I. Дитинство повне страждань
Люсьєн Грівз народився 31 жовтня 1992 року в місті Детройт, штат Мічіган, Сполучені штати Америки. Мати хлопчика була протестанткою та з дитинства виховувавала в ньому слухняність та підлеглість. Зі сторони, батьки Люсьєна здавались милой та люблячою парою, а знайомі сім'ї та прихожани церкви відгукувались про них як про взірцевий ідеал релігійної сім'ї. Правда була такою, що батько Люсьєна був алкоголиком а мати била його та знущалась протягом всього дитинства. Ситуацію погіршував стан здоров'я хлопчика. Від народження у нього хронічний гепатит а також дуже слабкий імунітет. В той час як його однолітки ходили до школи та жили "американською мрією" - він сидів вдома, якщо не з новою хворобою - то з простудою. 13 серпня 2001 року, коли Люсьєну ще не виповнилось дев'яти років - його мати пішла з сім'ї, а батьку відмовили в опіці над дитиною, через неодноразову судимість та серйозну алкогольну залежність. Після рішення суду хлопчика відправили до фостерної сім'ї, в якій він жив до того моменту як йому знайшли прийомних батьків.
II. Юність та проблеми
Коли Люсьєну було 14 років він не міг знайти свого місця та не бачив свого майбутнього у цій країні. Він не сприймав своїх прийомних батьків за справжніх. Доволі часто він міг втекти з дому та бродити посеред міста, думаючи над сенсом свого життя та роздивляючись рекламні акції на величезних білбордах біля доріг. Народившись в бідності він не розумів, звідки у людей з'являються зайві десятки тисяч доларів для придбання нового пікапа. У 16 років Люсьєн відкриває для себе підліткове життя в Детройті, знаходить нові знайомства серед таких самих аутсайдерів як він, пробує себе у музикальному гурті, граючи на викраденій з магазина гітарі, намагається грати в баскетбол, але все це у нього виходить кепсько. Через деякий час, під впливом своєї компанії він починає курити та вживати легкі наркотики.
III. Доросле життя та зміни
Після закінчення американської школи, він серйозно свариться зі своєю прийомною сім'єю та переїжджає до свого друга, який дає йому першу можливість підзаробити, продаючи маріхуану підліткам. Почавши працювати, Люсьєн вперше має можливість розпоряджатись грошами так, як він хоче, через що всі зароблені гроші він витрачає на випивку та підсідає на важкі наркотики. У 20 років зі злиднів його витягує інший друг, який мотивує юнака піти до армії та спробувати знайти сенс свого існування там. За підтримкою своїх друзів Люсьєн відмовляється від наркотиків та починає вести здоровий спосіб життя, більше цікавитись літературою, історією та культурою слов'янских країн та Європи. У 22 роки, закінчивши службу в армії США та повернувшись додому, від свого друга Люсьєн дізнається про події які відбуваються в Україні. Через декілька місяців вони відправляються туди як волонтери, а через півроку Люсьєн вже підписує контракт на службу в ЗСУ як боєць іноземного добровольчого батальйону.
IV. Служба та поранення
Вивчивши мову, історію, та ставши частиною українського суспільства Люсьєн отримує громадянство України. Перевівшись до Національної Гвардії України та вступивши до бригади спеціального призначення Азов - він продовжує служити та захищати суверенітет країни. Здобувши військовий досвід, дисципліну, та повагу до побратимів він за дуже короткий проміжок часу підвищується до лейтенанта. Отримавши лідерські навички та вміння комунікувати з людьми. Одного дня, підчас виконання службового завдання він отримав поранення осколком в ногу, захищаючи свого побратима. Лежавши місяцями у лікарні він не міг дочекатись повернення до служби, проте висновки лікарів не були обнадійливими. Поранення, яке отримав Люсьєн було занадто важким та потребувало операції. Після операції він ледве міг ходити, не те що бігати.
