Перша Медична Допомога (ПМД) - Це комплекс термінових заходів, спрямованих на порятунок життя та здоров'я постраждалого до прибуття медичного персоналу.
Хто надає ПМД?
- Заклади охорони здоров'я: Це можуть бути амбулаторії, центри первинної медичної допомоги, лікарні, які надають первинну медичну допомогу.
- Фізичні особи-підприємці: Лікарі, які мають ліцензію на медичну практику, також можуть надавати ПМД.
Лікарі ПМД:
- Сімейні лікарі: Надають допомогу пацієнтам усіх вікових груп, проводять профілактичні огляди, вакцинацію та лікування поширених захворювань.
- Терапевти: Спеціалізуються на лікуванні дорослих пацієнтів, надають консультації та лікування захворювань внутрішніх органів.
- Педіатри: Надають допомогу дітям від народження до 18 років, проводять профілактичні огляди та лікування дитячих захворювань.
Медичні працівники:
Окрім лікарів, у наданні ПМД можуть брати участь медсестри, фельдшери, акушерки та інші медичні працівники, які входять до складу команди з надання ПМД.
Окрім лікарів, у наданні ПМД можуть брати участь медсестри, фельдшери, акушерки та інші медичні працівники, які входять до складу команди з надання ПМД.
Першу допомогу — здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти.
Домедичну допомога — здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії та заходи;
Екстрену медичну допомогу — медичну допомогу, яка полягає у здійсненні медичними працівниками дій для збереження життя людини у невідкладному стані з мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я;
Медичну допомогу, яка здійснюється лікарем, який має у своєму розпорядженні необхідні інструменти, апарати, медикаменти, кров та кровозамінники та інше.
Турнікет
Турнікет — це спеціальний пристрій або засіб для тимчасової зупинки кровотечі з кінцівки шляхом стиснення артерій. Його головна мета — запобігти швидкій крововтраті, що може загрожувати життю, поки потерпілий не отримає медичну допомогу.
1. Оцінка ситуації
- Турнікет застосовується лише при неконтрольованій артеріальній кровотечі з кінцівки, коли інші методи (тиснуча пов’язка, прямий тиск) не ефективні.
- Якщо можливо, попередьте постраждалого: «Я накладатиму турнікет».
2. Підготовка
- Використовуйте готовий турнікет (також можна тимчасово використати міцну смугу тканини або ремінь, якщо немає медичного турнікета, але він має бути широким і не різати шкіру).
- Розташування: накладається вище рани, на голу кінцівку, приблизно на 5–7 см вище місця кровотечі, але не на суглобах.
3. Накладання турнікета
- Оберніть турнікет навколо кінцівки.
- Затягніть досить щільно, щоб зупинити артеріальну кровотечу.
- Важливо: кровотеча повинна зупинитися повністю.
- Зафіксуйте турнікет (більшість сучасних мають пряжку або затискач).
- Якщо турнікет механічний (з джгутом-стяжкою):
- Повертайте ключ або важіль до повної зупинки кровотечі.
4. Позначення часу
- Дуже важливо: записати точний час накладання турнікета на шкіру або на аркуш, який буде з постраждалим.
- Не знімати турнікет самостійно, якщо немає медичних умов для цього (ризик рецидиву кровотечі).
5. Подальші дії
- Викликати швидку допомогу (103).
- Накладений турнікет не можна ослаблювати до прибуття медиків.
⚠️ Попередження:
- Турнікет накладають як крайній захід, бо тривале застосування може викликати пошкодження тканин.
- Якщо кровотечу можна зупинити іншими методами (тиснуча пов’язка, тиск на рану), слід почати з них.
Першу медичну допомогу потребують особи у невідкладному стані.
Невідкладний стан — це раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин
Нещасним випадком називається ушкодження органів людини або порушення їхньої функції при раптовому впливі навколишнього середовища. Нещасні випадки часто трапляються в умовах, коли немає можливості швидко повідомити про них на станцію швидкої медичної допомоги.
Основні групи заходів
1) Негайне припинення впливу зовнішніх ушкоджуючих факторів (електричний струм,висока або низька температура, здавлення вагою) та видалення постраждалого з несприятливих умов, в які він потрапив (витягання з води, з палаючого приміщення, приміщення, де накопичились отруйні гази тощо).
2) Надання першої медичної допомоги постраждалому у залежності від характеру та виду травми, нещасного випадку або раптового стану (зупинка кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрути та ін.)
3) Організація негайної доставки (транспортування) хворого або постраждалого у лікувальний заклад.
Виявлення ознак життя та смерті
Порушення діяльності головного мозку можливе при:
- прямому ушкодженні мозку (забиття, струс, розміжчення мозку, крововилив у мозок, електротравма), отруєнні, у тому числі алкоголем, та ін.;
- порушенні кровопостачання мозку (крововтрата, непритомність, зупинка серця або тяжке порушення його діяльності);
- припиненні постачання кисню до організму (ядуха, втоплення, здавлювання грудної клітки вагою);
- неспроможності крові збагачуватися киснем (отруєння, порушення обміну речовин, наприклад при цукровому діабеті, гарячці);
- переохолодженні або перегріванні (охолодження, тепловий удар, гіпертермія при ряді захворювань).
Ознаками життя є:
- наявність серцебиття. Серцебиття визначають рукою або вухом у ділянці грудини.
