Розділ 1. Дитинство.
Максим народився у невеликому селі біля м.Дніпра. Дитинство Максима - було сумним і страшним, це були часи голоду, батька Максима звати Руслан, а маму - Аліна, його батьки були простими фермерами та зазнали нестачі фінансів, але Максим не розчаровувався, він завжди намагався стримувати свої емоції, щоб його батьки не сумували. Він любив дивитися вночі на зорі й бачив у них те, чого інші не бачили, - він бачив своє майбутнє й уявляв його. Ці нічні прогулянки допомагали йому боротись зі складним етапом у його житті та надихало на щось нове.
Розділ 2. Юність
Юність Максима була одночасно і трагічною, і цікавою. Даний етап у житті розвинув Максима, як особистість. Коли Максиму виповнилося 6 років, його мама померла від страшної хвороби «туберкульозу» і це був переломний момент для Максима. Після цього юнак не мав апетиту, поганий сон, був мовчазним. Коли Максим почав навчатися у школі, він був закритим хлопчиком до інших і це не раз говорили вчителі та психолог його батькові. Він ні з ким не говорив, сидів сумним на уроках. Завжди згадує свою маму. Коли Максим перейшов у 5 клас, його батько вступив до Збройних Сил України та дослужився до звання «Капітан». Одного разу в школі Максима стався теракт, злодії проникли в школу. Юнак був наляканим та вирішив сховатися в шафі, щоб злодії його не знайшли. Батько Руслан, побачивши повідомлення про теракт в новинах негайно вирушив до школи, щоб врятувати свого сина. Коли злодії зайшли в клас Максима, вони почули звуки з шафи та почали підходити до неї. Батько Руслан встигає приїхати у школу і рятує свого сина від двох бандитів. Після цього шокувального та резонансного моменту Максим зрозумів, яку небезпечну роботу виконує його батько та вирішив, що його ціллю є служити своїй державі. Перед своїм сном, замість казки син просив свого батька розказувати цікаві історії з його служби. Батько, побачивши що Максима ця справа цікавить, вирішив йому допомогти та проводив з ним тренування, особливо приділяв увагу фізичній підготовці свого сина.
Розділ 3. Доросле життя.
Коли Максиму виповнилося 18, він роздумував чи варто присвятити своє життя державі, він досі згадував той теракт у думках. Одного вечора він вирішив пройтися парком і побачив гарну дівчину Катю та запросив її до ресторану, вона довго думала, але вирішила погодитися. Потім вони почали зустрічатися щодня аж до того часу, доки Катя не переїхала до іншого міста і тут Максим знову відчув самотність. Після цього хлопець усвідомив, що треба в житті щось здобути та зарекомендувати себе, він вирішив здійснити свою мрію - служити своїй державі та подав заявку у Збройні Сили України. Там він познайомився з багатьма людьми, знайшов собі друзів, з якими проводив багато часу після робочої зміни. Максим, прийшовши в ЗСУ, забув про всі погані моменти в житті. Одного разу прозвучав звук тривоги на військовій частині. Максим швидко зреагував, та побіг на склад відбивати напад від бандитів. Один із бандитів поранив Максима, після чого його друзі швидко зреагували та надали першу медичну допомогу та викликали лікарів. Цілий тиждень Максим лежав у лікарні. До нього навідувались його друзі та батько. Батько взяв відгул на тиждень і весь цей час був зі своїм сином і розповідав Максиму про свої моменти з армії, надихаючи свого сина не здаватись та бути сміливим, відданим своїй державі. Були випадки з життя Максима, коли йому пропонували хабарі, але він їх ніколи не брав, тому що це його принцип, якого його батько навчив.
Розділ 4. Нинішній час.
Завдяки своїй цілеспрямованості Максим дослужився до Полковника ЗСУ і він цінує цю посаду. Його батько пишається ним, це він сказав Максиму під час сімейної вечері. На цій посаді він показав себе з кращої сторони та не планує зупинятися на досягнутому. Максим розуміє. яка відповідальність стоїть на його плечах, тому перед тим, як якісь дії робити - думає двічі, а то й тричі. У вільний час він бачиться зі своїм батьком та розказує вже свої історії з армії з усмішкою. Максим вдячний своєму батьку за те, що саме він надихнув його на цю справу.
