Дитинство
Матвій Ахметов народився у місті Київ у 2000 році. Він був покинутою дитиною, після чого його відправили до дитячого будинку, а згодом — до інтернату.
В інтернаті старші постійно знущалися з нього: били, змушували робити погані речі, красти на ринках і жебракувати на сигарети та алкоголь.
Одного разу Матвій пішов на ринок щось вкрасти, але був будній день, людей майже не було, і він так і не знайшов жертви. Після повернення до притулку його вже чекали старші з вимогою «данини». Оскільки у нього нічого не було, його жорстоко побили. Якимось дивом він зміг втекти.
Після цього він лише інколи приходив до притулку поїсти, коли поруч були вихователі, і одразу тікав.
З 5 класу Матвій записався до військово-патріотичного клубу «Торнадо». Там він займався спортом, вивчав рукопашний бій і поступово навчився постояти за себе.
Після закінчення 11 класів він вступив до університету на бюджет. Йому найбільше сподобався юридичний факультет, який він і обрав.
На другому курсі Матвій вирішив отримати додаткову освіту і вступив до Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка.
У 23 роки, попри всі труднощі, він закінчив обидва університети з червоними дипломами.
В інтернаті старші постійно знущалися з нього: били, змушували робити погані речі, красти на ринках і жебракувати на сигарети та алкоголь.
Одного разу Матвій пішов на ринок щось вкрасти, але був будній день, людей майже не було, і він так і не знайшов жертви. Після повернення до притулку його вже чекали старші з вимогою «данини». Оскільки у нього нічого не було, його жорстоко побили. Якимось дивом він зміг втекти.
Після цього він лише інколи приходив до притулку поїсти, коли поруч були вихователі, і одразу тікав.
З 5 класу Матвій записався до військово-патріотичного клубу «Торнадо». Там він займався спортом, вивчав рукопашний бій і поступово навчився постояти за себе.
Після закінчення 11 класів він вступив до університету на бюджет. Йому найбільше сподобався юридичний факультет, який він і обрав.
На другому курсі Матвій вирішив отримати додаткову освіту і вступив до Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка.
У 23 роки, попри всі труднощі, він закінчив обидва університети з червоними дипломами.
Повноліття
Після навчання Матвія призвали на строкову службу. Йому пощастило — він потрапив до елітних військ.
Служба давалася йому легко завдяки гарній підготовці. Через рік він вирушив на Донбас, де отримав значний бойовий досвід та брав участь у спецопераціях, за що був представлений до державних нагород.
Після служби він повернувся до Києва, але довго не міг знайти себе в цивільному житті — часто звільнявся через несправедливість і беззаконня на роботах.
Через рік він зустрів свого колишнього командира, який допоміг йому виїхати до США, у Лос-Сантос. Там Матвій працював таксистом, вивчав місто і жив у небезпечному районі.
Одного вечора пасажир, якого він підвіз, почав погрожувати йому зброєю та вимагати гроші. Під час конфлікту Матвій застосував навички рукопашного бою, але в результаті нападник загинув.
Злякавшись наслідків, Матвій позбувся тіла. Цей випадок став переломним у його житті.
Згодом він подружився з працівниками автомайстерні, які виявилися причетними до викрадення автомобілів. Матвій почав співпрацювати з ними, спочатку як водій.
Через пів року їх затримали співробітники СБУ. Матвій отримав 2 роки ув’язнення в колонії суворого режиму.
Після звільнення він вирішив почати життя заново і підписав контракт із Національною гвардією. Щоб приховати кримінальне минуле, він змінив документи.
З часом Матвій дослужився до звання майора і став старшим інструктором академії. Пізніше перейшов до державної служби, де обійняв посаду заступника директора колонії суворого режиму.
Під час відпустки він поїхав до України, але через пандемію не зміг повернутися назад до США. Через пів року він таки повернувся, але через зміну влади та законів йому відмовили у відновленні на посаді, і довелося починати все з нуля.
Служба давалася йому легко завдяки гарній підготовці. Через рік він вирушив на Донбас, де отримав значний бойовий досвід та брав участь у спецопераціях, за що був представлений до державних нагород.
Після служби він повернувся до Києва, але довго не міг знайти себе в цивільному житті — часто звільнявся через несправедливість і беззаконня на роботах.
Через рік він зустрів свого колишнього командира, який допоміг йому виїхати до США, у Лос-Сантос. Там Матвій працював таксистом, вивчав місто і жив у небезпечному районі.
Одного вечора пасажир, якого він підвіз, почав погрожувати йому зброєю та вимагати гроші. Під час конфлікту Матвій застосував навички рукопашного бою, але в результаті нападник загинув.
Злякавшись наслідків, Матвій позбувся тіла. Цей випадок став переломним у його житті.
Згодом він подружився з працівниками автомайстерні, які виявилися причетними до викрадення автомобілів. Матвій почав співпрацювати з ними, спочатку як водій.
Через пів року їх затримали співробітники СБУ. Матвій отримав 2 роки ув’язнення в колонії суворого режиму.
Після звільнення він вирішив почати життя заново і підписав контракт із Національною гвардією. Щоб приховати кримінальне минуле, він змінив документи.
З часом Матвій дослужився до звання майора і став старшим інструктором академії. Пізніше перейшов до державної служби, де обійняв посаду заступника директора колонії суворого режиму.
Під час відпустки він поїхав до України, але через пандемію не зміг повернутися назад до США. Через пів року він таки повернувся, але через зміну влади та законів йому відмовили у відновленні на посаді, і довелося починати все з нуля.
Служба в Україні
Матвій почав службу у Головному управлінні Національної поліції України в місті Харків.
Він швидко просувався по кар’єрній драбині, адже добре розумів систему правоохоронних органів.
З часом він здобув повагу колег, став душею колективу, завжди підтримував інших і заряджав позитивом.
Після отримання звання сержанта його запросив до підрозділу Даніїл Духов, призначивши заступником у ДВБ. Матвій активно розвивав підрозділ і навіть придбав два елітних автомобілі для службових потреб.
Він швидко просувався по кар’єрній драбині, адже добре розумів систему правоохоронних органів.
З часом він здобув повагу колег, став душею колективу, завжди підтримував інших і заряджав позитивом.
Після отримання звання сержанта його запросив до підрозділу Даніїл Духов, призначивши заступником у ДВБ. Матвій активно розвивав підрозділ і навіть придбав два елітних автомобілі для службових потреб.
Особисте життя
Наразі Матвій не має власного житла, але поруч із ним є його дружина Еріка, яка підтримує його у всьому.
Попри фінансові труднощі, він пообіцяв їй досягти успіху і забезпечити гідне життя.
Попри фінансові труднощі, він пообіцяв їй досягти успіху і забезпечити гідне життя.
Сьогодення
Нещодавно Матвій Ахметов вирішив спробувати себе у політиці.
Він планує влаштуватися до СБУ, щоб працювати на благо держави та змінювати країну на краще.
Він планує влаштуватися до СБУ, щоб працювати на благо держави та змінювати країну на краще.
