Марк Наливайко |РП Біографія|
Ім'я: Марк
Прізвище: Наливайко
Батьки: Петро Наливайко, Роксолана Наливайко.
Вік:29
Національність: Українець
Місце народження:Львів
Місце проживання:Київ
Сімейний стан: Неодружений, дітей немає.
Стать: Чоловіча
Зріст: 181
Вага:79
Батьки
Мати Марка Роксолана народилася у Житомирській області біля границі з Білорусю, в поселищі Лучанки, народилась вона у 1978 році, за спеціальністю вона мед сестра. Батько Петро народився у 1972 році Київські області на Соломянці. Батько багато часу приділяв службі у ДПСУ, Коли батько перевівся по службі в погран частину до границі біля білорусі в поселище Лучанки, то в одну ніч мати перетинала кордон і так вони познайомились!
Дитинство
Батьки Марка виховували дуже строго оскільки батько був пограничником, якщо батько сказав іти до криниці і сісти біля неї, значить Марко мав це тихенько зробити зі словами "Так Точно!". Тому Марко набирався дисципліни з малечку. В 6 р. Марко пішов до школи. В школі Марко був задиракою, Оскільки в дома у нього була жорстока дисципліна то у школі Марко вирішив трошки рослаблятись. Він мав декількох товаришів із якими вони часто прогулювали уроки, любили знущатись над молочшими дітьми. Одного разу Марко так сильно побив свого однокласника, що його мало не відчислили зі школи, батькам тоді було потрібно добре постаратись щоб зберегти його у школі, що батьки тоді зробили Марко не знав оскільки вони йому цього не розказали. У вільний час його любимим заняттям було садити картоплю, але це лише на весні, літом любив їздити на озера, осіню збирати картоплю, зимою ліпити сніговиків.
Юнацтво
Після закінчення школи 9 класу, наш юнак вирішив поступити до медичного коледжу на Львівщині, після успішник тестів Він почав своє навчання у медичній галузі. На 2-гому курсі Марко нашого відправили до воєнкмату, де він почав проходити військову лікарську комісію. По закінченню проходження цієї комісії, він та його одногрупники відправились назад до коледжу де він почав знову своє звичайне навчання. Після закінчення медичного коледжу Марко вирішив спробувати зробити Американську візу та полетіти в Америку подивитись яке там життя оскільки з дитинства чув таку пословицю як "добре там де нас нема", але не все так гладко получилось оскільки його забрали в армію. Йому в армії не подобалось прокидатись кожного ранку але капітан не давав йому сумувати! Ранкові пробіжки, стрій на плацу, тренування. Усе це продовжувалось кожного ранку, а деколи навіть і ночами. У кожного свої цікаві моменти із служби в армії, але йому запам’ятався найбільше наступний момент. Якось Марко та його групу відправили на навчання по стрільбі з міномета, їм провели інструктаж по використанню даної зброї, по закінченню інструктажу прийшов час першого пострілу, і в цей момент коли здійснився постріл, половина групи забула надягнути слухозахисні навушники. Пролунав постріл, половина групи нічого не чує деякий час… легенька кантузія. Звісно що через декілька хвилин усе пройшло. Пізніше цієї ночі уся група сміялась з цього випадку. Було багато спогадів: як вони усі бігали до мед сестер, крали хліб ночами, наряди, чергування без черг 3 сутки підряд, солодкі спогади з армії. Коли уже прийшов час дембіля Марко переїхав жити у Київ де познайомився з своїм майбутнім найкращим товаришом "Ростиславом" . Одного разу Він та його найкращий товариш гуляли в одному із парків міста Київ і вони побачили як якийсь чоловік агресивно поводив себе до якоїсь жінки, вони вирішили підійти та заступитись за дівчину, але агресивний чоловік дістав з кишені ніж та вдарив Ростислава в живіт, після чого направив ніж на Марка, він будучи в екстримальній ситуації вихопив ножа голими руками, та викинув його в траву, наніс удари кулаком по чоловіку та скрутив його. Андрій зміг врятувати жінку, але не зміг врятувати свого товариша. Марко довго згадував цю ситуацію самому собі. Одного разу будучи біля могили свого товариша він вирішив що повинен піти в поліцію та допомагати іншим противостояти насильству. Він пішов поступати в Академію НПУ м. Київ, де провчився 3.5 років. По закінченню академії йому надали звання лейтенанта так як він закінчив вищий навчальний заклад. Марко відправився у відділок на Солом'янку де служить і до тепер. Марко любив віддавати себе службі, одного разу на лінію 102 надійшов виклик про подібну ситуацію яка колись сталась у його житті. Він та його напарник одразуж взялись за цю справу та буквально за лічені хвилини уже були на місці події. Дякуючи оперативній та швидкій роботі Андрія та його напарника, потерпілий був врятований, а злочинець увязнений. Через день як виявилось цей злочинець був у складі миротворців і він був у розшуку, а завдяки впливу спиртних напоїв він розкрив себе, бігаючи з ножем по парку де давніше вбили Ростислава. За те що Марко та його напарник затримали цього злочинця їм дали нове звання це капітан поліції. Марко дуже дубре виконував усі поставлені задачі. Після 1-го року служби на званні капітан йому запропонували стати начальником ГРПП та дати нові шеврони, він погодився. Так Марко став майором, та начальником ГРПП.
Наш час
В данний момент Марко дослужився до Майора та став начальником ГРПП за хорошу та віддану службу. У вихідні дні він перетворюється із начальника ГРПП в організатора страйкболу. Ще Марко має невеличку дачу де у нього є маленький ставок, там він любить проводити більшість свого вільного часу, оскільки він залишається на одинці із природою.
