Глава перша
Початок
Народився Максим 10 листопада 1987 року, в невеличкому містечку на заході країни. Тато працював начальником цеху на заводі на краю міста, а мама приділяла увесь час вихованню сина. У 3 роки Максим почав ходити у звичайний садок на сусідній вулиці. У 6 років його записали на бальні танці та на футбол. Максим був веселий, безтурботний. Він часто ходив у гості до дідуся з бабусею, які жили на іншому краю містечка. Бабуся в молодості була вчителем мови та літератури, а дідусь начальником поліції, де здобув хороші зв'язки та ворогів. У 7 років Максим пішов у школу, вчився він добре, всі з ним дружили. Кращим його другом став Денис, бо у них було багато спільного. Сам Максим був худим, високого росту, з чорним волоссям та карими очима. У 5 класі він перестав ходити на танці та став гірше вчитися, чому батьки були дуже не задоволені.Переглянути вкладення
Глава друга
Становлення воїна
У 7 класі він вже зовсім запустив навчання, більше став гуляти, їздити на скейті, але швидко це зрозумів та захотів змінитися. Після закінчення навчального року Максим подав заявку до вступу в обласний ліцей. Через декілька тижнів отримав лист із запрошенням та співбесіду та тести із фізики, математики та української мови. Було важко, але він пройшов. У новій школі навчалися старші та більш адекватні ніж в минулій, що змінило і Максимовий характер. Там у нього з'явився новий найкращий друг Назар, він ходив на бокс та був дуже енергійний. На початку навчального року Плехем закінчив займатися танцями та почав ходити на ММА. Важкі тренування та багато навчання давали йому задоволення, він відчував себе військовим. Цей колектив йому дуже подобався, але Максим їх покинув, він переїхав жити та навчатися в інше місто, у військовому училищі. Батьки сумували за ним, особливо мама, бо вона хотіла йому іншої долі, але Максим стояв на своєму та вже через 2 роки закінчив училище. Він уже хотів у армію, але йому ще не було 18 років і він вирішив провести цей час очікування із сім'єю. Час проведений із батьками його трохи засмутив, він уже відчував тугу. Максим пішов у армію на службу у Володимирі. Через те, що він раніше навчався у військовому, йому підняли звання. Було все не так, як у фільмах чи розповідях, було там дуже нудно, що дало переосмислити Максимове ставлення, він гнався не за званням, а хотів рятувати людей, боронити державу, а вийшло, що були одні тренування. Після служби він подався у ряди поліції, щоб допомагати людям.
Переглянути вкладення
Глава третя
Переосмислення
Пройшло декілька років, Максим перевівся у СБУ, де вже було набагато цікавіше. Під час одної зі спец. операцій сильно постраждали заложники, через що Максима опанувала паніка, це була не перша смерть, яку він бачив, але зараз він винив у ній себе. Максим взяв відпустку, щоб оговтатись. Він повернувся до батьків, його розгубленість не зникала, батьки нічого не могли вдіяти самотужки, батько знайшов одного психолога, який психологічно допомагав ветеранам. Він і справді зміг допомогти Плехему, правда не моментально. Через 2 місяці Максим повернувся до роботи, але його тимчасово відсторонили від небезпечних операцій, але від цього Максиму ставало погано, бо він завжди прагнув допомагати й не міг просто так марнувати час. Максимовий дідусь зміг домовитися із начальником і Плехема відновили на його посаду. Він рятував людей, як і раніше, але набагато акуратніше, бо став усвідомлювати цінність свого та людських життів.
Переглянути вкладення
Глава четверта
Теперішні дні
Максиму було за 30 років, здається не багато, але він вже достатньо пережив. На той момент його батько вже був заможною людиною. Максим разом із батьком та дідом створили свій центр допомоги ветеранам, до благодійності підбилося ще декілька людей. Усі ми усвідомлювали важкість людей, що зверталися. Максим на довго запам'ятав побачене на службі. Уже зараз він відчував легкість та невелику тривогу він почав дорожити близькими людьми.Переглянути вкладення
