчину років 19-20. Я почав бійку з цими 2 хлопцями, через те, що я ходив на боротьбу мені було легко впоратися з цими беззаконнями.Я уклав і зв'язав цих пацанів і підійшов до дівчини і запитав "як ви"
- (Вона) "Плаче і не може сказати жодного слова"
- Заспокойтеся вже все позаду сказав я обійнявши дівчину
- (Вона плаче"
Я підняв її і повів до виходу підвалу, потім взяв телефон і зателефонував татові
Розмова по телефону:
- Альо тато, зайнятий?
- Ну так, що трапилося синку?
- Батько приїдь, будь ласка на xxxxx xxxx x 15.
- Добре зараз приїду.
Я заспокоював дівчину. І за хвилин 15 приїхав тато.
Тато сказав, що сталося? Що тут таке?Я пояснив тату, що сталося і тато викликав поліцію.
Через 1 годину приїхав наряд упакував цих людей і поїхали в участок
Тато дав мені 5.000 гривень і сказав - Зводи її кудись, я всілякий не хотів брати гроші і говорив не потрібно, але тато настояв на своєму і дав мені гроші. Дівчину звали Анастасія, я взяв її номер і запропонував їй вечорами зустрінеться. Ну от настав вечір час 18:49, я викликав таксі та виїхав на місце зустрічі. Після прибуття ми обнялися і пішли за ближчий стіл.
Я почав розмову:
- Хто це?
– Хто?
- У підвалі
- Я не знаю, хто це...
- Як це все сталося.- Нуу.. "І до нас підійшла офіціантка, і запитала: щось будите замовляти?"
Що братимеш запитавши я дівчину, каву і тортик сказала дівчина. А ви молодий? Мені каву.
- Ну, то як це все сталося?
- Взагалі я йшла додому з роботи, і за мною почали стежити ці два хлопці і говорили якби їй привів, познайомимося? Я сказала відчепитися і пішла швидше. А вони мене схопили та понесли... сам знаєш куди
- Ясно.
- Вони будуть покарані за статтею 131 , мій тато зробить все, щоб їх посадити.
– За тиждень буде суд.
- Спасибі тобі що врятував мене, я навіть не знаю, щоб зі мною сталось якби ти не заступився за мене...
- Добре забудемо сказавши я
Так ми й провели вечір разом
9 серпня 1998 року
СУД...
9 серпня 1998 року, була відкрита статья 131 на Макарова Георгія Васильовича й Макарова Анатолія Олеговича, сказав суд
- (Суддя) І так була заявлена стаття 131 на громадянина Макаровича Георгія Васильовича і Макаровича Анатолія Олеговича, за попытку изнасилування дівчини Анастасія Фіолетова. Слова постраждавшой, як все це відбулось? сказала судья
- Я йшла додому з роботи, і за мною почали слідкувати ці 2 хлопця і говорить ей привіт, познакомимся? Я сказала отстаньте и пошла быстрее. А они меня схватили и понесли в подвал и пытались...- Угу сказала суддя.
- Макаров Георгій Васильович вам слово
- (Макар) Так, так все і сталося
Макарович Онатолій Олегович вам слово
- Я не знаю мене змусили я не чого не намагався робити! Це безпричинний
І тут почалися крики з усіх сторін
- (Суддю) Тихо суд іде! Крикнула суддя "вдаривши судовим молотком"
- (Суддя) Через 10 хвилин буде відповідь.
10 хвилин по тому.
- (Суддя) І так суд вирішив Макарова Георгія Василевича та Макарова Онатолія Олеговича за статтею 131 УКРФ за спробу зґвалтування. Позбавляються свободи строком на 8 років.Після суду я покликав Кісу до ресторану, ми повечеряли і я відвів її додому.
Моя кар'єра і продовження життя пішла вгору. Ми з Кісай продовжували спілкуватися протягом двох років і я запропонував їй одружитися. Вона погодилася і ми зіграли весілля, на весілля приїхало дуже багато людей. Це були мої та її родичі, друзі та знайомі. Після весілля усі розійшлися.
На ранок я зібрався і вирушив до академії УМВС. У цей день у нас було тренування та здавання нормативів, ми здавали біг 100 метрів, біг 1 км, підтягування, пресидання та віджимання.Я здавав дані нормативи на ура, тому що любив спорт, і займався ним 7 років. Через 1 рік мене перевели до лав УМВС по м. Південний, так як я впорався з усіма етапами стажування для вступу до лав УМВС м. Південний. Я був на звання Мл.Сержант, я добре справлявся зі своїми обов'язками.Після 5 років роботи мене підвищили до звання "Капітан" на той час мені було 26 років, я чудово працював і розслідував всякі злочинності. Через 1 рік я звільнився за С\Ж і пройшов відбір на Підполковника до лав А "МВ" я добре прослужив на цій посаді і після 2-річної служби до нас назначили вербування до лав "УФСБ", я пройшов вербування на 5+ як за фізичними. нормативом і за розумовим. у 29 років я вже був мл. лейтенантом "УФСБ" я умів зберігати таємниці, і добре розкривав утруднені розслідування.У 2009 році сталася трагедія у смт.Батирівській середній загальноосвітній школі під №1. У заяві йшлося, що територію захопили терористи з прихованим обличчям, вони взяли в заручники 976 учнів та 29 вчителів. І того 1005 осіб було у заручниках терористів. На території Батирівської школи було близько шести терористів. Дізнавшись про цю ситуацію Генерал-Полковник "УФСБ" Зібрав загін "ГРЧ". Після збору ми висунулися на місце події та дивлячись по GPS - карті "Місце Знаходження Злочинця" дізналися, де знаходяться терористи.24.10.2009 о 8-й годині дня 37 хвилин і 13 секунд співробітники УФСБ загін "ГРЧ" Приховано проникли через підвал до Батирівської школи. І розпочали операцію із затримання терористів. ((Назва операції: "СО"ООП).) Мій позивний був "Правик"
Проведений операцію "СО"ООП" Наказав мені знешкодити і нейтралізувати двох "Особливо Небезпечних Злочинців".Я переліз через вікно в кабінет директора і заліз у шафу.За 8 хвилин увійшов чоловік з білим хусткою на голові і почав щось класти під стіл. І тут я зрозумів що це "БОМБА" і я почав спецоперацію з нейтролізування терориста.У мою благу шафа де я був за терористом. Я тихенько виліз з шафи і покрадався до терориста. І тут він каже:
- Стій на місці де стоїш чи...
Після цих слів він повернувся і різко спробував ударити мене ножем у шию, але я ухилився і повалив його на підлогу. Він різко вдарив у шию з боку по сонній артерії після удару терорист знепритомнів. У кімнату варвилися 3 терористів і навели на мене зброю, я, піднявши руки, почав відходити.Після натиснувши на кнопку про "Допомогу" в кімнату увірвався СоБР м.Арзамас, вони оперативно заламали терористів і надягли наручники я по благодарив начальника загону вирвався до своїх хлопців, вони пов'язали решту терористів і почали звільняти заручників. Після цієї події ми були викликані Генералом-полковникрм на плац. Після чого він подякував нам за дану успішне виконання операції "СО"ООП". Видав мені підвищення до звання Лейтенант за відважність і впевненість у собі.
