База знань МОЗ | Загальні Лекції

[Олександр Хмельницький]

В данній темі ви можете ознайомитись зі всіма лекціями.
Ці освітні заходи допомагають не лише отримати нові знання, а й формують навички, необхідні для щоденного збереження здоров’я.

Кровотечі
Правила використання дефібрилятора
Офтальмологія
Перша медична допомога
Травматологія
Фармакологія
Хірургія
Військова медицина
Серцево-легенева реанімація
Сімейна медицина
Клятва лікаря України
Медичні терміни​

 

[Олександр Хмельницький]

КРОВОТЕЧІ

Кровотеча - витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності.


Види кровотеч:
1. Артеріальна кровотеча
2. Венозна кровотеча
3. Капілярна кровотеча
4. Паренхіматозна кровотеча


Артеріальна кровотеча:
При цьому виді кровотеч кров яскраво-червоного кольору, викидається з рани сильним пульсуючим струменем. Ця кровотеча найнебезпечніша і дуже інтенсивна. В такій ситуації зупинити кров можна тільки способом накладання артеріального джгута вище місця поранення. Є місця, де накласти джгут неможливо, в таких випадках використовують пальцеве перетискання, тампонаду, чи навіть стискальну пов'язку. Варто не забувати про те, що під джгут необхідно підкладати шматок м'якої тканини, щоб запобігти пошкодженню шкірного покриву та обов'язково занотувати аркуш з точно вказаним часом (год. хв.) накладання джгута. Влітку (при високій температурі повітря) час тримання джгуту у нерухомому положенні може досягати 1,5 — 2 год. Після закінчення можливого часу джгут необхідно поступово відпустити і через 5-10 секунд, за необхідності накласти знову на повторний час (якщо кровотеча відновлюється). Взимку (при низьких температурах повітря) максимальна тривалість накладання джгуту може сягати до 1 год. Звільнення від джгута проводимо таким же чином, як і у першому випадку.

Венозна кровотеча:
При цьому виді кровотеч кров, темно-вишневого кольору, витікає менш інтенсивно, рідко має загрозливий характер. Однак потрібно пам'ятати, що при пораненні вен шиї і грудної клітки є небезпека виникнення в судинах негативного тиску під час глибокого вдиху. Пухирці повітря, проникаючи з потоком крові в серце, можуть викликати повітряну емболію — закупорку кровоносних судин (наприклад серця, легень)та стати причиною смерті. В такій ситуації припинити кровотечу можна методом пальцевого перетискання, стискальної пов'язки, або накладання артеріального джгута. Методика накладання джгута така ж сама, як і при його накладанні у випадку артеріальної кровотечі. Застосування венозного джгута для зупинки кровотечі є малоефективним.

Капілярна кровотеча:
Цей тип кровотеч спостерігається при неглибоких порізах шкіри, саднах. Завдяки зсіданню крові капілярна кровотеча припиняється самостійно. Варто лише використати певні антисептичні засоби чи засоби з вмістом спирту для дезінфекції ушкодженої ділянки покриву.

Паренхіматозна кровотеча:
Паренхіматозна кровотеча виникає в разі пошкодження печінки, нирок, селезінки і завжди небезпечна для життя. Самостійної зупинки кровотечі майже ніколи не відбувається. У деяких випадках кровотеча може стати небезпечною не через кількість крові, яка витікає з ушкодженої судини, а внаслідок того, що кров викликає стискування життєво важливих органів. Так, скупчення крові в ендокарді може призвести до стискування серця (тампонаді) та його зупинки, а скупчення крові в порожнині черепа призведе до стиснення мозку й смерті. При крововиливах у міжтканинні простори утворюються гематоми. Кровотечі небезпечні тим, що зі зменшенням кількості циркулюючої крові погіршується діяльність серця, що своєю чергою, знижує постачання кисню до життєво важливих органів (мозок, серця, нирок, печінки). Це прискорює розвиток термінальних станів.​

 

[Олександр Хмельницький]

ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ДЕФІБРИЛЯТОРА


Дефібрилятор - медичний прилад, який застосовується для швидкої електроімпульсної терапії грубих порушень серцевого ритму. Запуск серця дефібрилятором відбувається за рахунок короткого високовольтного імпульсу, відповідного своїй частоті синусового ритму. При цьому відбувається повне скорочення міокарда, яке здатне відновити роботу серцевого м'яза.