V. Переведення та перспективи
Після звільнення зі Збройних Сил, Люсьєн перевівся до Головного Управління Служби Безпеки України. Він мав ті ж самі шеврони лейтенанта та сумлінно виконув свої обов'язки та поставлені перед ним задачі у підрозділі Контррозвідки. Він розумів, що для того щоб дійсно допомогти військовим, колишнім побратимам та загалом народу України - він повинен вирішувати складні проблеми які переплітаються з владою, політикою та бюрократією. Знаючи, як підірвана військова система, Люсьєн хотів зробити все можливе, щоб внести позитивний вклад та викоренити корупцію в Збройних Силах. Він мріяв про створення справедливої та прозорої армії, де чесність та справедливість перестануть бути пустими словами. Для цього йому потрібно було приймати особисту участь у керуванні ЗСУ.
VI. Військові реформи
Отримавши звання Генерала у 2023 році, коли Люсьєну вже виповнився 31 рік - першим його рішенням було розформувати старший офіцерский склад та викоренити корупцію та хаос у Збройних Силах України. Слід сказати, що це було нелегко та зайняло деякий час, проте нові люди які прийшли на керівні посади допомогли навести порядок серед особового складу. Реформи в армії призвели до порядку на вулицях Харкова та Дніпра, тепер міста патрулювали бійці Національної Гвардії, кордони охоронялись бійцями Державної Прикордонної Служби, а військова частина була під надійним захистом спеціалістів підрозділу Сил Спеціальних Операцій. За довгий час на посаді командувача частини Люсьєн отримав повагу та визнання серед особового складу. Він продовжував бути відданим своїм принципам та служити ідеалам народу України, проте були секрети про які не знав ніхто, навіть його найближчі побратими по службі. Вони змінили його як людину принципову та непохитну.
VII. Кримінальні зв'язки
Не дивлячись на образ ідеального військового, взірцевого керівника - Люсьєн мав проблеми з наркотиками, які почались через надмірну виснаженість та перевтому на роботі. Наркотична залежність переслідувала його та змінювала його особистість, доки не відбулась подія, яка повністю змінила його, як людину.
Рак, виявлений при обстеженні став шоком для нього та усіх людей які його знали. У Люсьєна Грівза завжди було слабке здоров'є, але на цей раз лікарі повідомили
що без необхідного лікування жити йому залишилось не більше 5 місяців. Як законослухняного громадянина та військовослужбовця ця новина його зламала та забрала всі надії на майбутнє. Лікування коштувало неймовірних грошей, які не снились навіть Генералу ЗСУ, тому він вирішив іти ва-банк. Вже маючи кримінальні зв'язки в сфері наркотиків він вийшов на співпрацю з найгіршими людьми цієї країни: терористи, підпільна мафія, корупціонери, торгівельники зброєю. Усі ці зв'язки Люсьєн вирішив використати для своїх корупційних схем та взяток.
VIII. Президентство
Час йшов, але гроші необхідні для лікування так і не йшли до Люсьєна, через тяжку хворобу йому довилось покинути Збройні Сили. Майже втративши надію та сенс життя він знаходить своє місце у політиці, створивши першу політичну партію Східної України. Зібравши достатню підтримку виборців він перемагає на виборах та займає пост Президента України протягом місяця. Така висока посада і такі високі ризики... йому здавалось наче весь світ слідкує за кожним його кроком, і це не давало йому можливості для корупційних схем. Йому довелось покинути пост Президента з чистими руками.
IX. Новий початок
Після повідомлення про відставку, Офіс Президента України вирішив назначити екс-президента на посаду Голови Служби безпеки України м.Київ, де він, користуючись своїм військовим досвідом та знаннями в галузі права та законодавства зможе покращити національну безпеку та безпеку громадян. Проте вони не знають про інший досвід, який йому довелось отримати на посаді Генерала армії. Люсьєн знає, що кожен злочинець та корупціонер отримують по заслугам але він буде битись до останнього щоб не опинитися за гратами і за свої вчинки буде відповідати тільки перед богом.