Максим народився у невеликому селі біля м.Дніпра. Дитинство Максима - було сумним і страшним, це були часи голоду, батька Максима звати Руслан, а маму - Аліна, його батьки були простими фермерами та зазнали нестачі фінансів, але Максим не розчаровувався, він завжди намагався стримувати свої емоції, щоб його батьки не сумували. Він любив дивитися вночі на зорі й бачив у них те, чого інші не бачили, - він бачив своє майбутнє й уявляв його. Ці нічні прогулянки допомагали йому боротись зі складним етапом у його житті та надихало на щось нове.
Розділ 2. Юність
Юність Максима була одночасно і трагічною, і цікавою. Даний етап у житті розвинув Максима, як особистість. Коли Максиму виповнилося 6 років, його мама померла від страшної хвороби «туберкульозу» і це був переломний момент для Максима. Після цього юнак не мав апетиту, поганий сон, був мовчазним. Коли Максим почав навчатися у школі, він був закритим хлопчиком до інших і це не раз говорили вчителі та психолог його батькові. Він ні з ким не говорив, сидів сумним на уроках. Завжди згадує свою маму. Коли Максим перейшов у 5 клас, його батько вступив до Збройних Сил України та дослужився до звання «Капітан». Одного разу в школі Максима стався теракт, злодії проникли в школу. Юнак був наляканим та вирішив сховатися в шафі, щоб злодії його не знайшли. Батько Руслан, побачивши повідомлення про теракт в новинах негайно вирушив до школи, щоб врятувати свого сина. Коли злодії зайшли в клас Максима, вони почули звуки з шафи та почали підходити до неї. Батько Руслан встигає приїхати у школу і рятує свого сина від двох бандитів. Після цього шокувального та резонансного моменту Максим зрозумів, яку небезпечну роботу виконує його батько та вирішив, що його ціллю є служити своїй державі. Перед своїм сном, замість казки син просив свого батька розказувати цікаві історії з його служби. Батько, побачивши що Максима ця справа цікавить, вирішив йому допомогти та проводив з ним тренування, особливо приділяв увагу фізичній підготовці свого сина.
Розділ 3. Доросле життя.
Коли Максиму виповнилося 18, він роздумував чи варто присвятити своє життя державі, він досі згадував той теракт у думках. Одного вечора він вирішив пройтися парком і побачив гарну дівчину Катю та запросив її до ресторану, вона довго думала, але вирішила погодитися. Потім вони почали зустрічатися щодня аж до того часу, доки Катя не переїхала до іншого міста і тут Максим знову відчув самотність. Після цього хлопець усвідомив, що треба в житті щось здобути та зарекомендувати себе, він вирішив здійснити свою мрію - служити своїй державі та подав заявку у Збройні Сили України. Там він познайомився з багатьма людьми, знайшов собі друзів, з якими проводив багато часу після робочої зміни. Максим, прийшовши в ЗСУ, забув про всі погані моменти в житті. Одного разу прозвучав звук тривоги на військовій частині. Максим швидко зреагував, та побіг на склад відбивати напад від бандитів. Один із бандитів поранив Максима, після чого його друзі швидко зреагували та надали першу медичну допомогу та викликали лікарів. Цілий тиждень Максим лежав у лікарні. До нього навідувались його друзі та батько. Батько взяв відгул на тиждень і весь цей час був зі своїм сином і розповідав Максиму про свої моменти з армії, надихаючи свого сина не здаватись та бути сміливим, відданим своїй державі. Були випадки з життя Максима, коли йому пропонували хабарі, але він їх ніколи не брав, тому що це його принцип, якого його батько навчив.
Розділ 4. Нинішній час.
Завдяки своїй цілеспрямованості Максим дослужився до Полковника ЗСУ і він цінує цю посаду. Його батько пишається ним, це він сказав Максиму під час сімейної вечері. На цій посаді він показав себе з кращої сторони та не планує зупинятися на досягнутому. Максим розуміє. яка відповідальність стоїть на його плечах, тому перед тим, як якісь дії робити - думає двічі, а то й тричі. У вільний час він бачиться зі своїм батьком та розказує вже свої історії з армії з усмішкою. Максим вдячний своєму батьку за те, що саме він надихнув його на цю справу.
Останнє редагування:
