Флоренс Макс Андрійович 12.08.2002
Мати: Флоренс Аліна Миколаївна
Тато: Флоренс Андрій Анатоліййович
Глава №1 - Дитинство:
Максим виріс в родині, де панувала атмосфера тепла і підтримки. Батьки завжди підтримували його таланти та стимулювали його цікавість до навчання. Вже з самого раннього дитинства виявилося, що Максим має винятковий розум і нестримну бажання вивчати нове. Його перші кроки в навчанні супроводжувалися допитливістю та різнобічністю інтересів. Батьки пам'ятають, як він із задоволенням проводив час, розглядаючи книги про науку, досліджуючи природу та будуючи різноманітні конструкції з деталей для будівництва. Максимко відрізнявся дуже чуйним серцем до оточуючих людей, тварин та до Матінки-Природи. Будучи, ще маленьким, він приніс додому поранене кошеня, яке було ледве живим від голоду та холоду, звісно кошеня завдяки йому було врятоване, і він відчув, як це чудово робити добро. Він був не з тих дітей, котрі могли б просто так образити якусь тваринку, чи зламати молоде деревце. Проходячи повз кинутих тварин, в нього завжди стискалося серце від жалю, але він нічого не міг вдіяти, через свій вік. В 5 років його сім'я переїхала до села, де він отримав щасливе дитинство.Одного разу в селі загорівся будинок, і хлопчик спостерігав за роботою рятувальників, від побаченого, в його серці закралася невеличка мрія - стати рятувальником. Дитинство Максимка пролітало дуже швидко. Звісно, як і усі люди, він мав свої страхи. Боявся хлопчик вовків, лісові болота, а також найбільше це втратити близьких йому людей, а саме батьків.
Глава №2 - Шкільні роки:
В 6 років він вже пішов в перший клас. Навчання йому давалося дуже легко, навіть більше, на перервах допомагав старшому класу, звісно це не завди вдавалося. В четвертому класі він поїхав на обласні змагання аж з 3 предметів, через, що йому дуже сильно заздрили однокласники та морально принижували, звісно, це й дало поштовх до замкненості та розуміння безпорадності. Йшли роки. Одного разу під час лісової пожежі, до приїзду рятувальників, хлопчик намагався разом із іншими людьми потушити пожежу, за що й отримав подяку від ДСНС. Його емоції тоді були на висоті, та швидше не від нагороди, а від розуміння, що саме в його силах врятувати та допомогти. Через дуже спокійний характер, він ніколи не ліз у сварки. Однак одного разу, він побачив, як знущаються над слабшим, в його очах він побачив себе в дитинстві, на що не витримав і втрутився у ситуацію. Після цієї сутички усіх причетих було поставлено на облік дитячої поліції, однак це не дуже хвилювало та його не покидало відчуття того, що він правильно вчинив. Саме цей момент, дав поштовх до появи рис характеру, а саме мужності та надання допомоги, тим хто це потребує.У школі Макс був одним із найкращих учнів. Його улюбленими предметами були математика, фізика та інформатика. Вчителі швидко помітили його здібності і часто залучали його до участі у різних шкільних олімпіадах і конкурсах. Він завжди повертався з нагородами і дипломами, що викликало гордість у батьків і вчителів. Однак через брак фінансових ресурсів сім'ї, Максиму доводилося багато працювати після школи, щоб допомогти родині. Він займався підробітками на фермах, допомагав сусідам з важкою роботою і навіть займався ремонтом побутової техніки.
Глава №3 Повноліття:
Коли Максу виповнилося 18 років, він вже остаточно знав, що він хоче та куди піде для подальшого життя. В тому ж віці Макс, вступив до лав ЗСУ, як мобілізований, щоби відслужити півтора роки. В Армії, Макс. не сильно виділявся, але дуже легко навчався військовій справі. Коли він відслужив необхідний термін, то повернувся до рідної домівки. Отримав водійське посвідчення на різні категорії, почав готувати документи на вступ до Академії Служби Цивільного Захисту.
