..:::Biography by Метью Дефо:::..
Будь-яким способом до цілі
━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━๑۩๑━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━
Глава перша - Дитинство
Дефо Метью Філіпович народився в 1986 році у місті Кривий Ріг.
Його родина була досить успішною, щоб дати йому гарне дитинство. Маму Метью звали Марта. Вона працювала мед сестрою в лікарні і успішно просувалася кар'єрними сходами. Папу звали Філіп, він мав свій бізнес. Батьки були дуже працелюбні та зайняті люди, тож хлопчик найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Романом, який був колишнім Генералом ЗСУ. Дідусь дав багато досвіду своєму онукові. Він вчив його читати, писати, готувати, бути одним вдома і багато багато іншого. Так Дефо поступово з малих років зробив собі загартування - бути сильним та стресостійкім в любих ситуаціях.
Глава друга - Ціль Метью
Метью часто виходив на вулицю і грав зі своїми однолітками у військовослужбовців. Коли він пішов до школи та навчився читати, його улюблені книжки були про війну. Він детально вивчав МВС та МО. Йому було дуже цікаво і весело вести діалог на цю тему. Хлопчик мріяв стати Генералом СБУ. Так і провів Метью дитинство, поки йому не виповнилося 15 років. С цього моменту життя хлопця перейшло на новий рівень. Мамі запропонували посаду заступника Головного лікаря в Італії, вона не могла відмовитись від такої пропозиції, так як все своє життя вчилася на цю посаду. Не втрачаючи часу, вона попрощалася та поїхала у нову подорож.
Глава третя - Як все почалося
Мама в Італії, батько постійно у відрядженнях, Метью вже нічого не тримало у Кривому Розі. Він прийняв рішення переїхати у Дніпро. Хлопець зібрав всі важливі речі, придбав квиток, попрощався з дідусем та поїхав у нове життя, у нову подорож. В Дніпрі хлопець знайшов собі друзів, але вони були бунтарями. Після цього моменту Дефо перестав бути гарним хлопчиком... Він зі своїми друзями постійно робив маячню, всі в школі на нього скаржились. Після 2-ух неділь неадекватної поведінки батьки дізнались про вчинки сина та дуже сильно засмутились. Після приїзду в Дніпро, батьки почали розбиратись з хлопцем, але він їх не слухався. Батько так розізлився, що відправив сина на перевиховання в ЗСУ.
Глава четверта - Важке життя військовослужбовців
Приїхавши на базу Метью перевірили і дали форму та посвідчення Рекрута. Солдати часто любили важку роботу давати Рекрутам. Рекрути в свою чергу не могли відмовити старшому по званню та виконували брудні роботи, миючи туалет, стоячи на вишках, рахуючи бардюри, та клітини на плацу. Після тридцяти днів важкої праці Метью начебто прийшов у адекватний стан та два рази підвищився вставши на посаду Старшого Солдата. Йому видали військовий квиток та розповіли про переведення. Метью три хвилини стояв і не знав, що робити. Він прийняв рішення відкласти свою ціль і продовжувати розвиватися у ЗСУ. Час йде, Ст Солдат Метью стає все сильнішим і сильнішим. Старшому складу дуже подобається, як працює Дефо, поки не сталося одна жахлива ситуація... Полковник крикнув в рацію КОД - 5...
Глава п'ята - Неохайний Рекрут
Всі військовослужбовці встали в шеренгу та почали уважно слухати Полковника. "На нас запланований напад, ми повинні підготуватися до нього. В нас є 40 хвилин! " - голосно сказав Полковник. (Після 40 хвилин) Всі упорно відбиваються. У Метью закінчилися патрони, він відходить за приграду і бачить, як Рекрут з неохайності стріляє у нашого військовослужбовця. Дефо бере всю провину на себе. (Після нападу в кабінеті Генерала) "Ти розумієш, що ти накоїв? Ти це розумієш? А якщо б ти його вбив?" - сказав Генерал Метью. В цей час швидко входить у кімнату Рекрут і признається: "Це я зробив, п.Генералу!" (30 хвилин вирішень проблем). Генералу дуже сподобався вчинок Дефо. Він прийняв рішення видати хлопцю премію. Дефо дуже зрадів від такого та в нього з'явилось бажання працювати ще більше і більше.
