Глава І - Поринути у минуле
Історія родини розпочинається в далекому 1960 році, на той момент мій батько Іван працював на "РівнеАзот" шофером грузовика, мати яку звати Марія була звичайною швачкою. Батьки любили один одного, завжди була підтримка і взаємоповага один одного, мій батько завжди казав: "Потрібно працювати для наших майбутніх дітей щоб потім в старості вони працювали для нас з тобою, Маш. Від того моменту вони були двоє і дійшло до того що на світ з'являється мій старший брат Михайло, дуже красивий, розумний і тихий хлопчик. Після цього моєму батьку пришлось працювати на 2-ух роботах замість ****************************************** тому-що та виховувала сина.
23.12.1988 рік, на годиннику було біля 23:34, холод, темрява, зима. Мій батько повертався з роботи пішком тому-що не вспів на рейсовий автобус, підходить він до пішохідного переходу, спокійно переходить дорогу і на нього вилітає автомобіль без фар і збиває його..на смерть. Ранок 24 грудня, мати переживає чому досі немає батька вдома, і їй телефонують на домашній телефон, вона підіймає трубку і їй говорять: "Доброго ранку, Марія Вікторівна?" Мати відповідає: "Так, доброго, я вас слухаю", "До нас поступив до моргу чоловік Джо Карай Андрійович, не ваш чоловік?" Мати почувши ці слова оступиніла, поблідніла, на той момент вона була вагітна мною, мій брат якому було біля 13-14 років також в розпачі, сум, він став напів-сиротою.
Глава ІІ - Народження
Моє народження, на той момент брату 16 років, надворі літо, 5 червня, спокійний день і у 16:33 народжуюсь я, акушери були дуже раді тому-що при народженні я мовчав, був дійсно тихою дитиною але хоча зараз не так але пізніше до цього.
Я виріс при вихованні свого брата та моєї матері, коли дивився за мною брат, коли мати, тому-що вони обоє працювали і мінялись по дням щоб виховувати мене, моє дитинство дійсно була повна скрута, я завжди хотів якусь іграшку коли мені мати відповідала: "Ні, Толику, у нас навіть немає коштів на їжу", в 5 років я цих слів не розумів але вже зараз я розумію наскільки тоді було важко моїй сім'ї, велика втрата батька, скрута, дійсно дуже скрутно жили.
Глава ІІІ - 1 раз у 1 клас
1996 рік на дворі, 1 вересня, я стою на лінійці в довгому піджаку мого брата який давно виріс з нього, тоді почалось моє навчання повноцінного школяра, я ще з 1 класу був мовчазним, не шукав собі друзів, був поглиблений у навчання. Після цього було дійсно навчання яке я не сильно пам'ятаю, буквально воно не відклалося у моїй голові, кожен день одне й те саме, хоча..я пам'ятаю 1 день коли сталося те, що я не очікував. 03.09.2002 рік, я повноцінний 6-класник сиджу сам за 1 партою і до нас в клас приходить новенький, і як зараз згадую слова Марії Степанівни: "Діти, привітайтесь, це Микола, він з сьогоднішного дня буде навчатись у нашому класі, поважайте його і познайомтесь з ним. Миколо, вибирай місце де ти сядеш", і тоді він вибрав сісти біля мене, він був в окулярах, темноволосий, блідний, з усмішкою і по його вигляду можна було зрозуміти що він розумник як і я, і з того моменту ми з ним познайомились, він дійсно чудовий друг і товариш для мене. Після цього ми провчились з ним до 11 класу, як зараз пам'ятаю останній дзвоник і ми з ним разом.
Глава ІV - Студентське життя
Почалося студентське життя, життя про яке розказують всі у своїх історіях і так, воно не було в мене настільки насиченим але доволі цікавим, мені воно дійсно запам'яталось на ціле життя, на той момент я поступив до Києву у "Київський національний університет імені Тараса Шевченка" на медичний факультет, тому-що дійсно мені подобалось саме бути у цій сфері, мені подобались ще з дитинства граюся у лікаря. Я продовжував гарно вчитись, знаходити нових друзів і ставати більшим спеціалістом у своєму навчанні.
Глава V - Хороша робота
Я закінчив навчання і спробував подати на стажування на роботу до МОЗ(лікарів), після хорошої співбесіди мені дали посаду "Помічник лікаря" і після цього я відчув справжню роботу і високу посаду у своїй роботі.
2014 рік, мною заохочується, і пропонує мені посаду "Головний лікар" і після цього я піднімаюсь по кар'єрній сходинці вверх, продовжуючи лікувати людей.
Глава VI - Наші воєнні часи
24.02.2022 робота зам.головного лікаря стає більш складною тому-що розпочалась повномасштабна війна, приходиться приїзжати на гарячі точки, лікувати від кульових поранень і т.д, у всіх на той момент паніка але я вів свою роботу як треба, тому що я лікар я повинен рятувати людей, показувати людям як треба лікувати і "відкривати очі". Я виконував свою роботу але дійшло до одного моменту що мені запропонували стати головним лікарем і я спробував це подати, тому-що я як активна людина і креативна давно мав би це заслужити, тому моє життя склалось так, і можливо ви спитаєте, що сталось з моїм братом? Брат пропав в 2022 році, він був на передовій позиції в Донецькій Області хоча зник безвісти, я надіюсь що він в окупації і з ним все добре..
