Ім'я та Прізвище персонажа:
Маркус Андрущенко
Стать:
Чоловіча
Дата народження персонажа та місце народження:
Маркус народився 03.01.2001 у столиці нашої держави – Київ але згодом переїхав до свого рідного місця Кагарлик, де пройшли його дитячі роки, наповнені яскравими спогадами про затишні вулички, тихі вечори та перші дитячі мрії про майбутнє доросле життя.
Національність:
Українець
Сімейний статус:
Маркус народився в затишній родині де його всі любили в нього був тато, мама та старша сестра. Вони підтримували, одне одного, допомагали, любили. Тато в Маркуса був добрим, сміливим, він працював у Національній Поліції України та служив він там довго, мама в нього була теж добра, смілива, вірила, підтримувала, вона працювала вчителем англійської та німецької мови саме через неї Маркус вивчив англійську та німецьку мову, старша сестра була добра, смілива, вони разом з нею гралися, сміялися, боялися, вона була слідчим та допомагала татові, мама та тато коли Маркус та сестра були маленькі вони їм дарували подарунки, іграшки, солодощі вони робили все щоб їхня сімʼя була щаслива. Крім цього, у їхньому домі завжди панувала атмосфера взаєморозуміння, де кожен вечір супроводжувався теплими розмовами за великим сімейним столом, спільним переглядом фільмів та обговоренням планів на прийдешній день, що міцно об'єднувало всіх членів родини.
Освіта:
Маркус з першого дня як пішов у школу почав гарно вчитися молодші класи йому давалися нууу дужеее легко за всі 4 класи він тільки отримав одну 7 а то все 10, 11, 12 вчителька його хвалила, підтримувала, вчителька гордилася Маркусом, та ще чотирьма людьми, в середній школі Маркус теж дуже добре вчився, звичайно було вже більше поганих оцінок але він вчився все рівно дуже добре в старшій школі 9 клас він закінчив поганенько але всі рівно отримав похвальний лист 10 та 11 клас він вчився на всі 11, 12 оскільки розумів що скоро йому потрібно буде здавати ЗНО щоб поступити до університету, протягом всіх років школи він в кожному році отримував похвальний лист та отримав золоту медаль, ЗНО він здав на 190 балів що був прохідний бал в університет тож він мав вищу освіту. Під час навчання в університеті він також брав активну участь у різноманітних наукових конференціях, диспутах та студентських заходах, що допомогло йому розвинути ораторські здібності та вміння знаходити вихід із найскладніших ситуацій.
Зовнішній вигляд:
На вигляд Маркус виглядає карі очі, без шрамів, є татуювання що є його історією, волосся темно русяве, він має накачані руки, ноги, прес тому що довго займався футболом, зазвичай він вдягається класично футболка, джинси та піджак та не виділяється між людьми під час зміни він суворо вдягнений під дрес код, саме його батьки навчили не показувати себе багатим, зріст в нього 187 см, він сам дуже охайний з самого дитинства. Його татуювання на руці уособлює пам'ять про знакові життєві етапи, подолані труднощі та вірність своїм життєвим принципам, а завдяки відмінній фізичній формі та поставі він завжди справляє враження впевненої, зібраної і надійної особистості.
Дитинство:
Маркус коли на родився довго не говорив до 2,5 років але потім почав розмовляти, в садочок він пішов в 3 роки він не любив ходити тому що там потрібно спати а він не любив спати, потрібно бути до вечора в садочку, в 4 роки тато відвів його на футбол і він захотів займатися ним тренер взяв його, Маркус вибрав зайняти позицію голкіпера (воротаря) та ні капельки не пожалів, футболом він захоплювався та любив ходити, там він знайшов багато нових друзів з якими до зараз дружить, в 6 років Маркус пішов в школу де йому спочатку дуже подобалося але згодом він не хотів ходити тому що: рано прокидатися, багато та довгі уроки, багато домашнього завдання, він чекав канікули більше ніж свого день народження, в 7 років в Маркуса були перші свої змагання де вони зайняли 4 місце, але Маркуса це не засмутило, в 9 років Маркус отримав травму під час змагань перелом пальця тоді він задумувався покинути футбол але не наважився, в 10 років він дуже рідко приходив на тренування тому що не хотів, але з часом почав ходити на кожну, в 12 років в нього було 6 нагород кращого гравця і одна нагорода кращого голкіпера Київської області. Крім цього, його дитячі роки запам'яталися довгими вечорами на дворових майданчиках, де вони з друзями вигадували різноманітні ігри, будували штаби та ділилися найпотаємнішими секретам
Юність:
В підлітковому віці Маркусу сподобалася одна дівчина з його класу її звали Аліна він з нею просто дружив, але частіше він грав з друзьями друзів в нього було дуже багато він з ними грав у футбол, на телефоні, на компʼютері так і на майданчиках, ходив гуляти кафе, найбільш значуща подія була закінчення школи, він був радий але не представляв що буде далі, потім він вступив у університет там лекції ще довші але його тішило що всього 3 лекції, Маркус в університеті вчився теж гарно та закінчив його добре отримував степендію, вчився на державне, він закінчив університет із сумом оскільки йому подобався університет найбільше ніж школа та садочок. У цей період він також почав активно цікавитися книгами з саморозвитку, психології та тактичного планування, що суттєво розширило його світогляд і допомогло сформувати чітке бачення власного майбутнього.
Доросле життя:
Найперша робота це була курʼєр йому хватало на життя жив він в Києві тому що там завершив університет і не захотів повертатися в рідне місце, він займався футболом але згодом покинув, батьки раділи за нього що він залишився жити в Києві пишалися ним, але Маркус вирішив працювати в державних організаціях, вступив до лав Збройних Сил України, підвищувався по званнях, він думав спробувати себе в СБУ, НПУ та зараз думає щоб піти в ДКВС але його праця в державних організаціях поки що це тільки Збройні Сили України. Робота кур'єром подарувала йому безцінний досвід спілкування з найрізноманітнішими людьми, навчила чудово орієнтуватися у великому місті, виробила залізну пунктуальність і витривалість, які згодом стали в пригоді під час військової служби в армії.
Сучасний етап життя:
Наразі Маркус Андрущенко займає службу в Збройних Силах України та обіймає посаду Полковника в його досвіді найбільша риса це-відповідальність, хоробрість, сміливість його найбільших страх це втратити довіру від людей які проживають в Україні і сподіваються на його оборону. Щодня він присвячує багато часу ретельному плануванню бойових операцій, аналізу ситуації на фронті, проведенню вишколів для молодих бійців, особистому контролю за забезпеченням підрозділу та зміцненню бойового духу особового складу, прагнучи бути для своїх підлеглих справжнім прикладом для наслідування.
Мрії та цілі:
Головною метою Маркуса Андрущенко є стати на посаду Генерала таких фракцій як НПУ/СБУ/ЗСУ/ДКВС, з метою оборони, захисту, щоб працівники які приходили у МВС ставали відразу ніби професіоналами з досвідом у багато років щодо того, щоб люди ще більше вірили, підтримували та не сумнівалися в ньому. Окрім цього, він щиро мріє створити міцну та щасливу родину, збудувати великий затишний будинок для своїх батьків на знак глибокої вдячності за все, заснувати спеціальний фонд допомоги ветеранам і військовослужбовцям, а також залишити по собі незабутній слід у новітній історії нашої незламної держави.
Маркус Андрущенко
Стать:
Чоловіча
Дата народження персонажа та місце народження:
Маркус народився 03.01.2001 у столиці нашої держави – Київ але згодом переїхав до свого рідного місця Кагарлик, де пройшли його дитячі роки, наповнені яскравими спогадами про затишні вулички, тихі вечори та перші дитячі мрії про майбутнє доросле життя.
Національність:
Українець
Сімейний статус:
Маркус народився в затишній родині де його всі любили в нього був тато, мама та старша сестра. Вони підтримували, одне одного, допомагали, любили. Тато в Маркуса був добрим, сміливим, він працював у Національній Поліції України та служив він там довго, мама в нього була теж добра, смілива, вірила, підтримувала, вона працювала вчителем англійської та німецької мови саме через неї Маркус вивчив англійську та німецьку мову, старша сестра була добра, смілива, вони разом з нею гралися, сміялися, боялися, вона була слідчим та допомагала татові, мама та тато коли Маркус та сестра були маленькі вони їм дарували подарунки, іграшки, солодощі вони робили все щоб їхня сімʼя була щаслива. Крім цього, у їхньому домі завжди панувала атмосфера взаєморозуміння, де кожен вечір супроводжувався теплими розмовами за великим сімейним столом, спільним переглядом фільмів та обговоренням планів на прийдешній день, що міцно об'єднувало всіх членів родини.
Освіта:
Маркус з першого дня як пішов у школу почав гарно вчитися молодші класи йому давалися нууу дужеее легко за всі 4 класи він тільки отримав одну 7 а то все 10, 11, 12 вчителька його хвалила, підтримувала, вчителька гордилася Маркусом, та ще чотирьма людьми, в середній школі Маркус теж дуже добре вчився, звичайно було вже більше поганих оцінок але він вчився все рівно дуже добре в старшій школі 9 клас він закінчив поганенько але всі рівно отримав похвальний лист 10 та 11 клас він вчився на всі 11, 12 оскільки розумів що скоро йому потрібно буде здавати ЗНО щоб поступити до університету, протягом всіх років школи він в кожному році отримував похвальний лист та отримав золоту медаль, ЗНО він здав на 190 балів що був прохідний бал в університет тож він мав вищу освіту. Під час навчання в університеті він також брав активну участь у різноманітних наукових конференціях, диспутах та студентських заходах, що допомогло йому розвинути ораторські здібності та вміння знаходити вихід із найскладніших ситуацій.