Глава шоста - Початок кар'єри
Життя стало цікавішим, отримавши військовий квиток. У Метью з'явилась можливість перейти в Службу Безпеки України, але хлопець так сильно полюбив ЗСУ, що не міг більше її покинути. Гарно працювавши Метью підвищили до Лейтенанта. Було дуже багато роботи, яку повинен був розгрібати саме Дефо. Після 3-ох неділь важкої праці все стало більш легшим. Старший склад бачив величезну роботу Лейтенанта та з кожним разом починали довіряти йому все більше і більше. Кар'єра у Метью продовжує рости...
Глава сьома - Незаконна допомога Генералу
Пройшло 3 роки. Метью був на посаді Підполковника, кожний співробітник хотів би працювати з ним. Дефо завжди міг викрутитись із ситуації та зробити все охайно без підозр. Зарплати сильно понизили, таким чином корупція продовжувала рости і рости. Дефо полюбляв незаконним шляхом підзаробити грошей. Ніколи не втрачав часу. Старшому складу подобалась його праця. Метью мав тісні стосунки з Генералом. Одної ночі Генерал подзвонив йому та повідомив, що йому дуже сильно потрібна допомога. Дефо підірвався та поїхав до Керівника. Приїхавши, він побачив, як Генерал з неохайності вбив людину. Генерал запропонував йому посаду Полковника, якщо хлопець вирішить проблему. Дефо розумів, що може втратити все та буде нести за це покарання. Але він не міг відмовитись від такої пропозиції та підставити Генерала та погодився йому допомогти.
Глава сьома - Нова посада
Після 2-ох годин Метью зміг вирішити проблему, та закрив всі сліди злочину. Він підставив все так, начебто це було самовбивство. Генерал дуже був вдячний Дефо та як і обіцяв підвищив його на посаду Полковника за великі досягнення. Метью дуже був радісний, він дуже хотів цю посаду. Дефо продовжує виконувати свої обов'язки. Зайнявши посаду Полковника, йому дали під Керівництво підрозділ, яким він займався. Все було дуже круто.
Глава восьма - Ціль досягнута
Дефо гарно працював для країни. Мав гарну репутацію та зв'язки по всій Україні. В нього було багато друзів, з ними було весело. Генералу залишилось дуже мало часу до пенсії, тому він запропонував своєму другові Полковнику піти після нього по довірі. Метью був дуже рад і одночасно сумний. Він дуже поважав свого Керівника і не хотів з ним прощатись. Через декілька місяців Дефо встав на посаду Генерала Збройних Сил України. Ціль Дефо досягнена!
Глава десята - Робочі проблеми
Вставши на посаду Генерала у Дефо з'явилась купа роботи, яку він повинен був зробити за дуже маленький срок. Він упорно працював та робив все для того, щоб у фракції було все прекрасно. З кожним днем бійці довбили мозок Генералу. Дуже багато проблем навалилось на нього. Метью мав погану стресостійкість та дуже часто не міг контролювати свої дії. Одного разу після масових провокацій Генерал не стримався та ледве не вбив людину голими руками. Було дуже багато випадків, коли стресостійкість Дефо його сильно підводила. Побачивши все це Метью вирішив взяти відпустку та поїхати в іншу країну задля заспокоєння. Так і продовжувалась кар'єра. Фракція розвивалась, рухалась вперед.
Глава одинадцята - Новий шлях
Пройшло декілька років, як Метью встав на посаду Генерала ЗСУ та вже прийшов час зніматись з посади. Він прийняв рішення передати свою посаду дуже гарній людині, яка протягом всього часу допомагала Метью розвивати ЗСУ. Після передачі посади, Дефо прийняв рішення переїхати тимчасово в Італію, але так і не зміг цього зробити. Йому подзвонив Президент України та попросив його завітати до Верховної Ради. Метью приїхав на місце та почалась цікава та довга розмова з Президентом. Через декілька хвилин розмова закінчилась. Метью запропонували встати на посаду Генерала НПУ м.Київ за великі досягнення на посаді Генерала ЗСУ. Гарно подумавши, Дефо прийняв рішення спробувати нову високу посаду. Нова історія почалась...
Глава дванадцята - Не все так просто
Отримавши посвідчення з шевронами новий Генерал поїхав в ГУНП м.Київ для ознайомлення з особовим складом та функціюванням організації. Переглянувши все Метью зрозумів, що НПУ м.Київ в дуже плачевному стані. Він не втрачаючи часу почав все відновлювати до оптимального стану. Місяць, два, три, організація почала гарно працювати...