Види дефібрілятора:

За можливістю переміщати:
- Стаціонарні
- Портативні

За принципом роботи:
- Автоматичні
- Напівавтоматичні
- Ручні

За джерелом живлення:
- Мережеві
- Автономні
- Комбіновані

За набором можливостей:
- Побутові
- Професійні

Стандартний автоматичний дефібрилятор включає наступні елементи:
- Джерело живлення (акумулятор);
- Зарядний пристрій;
- Блок живлення;​

Перед тим, як подавати розряд, необхідно переконатися, що у потерпілого є пульс і дихання, оскільки в іншому випадку застосування дефібрилятора буде неефективно.

Перша дія при серцево-легеневій реанімації (СЛР) - стандартний непрямий масаж серця з частотою 100 натискань в хвилину. На кожні 15-20 натискань повинно проводитися 2-3 вдування повітря в легені.

Коли у пацієнта вдалося прощупати пульс і визначити дихання, можна приступати до роботи з дефібрилятором. Навколо місця, де буде проводитися реанімація, не повинно бути вологи.

Перед початком СЛР потерпілому оголюють груди. У чоловіків необхідно збрити волосся з грудей (зазвичай до автоматичних дефібриляторів додаються одноразові бритвені верстати). У жінок знімається бюстгальтер і прикраси, що носяться на шиї.
- Одноразові (пластинки) або багаторазові (прасування) електроди;
- Інтегрований дисплей (варіативно);
- Вбудований динамік для звукових підказок (варіативно).
- На моніторі пристрою відображаються дані кардіограми, показники артеріального тиску і пульсу.

Електроди розташовуються на грудях таким чином:
Перший праворуч в нижній третині грудини під ключицею;
Другий - по лівій середньо пахвовій лінії на рівні соска.

У пацієнтів з встановленим кардіостимулятором електроди ставлять не менш, ніж за 12 см від місця розташування кардіостимулятора.

Підвищити токопроводімость шкіри і знизити ймовірність опіків допомагає спеціальний медичний гель, що наноситься на електроди. Якщо під рукою його не виявилося, то на груди накладають марлеві серветки, змочені фізіологічним розчином, намагаючись притиснути їх якомога щільніше.

Після підготовки до проведення імпульсу виникає питання - коли включений дефібрилятор, скільки вольт подавати на початку і при наступних заходах, якщо вони будуть доцільні? Пристрій типу АВД самостійно зчитує показники серцевого ритму та видає розряд відповідної сили.

Ручний дефібрилятор, сила струму в якому виставляється оператором, повинен спочатку видати первинний розряд в 4000 В. При наступних спробах запустити серце показники збільшуються до 5000-7000 В.
Під час подачі розряду не можна торкатися тіла потерпілого і металевих частин ліжка або операційного столу, щоб не постраждав сам реаніматор. Штучна вентиляція легень у цей момент не проводиться, а всі, хто не бере участі в дефібриляції безпосередньо - відходять на деяку відстань.

 

[Олександр Хмельницький]

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ

Офтальмологія — це розділ медицини, який вивчає очні захворювання та розробляє методи їх діагностики, лікування та профілактики.

Лікар-офтальмолог уважно слухає скарги пацієнта на зір і потім проводить обстеження: перевіряє гостроту зору, внутрішньоочний тиск, очне дно. При необхідності рекомендує додаткові дослідження і консультації терапевта, невропатолога, ендокринолога. Потім призначає лікування. У деяких випадках підбирає пацієнтові окуляри, в інших призначає лікарську терапію.

Якщо розглядати, які захворювання лікує офтальмолог, їх можна виділити чимало:​

• рефракційні порушення — далекозорість, короткозорість, астигматизм;​
• аномалії у функціонуванні м’язів ока — косоокість, опущення верхньої повіки, незмикання; катаракта;​
• глаукома;​
• запальні процеси — кон’юнктивіт, блефарит, ячмінь тощо;​
• сухість ока;​
• порушення сприйняття кольору та ін.​

​

Блефарит - це захворювання, при якому запалюються повіки очей. Повіки стають червоними і товстішають. Причиною являються інфекції або дерматит (себорейна екзема).Основні симптоми: свербіж, почервоніння повік і печіння. Блефарит лікується накладенням теплого компресу на уражені ділянки очей і спеціальними краплями.

Контактний дерматит – це запалення шкіри повіки, поява сверблячки. Найчастіше виникає після застосування нового виду продукту (мила, косметики), внаслідок алергічної реакції. Усунення такого запалення має на увазі в першу чергу припинення взаємодії з подразником. Також проводиться місцеве лікування спеціальними примочками і мазями.

