Дитинство.
Любомир народився 10.09.2006 року, в Україні в місті Дніпро. Сім'я вирішила переїхати до Запоріжжя до близьких друзів. Батько Любомира ледве знайшов собі роботу з низькою зарплатою в новому місті. На той час сім'ю поселили у квартиру, яку мали його близькі друзі, але цю квартиру видали для них тимчасово. Батько почав курити працював механіком у звичайному автосервісі, а мати була вихователькою в місцевому дитячому садку. Зарплати ледве вистачало для нормального життя, і батьки задумались над вибором навчального закладу для Любомира, хотіли прилаштувати сина у якомога краще місце. Батько та мати знайшли ліцей, але для того, щоб вчитись потрібно було кожен місяць платити гроші. З наступного року Любомира прийняли до ліцею, але сума, яку потрібно витрачати в місяць була дуже неочікуваною для сім'ї, через що вони потрапили в борги.
Юнацтво.
У шкільні роки Любомира було не зовсім легко, тому що з боку однокласників і однолітків з паралельних класів Любомир піддавався вічним глузуванням і глузувань через те, що він ходив у поганому одязі, в заляпаних болотом кросівках. Через те, що він не міг виговоритись - характер почав озлоблюватись. Любомир терпів до 6-го класу, але врешті-решт набридло все терпіти й він вирішив багато чого змінити у своєму житті, і він вирішив почати зі турніків на майданчику. Завзято займаючись на турніках, Любомир поступово заводив нові знайомства, розвивав м'язи. До кінця 8-го класу Любомир мав купу знайомих, друзів, навіть з'явилася дівчина, Анна. Тим часом сім'я змінила тимчасове житло на власне, батько отримав підвищення і став заступником директора, на той час справи йшли просто чудово, батько повністю віддавався своїй роботі, і навіть купив свій перший автомобіль. Мати, у свою чергу пройшла курси підвищення кваліфікації педагогів й почала працювати за професією ще краще. У сім'ї почалася біла смуга і все було чудово. У 2015 році Любомир перейшов у старші класи. Вступив у команду з футболу. Як і багато хто в підліткові роки ходив по вечірках, вживав спиртне. З дівчиною все було серйозно, і Максим навіть вирішив зробити на повноліття Анні пропозицію, кохання було до труни. Але в 9-му класі на одній із вечірок Любомир вирішив продемонструвати свою крутість перед дівчиною та хлопцями. Вони поспорили на гроші, що Любомир не зможе залізти на дерево та злізти назад. Юнак заліз на верх дерева, але злізти назад не міг через страх висоти. Йому довелось стрибнути з високої висоти, але він приземлився невдачно, почав кричати й благав викликати швидку допомогу. Прибувши до шпиталю лікарі діагностували серйозний перелом, який позначився на кар'єрі футболіста. Дівчина, Анна пішла до кращого друга Любомира, сказавши при цьому, що він невдаха і почуття до нього згасли, це стало серйозним моральним ударом по Любомирові і він впав у серйозну депресію. Найкраща подруга матері Максима порадила знайомого психолога, який довго працював над моральним становищем Любомира. Дуже багато процедур пройшов цей юнак, але все ж таки осадок залишився. У 2017 році батько Любомира серйозно захворів, була хвороба серця, у зв'язку з цим, Любомиру довелося дуже довго думати, де можна дістати грошей у будь-який спосіб. Оскільки стабільний прибуток грошей він не зміг знайти, то вирішив почати красти у інших людей гроші, щоб хоч якось допомогти своєму батьку. Перший раз він проник у будинок розбивши скло, забравши всі коштовності. Відчувши безкарність, Любомир почав займатись цим на постійній основі. Мати, впавши в депресію почала вдаватися до алкоголю, закинула свою кар'єру, почала жити за соціальною допомогою. Максим вже закінчивши 11 класів у 2017 році вступив на юридичний факультет. Завдяки крадіжкам Любомир накопичив не погані кошти на навчання. І закінчити інститут було головним ключем для виходу з цієї ситуації.
Студентське життя.