(продовження буде)
━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━
Будь-яким способом до цілі
━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━๑۩๑━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━
Глава перша - Дитинство
Дефо Метью Філіпович народився в 1986 році у місті Кривий Ріг.
Його родина була досить успішною, щоб дати йому гарне дитинство. Маму Метью звали Марта. Вона працювала мед сестрою в лікарні і успішно просувалася кар'єрними сходами. Папу звали Філіп, він мав свій бізнес. Батьки були дуже працелюбні та зайняті люди, тож хлопчик найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Романом, який був колишнім Генералом ЗСУ. Дідусь дав багато досвіду своєму онукові. Він вчив його читати, писати, готувати, бути одним вдома і багато багато іншого. Так Дефо поступово з малих років зробив собі загартування - бути сильним та стресостійкім в любих ситуаціях.
Глава друга - Ціль Метью
Метью часто виходив на вулицю і грав зі своїми однолітками у військовослужбовців. Коли він пішов до школи та навчився читати, його улюблені книжки були про війну. Він детально вивчав МВС та МО. Йому було дуже цікаво і весело вести діалог на цю тему. Хлопчик мріяв стати Генералом СБУ. Так і провів Метью дитинство, поки йому не виповнилося 15 років. С цього моменту життя хлопця перейшло на новий рівень. Мамі запропонували посаду заступника Головного лікаря в Італії, вона не могла відмовитись від такої пропозиції, так як все своє життя вчилася на цю посаду. Не втрачаючи часу, вона попрощалася та поїхала у нову подорож.
Глава третя - Як все почалося
Мама в Італії, батько постійно у відрядженнях, Метью вже нічого не тримало у Кривому Розі. Він прийняв рішення переїхати у Дніпро. Хлопець зібрав всі важливі речі, придбав квиток, попрощався з дідусем та поїхав у нове життя, у нову подорож. В Дніпрі хлопець знайшов собі друзів, але вони були бунтарями. Після цього моменту Дефо перестав бути гарним хлопчиком... Він зі своїми друзями постійно робив маячню, всі в школі на нього скаржились. Після 2-ух неділь неадекватної поведінки батьки дізнались про вчинки сина та дуже сильно засмутились. Після приїзду в Дніпро, батьки почали розбиратись з хлопцем, але він їх не слухався. Батько так розізлився, що відправив сина на перевиховання в ЗСУ.
Глава четверта - Важке життя військовослужбовців
Приїхавши на базу Метью перевірили і дали форму та посвідчення Рекрута. Солдати часто любили важку роботу давати Рекрутам. Рекрути в свою чергу не могли відмовити старшому по званню та виконували брудні роботи, миючи туалет, стоячи на вишках, рахуючи бардюри, та клітини на плацу. Після тридцяти днів важкої праці Метью начебто прийшов у адекватний стан та два рази підвищився вставши на посаду Старшого Солдата. Йому видали військовий квиток та розповіли про переведення. Метью три хвилини стояв і не знав, що робити. Він прийняв рішення відкласти свою ціль і продовжувати розвиватися у ЗСУ. Час йде, Ст Солдат Метью стає все сильнішим і сильнішим. Старшому складу дуже подобається, як працює Дефо, поки не сталося одна жахлива ситуація... Полковник крикнув в рацію КОД - 5...
Глава п'ята - Неохайний Рекрут
Всі військовослужбовці встали в шеренгу та почали уважно слухати Полковника. "На нас запланований напад, ми повинні підготуватися до нього. В нас є 40 хвилин! " - голосно сказав Полковник. (Після 40 хвилин) Всі упорно відбиваються. У Метью закінчилися патрони, він відходить за приграду і бачить, як Рекрут з неохайності стріляє у нашого військовослужбовця. Дефо бере всю провину на себе. (Після нападу в кабінеті Генерала) "Ти розумієш, що ти накоїв? Ти це розумієш? А якщо б ти його вбив?" - сказав Генерал Метью. В цей час швидко входить у кімнату Рекрут і признається: "Це я зробив, п.Генералу!" (30 хвилин вирішень проблем). Генералу дуже сподобався вчинок Дефо. Він прийняв рішення видати хлопцю премію. Дефо дуже зрадів від такого та в нього з'явилось бажання працювати ще більше і більше.