Зовнішній вигляд:
На вигляд Маркус виглядає карі очі, без шрамів, є татуювання що є його історією, волосся темно русяве, він має накачані руки, ноги, прес тому що довго займався футболом, зазвичай він вдягається класично футболка, джинси та піджак та не виділяється між людьми під час зміни він суворо вдягнений під дрес код, саме його батьки навчили не показувати себе багатим, зріст в нього 187 см, він сам дуже охайний з самого дитинства. Його татуювання на руці уособлює пам'ять про знакові життєві етапи, подолані труднощі та вірність своїм життєвим принципам, а завдяки відмінній фізичній формі та поставі він завжди справляє враження впевненої, зібраної і надійної особистості.
Дитинство:
Маркус коли на родився довго не говорив до 2,5 років але потім почав розмовляти, в садочок він пішов в 3 роки він не любив ходити тому що там потрібно спати а він не любив спати, потрібно бути до вечора в садочку, в 4 роки тато відвів його на футбол і він захотів займатися ним тренер взяв його, Маркус вибрав зайняти позицію голкіпера (воротаря) та ні капельки не пожалів, футболом він захоплювався та любив ходити, там він знайшов багато нових друзів з якими до зараз дружить, в 6 років Маркус пішов в школу де йому спочатку дуже подобалося але згодом він не хотів ходити тому що: рано прокидатися, багато та довгі уроки, багато домашнього завдання, він чекав канікули більше ніж свого день народження, в 7 років в Маркуса були перші свої змагання де вони зайняли 4 місце, але Маркуса це не засмутило, в 9 років Маркус отримав травму під час змагань перелом пальця тоді він задумувався покинути футбол але не наважився, в 10 років він дуже рідко приходив на тренування тому що не хотів, але з часом почав ходити на кожну, в 12 років в нього було 6 нагород кращого гравця і одна нагорода кращого голкіпера Київської області. Крім цього, його дитячі роки запам'яталися довгими вечорами на дворових майданчиках, де вони з друзями вигадували різноманітні ігри, будували штаби та ділилися найпотаємнішими секретам
Юність:
В підлітковому віці Маркусу сподобалася одна дівчина з його класу її звали Аліна він з нею просто дружив, але частіше він грав з друзьями друзів в нього було дуже багато він з ними грав у футбол, на телефоні, на компʼютері так і на майданчиках, ходив гуляти кафе, найбільш значуща подія була закінчення школи, він був радий але не представляв що буде далі, потім він вступив у університет там лекції ще довші але його тішило що всього 3 лекції, Маркус в університеті вчився теж гарно та закінчив його добре отримував степендію, вчився на державне, він закінчив університет із сумом оскільки йому подобався університет найбільше ніж школа та садочок. У цей період він також почав активно цікавитися книгами з саморозвитку, психології та тактичного планування, що суттєво розширило його світогляд і допомогло сформувати чітке бачення власного майбутнього.
Доросле життя:
Найперша робота це була курʼєр йому хватало на життя жив він в Києві тому що там завершив університет і не захотів повертатися в рідне місце, він займався футболом але згодом покинув, батьки раділи за нього що він залишився жити в Києві пишалися ним, але Маркус вирішив працювати в державних організаціях, вступив до лав Збройних Сил України, підвищувався по званнях, він думав спробувати себе в СБУ, НПУ та зараз думає щоб піти в ДКВС але його праця в державних організаціях поки що це тільки Збройні Сили України. Робота кур'єром подарувала йому безцінний досвід спілкування з найрізноманітнішими людьми, навчила чудово орієнтуватися у великому місті, виробила залізну пунктуальність і витривалість, які згодом стали в пригоді під час військової служби в армії.
Сучасний етап життя:
Наразі Маркус Андрущенко займає службу в Збройних Силах України та обіймає посаду Полковника в його досвіді найбільша риса це-відповідальність, хоробрість, сміливість його найбільших страх це втратити довіру від людей які проживають в Україні і сподіваються на його оборону. Щодня він присвячує багато часу ретельному плануванню бойових операцій, аналізу ситуації на фронті, проведенню вишколів для молодих бійців, особистому контролю за забезпеченням підрозділу та зміцненню бойового духу особового складу, прагнучи бути для своїх підлеглих справжнім прикладом для наслідування.
Мрії та цілі:
Головною метою Маркуса Андрущенко є стати на посаду Генерала таких фракцій як НПУ/СБУ/ЗСУ/ДКВС, з метою оборони, захисту, щоб працівники які приходили у МВС ставали відразу ніби професіоналами з досвідом у багато років щодо того, щоб люди ще більше вірили, підтримували та не сумнівалися в ньому. Окрім цього, він щиро мріє створити міцну та щасливу родину, збудувати великий затишний будинок для своїх батьків на знак глибокої вдячності за все, заснувати спеціальний фонд допомоги ветеранам і військовослужбовцям, а також залишити по собі незабутній слід у новітній історії нашої незламної держави.