Любомир відійшов від "темних справ" вступивши до інституту. В інституті він планував добре вчитися, але більшість викладачів намагались брати хабарі на сесіях. Сильно розчарувавшись у них, не залишалося виходу як давати їм те, чого вони хочуть, тому він зрозумів що немає сенсу вчитися і потрібно платити вчителям. Якось задзвонив телефон і Максиму повідомили, що його мати знаходиться в лікарні. Він розчарований, кинув усі свої справи й прямо з інституту швидко пішов до госпіталю. Лікарі госпіталю заявили про те, що вона потрапила під машину, бувши в нетверезому стані, повертаючись з магазину й сказали, що у неї зараз критичний стан та дали оцінку, що їй залишилася одна доба до смерті. Він був не на жарт стривожений тим, що залишив мати в такому стані одну, і не надав їй майже жодної допомоги. Ця ситуація його справила вдатися до старих справ і знову почати красти. Любомир швидко накопичив велику суму грошей, але на останній його "вилазці" він майже не потрапив до в'язниці. Після цього він почав замислюватись про майбутнє матері, тому дав собі обіцянку, що більше красти не буде. Вклавши дуже великих грошей на лікування матері, вона пішла на виправлення після чого виписалася. Але все-таки, вона була в жахливому стані, їй потрібно було довго реабілітуватись після госпиталю. Повернувшись за місцем навчання Максим вирішив взяти ще один додатковий курс психології, на одному з курсів він познайомився з дівчиною, на ім'я Олена. Вони почали спілкуватися .
Наші дні.
Після багатьох років служби в поліції він практично вивчив усі закони, чесно та справедливо служив. Багато завів зв'язків, які в майбутньому можуть йому допомогти. У нього на службі була ситуація, коли мати хотіла вбити свою дитину через те, що вона має синдром ****************************а. Диспетчер повідомив про цей виклик Любомиру і вони з напарником рушили до місця виклика. Сусіди швидко привели їх до квартири, в якій відбувався злочин проти власної дитини. Максим відчув нотку співчуття до дитини та вибив швидко вхідні двері квартири, зайшовши до першої кімнати він побачив мати з ножем та дитину. Знаючи про небезпеку він підійшов близько до матері та нейтралізував її шокером. Цю дію мало б хто зробив, бо це небезпечно через те, що мати може зарізати свою дитину, але Любомир зробив навіть не задумуючись, проявивши свою сміливість. Багатьом друзям розказував, що він не боїться смерті.
Любомир народився 10.09.2006 року, в Україні в місті Дніпро. Сім'я вирішила переїхати до Запоріжжя до близьких друзів. Батько Любомира ледве знайшов собі роботу з низькою зарплатою в новому місті. На той час сім'ю поселили у квартиру, яку мали його близькі друзі, але цю квартиру видали для них тимчасово. Батько почав курити працював механіком у звичайному автосервісі, а мати була вихователькою в місцевому дитячому садку. Зарплати ледве вистачало для нормального життя, і батьки задумались над вибором навчального закладу для Любомира, хотіли прилаштувати сина у якомога краще місце. Батько та мати знайшли ліцей, але для того, щоб вчитись потрібно було кожен місяць платити гроші. З наступного року Любомира прийняли до ліцею, але сума, яку потрібно витрачати в місяць була дуже неочікуваною для сім'ї, через що вони потрапили в борги.
Юнацтво.