Кон’юнктивіт – це запалення кон’юнктиви внаслідок інфекції. При цьому відбувається розширення кровоносних судин в кон’юнктиві і вона починає червоніти. При кон’юнктивіті з’являється свербіж очей, злипаються повіки, в куточках очей скупчується гній. Після виявлення точної причини захворювання, лікується очними мазями і краплями.

Ячмінь – це гостре запалення сальної залози ока. Перша ознака ячменю – вузликове стовщення віка. Причиною ячменю стають ті ж бактерії, що і при блефариті. Лікування зазвичай полягає в накладенні теплого компресу кілька разів на день.

Глаукома – хвороба, яка ушкоджує зоровий нерв. Цей нерв страждає від підвищення тиску всередині ока, причиною якого є надмірне накопичення рідини. Ураження зорового нерва може призвести до втрати зору. Для лікування глаукоми застосовують ліки або виконують хірургічні операції.

Далекозорість (гіперметропія) – захворювання, для якого характерне порушення гостроти зору (при погляді на близько розташовані предмети) і постійне напруження очних м'язів.

Короткозо́рість або міопія — дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети, результат підвищеної заломлювальної сили оптичних середовищ ока (кришталика, рогівки) або надто великої довжини осі (при нормальній заломлювальній силі) очного яблука.

 

[Олександр Хмельницький]

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА

Перша Медична Допомога — комплекс невідкладних медичних заходів, які проводяться людині, що раптово захворіла або постраждала, на місці пригоди та під час її транспортування до медичного закладу.

Як діяти при наданні першої медичної допомоги:​

1. Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.
2. Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).
3. Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.
4. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
5. Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.
6. Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.
7. Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.

 

[Олександр Хмельницький]

ТРАВМАТОЛОГІЯ
​

Травматологія — галузь медицини та підрозділ хірургії що вивчає травматичні пошкодження, хвороби, пов'язані з ними, а також розробляє засоби лікування й профілактики травм.

Травматолог – це лікар, який займається лікуванням механічних пошкоджень, опіків, хвороб та інших порушень опорно-рухового апарату. Крім цього травматолог проводить профілактику травм, артритів та артрозів.​

Відвідати лікаря для проведення діагностичного обстеження організму, постановки точного діагнозу та призначення відповідного лікування необхідно за наявності таких патологічних станів, як:​

• Гострі та хронічні хвороби, етіологія яких пов’язана з отриманням травм;​
• Забої, що виникли внаслідок травм;​
• Переломи кісток;​
• Струс головного мозку;​
• Вивихи та підвивихи суглобів;​
• Надриви сухожилля, розриви та дисторсії зв’язок.​

​

Досліджуванні питання травматології:​

Турнікет - це затискання судин, повністю прибирає кровотечу. накладати можно максимум на 2 години.накладаються 30 см вище від поранення, не накладаємо на шию,якщо кровотеча в ребрі накладаємо оклюзійню пов’язку

МРТ (магнітно-резонансна томографія) –метод дослідження стану тканин та внутрішніх органів шляхом вивчення трьохвимірного зображення.

Рентген – метод неінвазивного обстеження внутрішніх органів та опорно-рухового апарату за допомогою високоенергетичного іонізуючого випромінювання з певною довгою хвилею.

Перелом кістки — повне або часткове порушення цілісності кістки в результаті механічної дії.

Вивих — порушення конгруентності суглобових поверхонь кісток, як з порушенням цілісності суглобової капсули, так і без порушення, під дією механічної сили (травми) або деструктивних процесів в суглобі (артрозів, артритів).

Струс — це механічний вплив на тканини, що приводить до порушення їх функціонального стану без явних анатомічних порушень.

Розтягнення — пошкодження тканин у результаті дії протилежно спрямованих сил, що не супроводжується порушенням їхньої анатомічної безперервності. Являє собою розтягнення зв'язок суглобового апарату або розрив і відрив зв'язок від місць кріплення. Також можливі відриви сухожилкових м'язів і безпосередні розриви м'язової тканини.

Розрив — пошкодження тканин у результаті дії протилежно спрямованих сил, з порушенням їхньої анатомічної безперервності.

Забій — це закрите пошкодження тканин і органів без істотного порушення їх структури. Найчастіше пошкоджуються поверхнево розташовані тканини (шкіра, підшкірна клітковина, м'язи і окістя). Особливо страждають при сильному ударі м'які тканини, котрі придавлює в момент травми до кісток.

