Дитинство:
Матвій Зубкевич народився у місті Київ у 2000 році. З самого народження його життя складалося не найкращим чином: він був покинутою дитиною, після чого потрапив до дитячого будинку. Дитинство виявилося важким випробуванням, адже, коли хлопчик підріс, його перевели до інтернату. Там він зазнав численних труднощів – старші діти постійно знущалися з нього, били, змушували займатися ганебними справами: красти на ринках, жебракувати для забезпечення їхніх потреб у цигарках та алкоголі.
Одного разу, виконуючи завдання старших вихованців, Матвій пішов на ринок із наміром щось вкрасти. Але був будній день, і людей там було мало. Він довго блукав у пошуках жертви – чужої сумочки чи гаманця, але нічого не знайшов. Після закриття ринку хлопець повернувся до інтернату, де його чекали старшокласники, вимагаючи здобич. Оскільки йому не вдалося нічого принести, його жорстоко побили. Завдяки власній кмітливості та випадку він зміг утекти.
Протягом певного часу Матвій приходив до притулку лише для того, щоб поїсти, коли поряд були вихователі, і одразу ж тікав. Його життя змінилося, коли в п’ятому класі він записався у Військово-Патріотичний Клуб «Торнадо». Там він почав активно займатися спортом, вивчав рукопашний бій і з часом зміг досягти успіхів. Завдяки набутим навичкам хлопець навчився захищати себе та більше не боявся переслідувачів.
Закінчивши школу, Матвій вирішив продовжити навчання. Він вступив до МДУ на бюджетне місце, обравши юридичний факультет. На другому курсі він відчув справжній інтерес до навчання та вирішив отримати додаткову освіту. Він вступив до Навчально-Наукового Інституту Міжнародних Відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. Незважаючи на всі труднощі, у 23 роки він завершив навчання у двох університетах, отримавши червоні дипломи.
Повноліття:
Після завершення навчання Матвія призвали на строкову службу. Йому пощастило – під час відбору його зарахували до елітних військ. Завдяки попередній підготовці служба давалася йому легко. Через рік він відправився на Донбас, де брав участь у бойових діях та отримав значний досвід у військовій справі. Його залучали до численних спецоперацій, за що він був представлений до державних нагород.
Після демобілізації він повернувся до Києва й почав шукати роботу. Однак Матвій швидко розчаровувався у різних місцях роботи, адже не міг миритися з беззаконням і свавіллям, які там панували. Через рік він зустрів свого колишнього командира, який запропонував йому переїхати до Америки, у Лос-Сантос.
Прибувши до США, він спочатку працював таксистом і паралельно вивчав місто. Винаймав невелику кімнату в небезпечному районі, намагаючись заощадити гроші. Одного вечора до нього в таксі сів пасажир, який попросив відвезти його у віддалений район міста. По прибутті він витягнув пістолет і почав вимагати гроші. У Матвія не було при собі значної суми, тому він запропонував злочинцю взяти його гаманець. Проте нападник розлютився та прострелив колесо автомобіля. Коли він прицілився, щоб вистрілити вдруге, Матвій використав свої бойові навички та нейтралізував нападника. Лише після сутички він зрозумів, що випадково позбавив його життя. Усвідомлюючи серйозність ситуації, він швидко запхнув тіло у багажник, замінив колесо та відвіз тіло у ліс, щоб позбутися доказів.
Сьогодення:
Після кількох років життя за кордоном Матвій вирішив повернутися до України. Він зрозумів, що хоче зробити щось більше для своєї країни, а не просто жити у пошуках кращого життя. Він має амбітну мету – працювати у Верховній Раді України. Його головна ідея – сприяти боротьбі з корупцією, створювати закони, які реально захищатимуть права людей, та розбудовувати справедливу правову систему. Для нього це не просто робота – це місія, яка допоможе змінити країну на краще.
На даний момент Матвій активно займається політичною діяльністю, вивчає нюанси законотворчого процесу та шукає підтримку серед однодумців. Він розуміє, що шлях до успіху буде нелегким, але його життя вже не раз доводило, що він здатен долати найскладніші випробування.
