Максим Плехем
Біографія
Жага помсти
Глава перша
Початок
Народився Максим у звичайній родині на заході країни, у маленькому містечку.
У 4 роки пішов у садочок де знайшов перших друзів.Це був найкращий час у моєму житті, але тоді я цього не усвідомлював.У мене з'явився найкращий друг Денис, разом ми пішли на заняття з футболу. Час проходив, а дружба все міцнішала.Я був щасливий.
Жив Денис на сусідній вулиці, тож проблем з ходінням в гості не було.
Проводили майже весь час ми на вулиці, а саме на спортивному майданчику, де грали у спортивні ігри та весело проводили час. З ним мені завжди було добре.Батьки у мене були хороші, вони старалися заради мене.Я був щасливий і вдячний.
Глава друга
Школа
У 7 років ми пішли у школу.Батьки завжди мене готували до цього. Я був високого росту, худий, з чорним волоссям та карими очима, як у мами. Я вчився на відмінно, а друг ні, але це не заважало дружити.Через деякий час у нас з'явився третій найкращий друг, але я розумів, що вони більше проводять часу без мене.Я був засмучений.Я почав помічати, що вони ходять один до одного в гості, а мене не звуть, тоді я відчув сильне розчарування.Я пробував звати їх до себе, але з цього нічого не виходило, тоді я теж вирішив знайти собі друга.
Новим другом став Данило. Віком він був, як і я, високого зросту, сильний, блондин з добрими очима.Він і справді був добрим та спокійним, але водився з "крутими". Після 6 класу ми почали багато гуляти, в основному терлися на скейт парках.
У восьмому класі його сім'я переїхала жити за кордон. Це вже був 2 хороший друг, якого я втратив.
Я був дуже засмучений та погано почувався.Того року я майже не виходив до вулиці.
Глава третя
Великі зміни
Після закінчення 8 класу я не знав, що мені робити. Наступив липень, я зробив один з найважливіших кроків у житті.
25 серпня, я стою перед обласним ліцеєм, в який збираюся поступити. Я думав, що моє серце зараз вискочить, такий тиск. Я захожу у школу, йду по довгому коридорі, переживання стають ще більші. Захожу у клас, нам роздають листки та завдання. Я хотів попасти у фізико-математичний клас, то здавав математику та фізику.Найбільше я переживав, що повернуся у свій клас, мені було погано там знаходитися, усі були згруповані по декілька дітей, ворогували, одного разу навіть вигнали хлопця за продаж наркотиків.Мені там було дуже не комфортно. З математикою у мене проблем не було, але фізику я закінчив минулий рік на 6 балів. Літня підготовка у репетиторів дала про себе знати, здав я майже на відмінно, пройшов психологічний тест і чекав. Чекати було пів години, але вони здавалися мені годинами, навіть заспокійливе не допомогло. Допоміг мені позбутися переживань батько, він вивів мене на вулицю та просто ходив кругами, навколо школи, говорячи зі мною. І ось час 13:00, я захожу до ліцею, на зустріч виходить мама тримаючи мій результат, я пройшов. Мені не вірилося, було 2 місця, а охочих 8.
Я пройшов...Це було величезним здивуванням для мене, я відчув полегшення.
Глава четверта
Перші перемоги
У 8 класі з фізики у мене було 6 балів, а тепер через пів року, я сидів на обласній олімпіаді.
Нам принесли завдання, здавалося, що вирішення такому немає, але через 4 години я здав завдання. Друге місце... Я був настільки щасливим, я стільки вивчив.
Новий клас був дружнім, що зробило мені ще легше знайти друзів.
У цьому році я йшов на відмінно. Зимою коли почалися канікули я пішов на заняття з ММА. Через пів року коли я приніс звільнення з причини підготовки до змагань, в однокласників були "квадратні" очі. Це було прекрасне відчуття. На змаганнях я зайняв призове місце. Усе йшло добре, але був у класі 1 хлопець з яким по початку я дуже здружився, але потім сильно почав ворогувати. На щастя його вигнали з ліцею через оцінки, я нічого для цього не робив, але мав відчуття переможця. Усі старалися вчитися, бо у нас за оцінки в табелі нижче 7 виганяли з закладу, а повернутися у школу через те, що не справився, мабуть, найгірше відчуття у світі.
Глава п'ята
Доросле життя
Останніми роками я вже готував себе, що треба буде швидко подорослішати після закінчення ліцею. Я хотів швидко змінитися, щоб щось доказати батькам та знайомим, я ще нічого не зробив, але вже відчував гордість. Ось мені стало 18, ліцей закінчив золотою медаллю та отримав запрошення у хороші університети. Найбільше мені сподобався фізико-математичний у Харкові, куди я і поступив.Я подякував батькам за чудове дитинство.З футболом, ММА, друзями прийшлося попрощатися. На душі було і задоволення, і сум. Вчився я добре, навіть отримував стипендію, але приходилося додатково працювати, щоб були гроші. Створив зі своїм старшим знайомим інтернет-магазин техніки, по більшій частині за його гроші, бо він був із багатої сім'ї. З цього був хороший підробіток, якого вистачало на життя. Потім він захотів зробити кафешку. Гроші зароблені на техніці вклали та зробили кафешку у центрі міста. Через деякий час він мені запропонував заплатити гроші, щоб залишитися власником самим, я погодився. Закінчивши університет, я пішов на роботу не за своїм профілем, тепер я працював у рекрутинговій компанії. Моя задача була ставити на посади в інших компаніях відповідну людину, проводити співбесіди. Через таку роботу я відчував огиду до себе, я відчував, що посмішки до мене були фальшиві, лише щоб сподобатися мені.
Через 2 місяці мене підвищили до заступника начальника відділку.
І тут до мене почали ще більше підлизуватися, від чого я себе відчував жахливо.
Глава шоста
Спуск у кар'єрі
Я почав підозрювати начальника у продажі посад. Я знайшов людину, яка по резюме не дуже підходила на посаду директора, на якого подавалася, а потім з'ясував, що його звільнили через 2 тижні.Мені було страшно, по мені бігали мурашки, я трохи запинався Я розповів про це директору прямо на зібрані, де був і той начальник, звісно це було не все, що я мав на нього.
Директор сказав зайти потім до нього в кабінет. Коли всі виходили з зали я не міг витримати поглядів людей. Я зайшов до директора. Думав він захоче мене ще раз послухати, але він просто накричав, бо не було прямих доказів, я поступив я дурень розказавши. Я пішов з роботи раніше чим завжди, а потім взяв відпустку на тиждень. У мене була депресія, "тепер мене будуть супроводжувати косі погляди", "я не витримаю", "для чого я це сказав". Я не витримав такого тиску та звільнився. Ще побувши тиждень у стражданнях я відчув, що тут мене нічого не тримає та згадав про прекрасних батьків і швидко відчув тугу до них. Весь час хотів їм доказати, хотів бути трохи далі від знайомих, відчувати владу, а тепер лише ласку батьків. Я провів більш ніж пів року у роздавленому стані, сидячи у батьків вдома.
Глава сьома
Новий подих
Мені було вже за 30, вік коли люди вже не хочуть змін, але це не про мене. Раптом з'явилося бажання зловити усіх злочинців, які збагачуються коштом простих людей. Мене прийняли у НПУ, але я був просто рядовий, але я був готовий потерпіти. Через декілька місяців я був Капралом. Мені подобалося працювати, що, мабуть, бачили старші за званням. Мною керувало бажання помсти, всім гнилим людям. Одного разу при патрулюванні мене підстрелили, але напарник мені надав першу допомогу. Вийшовши з лікарняного, я встигнув попрацювати 3 тижні, після чого отримав поздоровлення, я став Сержантом.
Глава восьма
Сім'я
У мене були хороші батьки, які завжди підтримували мене. Я працював з великим стимулом, помститися злим людям та зловити усіх хабарників.Також я побічно заробляв гроші в інтернеті, хоч вони мені були не потрібні, я заробляв їх для батьків, вони того заслужили. Усе було добре, але я прагнув отримати високу посаду для того, щоб отримати більше можливостей та викорінити зло.