Рана — це порушення анатомічної цілісності покривних або внутрішніх тканин на всю їх товщину, а іноді також і внутрішніх органів, викликане механічним впливом. Відмінні ознаки: біль, кровотеча, зяяння.

 

[Олександр Хмельницький]

ФАРМАКОЛОГІЯ

Фармакол́огія — це наука про ліки та їхню дію на живий організм.

Загальні види фармакології:
- фармакокінетика;
- фармакодинаміка;
- лікарська токсикологія.

Фармакокінетика — розділ фармакології, який вивчає надходження, всмоктування, розподіл, перетворення лікарських засобів в організмі, виведення їх з організму, а також залежність ефективності та переносимості препаратів залежно від цих процесів.

Фармакодинаміка — розділ фармакології, що вивчає біохімічні ефекти і фізіологічні дії ліків на тіло людини, на мікроорганізми або паразитів, що знаходяться всередині тіла людини або зовні. Вона також вивчає механізми дії ліків, зв'язок між концентрацією лікарських речовин і досягнутою ними дією.

Лікарська токсикологія — наука, яка вивчає механiзми дiï на органiзм людини ЛП у токсичних і субтоксичних дозах, а також розробляє методи дiагностики, лікування та профiлактики отруєнь.


Основні препарати:
Знеболюючі таблетки: цитрамон, парацетамол, анальгін, ацетилсаліцилова кислота.

Від головного болю: цитрамон, парацетамол, спазмалгон, нурофен.

Від нежиттю: аугментин, амоксиклав, еритроміцин, фармазолін.

Від болю у животі: дротаверин, мезим форте, дуспаталін.

Від болю у горлі: гексорал, стрепсілс, декатилен.

Від алергії: діазолін, супрастин, цетрин, феністіл.

Від тиску: ферошпирон, лазикс, індапамід, гипотиазід.

Жарознижуючі засоби: ібупрофен, фармадол, нурофен, фаніган​

 

[Олександр Хмельницький]

ХІРУРГІЯ

Хірургія — галузь медицини, яка вивчає патологічні стани та хвороби, що лікуються за допомогою оперативного (хірургічного) методу. Завданням хірургії є також ряд питань підготовки пацієнта до операції та ведення його в післяопераційному періоді.

Хірургічна операція, також хірургічне (операти́вне) втручання— комплекс дій над тканинами чи органами людини, які проводить лікар-хірург з лікувальною метою, а також для діагностики та корекції функцій організму, за допомогою різних способів роз'єднання та сполучання тканин із застосуванням знеболювання.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОПЕРАЦІЙ​

За метою хірургічного втручання:

1. Лікувальні
2. РадикальнІ
3. Паліативні
4. Діагностичні

За невідкладністю:

• Екстрені. Проводяться негайно, після постановки попередньо діагнозу. Мета — врятування життя пацієнта. За екстреним показанням повинні виконуватися конікотомія при гострій непрохідності верхніх дихальних шляхів; пункція перикардиального мішка при гострій тампонаді серця.
• Термінові. Проводяться у перші години надходження у стаціонар. Так, при постановці діагнозу «гострий апендицит» пацієнта потрібно прооперувати у перші 2 години після госпіталізації до хірургічного стаціонару.
• Планові операції виконуються після повної предопераційної підготовки в той час, який зручно з лікувальних та організаційних міркувань. Це не означає, однак, що затримувати планову операцію можна на який завгодно термін, тому що необґрунтоване відстрочення операції веде до зниження її ефективності.

За ступенем інфікування тканин:

• чисті (планові первинні операції без розкриття просвіту порожнистих органів: герніотомія з герніопластикою (без ускладнення), резекція щитоподібної чи молочної залози та інші)
• умовно чисті (первинні операції з розкриттям порожнистих органів в яких потенційно міститься патогенна мікрофлора: планова холецистектомія, планова екстирпація матки та інші; повторні операції з ймовірною інфекцією що «дрімає» (видалення «підозрілих» рубців, сером та інші)
• брудні (контаміновані) (операції первинні чи повторні на органах що містять патологічну мікрофлору, яка не викликала гнійне запалення: ургентна холецистектомія, апендектомія деструктивно зміненого апендиксу)
• забруднені (інфіковані) (операції в умовах гнійного запалення тканин, органів і систем: гнійний перитоніт, емпієма плеври чи жовчного міхура, видалення нирки при піогідронефрозі та інші)

За кількістю виконаних операцій:

• Первинна (виконується вперше з приводу даного захворювання)
• Повторна (найчастіше, виконується з приводу післяопераційного ускладнення)
• Етапна (операції які виконуються послідовно з певним інтервалом для лікування однієї патології, коли одномоментна реалізація неможлива, наприклад через важкий стан пацієнта, використання технологій які неможливо одночасно застосувати, необхідність поступового формування результатів операції, яка опирається на попередній етап):
  
  • одномоментна
  • двомоментна (двоетапна)
  • багатоетапна

За обсягом виконаних прийомів:

1. Симультанні (тобто під час однієї операції виконуються декілька оперативних прийомів на різних органах — наприклад, апендектомія та вшивання кісти яєчника, виконані з апендектомічного доступу при апоплексії кісти яєчника, діагностованої інтраопераційно)
2. Розширені (виконання операції на двох та більше органах з приводу одного захворювання)

За об'ємом втручань, щодо органу:

• Органозберігаючі
• Органощадні

Особливі види:

• мініінвазивні (ендоскопічні операції під контролем ультразвукового, рентгенологічного обладнання; як підвид — ендоваскулярні)
• мікрохірургічні (виконуються із застосуванням оптичних (збільшувальних) пристроїв)

НАПРЯМКИ У ХІРУРГІЇ​

Абдомінальна — розділ хірургії, що займається захворюваннями органів живота.

Ангіологія (судинна хірургія) — розділ хірургії, що вивчає захворювання кровоносних судин: артерій і вен.

Андрологія — більш вузька гілка урології, в якій розглядають проблеми чоловічих захворювань.

Гінекологія — розділ хірургії, що вивчає захворювання жіночої репродуктивної системи.

Нейрохірургія — займається питаннями діагностики, хірургічного лікування та реабілітації захворювань і пошкоджень центральної і периферичної нервової системи людини.

Кардіохірургія — галузь хірургії та кардіології, яка займається лікуванням захворювань серцево-судинної системи (вроджені вади серця, набуті вади серця, хірургія магістральних судин, ішемічна хвороба серця, кардіоміопатії, пухлини серця, аритмії серця та інші)

Офтальмохірургія — розділ хірургії, що займається хірургічною корекцією та захворюваннями зору.

Пластична хірургія — розділ хірургії, що займається операціями, спрямованими на усунення деформацій і дефектів органу, тканини або поверхні людського тіла чи корекції видимих фізіологічних змін.

Торакальна хірургія — розділ хірургії, що займається захворюваннями органів грудної клітки.

Щелепно-лицьова хірургія — розділ хірургії, що займається лікуванням захворювань області обличчя, щелеп, порожнини рота, голови та шиї.

Ендокринна хірургія — це розділ хірургії, що займається вивченням і хірургічним лікуванням захворювань органів ендокринної системи (щитовидної, паращитовидної, підшлункової, вилочкової, статевих залоз, а також гіпофіза і надниркових залоз). Цей напрямок хірургії об'єднує в собі сукупність проблем ендокринології та онкології, так як хірургічний етап лікування позбавляє пацієнта від гормонально-активного і / або пухлинного процесу.

 

[Олександр Хмельницький]

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА

Військова медицина – це спеціалізована галузь медичної науки та практики, яка займається питаннями надання медичної допомоги військовослужбовцям у різних умовах, включаючи бойові дії, навчання, перебування у віддалених районах та інші екстремальні ситуації. Військова медицина має свої особливості, які відрізняють її від цивільної медицини. Розглянемо основні аспекти цієї важливої галузі.​

Однією з головних особливостей військової медицини є надання медичної допомоги в умовах бойових дій. Це вимагає швидкої реакції, високої мобільності та здатності працювати у складних і небезпечних умовах. Медичний персонал повинен бути готовий до роботи під обстрілом, у випадку масових поранень та в умовах обмежених ресурсів. Важливим аспектом є надання першої допомоги безпосередньо на полі бою, що включає зупинку кровотечі, стабілізацію стану поранених та їхню евакуацію до стабілізаційних центрів і далі до медичних закладів.

Військова медицина включає такі розділи:

1. організація і тактика медичної служби,​
2. військово-польова терапія,​
3. військово-польова хірургія,​
4. військова епідеміологія,​
5. фізіологія військової праці та ін., а також військові розділи майже усіх галузей теоретичної та клінічної медицини.​

Організація медичної евакуації
Евакуація поранених – це важливий аспект військової медицини. Військові медики повинні забезпечити швидку та безпечну евакуацію поранених з поля бою до медичних установ. Це вимагає координації дій між різними підрозділами, використання спеціалізованого транспорту (гелікоптерів, броньованих санітарних машин) та знання тактичної обстановки. Медична евакуація включає три етапи: евакуація з поля бою, евакуація до польового госпіталю та транспортування до стаціонарної медичної установи.