У шкільні роки Любомира було не зовсім легко, тому що з боку однокласників і однолітків з паралельних класів Любомир піддавався вічним глузуванням і глузувань через те, що він ходив у поганому одязі, в заляпаних болотом кросівках. Через те, що він не міг виговоритись - характер почав озлоблюватись. Любомир терпів до 6-го класу, але врешті-решт набридло все терпіти й він вирішив багато чого змінити у своєму житті, і він вирішив почати зі турніків на майданчику. Завзято займаючись на турніках, Любомир поступово заводив нові знайомства, розвивав м'язи. До кінця 8-го класу Любомир мав купу знайомих, друзів, навіть з'явилася дівчина, Анна. Тим часом сім'я змінила тимчасове житло на власне, батько отримав підвищення і став заступником директора, на той час справи йшли просто чудово, батько повністю віддавався своїй роботі, і навіть купив свій перший автомобіль. Мати, у свою чергу пройшла курси підвищення кваліфікації педагогів й почала працювати за професією ще краще. У сім'ї почалася біла смуга і все було чудово. У 2015 році Любомир перейшов у старші класи. Вступив у команду з футболу. Як і багато хто в підліткові роки ходив по вечірках, вживав спиртне. З дівчиною все було серйозно, і Максим навіть вирішив зробити на повноліття Анні пропозицію, кохання було до труни. Але в 9-му класі на одній із вечірок Любомир вирішив продемонструвати свою крутість перед дівчиною та хлопцями. Вони поспорили на гроші, що Любомир не зможе залізти на дерево та злізти назад. Юнак заліз на верх дерева, але злізти назад не міг через страх висоти. Йому довелось стрибнути з високої висоти, але він приземлився невдачно, почав кричати й благав викликати швидку допомогу. Прибувши до шпиталю лікарі діагностували серйозний перелом, який позначився на кар'єрі футболіста. Дівчина, Анна пішла до кращого друга Любомира, сказавши при цьому, що він невдаха і почуття до нього згасли, це стало серйозним моральним ударом по Любомирові і він впав у серйозну депресію. Найкраща подруга матері Максима порадила знайомого психолога, який довго працював над моральним становищем Любомира. Дуже багато процедур пройшов цей юнак, але все ж таки осадок залишився. У 2017 році батько Любомира серйозно захворів, була хвороба серця, у зв'язку з цим, Любомиру довелося дуже довго думати, де можна дістати грошей у будь-який спосіб. Оскільки стабільний прибуток грошей він не зміг знайти, то вирішив почати красти у інших людей гроші, щоб хоч якось допомогти своєму батьку. Перший раз він проник у будинок розбивши скло, забравши всі коштовності. Відчувши безкарність, Любомир почав займатись цим на постійній основі. Мати, впавши в депресію почала вдаватися до алкоголю, закинула свою кар'єру, почала жити за соціальною допомогою. Максим вже закінчивши 11 класів у 2017 році вступив на юридичний факультет. Завдяки крадіжкам Любомир накопичив не погані кошти на навчання. І закінчити інститут було головним ключем для виходу з цієї ситуації.
Студентське життя.
Любомир відійшов від "темних справ" вступивши до інституту. В інституті він планував добре вчитися, але більшість викладачів намагались брати хабарі на сесіях. Сильно розчарувавшись у них, не залишалося виходу як давати їм те, чого вони хочуть, тому він зрозумів що немає сенсу вчитися і потрібно платити вчителям. Якось задзвонив телефон і Максиму повідомили, що його мати знаходиться в лікарні. Він розчарований, кинув усі свої справи й прямо з інституту швидко пішов до госпіталю. Лікарі госпіталю заявили про те, що вона потрапила під машину, бувши в нетверезому стані, повертаючись з магазину й сказали, що у неї зараз критичний стан та дали оцінку, що їй залишилася одна доба до смерті. Він був не на жарт стривожений тим, що залишив мати в такому стані одну, і не надав їй майже жодної допомоги. Ця ситуація його справила вдатися до старих справ і знову почати красти. Любомир швидко накопичив велику суму грошей, але на останній його "вилазці" він майже не потрапив до в'язниці. Після цього він почав замислюватись про майбутнє матері, тому дав собі обіцянку, що більше красти не буде. Вклавши дуже великих грошей на лікування матері, вона пішла на виправлення після чого виписалася. Але все-таки, вона була в жахливому стані, їй потрібно було довго реабілітуватись після госпиталю. Повернувшись за місцем навчання Максим вирішив взяти ще один додатковий курс психології, на одному з курсів він познайомився з дівчиною, на ім'я Олена. Вони почали спілкуватися .
Наші дні.
Після багатьох років служби в поліції він практично вивчив усі закони, чесно та справедливо служив. Багато завів зв'язків, які в майбутньому можуть йому допомогти. У нього на службі була ситуація, коли мати хотіла вбити свою дитину через те, що вона має синдром ****************************а. Диспетчер повідомив про цей виклик Любомиру і вони з напарником рушили до місця виклика. Сусіди швидко привели їх до квартири, в якій відбувався злочин проти власної дитини. Максим відчув нотку співчуття до дитини та вибив швидко вхідні двері квартири, зайшовши до першої кімнати він побачив мати з ножем та дитину. Знаючи про небезпеку він підійшов близько до матері та нейтралізував її шокером. Цю дію мало б хто зробив, бо це небезпечно через те, що мати може зарізати свою дитину, але Любомир зробив навіть не задумуючись, проявивши свою сміливість. Багатьом друзям розказував, що він не боїться смерті.