Матвій Зубкевич народився у місті Київ у 2000 році. З самого народження його життя складалося не найкращим чином: він був покинутою дитиною, після чого потрапив до дитячого будинку. Дитинство виявилося важким випробуванням, адже, коли хлопчик підріс, його перевели до інтернату. Там він зазнав численних труднощів – старші діти постійно знущалися з нього, били, змушували займатися ганебними справами: красти на ринках, жебракувати для забезпечення їхніх потреб у цигарках та алкоголі.
Одного разу, виконуючи завдання старших вихованців, Матвій пішов на ринок із наміром щось вкрасти. Але був будній день, і людей там було мало. Він довго блукав у пошуках жертви – чужої сумочки чи гаманця, але нічого не знайшов. Після закриття ринку хлопець повернувся до інтернату, де його чекали старшокласники, вимагаючи здобич. Оскільки йому не вдалося нічого принести, його жорстоко побили. Завдяки власній кмітливості та випадку він зміг утекти.
Протягом певного часу Матвій приходив до притулку лише для того, щоб поїсти, коли поряд були вихователі, і одразу ж тікав. Його життя змінилося, коли в п’ятому класі він записався у Військово-Патріотичний Клуб «Торнадо». Там він почав активно займатися спортом, вивчав рукопашний бій і з часом зміг досягти успіхів. Завдяки набутим навичкам хлопець навчився захищати себе та більше не боявся переслідувачів.
Закінчивши школу, Матвій вирішив продовжити навчання. Він вступив до МДУ на бюджетне місце, обравши юридичний факультет. На другому курсі він відчув справжній інтерес до навчання та вирішив отримати додаткову освіту. Він вступив до Навчально-Наукового Інституту Міжнародних Відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. Незважаючи на всі труднощі, у 23 роки він завершив навчання у двох університетах, отримавши червоні дипломи.
Повноліття:
Після завершення навчання Матвія призвали на строкову службу. Йому пощастило – під час відбору його зарахували до елітних військ. Завдяки попередній підготовці служба давалася йому легко. Через рік він відправився на Донбас, де брав участь у бойових діях та отримав значний досвід у військовій справі. Його залучали до численних спецоперацій, за що він був представлений до державних нагород.
Після демобілізації він повернувся до Києва й почав шукати роботу. Однак Матвій швидко розчаровувався у різних місцях роботи, адже не міг миритися з беззаконням і свавіллям, які там панували. Через рік він зустрів свого колишнього командира, який запропонував йому переїхати до Америки, у Лос-Сантос.
Прибувши до США, він спочатку працював таксистом і паралельно вивчав місто. Винаймав невелику кімнату в небезпечному районі, намагаючись заощадити гроші. Одного вечора до нього в таксі сів пасажир, який попросив відвезти його у віддалений район міста. По прибутті він витягнув пістолет і почав вимагати гроші. У Матвія не було при собі значної суми, тому він запропонував злочинцю взяти його гаманець. Проте нападник розлютився та прострелив колесо автомобіля. Коли він прицілився, щоб вистрілити вдруге, Матвій використав свої бойові навички та нейтралізував нападника. Лише після сутички він зрозумів, що випадково позбавив його життя. Усвідомлюючи серйозність ситуації, він швидко запхнув тіло у багажник, замінив колесо та відвіз тіло у ліс, щоб позбутися доказів.
Сьогодення:
Після кількох років життя за кордоном Матвій вирішив повернутися до України. Він зрозумів, що хоче зробити щось більше для своєї країни, а не просто жити у пошуках кращого життя. Він має амбітну мету – працювати у Верховній Раді України. Його головна ідея – сприяти боротьбі з корупцією, створювати закони, які реально захищатимуть права людей, та розбудовувати справедливу правову систему. Для нього це не просто робота – це місія, яка допоможе змінити країну на краще.
На даний момент Матвій активно займається політичною діяльністю, вивчає нюанси законотворчого процесу та шукає підтримку серед однодумців. Він розуміє, що шлях до успіху буде нелегким, але його життя вже не раз доводило, що він здатен долати найскладніші випробування.
