Ім'я та Прізвіще: Микитка Шевчук
Дата народження 7 квітня 2004 року
Місце народження: Україна. Житомирська область. Місто Коростень
Національність: Українець
Батьки: Мати - Катерина Шевчук. Батько - Микола Шевчук
Дитинство Микитки
Микитка народився 7 квітня 2004 року в місті Коротень що на Житомирщині. Його батьків знали як гарних людей та як гарну сім'ю.
Сім'я Микитки не була бідною та й сильно багатою себе назвати не могли, звичайна сім'я середнього достатку з не великого містечка.
В дитинстві Микитка був гіперактивним хлопчиком, грався з іншими дітьми зі своєї вулиці, тако ж він мав старшого брата який доглядав за Микиткою а Микитка в свою чергу дуже любив старшого брата. В дитсадок Микитка не пішов тому що як тільки мама говорила про дитсадок він починав робити істеріки через що він і не пішов у дитсадок.
Коли Микитці виповнилось 5 років батьки почали дуже сваритись через ревнощі, потім це переросло в те що батько бив маму, через рік батьки Микитки розлучились і він разом з мамою переїхав в інше місто де і жив вдвох з мамою на зйомній квартирі, в подальшому він ще декілька років не бачився зі своїм братом якого дуже любив та дуже тяжко переживав розлуку а батькознайшов нову сім'ю та забув про існування меншого сина, Микитка через те що був занадто малим- не розумів що відбулося з сім'єю та єдине що його тривожило це те що брат далеко від нього. Жити було тяжко, зарплата у мами Микитки була не дуже велика і через це потрібно було обмежувати себе в деяких покупках але Микитка не засмучувався і казав мамі що йому і так добре аби тільки її більше ніхто не бив та не сварився з нею. В 2011 році в віці 7 років Микитка пішов в 1 клас, в цей же момент у нього з'явився вітчим який полюбив Микитку а з часом і Микитка полюбив вітчима та почав називати його татом. В початковій та середній школі у Микитки в навчанні все було добре, він гарно вчився та почав займатися волейболом.
Юнацтво Микитки
В 9 класі Микитка почав прогулювати та зривати уроки, оцінки сильно погіршились та стосунки з мамою та вітчимом також погіршились через навчання.Перейшовши в 10 клас Микитка повністю змінив коло спілкування та почав спілкуватись з хлопцями набагато старшими за Микитку з яких він брав приклад як правилно себе поводити в суспільтві та розумів що те як він живе зараз нічого хорошого не дасть. Коли Микитка майже закінчив 10 клас його друг випустився з Національної Академії Сухоптних Військ Імені Петра Сагайдачного, почувши дуже багато розповідей друга та інших знайомих які навчаються в академії Микитка зрозумів що академія це не якісь дурниці і це може дуже допомогти змінитись йому та гарно влаштувати своє життя.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Після закінчення 11 класу Микитка пішов навчатись в Національну Академію Служби Безпеки України, в академії Микитка показав себе як гарного та розумного курсанта який добре навчався та якого поважали стрші по званню та керівництво академії.Паралельно Микитка займався волейболом де у нього також було не мало успіхів. Також Микитка намагвся знайти свою другу половинку але після двух років відносин з дівчиною яка в кінці кінців зрадила його він втратив інтерес до цього і після тиждня спілкування з якоюсь дівчиною він починав ігнорувати її - його серце було розбите тією самою яка зрадила його. Після закінчення академії Микитка пішов працювати в Головне Управління Служби Безпеки України по місту Дніпро, Микитка сдружився з колегами, показав себе з кращої сторони та мав успішний кар'єрний зріст. Пропрацювавши не мало часу в СБУ Микитка робив дуже багато роботи за що дуже швидко підвищився та його почали ще більше поважати бійці СБУ та керівництво СБУ. Працюючи в СБУ Микитка за свої героїчні вчинки Микитка часто отримував премії та подяки. В один день два Полковника СБУ які були найкращими його друзями організували теракт через що їх звільнили та притягнули до відповідальності, Микитка впав в дипресію через те що його найкращі друзі так вчинили та ще й в придачу згадались старі рани від дівчини яка зрадила хлопця декілька років тому через що Микитка почав зловживати алкоголем за що його і звільнили з Служби Безпеки України через дуже часті прогули. Після двух місяців запою через ситуацію яка трапиласьв СБУ Микитка виришів підписати контракт з ЗСУ після чого чоловік пішов боронити свою країну від російських загарбників. На війні Микитка познайомився з Маркусом Емілісоном який був з ним в одній бригаді, згодом хлопці стали кращими друзями та підтримували контакт між собою. Після двух років на війні Микитка запропонував Маркусу Емілісону вступити в НПУ, Маркус погодився після чого вони разом з другом влаштувалися в Головне Управління Національної Поліції України по місту Дніпро де Микитка дуже сумлінно працював та здружився з колективом та старшим складом НПУ Дніпра. Згодом за гарну роботу Микитка зайняв посаду Тимчасового Виконуючого Обов'язки Начальника Академії НПУ Дніпра де він показав себе як дуже гарного та освідченого в своїй справі працівника за що керівництво НПУ Дніпра назавжди залишили його на цій посаді. Після призначення на посаду Начальника Академії Микитка отримав позачергове звання Підполковник але навіть на такому високому званні зарплата була надто маленька.