Історія родини розпочинається в далекому 1960 році, на той момент мій батько Іван працював на "РівнеАзот" шофером грузовика, мати яку звати Марія була звичайною швачкою. Батьки любили один одного, завжди була підтримка і взаємоповага один одного, мій батько завжди казав: "Потрібно працювати для наших майбутніх дітей щоб потім в старості вони працювали для нас з тобою, Маш. Від того моменту вони були двоє і дійшло до того що на світ з'являється мій старший брат Михайло, дуже красивий, розумний і тихий хлопчик. Після цього моєму батьку пришлось працювати на 2-ух роботах замість ****************************************** тому-що та виховувала сина.
23.12.1988 рік, на годиннику було біля 23:34, холод, темрява, зима. Мій батько повертався з роботи пішком тому-що не вспів на рейсовий автобус, підходить він до пішохідного переходу, спокійно переходить дорогу і на нього вилітає автомобіль без фар і збиває його..на смерть. Ранок 24 грудня, мати переживає чому досі немає батька вдома, і їй телефонують на домашній телефон, вона підіймає трубку і їй говорять: "Доброго ранку, Марія Вікторівна?" Мати відповідає: "Так, доброго, я вас слухаю", "До нас поступив до моргу чоловік Джо Карай Андрійович, не ваш чоловік?" Мати почувши ці слова оступиніла, поблідніла, на той момент вона була вагітна мною, мій брат якому було біля 13-14 років також в розпачі, сум, він став напів-сиротою.
Глава ІІ - Народження
Моє народження, на той момент брату 16 років, надворі літо, 5 червня, спокійний день і у 16:33 народжуюсь я, акушери були дуже раді тому-що при народженні я мовчав, був дійсно тихою дитиною але хоча зараз не так але пізніше до цього.
Я виріс при вихованні свого брата та моєї матері, коли дивився за мною брат, коли мати, тому-що вони обоє працювали і мінялись по дням щоб виховувати мене, моє дитинство дійсно була повна скрута, я завжди хотів якусь іграшку коли мені мати відповідала: "Ні, Толику, у нас навіть немає коштів на їжу", в 5 років я цих слів не розумів але вже зараз я розумію наскільки тоді було важко моїй сім'ї, велика втрата батька, скрута, дійсно дуже скрутно жили.
Глава ІІІ - 1 раз у 1 клас
1996 рік на дворі, 1 вересня, я стою на лінійці в довгому піджаку мого брата який давно виріс з нього, тоді почалось моє навчання повноцінного школяра, я ще з 1 класу був мовчазним, не шукав собі друзів, був поглиблений у навчання. Після цього було дійсно навчання яке я не сильно пам'ятаю, буквально воно не відклалося у моїй голові, кожен день одне й те саме, хоча..я пам'ятаю 1 день коли сталося те, що я не очікував. 03.09.2002 рік, я повноцінний 6-класник сиджу сам за 1 партою і до нас в клас приходить новенький, і як зараз згадую слова Марії Степанівни: "Діти, привітайтесь, це Микола, він з сьогоднішного дня буде навчатись у нашому класі, поважайте його і познайомтесь з ним. Миколо, вибирай місце де ти сядеш", і тоді він вибрав сісти біля мене, він був в окулярах, темноволосий, блідний, з усмішкою і по його вигляду можна було зрозуміти що він розумник як і я, і з того моменту ми з ним познайомились, він дійсно чудовий друг і товариш для мене. Після цього ми провчились з ним до 11 класу, як зараз пам'ятаю останній дзвоник і ми з ним разом.
Глава ІV - Студентське життя
Почалося студентське життя, життя про яке розказують всі у своїх історіях і так, воно не було в мене настільки насиченим але доволі цікавим, мені воно дійсно запам'яталось на ціле життя, на той момент я поступив до Києву у "Київський національний університет імені Тараса Шевченка" на медичний факультет, тому-що дійсно мені подобалось саме бути у цій сфері, мені подобались ще з дитинства граюся у лікаря. Я продовжував гарно вчитись, знаходити нових друзів і ставати більшим спеціалістом у своєму навчанні.
Глава V - Хороша робота
Я закінчив навчання і спробував подати на стажування на роботу до МОЗ(лікарів), після хорошої співбесіди мені дали посаду "Помічник лікаря" і після цього я відчув справжню роботу і високу посаду у своїй роботі.
2014 рік, мною заохочується, і пропонує мені посаду "Головний лікар" і після цього я піднімаюсь по кар'єрній сходинці вверх, продовжуючи лікувати людей.
Глава VI - Наші воєнні часи
24.02.2022 робота зам.головного лікаря стає більш складною тому-що розпочалась повномасштабна війна, приходиться приїзжати на гарячі точки, лікувати від кульових поранень і т.д, у всіх на той момент паніка але я вів свою роботу як треба, тому що я лікар я повинен рятувати людей, показувати людям як треба лікувати і "відкривати очі". Я виконував свою роботу але дійшло до одного моменту що мені запропонували стати головним лікарем і я спробував це подати, тому-що я як активна людина і креативна давно мав би це заслужити, тому моє життя склалось так, і можливо ви спитаєте, що сталось з моїм братом? Брат пропав в 2022 році, він був на передовій позиції в Донецькій Області хоча зник безвісти, я надіюсь що він в окупації і з ним все добре..