Глава №4 Доросле життя:
''Запобігти. Врятувати. Допомогти'' - ці слова Максим дуже міцно сховав у своєму серці. У віці 20 років Макс переїжає до м.Київ, де починає навчання курсанта СБУ. І от, через декілька років, Макс нарешті втілює в життя свою мрію, а саме служба в СБУ. Проживаючи день за днем, він не разу, навіть, в думках не пошкодував, про свій вибір. Рік за роком, звання за званням, і Максим вже підвищений до полковника СБУ. За весь час роботи рятувальником, Калина вже міг віртуозно надавати першу допомогу потерпілим. Війна застала його на службі цивільного захисту. У перші дні війни, рятувальникі працювали до виснаження, щоби врятувати інших людей, в тому числі був і Макс. За роки в службі цивільного Захисту відбувалося різні ситуації і, навіть, такі, що через них, він міг назавжди перекрити свою мрію. Будучи черговим на нічному чергуванні в СБУ, по рації він почув заклик про допомогу через напад на місцеву військову частину. Рація НПУ, СБУ не відповідала... Дійшовши до висновку, що НПУ та СБУ зайняті, а чергові екіпажі на викликах, Полковник Флоренс приймає рішення допомогти своїм друзям, які були на військовій частині. Він взяв запит на посадку на території ВЧ по рації, так як він мав достатній досвід у сфері військової підготовки, то вирішив допомогти військовим, які на той час потребували допомоги, після чого зустрівшись із військовими разом із ними розпочав захист ВЧ від нападників. Саме тоді, йому згадалося дитинство, коли він не задумуючись про наслідки, захистив слабшого. І знову, як тоді, він отримав покарання, на час слідства був відсторонений від роботи та міг бути позбавлений звання полковника та посаджений до в'язниці, однак слідство зробило висновок, що його дії, були зроблені задля того, щоби захистити. Полковник Флоренс залишився при званні. За час в службі цивільного захисту, Макс завів багато друзів, зокрема Пабло блотний, був його наставником та ліпшим другом.
Глава №5 Наші часи:
Наразі, вже пройшло не мало часу від переїзду з м.Полтава до м.Київ. Де було врятовано велика кількість потерпілих. Макс Флоренс висунув свою заявку на отримання звання Генерала СБУ , та очолення ГУ СБУ в м.Київ, де продовжить нести службу цивільного захисту.Максим дуже хоче стати на данну посаду та зробити безпечною Південну Україну.
Мати: Флоренс Аліна Миколаївна
Тато: Флоренс Андрій Анатоліййович
Глава №1 - Дитинство:
Максим виріс в родині, де панувала атмосфера тепла і підтримки. Батьки завжди підтримували його таланти та стимулювали його цікавість до навчання. Вже з самого раннього дитинства виявилося, що Максим має винятковий розум і нестримну бажання вивчати нове. Його перші кроки в навчанні супроводжувалися допитливістю та різнобічністю інтересів. Батьки пам'ятають, як він із задоволенням проводив час, розглядаючи книги про науку, досліджуючи природу та будуючи різноманітні конструкції з деталей для будівництва. Максимко відрізнявся дуже чуйним серцем до оточуючих людей, тварин та до Матінки-Природи. Будучи, ще маленьким, він приніс додому поранене кошеня, яке було ледве живим від голоду та холоду, звісно кошеня завдяки йому було врятоване, і він відчув, як це чудово робити добро. Він був не з тих дітей, котрі могли б просто так образити якусь тваринку, чи зламати молоде деревце. Проходячи повз кинутих тварин, в нього завжди стискалося серце від жалю, але він нічого не міг вдіяти, через свій вік. В 5 років його сім'я переїхала до села, де він отримав щасливе дитинство.Одного разу в селі загорівся будинок, і хлопчик спостерігав за роботою рятувальників, від побаченого, в його серці закралася невеличка мрія - стати рятувальником. Дитинство Максимка пролітало дуже швидко. Звісно, як і усі люди, він мав свої страхи. Боявся хлопчик вовків, лісові болота, а також найбільше це втратити близьких йому людей, а саме батьків.