Біографія
Жага помсти
Глава перша
Початок
Народився Максим у звичайній родині на заході країни, у маленькому містечку.
У 4 роки пішов у садочок де знайшов перших друзів.Це був найкращий час у моєму житті, але тоді я цього не усвідомлював.У мене з'явився найкращий друг Денис, разом ми пішли на заняття з футболу. Час проходив, а дружба все міцнішала.Я був щасливий.
Жив Денис на сусідній вулиці, тож проблем з ходінням в гості не було.
Проводили майже весь час ми на вулиці, а саме на спортивному майданчику, де грали у спортивні ігри та весело проводили час. З ним мені завжди було добре.Батьки у мене були хороші, вони старалися заради мене.Я був щасливий і вдячний.
Глава друга
Школа
У 7 років ми пішли у школу.Батьки завжди мене готували до цього. Я був високого росту, худий, з чорним волоссям та карими очима, як у мами. Я вчився на відмінно, а друг ні, але це не заважало дружити.Через деякий час у нас з'явився третій найкращий друг, але я розумів, що вони більше проводять часу без мене.Я був засмучений.Я почав помічати, що вони ходять один до одного в гості, а мене не звуть, тоді я відчув сильне розчарування.Я пробував звати їх до себе, але з цього нічого не виходило, тоді я теж вирішив знайти собі друга.
Новим другом став Данило. Віком він був, як і я, високого зросту, сильний, блондин з добрими очима.Він і справді був добрим та спокійним, але водився з "крутими". Після 6 класу ми почали багато гуляти, в основному терлися на скейт парках.
У восьмому класі його сім'я переїхала жити за кордон. Це вже був 2 хороший друг, якого я втратив.
Я був дуже засмучений та погано почувався.Того року я майже не виходив до вулиці.
Глава третя
Великі зміни
Після закінчення 8 класу я не знав, що мені робити. Наступив липень, я зробив один з найважливіших кроків у житті.
25 серпня, я стою перед обласним ліцеєм, в який збираюся поступити. Я думав, що моє серце зараз вискочить, такий тиск. Я захожу у школу, йду по довгому коридорі, переживання стають ще більші. Захожу у клас, нам роздають листки та завдання. Я хотів попасти у фізико-математичний клас, то здавав математику та фізику.Найбільше я переживав, що повернуся у свій клас, мені було погано там знаходитися, усі були згруповані по декілька дітей, ворогували, одного разу навіть вигнали хлопця за продаж наркотиків.Мені там було дуже не комфортно. З математикою у мене проблем не було, але фізику я закінчив минулий рік на 6 балів. Літня підготовка у репетиторів дала про себе знати, здав я майже на відмінно, пройшов психологічний тест і чекав. Чекати було пів години, але вони здавалися мені годинами, навіть заспокійливе не допомогло. Допоміг мені позбутися переживань батько, він вивів мене на вулицю та просто ходив кругами, навколо школи, говорячи зі мною. І ось час 13:00, я захожу до ліцею, на зустріч виходить мама тримаючи мій результат, я пройшов. Мені не вірилося, було 2 місця, а охочих 8.
Я пройшов...Це було величезним здивуванням для мене, я відчув полегшення.
Глава четверта
Перші перемоги
У 8 класі з фізики у мене було 6 балів, а тепер через пів року, я сидів на обласній олімпіаді.
Нам принесли завдання, здавалося, що вирішення такому немає, але через 4 години я здав завдання. Друге місце... Я був настільки щасливим, я стільки вивчив.
Новий клас був дружнім, що зробило мені ще легше знайти друзів.
У цьому році я йшов на відмінно. Зимою коли почалися канікули я пішов на заняття з ММА. Через пів року коли я приніс звільнення з причини підготовки до змагань, в однокласників були "квадратні" очі. Це було прекрасне відчуття. На змаганнях я зайняв призове місце. Усе йшло добре, але був у класі 1 хлопець з яким по початку я дуже здружився, але потім сильно почав ворогувати. На щастя його вигнали з ліцею через оцінки, я нічого для цього не робив, але мав відчуття переможця. Усі старалися вчитися, бо у нас за оцінки в табелі нижче 7 виганяли з закладу, а повернутися у школу через те, що не справився, мабуть, найгірше відчуття у світі.