- наявність пульсу на артеріях. Пульс визначають на шиї (сонна артерія), у ділянці променевозап'ясткового суглоба (променева артерія), паху (стегнова артерія);
- наявність дихання. Дихання визначають за рухами грудної клітки та живота, зволоженням дзеркала, яке прикладають до носа та рота постраждалого, рухами шматочка вати або бинта, які підносять до носових отворів;
- наявність реакції зіниць на світло. Якщо освітити око пучком світла (наприклад, ліхтариком), то спостерігається звуження зіниць — позитивна реакція зіниці. При денному освітленні цю реакцію можна перевірити так: на деякий час закривають око рукою, потім швидко відводять руку убік, при цьому буде помітно звуження зіниці.
Єдиною достовірною ознакою смерті є поява трупних плям. Особи, що не є лікарями не можуть констатувати смерть. Констатація смерті здійснюється консиліумом лікарів у закладі охорони здоров'я, в якому знаходиться пацієнт.
Підготовка до транспортування
Оцінивши стан постраждалого (хворого), розпочинають надання першої допомоги, характер якої залежить від характеру травмування, ступеню пошкодження та стан постраждалого.
При наданні першої допомоги важливо не тільки знати її методи, але й вміти поводитися правильно із постраждалим, щоб не спричинити йому додаткового травмування.
Для зупинки кровотечі, накладання пов'язки на рану, закриття опікової поверхні при термічних опіках та обробки шкіри при хімічних опіках та ін. виникає необхідність зняти з постраждалого одяг.
Необхідно вміти правильно зняти одяг з постраждалого. При пошкодженні верхніх кінцівок одяг знімають спочатку зі здорової руки. Потім, притримуючи пошкоджену руку, обережно стягуючи рукав, знімають з неї одяг. Якщо постраждалий лежить на спині та посадити його неможливо, то одяг з верхньої половини тулуба та рук знімають у такій послідовності:
При наданні першої допомоги важливо не тільки знати її методи, але й вміти поводитися правильно із постраждалим, щоб не спричинити йому додаткового травмування.
Для зупинки кровотечі, накладання пов'язки на рану, закриття опікової поверхні при термічних опіках та обробки шкіри при хімічних опіках та ін. виникає необхідність зняти з постраждалого одяг.
Необхідно вміти правильно зняти одяг з постраждалого. При пошкодженні верхніх кінцівок одяг знімають спочатку зі здорової руки. Потім, притримуючи пошкоджену руку, обережно стягуючи рукав, знімають з неї одяг. Якщо постраждалий лежить на спині та посадити його неможливо, то одяг з верхньої половини тулуба та рук знімають у такій послідовності:
- Обережно витягають задню частину сорочки (сукня, пальто та ін.) до шиї та через голову переводять на груди, потім витягують із рукава здорову руку.
- У останню чергу вивільняють ушкоджену руку, стягуючи (не вивертаючи) з одягу за рукав.
- З нижньої частини тіла одяг знімають у аналогічній послідовності.
При сильних кровотечах та тяжких опіках одяг не знімають, а розрізають.
Необхідно знати, що при пораненнях, переломах, опіках усі різкі рухи, переміщення, перевертання постраждалого, особливо за зламані або вивихнуті кінцівки, різко посилюють біль, що може значно погіршити стан, викликати шок, зупинку серця, дихання. Тому піднімати ушкоджену кінцівку або постраждалого слід обережно, підтримуючи знизу ушкоджені частини тіла.
У випадку западання язика необхідно закинути голову назад та підняти підборіддя, щоб звільнити дихальні шляхи, піднявши язик.
Необхідно знати, що при пораненнях, переломах, опіках усі різкі рухи, переміщення, перевертання постраждалого, особливо за зламані або вивихнуті кінцівки, різко посилюють біль, що може значно погіршити стан, викликати шок, зупинку серця, дихання. Тому піднімати ушкоджену кінцівку або постраждалого слід обережно, підтримуючи знизу ушкоджені частини тіла.
У випадку западання язика необхідно закинути голову назад та підняти підборіддя, щоб звільнити дихальні шляхи, піднявши язик.
Іммобілізація
Іммобілізація — забезпечення нерухомості ушкодженої частини тіла
Найчастішим та основним прийомом першої медичної допомоги є іммобілізація — забезпечення нерухомості ушкодженої частини тіла. Іммобілізація сприяє заспокоєнню болю та є протишоковим засобом, особливо при переломах кісток та суглобів, попереджує зміщення країв рани та слугує захисним засобом від проникнення інфекції до рани. Іммобілізація втримує уламки кісток у стиканні одне з одним, що значно полегшує подальше хірургічне лікування. Найшвидшому загоєнню перелому сприяє правильна іммобілізація на період транспортування постраждалого у стаціонар.
Найчастішим та основним прийомом першої медичної допомоги є іммобілізація — забезпечення нерухомості ушкодженої частини тіла. Іммобілізація сприяє заспокоєнню болю та є протишоковим засобом, особливо при переломах кісток та суглобів, попереджує зміщення країв рани та слугує захисним засобом від проникнення інфекції до рани. Іммобілізація втримує уламки кісток у стиканні одне з одним, що значно полегшує подальше хірургічне лікування. Найшвидшому загоєнню перелому сприяє правильна іммобілізація на період транспортування постраждалого у стаціонар.