Ім'я: Марк
Прізвище: Наливайко
Батьки: Петро Наливайко, Роксолана Наливайко.
Вік:29
Національність: Українець
Місце народження:Львів
Місце проживання:Київ
Сімейний стан: Неодружений, дітей немає.
Стать: Чоловіча
Зріст: 181
Вага:79
Батьки
Мати Марка Роксолана народилася у Житомирській області біля границі з Білорусю, в поселищі Лучанки, народилась вона у 1978 році, за спеціальністю вона мед сестра. Батько Петро народився у 1972 році Київські області на Соломянці. Батько багато часу приділяв службі у ДПСУ, Коли батько перевівся по службі в погран частину до границі біля білорусі в поселище Лучанки, то в одну ніч мати перетинала кордон і так вони познайомились!
Дитинство
Батьки Марка виховували дуже строго оскільки батько був пограничником, якщо батько сказав іти до криниці і сісти біля неї, значить Марко мав це тихенько зробити зі словами "Так Точно!". Тому Марко набирався дисципліни з малечку. В 6 р. Марко пішов до школи. В школі Марко був задиракою, Оскільки в дома у нього була жорстока дисципліна то у школі Марко вирішив трошки рослаблятись. Він мав декількох товаришів із якими вони часто прогулювали уроки, любили знущатись над молочшими дітьми. Одного разу Марко так сильно побив свого однокласника, що його мало не відчислили зі школи, батькам тоді було потрібно добре постаратись щоб зберегти його у школі, що батьки тоді зробили Марко не знав оскільки вони йому цього не розказали. У вільний час його любимим заняттям було садити картоплю, але це лише на весні, літом любив їздити на озера, осіню збирати картоплю, зимою ліпити сніговиків.
Юнацтво
Після закінчення школи 9 класу, наш юнак вирішив поступити до медичного коледжу на Львівщині, після успішник тестів Він почав своє навчання у медичній галузі. На 2-гому курсі Марко нашого відправили до воєнкмату, де він почав проходити військову лікарську комісію. По закінченню проходження цієї комісії, він та його одногрупники відправились назад до коледжу де він почав знову своє звичайне навчання. Після закінчення медичного коледжу Марко вирішив спробувати зробити Американську візу та полетіти в Америку подивитись яке там життя оскільки з дитинства чув таку пословицю як "добре там де нас нема", але не все так гладко получилось оскільки його забрали в армію. Йому в армії не подобалось прокидатись кожного ранку але капітан не давав йому сумувати! Ранкові пробіжки, стрій на плацу, тренування. Усе це продовжувалось кожного ранку, а деколи навіть і ночами. У кожного свої цікаві моменти із служби в армії, але йому запам’ятався найбільше наступний момент. Якось Марко та його групу відправили на навчання по стрільбі з міномета, їм провели інструктаж по використанню даної зброї, по закінченню інструктажу прийшов час першого пострілу, і в цей момент коли здійснився постріл, половина групи забула надягнути слухозахисні навушники. Пролунав постріл, половина групи нічого не чує деякий час… легенька кантузія. Звісно що через декілька хвилин усе пройшло. Пізніше цієї ночі уся група сміялась з цього випадку. Було багато спогадів: як вони усі бігали до мед сестер, крали хліб ночами, наряди, чергування без черг 3 сутки підряд, солодкі спогади з армії. Коли уже прийшов час дембіля Марко переїхав жити у Київ де познайомився з своїм майбутнім найкращим товаришом "Ростиславом" . Одного разу Він та його найкращий товариш гуляли в одному із парків міста Київ і вони побачили як якийсь чоловік агресивно поводив себе до якоїсь жінки, вони вирішили підійти та заступитись за дівчину, але агресивний чоловік дістав з кишені ніж та вдарив Ростислава в живіт, після чого направив ніж на Марка, він будучи в екстримальній ситуації вихопив ножа голими руками, та викинув його в траву, наніс удари кулаком по чоловіку та скрутив його. Андрій зміг врятувати жінку, але не зміг врятувати свого товариша. Марко довго згадував цю ситуацію самому собі. Одного разу будучи біля могили свого товариша він вирішив що повинен піти в поліцію та допомагати іншим противостояти насильству. Він пішов поступати в Академію НПУ м. Київ, де провчився 3.5 років. По закінченню академії йому надали звання лейтенанта так як він закінчив вищий навчальний заклад. Марко відправився у відділок на Солом'янку де служить і до тепер. Марко любив віддавати себе службі, одного разу на лінію 102 надійшов виклик про подібну ситуацію яка колись сталась у його житті. Він та його напарник одразуж взялись за цю справу та буквально за лічені хвилини уже були на місці події. Дякуючи оперативній та швидкій роботі Андрія та його напарника, потерпілий був врятований, а злочинець увязнений. Через день як виявилось цей злочинець був у складі миротворців і він був у розшуку, а завдяки впливу спиртних напоїв він розкрив себе, бігаючи з ножем по парку де давніше вбили Ростислава. За те що Марко та його напарник затримали цього злочинця їм дали нове звання це капітан поліції. Марко дуже дубре виконував усі поставлені задачі. Після 1-го року служби на званні капітан йому запропонували стати начальником ГРПП та дати нові шеврони, він погодився. Так Марко став майором, та начальником ГРПП.
Наш час
В данний момент Марко дослужився до Майора та став начальником ГРПП за хорошу та віддану службу. У вихідні дні він перетворюється із начальника ГРПП в організатора страйкболу. Ще Марко має невеличку дачу де у нього є маленький ставок, там він любить проводити більшість свого вільного часу, оскільки він залишається на одинці із природою.