Глава №2 - Шкільні роки:
В 6 років він вже пішов в перший клас. Навчання йому давалося дуже легко, навіть більше, на перервах допомагав старшому класу, звісно це не завди вдавалося. В четвертому класі він поїхав на обласні змагання аж з 3 предметів, через, що йому дуже сильно заздрили однокласники та морально принижували, звісно, це й дало поштовх до замкненості та розуміння безпорадності. Йшли роки. Одного разу під час лісової пожежі, до приїзду рятувальників, хлопчик намагався разом із іншими людьми потушити пожежу, за що й отримав подяку від ДСНС. Його емоції тоді були на висоті, та швидше не від нагороди, а від розуміння, що саме в його силах врятувати та допомогти. Через дуже спокійний характер, він ніколи не ліз у сварки. Однак одного разу, він побачив, як знущаються над слабшим, в його очах він побачив себе в дитинстві, на що не витримав і втрутився у ситуацію. Після цієї сутички усіх причетих було поставлено на облік дитячої поліції, однак це не дуже хвилювало та його не покидало відчуття того, що він правильно вчинив. Саме цей момент, дав поштовх до появи рис характеру, а саме мужності та надання допомоги, тим хто це потребує.У школі Макс був одним із найкращих учнів. Його улюбленими предметами були математика, фізика та інформатика. Вчителі швидко помітили його здібності і часто залучали його до участі у різних шкільних олімпіадах і конкурсах. Він завжди повертався з нагородами і дипломами, що викликало гордість у батьків і вчителів. Однак через брак фінансових ресурсів сім'ї, Максиму доводилося багато працювати після школи, щоб допомогти родині. Він займався підробітками на фермах, допомагав сусідам з важкою роботою і навіть займався ремонтом побутової техніки.
Глава №3 Повноліття:
Коли Максу виповнилося 18 років, він вже остаточно знав, що він хоче та куди піде для подальшого життя. В тому ж віці Макс, вступив до лав ЗСУ, як мобілізований, щоби відслужити півтора роки. В Армії, Макс. не сильно виділявся, але дуже легко навчався військовій справі. Коли він відслужив необхідний термін, то повернувся до рідної домівки. Отримав водійське посвідчення на різні категорії, почав готувати документи на вступ до Академії Служби Цивільного Захисту.
Глава №4 Доросле життя:
''Запобігти. Врятувати. Допомогти'' - ці слова Максим дуже міцно сховав у своєму серці. У віці 20 років Макс переїжає до м.Київ, де починає навчання курсанта СБУ. І от, через декілька років, Макс нарешті втілює в життя свою мрію, а саме служба в СБУ. Проживаючи день за днем, він не разу, навіть, в думках не пошкодував, про свій вибір. Рік за роком, звання за званням, і Максим вже підвищений до полковника СБУ. За весь час роботи рятувальником, Калина вже міг віртуозно надавати першу допомогу потерпілим. Війна застала його на службі цивільного захисту. У перші дні війни, рятувальникі працювали до виснаження, щоби врятувати інших людей, в тому числі був і Макс. За роки в службі цивільного Захисту відбувалося різні ситуації і, навіть, такі, що через них, він міг назавжди перекрити свою мрію. Будучи черговим на нічному чергуванні в СБУ, по рації він почув заклик про допомогу через напад на місцеву військову частину. Рація НПУ, СБУ не відповідала... Дійшовши до висновку, що НПУ та СБУ зайняті, а чергові екіпажі на викликах, Полковник Флоренс приймає рішення допомогти своїм друзям, які були на військовій частині. Він взяв запит на посадку на території ВЧ по рації, так як він мав достатній досвід у сфері військової підготовки, то вирішив допомогти військовим, які на той час потребували допомоги, після чого зустрівшись із військовими разом із ними розпочав захист ВЧ від нападників. Саме тоді, йому згадалося дитинство, коли він не задумуючись про наслідки, захистив слабшого. І знову, як тоді, він отримав покарання, на час слідства був відсторонений від роботи та міг бути позбавлений звання полковника та посаджений до в'язниці, однак слідство зробило висновок, що його дії, були зроблені задля того, щоби захистити. Полковник Флоренс залишився при званні. За час в службі цивільного захисту, Макс завів багато друзів, зокрема Пабло блотний, був його наставником та ліпшим другом.
Глава №5 Наші часи:
Наразі, вже пройшло не мало часу від переїзду з м.Полтава до м.Київ. Де було врятовано велика кількість потерпілих. Макс Флоренс висунув свою заявку на отримання звання Генерала СБУ , та очолення ГУ СБУ в м.Київ, де продовжить нести службу цивільного захисту.Максим дуже хоче стати на данну посаду та зробити безпечною Південну Україну.
Останнє редагування:
