🩸 Види кровотеч 🩸
Кровотеча — це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності.
Види кровотеч:
- Артеріальна
- Венозна
- Капілярна
- Паренхіматозна кровотеча(Внутрішня кровотеча)
Артеріальна кровотеча
При артеріальній кровотечі кров має яскраво-червоне забарвлення і витікає з рани сильним пульсуючим струменем. Такий вид кровотечі є найнебезпечнішим і надзвичайно інтенсивним. У подібній ситуації ефективне зупинення крові можливе лише шляхом накладання артеріального джгута вище місця поранення.
Існують ділянки тіла, де накладання джгута неможливе. У таких випадках застосовують пальцеве притискання судини, тампонаду рани або стискальну пов’язку.
Під джгут обов’язково необхідно підкласти м’яку тканину для запобігання пошкодженню шкіри. Також слід обов’язково прикріпити аркуш із точним зазначенням часу (година, хвилина) накладання джгута або турнікету.
Влітку (при високій температурі повітря) допустима тривалість перебування джгута в одному положенні - до 1,5-2 годин. По завершенні цього часу джгут слід обережно послабити, і, якщо кровотеча поновлюється, повторно накласти його через 5-10 секунд.
Взимку (при низькій температурі повітря) максимальна тривалість накладання джгута становить до 1 години. Зняття джгута здійснюється аналогічно до літнього варіанту.
При артеріальній кровотечі кров має яскраво-червоне забарвлення і витікає з рани сильним пульсуючим струменем. Такий вид кровотечі є найнебезпечнішим і надзвичайно інтенсивним. У подібній ситуації ефективне зупинення крові можливе лише шляхом накладання артеріального джгута вище місця поранення.
Існують ділянки тіла, де накладання джгута неможливе. У таких випадках застосовують пальцеве притискання судини, тампонаду рани або стискальну пов’язку.
Під джгут обов’язково необхідно підкласти м’яку тканину для запобігання пошкодженню шкіри. Також слід обов’язково прикріпити аркуш із точним зазначенням часу (година, хвилина) накладання джгута або турнікету.
Влітку (при високій температурі повітря) допустима тривалість перебування джгута в одному положенні - до 1,5-2 годин. По завершенні цього часу джгут слід обережно послабити, і, якщо кровотеча поновлюється, повторно накласти його через 5-10 секунд.
Взимку (при низькій температурі повітря) максимальна тривалість накладання джгута становить до 1 години. Зняття джгута здійснюється аналогічно до літнього варіанту.
Венозна кровотеча
При венозній кровотечі з рани витікає кров темно-вишневого кольору, зазвичай повільним і рівномірним потоком. Такий вид кровотечі рідко має загрозливий характер, однак у випадках поранення вен шиї або грудної клітки існує небезпека утворення негативного тиску в судинах під час глибокого вдиху. У результаті цього повітряні пухирці можуть потрапити в кровотік і спричинити закупорку судин серця або легень, що становить пряму загрозу життю.
Зупинка венозної кровотечі здійснюється шляхом пальцевого притискання ушкодженої ділянки, накладанням стискальної пов’язки або джгута. Методика накладання джгута при венозній кровотечі відповідає правилам, що застосовуються при артеріальній кровотечі. Варто зазначити, що використання венозного джгута є малоефективним і не рекомендується як основний метод зупинки кровотечі.
При венозній кровотечі з рани витікає кров темно-вишневого кольору, зазвичай повільним і рівномірним потоком. Такий вид кровотечі рідко має загрозливий характер, однак у випадках поранення вен шиї або грудної клітки існує небезпека утворення негативного тиску в судинах під час глибокого вдиху. У результаті цього повітряні пухирці можуть потрапити в кровотік і спричинити закупорку судин серця або легень, що становить пряму загрозу життю.
Зупинка венозної кровотечі здійснюється шляхом пальцевого притискання ушкодженої ділянки, накладанням стискальної пов’язки або джгута. Методика накладання джгута при венозній кровотечі відповідає правилам, що застосовуються при артеріальній кровотечі. Варто зазначити, що використання венозного джгута є малоефективним і не рекомендується як основний метод зупинки кровотечі.
Капілярна кровотеча
Капілярна кровотеча виникає внаслідок неглибоких пошкоджень шкіри, таких як садна або поверхневі порізи. Кров витікає повільно, рівномірно, по всій площі ушкодження. Завдяки природному механізму згортання, капілярна кровотеча, як правило, зупиняється самостійно без необхідності спеціального втручання.
Для обробки рани рекомендується використати антисептичні засоби або препарати на основі спирту з метою дезінфекції ураженої ділянки шкіри. Надалі слід накласти стерильну пов’язку, щоб запобігти інфікуванню.
Капілярна кровотеча виникає внаслідок неглибоких пошкоджень шкіри, таких як садна або поверхневі порізи. Кров витікає повільно, рівномірно, по всій площі ушкодження. Завдяки природному механізму згортання, капілярна кровотеча, як правило, зупиняється самостійно без необхідності спеціального втручання.
Для обробки рани рекомендується використати антисептичні засоби або препарати на основі спирту з метою дезінфекції ураженої ділянки шкіри. Надалі слід накласти стерильну пов’язку, щоб запобігти інфікуванню.
Паренхіматозна кровотеча
Виникає при ушкодженні внутрішніх органів, зокрема печінки, нирок, селезінки, підшлункової залози. Вона завжди становить серйозну загрозу для життя, оскільки зупинка такої кровотечі самостійно майже ніколи не відбувається.
Особливу небезпеку становить не лише об’єм крововтрати, а й її скупчення в замкнених порожнинах. Наприклад, кров у перикарді (ендокардальна порожнина) може спричинити тампонаду серця - стискання серцевого м’яза, що призводить до зупинки серця. Аналогічно, накопичення крові в черепній коробці може спричинити стиснення мозку та летальний наслідок.
При крововиливах у міжтканинні простори формуються гематоми, які додатково ускладнюють стан. Зменшення об’єму циркулюючої крові порушує серцеву діяльність, що веде до зниження доставки кисню до життєво важливих органів - головного мозку, серця, нирок і печінки. Це значно прискорює розвиток критичних станів.
Виникає при ушкодженні внутрішніх органів, зокрема печінки, нирок, селезінки, підшлункової залози. Вона завжди становить серйозну загрозу для життя, оскільки зупинка такої кровотечі самостійно майже ніколи не відбувається.
Особливу небезпеку становить не лише об’єм крововтрати, а й її скупчення в замкнених порожнинах. Наприклад, кров у перикарді (ендокардальна порожнина) може спричинити тампонаду серця - стискання серцевого м’яза, що призводить до зупинки серця. Аналогічно, накопичення крові в черепній коробці може спричинити стиснення мозку та летальний наслідок.
При крововиливах у міжтканинні простори формуються гематоми, які додатково ускладнюють стан. Зменшення об’єму циркулюючої крові порушує серцеву діяльність, що веде до зниження доставки кисню до життєво важливих органів - головного мозку, серця, нирок і печінки. Це значно прискорює розвиток критичних станів.