Люсьєн Грівз народився 31 жовтня 1992 року в місті Детройт, штат Мічіган, Сполучені штати Америки. Мати хлопчика була протестанткою та з дитинства виховувавала в ньому слухняність та підлеглість. Зі сторони, батьки Люсьєна здавались милой та люблячою парою, а знайомі сім'ї та прихожани церкви відгукувались про них як про взірцевий ідеал релігійної сім'ї. Правда була такою, що батько Люсьєна був алкоголиком а мати била його та знущалась протягом всього дитинства. Ситуацію погіршував стан здоров'я хлопчика. Від народження у нього хронічний гепатит а також дуже слабкий імунітет. В той час як його однолітки ходили до школи та жили "американською мрією" - він сидів вдома, якщо не з новою хворобою - то з простудою. 13 серпня 2001 року, коли Люсьєну ще не виповнилось дев'яти років - його мати пішла з сім'ї, а батьку відмовили в опіці над дитиною, через неодноразову судимість та серйозну алкогольну залежність. Після рішення суду хлопчика відправили до фостерної сім'ї, в якій він жив до того моменту як йому знайшли прийомних батьків.
II. Юність та проблеми
Коли Люсьєну було 14 років він не міг знайти свого місця та не бачив свого майбутнього у цій країні. Він не сприймав своїх прийомних батьків за справжніх. Доволі часто він міг втекти з дому та бродити посеред міста, думаючи над сенсом свого життя та роздивляючись рекламні акції на величезних білбордах біля доріг. Народившись в бідності він не розумів, звідки у людей з'являються зайві десятки тисяч доларів для придбання нового пікапа. У 16 років Люсьєн відкриває для себе підліткове життя в Детройті, знаходить нові знайомства серед таких самих аутсайдерів як він, пробує себе у музикальному гурті, граючи на викраденій з магазина гітарі, намагається грати в баскетбол, але все це у нього виходить кепсько. Через деякий час, під впливом своєї компанії він починає курити та вживати легкі наркотики.
III. Доросле життя та зміни
Після закінчення американської школи, він серйозно свариться зі своєю прийомною сім'єю та переїжджає до свого друга, який дає йому першу можливість підзаробити, продаючи маріхуану підліткам. Почавши працювати, Люсьєн вперше має можливість розпоряджатись грошами так, як він хоче, через що всі зароблені гроші він витрачає на випивку та підсідає на важкі наркотики. У 20 років зі злиднів його витягує інший друг, який мотивує юнака піти до армії та спробувати знайти сенс свого існування там. За підтримкою своїх друзів Люсьєн відмовляється від наркотиків та починає вести здоровий спосіб життя, більше цікавитись літературою, історією та культурою слов'янских країн та Європи. У 22 роки, закінчивши службу в армії США та повернувшись додому, від свого друга Люсьєн дізнається про події які відбуваються в Україні. Через декілька місяців вони відправляються туди як волонтери, а через півроку Люсьєн вже підписує контракт на службу в ЗСУ як боєць іноземного добровольчого батальйону.
IV. Служба та поранення
Вивчивши мову, історію, та ставши частиною українського суспільства Люсьєн отримує громадянство України. Перевівшись до Національної Гвардії України та вступивши до бригади спеціального призначення Азов - він продовжує служити та захищати суверенітет країни. Здобувши військовий досвід, дисципліну, та повагу до побратимів він за дуже короткий проміжок часу підвищується до лейтенанта. Отримавши лідерські навички та вміння комунікувати з людьми. Одного дня, підчас виконання службового завдання він отримав поранення осколком в ногу, захищаючи свого побратима. Лежавши місяцями у лікарні він не міг дочекатись повернення до служби, проте висновки лікарів не були обнадійливими. Поранення, яке отримав Люсьєн було занадто важким та потребувало операції. Після операції він ледве міг ходити, не те що бігати.