Психологічна допомога
Психологічна допомога є невід’ємною частиною військової медицини. Військовослужбовці часто стикаються з екстремальними ситуаціями, що можуть призвести до психологічних травм. Військові психологи надають підтримку для зменшення стресу, допомагають у подоланні посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших психологічних проблем. Важливим аспектом є також робота з сім’ями військовослужбовців, які можуть потребувати підтримки у період військових дій.

Профілактика захворювань
Профілактика захворювань серед військовослужбовців є ключовим аспектом військової медицини. В умовах бойових дій та перебування у віддалених районах ризик інфекційних захворювань значно підвищується. Військові медики займаються профілактикою та контролем інфекцій, вакцинацією, санітарно-гігієнічними заходами та інформуванням військовослужбовців щодо методів захисту від хвороб.

 

[Олександр Хмельницький]

Серцево-легенева реанімація​

Серцево-легенева реанімація – невідкладна процедура, спрямована на відновлення життєдіяльності організму та виведення його зі стану клінічної смерті; передбачає компресію грудної клітки (непрямий масаж серця) та штучну вентиляцію легень. (штучне дихання). Хоча, за останніми рекомендаціями, у разі, якщо неможливо робити штучне дихання, можна лише робити непрямий масаж серця (глибина компресій 5–6 см, ритм 100-120 хв.).

Щоб відновити кровообіг, ми маємо робити серцево-легеневу реанімацію, але зазвичай самої лише реанімації недостатньо для відновлення нормального ритму серця. Ми своїми натисками будемо механічно відновлювати кровообіг, щоб не допустити біологічної смерті мозку, але лише дефібрилятор зможе зняти фібриляцію шлуночків.

​

 

[Олександр Хмельницький]

Сімейна медицина​

Сімейна медицина - це галузь медицини, яка зосереджується на наданні повної медичної допомоги для всієї родини від дітей до старшого покоління. Це означає, що лікар сімейної медицини відповідає за діагностику та лікування всіх захворювань у всіх членів родини, включаючи дітей, дорослих та літніх людей.

Сімейні лікарі працюють з пацієнтами для забезпечення профілактичної допомоги, включаючи щеплення та рекомендації з приводу здорового способу життя. Вони також забезпечують медичну допомогу при захворюваннях, травмах та інших станах.

Сімейна медицина включає: превентивну медицину та лікувально-реабілітаційну медицину.
Превентивна медицина визначає проблеми формування, збереження та зміцнення здоров'я здорової людини, сім'ї та громади.
В свою чергу, лікувально-реабілітаційна медицина вивчає принципи діагностики захворювань, їх лікування, медико-соціальну реабілітацію хворих та вторинну профілактику.


Головні принципи сімейної медицини:​

1. довготривалість і безперервність спостереження;​
2. багатопрофільність первинно-медичної допомоги;​
3. відношення до сім'ї, як до одиниці медичного обслуговування;​
4. превентивність, як основа діяльності сімейного лікаря;​
5. економічна ефективність і доцільність допомоги;​
6. координація медичної допомоги;​
7. відповідальність пацієнта, членів його сім'ї і суспільства за збереження і покращення його здоров'я.​

​

 

[Олександр Хмельницький]

Клятва Лікаря України​

Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов'язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:

1) усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворювань, надавати медичну допомогу всім, хто її потребує;

2) незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини;

3) зберігати лікарську таємницю, не використовувати її на шкоду людині;

4) додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;

5) постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег;

6) власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми.

Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя.​

 

[Олександр Хмельницький]

Медичні терміни

Медичні терміни — це спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, діям у галузі медицини.

ЦМЛ - Центральна Міська Лікарня.
МОЗ - Міністерство Охорони здоров'я.
ПМД - Перша Медична Допомога.
ПД - Перша допомога.
ШМД - Швидка медична допомога.
СГУ - Сигнально Гучномовний Пристрій.
ВІЛ - Вірус імунодефіциту людини.
СНІД - Синдром набутого імунного дефіциту.
ІМ - інфаркт міокарда.
ЛФК - Лікувальна Фізкультура.
УЗД - Ультразвукове дослідження.
ЧМТ - Черепно-мозкова травма.
МГ - М'язова гангрена.
МА – Медична академія.
ВМ - Військова медицина.
​