Дитинство:
Матвій Зубкевич народився у місті Київ у 2000 році. Був покинутою дитиною, після чого його відправили до дитячого будинку і надалі він потрапив до інтернату. В інтернаті старші постійно знущалися, били, змушували робити негарні речі, ходити красти по ринках і жебракувати для цигарок та алкоголю. Одного разу він пішов на ринок щось вкрасти, але був будній день і народу було мало. Матвій ходив ринком у пошуках чужої сумочки чи гаманця, але жертви так і не знайшов. Після закриття ринку, повернувся назад до притулку, там чекали його старшокласники зі хабарем. Але у Матвія нічого не було, і його сильно били, якимось дивом він втік. Упродовж деякого часу він приходив поїсти в притулок, коли бачив, що хтось із вихователів поряд був, і знову тікав. Давід з 5 класу записався у Військово-Патріотичний Клуб Торнадо. У цьому клубі займався спортом, вивчав прийоми рукопашного бою. Зміг досягти успіхів у спорті, після чого він міг за себе постояти. Як закінчив 11 класів, вступив до МДУ на бюджет. Найбільше йому придивився юридичний факультет, яким він і пішов. На 2 курсі університету Матвію дуже сподобалося вчитися, і він вирішив піти на додаткове навчання. Він вступив до Навчально-Наукового Інституту Міжнародних Відносин Київського Національного Університету ім. Т.Шевченка. У 23 роки, всупереч усім труднощам, Матвій закінчив університети з червоними дипломами.
Повноліття:
Після університетів Матвія забирають на термінову службу. У приймальній комісії Матвію дуже пощастило - його взяли в елітні війська. Служба йому давалася легко, оскільки він був підготовленим. Через рік служби він поїхав на Донбас у гарячі точки. Там він набрався великого досвіду у стрільбі. Брав участь у багатьох спецопераціях, за що був представлений до державних нагород. Коли закінчив термінову службу, повернувся на батьківщину до міста Києва, намагався влаштуватися на роботу, але довго не міг сидіти на одному місці, дуже часто помічав беззаконня та свавілля на роботі, після чого звільнявся. Через рік він зустрів свого командира, який допоміг виїхати до Америки, Лос-Сантос. Близько пів року Матвій працював у таксі, вивчав місто. Винаймав кімнату в небезпечному районі. Одного вечора до нього в таксі сів пасажир, який вказав адресу на відшибі Лос-Сантоса. Після приїзду вийшов з автомобіля і почав загрожувати пістолетом та вимагати готівку, але у Матвія не було грошей. Він запропонував йому взяти його гаманець. Незнайомцю це не сподобалося, і він прострілив колесо автомобіля. Потім прицілився на інше колесо, але вистрілити не зміг – Матвій успішно продемонстрував йому кілька прийомів рукопашного бою. Після чого нахилився до бездиханного тіла і зрозумів, що він мертвий. Довго не думаючи, запхнув тіло в багажник, потім замінив колесо і поїхав у ліс, щоб позбутися тіла...
Сьогодення:
Недавно Матвій хоче влаштуватися у ВРУ. Там він хоче працювати на благо країни.
Матвій Зубкевич народився у місті Київ у 2000 році. Був покинутою дитиною, після чого його відправили до дитячого будинку і надалі він потрапив до інтернату. В інтернаті старші постійно знущалися, били, змушували робити негарні речі, ходити красти по ринках і жебракувати для цигарок та алкоголю. Одного разу він пішов на ринок щось вкрасти, але був будній день і народу було мало. Матвій ходив ринком у пошуках чужої сумочки чи гаманця, але жертви так і не знайшов. Після закриття ринку, повернувся назад до притулку, там чекали його старшокласники зі хабарем. Але у Матвія нічого не було, і його сильно били, якимось дивом він втік. Упродовж деякого часу він приходив поїсти в притулок, коли бачив, що хтось із вихователів поряд був, і знову тікав. Давід з 5 класу записався у Військово-Патріотичний Клуб Торнадо. У цьому клубі займався спортом, вивчав прийоми рукопашного бою. Зміг досягти успіхів у спорті, після чого він міг за себе постояти. Як закінчив 11 класів, вступив до МДУ на бюджет. Найбільше йому придивився юридичний факультет, яким він і пішов. На 2 курсі університету Матвію дуже сподобалося вчитися, і він вирішив піти на додаткове навчання. Він вступив до Навчально-Наукового Інституту Міжнародних Відносин Київського Національного Університету ім. Т.Шевченка. У 23 роки, всупереч усім труднощам, Матвій закінчив університети з червоними дипломами.
Повноліття:
Після університетів Матвія забирають на термінову службу. У приймальній комісії Матвію дуже пощастило - його взяли в елітні війська. Служба йому давалася легко, оскільки він був підготовленим. Через рік служби він поїхав на Донбас у гарячі точки. Там він набрався великого досвіду у стрільбі. Брав участь у багатьох спецопераціях, за що був представлений до державних нагород. Коли закінчив термінову службу, повернувся на батьківщину до міста Києва, намагався влаштуватися на роботу, але довго не міг сидіти на одному місці, дуже часто помічав беззаконня та свавілля на роботі, після чого звільнявся. Через рік він зустрів свого командира, який допоміг виїхати до Америки, Лос-Сантос. Близько пів року Матвій працював у таксі, вивчав місто. Винаймав кімнату в небезпечному районі. Одного вечора до нього в таксі сів пасажир, який вказав адресу на відшибі Лос-Сантоса. Після приїзду вийшов з автомобіля і почав загрожувати пістолетом та вимагати готівку, але у Матвія не було грошей. Він запропонував йому взяти його гаманець. Незнайомцю це не сподобалося, і він прострілив колесо автомобіля. Потім прицілився на інше колесо, але вистрілити не зміг – Матвій успішно продемонстрував йому кілька прийомів рукопашного бою. Після чого нахилився до бездиханного тіла і зрозумів, що він мертвий. Довго не думаючи, запхнув тіло в багажник, потім замінив колесо і поїхав у ліс, щоб позбутися тіла...
Сьогодення:
Недавно Матвій хоче влаштуватися у ВРУ. Там він хоче працювати на благо країни.