Глава п'ята
Доросле життя
Останніми роками я вже готував себе, що треба буде швидко подорослішати після закінчення ліцею. Я хотів швидко змінитися, щоб щось доказати батькам та знайомим, я ще нічого не зробив, але вже відчував гордість. Ось мені стало 18, ліцей закінчив золотою медаллю та отримав запрошення у хороші університети. Найбільше мені сподобався фізико-математичний у Харкові, куди я і поступив.Я подякував батькам за чудове дитинство.З футболом, ММА, друзями прийшлося попрощатися. На душі було і задоволення, і сум. Вчився я добре, навіть отримував стипендію, але приходилося додатково працювати, щоб були гроші. Створив зі своїм старшим знайомим інтернет-магазин техніки, по більшій частині за його гроші, бо він був із багатої сім'ї. З цього був хороший підробіток, якого вистачало на життя. Потім він захотів зробити кафешку. Гроші зароблені на техніці вклали та зробили кафешку у центрі міста. Через деякий час він мені запропонував заплатити гроші, щоб залишитися власником самим, я погодився. Закінчивши університет, я пішов на роботу не за своїм профілем, тепер я працював у рекрутинговій компанії. Моя задача була ставити на посади в інших компаніях відповідну людину, проводити співбесіди. Через таку роботу я відчував огиду до себе, я відчував, що посмішки до мене були фальшиві, лише щоб сподобатися мені.
Через 2 місяці мене підвищили до заступника начальника відділку.
І тут до мене почали ще більше підлизуватися, від чого я себе відчував жахливо.
Глава шоста
Спуск у кар'єрі
Я почав підозрювати начальника у продажі посад. Я знайшов людину, яка по резюме не дуже підходила на посаду директора, на якого подавалася, а потім з'ясував, що його звільнили через 2 тижні.Мені було страшно, по мені бігали мурашки, я трохи запинався Я розповів про це директору прямо на зібрані, де був і той начальник, звісно це було не все, що я мав на нього.
Директор сказав зайти потім до нього в кабінет. Коли всі виходили з зали я не міг витримати поглядів людей. Я зайшов до директора. Думав він захоче мене ще раз послухати, але він просто накричав, бо не було прямих доказів, я поступив я дурень розказавши. Я пішов з роботи раніше чим завжди, а потім взяв відпустку на тиждень. У мене була депресія, "тепер мене будуть супроводжувати косі погляди", "я не витримаю", "для чого я це сказав". Я не витримав такого тиску та звільнився. Ще побувши тиждень у стражданнях я відчув, що тут мене нічого не тримає та згадав про прекрасних батьків і швидко відчув тугу до них. Весь час хотів їм доказати, хотів бути трохи далі від знайомих, відчувати владу, а тепер лише ласку батьків. Я провів більш ніж пів року у роздавленому стані, сидячи у батьків вдома.
Глава сьома
Новий подих
Мені було вже за 30, вік коли люди вже не хочуть змін, але це не про мене. Раптом з'явилося бажання зловити усіх злочинців, які збагачуються коштом простих людей. Мене прийняли у НПУ, але я був просто рядовий, але я був готовий потерпіти. Через декілька місяців я був Капралом. Мені подобалося працювати, що, мабуть, бачили старші за званням. Мною керувало бажання помсти, всім гнилим людям. Одного разу при патрулюванні мене підстрелили, але напарник мені надав першу допомогу. Вийшовши з лікарняного, я встигнув попрацювати 3 тижні, після чого отримав поздоровлення, я став Сержантом.
Глава восьма
Сім'я
У мене були хороші батьки, які завжди підтримували мене. Я працював з великим стимулом, помститися злим людям та зловити усіх хабарників.Також я побічно заробляв гроші в інтернеті, хоч вони мені були не потрібні, я заробляв їх для батьків, вони того заслужили. Усе було добре, але я прагнув отримати високу посаду для того, щоб отримати більше можливостей та викорінити зло.