Глава шоста - Початок кар'єри
Життя стало цікавішим, отримавши військовий квиток. У Метью з'явилась можливість перейти в Службу Безпеки України, але хлопець так сильно полюбив ЗСУ, що не міг більше її покинути. Гарно працювавши Метью підвищили до Лейтенанта. Було дуже багато роботи, яку повинен був розгрібати саме Дефо. Після 3-ох неділь важкої праці все стало більш легшим. Старший склад бачив величезну роботу Лейтенанта та з кожним разом починали довіряти йому все більше і більше. Кар'єра у Метью продовжує рости...
Глава сьома - Незаконна допомога Генералу
Пройшло 3 роки. Метью був на посаді Підполковника, кожний співробітник хотів би працювати з ним. Дефо завжди міг викрутитись із ситуації та зробити все охайно без підозр. Зарплати сильно понизили, таким чином корупція продовжувала рости і рости. Дефо полюбляв незаконним шляхом підзаробити грошей. Ніколи не втрачав часу. Старшому складу подобалась його праця. Метью мав тісні стосунки з Генералом. Одної ночі Генерал подзвонив йому та повідомив, що йому дуже сильно потрібна допомога. Дефо підірвався та поїхав до Керівника. Приїхавши, він побачив, як Генерал з неохайності вбив людину. Генерал запропонував йому посаду Полковника, якщо хлопець вирішить проблему. Дефо розумів, що може втратити все та буде нести за це покарання. Але він не міг відмовитись від такої пропозиції та підставити Генерала та погодився йому допомогти.
Глава сьома - Нова посада
Після 2-ох годин Метью зміг вирішити проблему, та закрив всі сліди злочину. Він підставив все так, начебто це було самовбивство. Генерал дуже був вдячний Дефо та як і обіцяв підвищив його на посаду Полковника за великі досягнення. Метью дуже був радісний, він дуже хотів цю посаду. Дефо продовжує виконувати свої обов'язки. Зайнявши посаду Полковника, йому дали під Керівництво підрозділ, яким він займався. Все було дуже круто.
Глава восьма - Ціль досягнута
Дефо гарно працював для країни. Мав гарну репутацію та зв'язки по всій Україні. В нього було багато друзів, з ними було весело. Генералу залишилось дуже мало часу до пенсії, тому він запропонував своєму другові Полковнику піти після нього по довірі. Метью був дуже рад і одночасно сумний. Він дуже поважав свого Керівника і не хотів з ним прощатись. Через декілька місяців Дефо встав на посаду Генерала Збройних Сил України. Ціль Дефо досягнена!
Глава десята - Робочі проблеми
Вставши на посаду Генерала у Дефо з'явилась купа роботи, яку він повинен був зробити за дуже маленький срок. Він упорно працював та робив все для того, щоб у фракції було все прекрасно. З кожним днем бійці довбили мозок Генералу. Дуже багато проблем навалилось на нього. Метью мав погану стресостійкість та дуже часто не міг контролювати свої дії. Одного разу після масових провокацій Генерал не стримався та ледве не вбив людину голими руками. Було дуже багато випадків, коли стресостійкість Дефо його сильно підводила. Побачивши все це Метью вирішив взяти відпустку та поїхати в іншу країну задля заспокоєння. Так і продовжувалась кар'єра. Фракція розвивалась, рухалась вперед.
Глава одинадцята - Новий шлях
Пройшло декілька років, як Метью встав на посаду Генерала ЗСУ та вже прийшов час зніматись з посади. Він прийняв рішення передати свою посаду дуже гарній людині, яка протягом всього часу допомагала Метью розвивати ЗСУ. Після передачі посади, Дефо прийняв рішення переїхати тимчасово в Італію, але так і не зміг цього зробити. Йому подзвонив Президент України та попросив його завітати до Верховної Ради. Метью приїхав на місце та почалась цікава та довга розмова з Президентом. Через декілька хвилин розмова закінчилась. Метью запропонували встати на посаду Генерала НПУ м.Київ за великі досягнення на посаді Генерала ЗСУ. Гарно подумавши, Дефо прийняв рішення спробувати нову високу посаду. Нова історія почалась...
Глава дванадцята - Не все так просто
Отримавши посвідчення з шевронами новий Генерал поїхав в ГУНП м.Київ для ознайомлення з особовим складом та функціюванням організації. Переглянувши все Метью зрозумів, що НПУ м.Київ в дуже плачевному стані. Він не втрачаючи часу почав все відновлювати до оптимального стану. Місяць, два, три, організація почала гарно працювати...
(продовження буде)
━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━━