V. Переведення та перспективи
Після звільнення зі Збройних Сил, Люсьєн перевівся до Головного Управління Служби Безпеки України. Він мав ті ж самі шеврони лейтенанта та сумлінно виконув свої обов'язки та поставлені перед ним задачі у підрозділі Контррозвідки. Він розумів, що для того щоб дійсно допомогти військовим, колишнім побратимам та загалом народу України - він повинен вирішувати складні проблеми які переплітаються з владою, політикою та бюрократією. Знаючи, як підірвана військова система, Люсьєн хотів зробити все можливе, щоб внести позитивний вклад та викоренити корупцію в Збройних Силах. Він мріяв про створення справедливої та прозорої армії, де чесність та справедливість перестануть бути пустими словами. Для цього йому потрібно було приймати особисту участь у керуванні ЗСУ.
VI. Військові реформи
Отримавши звання Генерала у 2023 році, коли Люсьєну вже виповнився 31 рік - першим його рішенням було розформувати старший офіцерский склад та викоренити корупцію та хаос у Збройних Силах України. Слід сказати, що це було нелегко та зайняло деякий час, проте нові люди які прийшли на керівні посади допомогли навести порядок серед особового складу. Реформи в армії призвели до порядку на вулицях Харкова та Дніпра, тепер міста патрулювали бійці Національної Гвардії, кордони охоронялись бійцями Державної Прикордонної Служби, а військова частина була під надійним захистом спеціалістів підрозділу Сил Спеціальних Операцій. За довгий час на посаді командувача частини Люсьєн отримав повагу та визнання серед особового складу. Він продовжував бути відданим своїм принципам та служити ідеалам народу України, проте були секрети про які не знав ніхто, навіть його найближчі побратими по службі. Вони змінили його як людину принципову та непохитну.
VII. Кримінальні зв'язки
Не дивлячись на образ ідеального військового, взірцевого керівника - Люсьєн мав проблеми з наркотиками, які почались через надмірну виснаженість та перевтому на роботі. Наркотична залежність переслідувала його та змінювала його особистість, доки не відбулась подія, яка повністю змінила його, як людину.
Рак, виявлений при обстеженні став шоком для нього та усіх людей які його знали. У Люсьєна Грівза завжди було слабке здоров'є, але на цей раз лікарі повідомили
що без необхідного лікування жити йому залишилось не більше 5 місяців. Як законослухняного громадянина та військовослужбовця ця новина його зламала та забрала всі надії на майбутнє. Лікування коштувало неймовірних грошей, які не снились навіть Генералу ЗСУ, тому він вирішив іти ва-банк. Вже маючи кримінальні зв'язки в сфері наркотиків він вийшов на співпрацю з найгіршими людьми цієї країни: терористи, підпільна мафія, корупціонери, торгівельники зброєю. Усі ці зв'язки Люсьєн вирішив використати для своїх корупційних схем та взяток.
VIII. Президентство
Час йшов, але гроші необхідні для лікування так і не йшли до Люсьєна, через тяжку хворобу йому довилось покинути Збройні Сили. Майже втративши надію та сенс життя він знаходить своє місце у політиці, створивши першу політичну партію Східної України. Зібравши достатню підтримку виборців він перемагає на виборах та займає пост Президента України протягом місяця. Така висока посада і такі високі ризики... йому здавалось наче весь світ слідкує за кожним його кроком, і це не давало йому можливості для корупційних схем. Йому довелось покинути пост Президента з чистими руками.
IX. Новий початок
Після повідомлення про відставку, Офіс Президента України вирішив назначити екс-президента на посаду Голови Служби безпеки України м.Київ, де він, користуючись своїм військовим досвідом та знаннями в галузі права та законодавства зможе покращити національну безпеку та безпеку громадян. Проте вони не знають про інший досвід, який йому довелось отримати на посаді Генерала армії. Люсьєн знає, що кожен злочинець та корупціонер отримують по заслугам але він буде битись до останнього щоб не опинитися за гратами і за свої вчинки буде відповідати тільки перед богом.
