Глава перша
Початок
Народився Максим 10 листопада 1987 року, в невеличкому містечку на заході країни. Тато працював начальником цеху на заводі на краю міста, а мама приділяла увесь час вихованню сина. У 3 роки Максим почав ходити у звичайний садок на сусідній вулиці. У 6 років його записали на бальні танці та на футбол. Максим був веселий, безтурботний. Він часто ходив у гості до дідуся з бабусею, які жили на іншому краю містечка. Бабуся в молодості була вчителем мови та літератури, а дідусь начальником поліції, де здобув хороші зв'язки, багато грошей та звісно ворогів. У 7 років Максим пішов у школу, вчився він добре, всі з ним дружили. Кращим його другом став Денис, бо у них було багато спільного. Сам Максим був худим, високого росту, з чорним волоссям та карими очима. У 5 класі він перестав ходити на танці та став гірше вчитися, чому батьки були дуже не задоволені.Глава друга
Становлення воїна
Максим завжди був напористий та стояв на своєму, щоб досягнути мети. У 7 класі він вже зовсім запустив навчання, більше став гуляти, їздити на скейті, але швидко це зрозумів та захотів змінитися. Після закінчення навчального року Максим подав заявку до вступу в обласний ліцей. Через декілька тижнів отримав лист із запрошенням та співбесіду та тести із фізики, математики та української мови. Він боявся не справитися, повернутися у старий клас рахував найгіршим у світі ділом. Було важко, але він пройшов. У новій школі навчалися старші та більш адекватні ніж в минулій, що змінило і Максимовий характер. Там у нього з'явився новий найкращий друг Назар, він ходив на бокс та був дуже енергійний. На початку навчального року Плехем закінчив займатися танцями та почав ходити на ММА. Важкі тренування та багато навчання давали йому задоволення, він відчував себе військовим. Цей колектив йому дуже подобався, але Максим їх покинув, він переїхав жити та навчатися в інше місто, у військовому училищі. Батьки сумували за ним, особливо мама, бо вона хотіла йому іншої долі, але Максим стояв на своєму та вже через 2 роки закінчив училище. Він уже хотів у армію, але йому ще не було 18 років і він вирішив провести цей час очікування із сім'єю. Єдиним його страхом тоді було втратити близьку людину. Час проведений із батьками його трохи засмутив, він уже відчував тугу. Максим пішов у армію на службу у Володимирі. Через те, що він раніше навчався у військовому, йому підняли звання. Було все не так, як у фільмах чи розповідях, було там дуже нудно, що дало переосмислити Максимове ставлення, він гнався не за званням, а хотів рятувати людей, боронити державу, а вийшло, що були одні тренування. Після служби він подався у ряди поліції, щоб допомагати людям.
Глава третя
Переосмислення
Пройшло декілька років, Максим перевівся у СБУ, де вже було набагато цікавіше. Під час одної зі спеціальних операцій сильно постраждали заложники, хоч Максим не був у цьому винний, це була не перша смерть, яку він бачив, але зараз він винив у ній себе. Хоч він і був навчений психологічно, але зараз було все по іншому. Максим взяв відпустку, щоб оговтатись. Він повернувся до батьків, його розгубленість не зникала, батьки нічого не могли вдіяти самотужки, батько знайшов одного психолога, який психологічно допомагав ветеранам. Він і справді зміг допомогти Плехему, правда не моментально. Через 2 місяці Максим повернувся до роботи, але його тимчасово відсторонили від небезпечних операцій, від цього Максиму ставало погано, бо він завжди прагнув допомагати й не міг просто так марнувати час. Він рятував людей, як і раніше, але набагато акуратніше, бо став усвідомлювати цінність свого та людських життів.