НАШ ЧАС
Микитка отримуючи маленьку зарплатню заздрив іншим людям які мали багато грошей, великі будинки та дорогі машини.
Микитка їздив на машині економ класу та жив в старенькому будинку на окраїні міста та так само як в дитинстві обмежував себе в деяких покупках тому що грошей було дуже мало. Згодом Микитці набрид такий образ життя і за призначення на посаду інструктора Микитка почав брати хабарі які він називав "донатом в Фонд Підтримки Академії" Микитка так само гарно працював і показував себе як гарний підполковник який думає про свій підрозділ та про своїх підлеглих але він все одно брав хабарі, згодом Микитка почав брати хабарі за те що б не виписувати штрафи порушникам та за те що б він закривав очі на порушення які здійснюють працівники НПУ. Але Микитка залишився таким же як був на початку своєї кар'єри в НПУ - досвідченим та гарним поліцейським якого і досі поважають його співробітники та керівництво просто життя змусило його почати брати хабарі
Дата народження 7 квітня 2004 року
Місце народження: Україна. Житомирська область. Місто Коростень
Національність: Українець
Батьки: Мати - Катерина Шевчук. Батько - Микола Шевчук
Дитинство Микитки
Микитка народився 7 квітня 2004 року в місті Коротень що на Житомирщині. Його батьків знали як гарних людей та як гарну сім'ю.
Сім'я Микитки не була бідною та й сильно багатою себе назвати не могли, звичайна сім'я середнього достатку з не великого містечка.
В дитинстві Микитка був гіперактивним хлопчиком, грався з іншими дітьми зі своєї вулиці, тако ж він мав старшого брата який доглядав за Микиткою а Микитка в свою чергу дуже любив старшого брата. В дитсадок Микитка не пішов тому що як тільки мама говорила про дитсадок він починав робити істеріки через що він і не пішов у дитсадок.
Коли Микитці виповнилось 5 років батьки почали дуже сваритись через ревнощі, потім це переросло в те що батько бив маму, через рік батьки Микитки розлучились і він разом з мамою переїхав в інше місто де і жив вдвох з мамою на зйомній квартирі, в подальшому він ще декілька років не бачився зі своїм братом якого дуже любив та дуже тяжко переживав розлуку а батькознайшов нову сім'ю та забув про існування меншого сина, Микитка через те що був занадто малим- не розумів що відбулося з сім'єю та єдине що його тривожило це те що брат далеко від нього. Жити було тяжко, зарплата у мами Микитки була не дуже велика і через це потрібно було обмежувати себе в деяких покупках але Микитка не засмучувався і казав мамі що йому і так добре аби тільки її більше ніхто не бив та не сварився з нею. В 2011 році в віці 7 років Микитка пішов в 1 клас, в цей же момент у нього з'явився вітчим який полюбив Микитку а з часом і Микитка полюбив вітчима та почав називати його татом. В початковій та середній школі у Микитки в навчанні все було добре, він гарно вчився та почав займатися волейболом.
Юнацтво Микитки
В 9 класі Микитка почав прогулювати та зривати уроки, оцінки сильно погіршились та стосунки з мамою та вітчимом також погіршились через навчання.Перейшовши в 10 клас Микитка повністю змінив коло спілкування та почав спілкуватись з хлопцями набагато старшими за Микитку з яких він брав приклад як правилно себе поводити в суспільтві та розумів що те як він живе зараз нічого хорошого не дасть. Коли Микитка майже закінчив 10 клас його друг випустився з Національної Академії Сухоптних Військ Імені Петра Сагайдачного, почувши дуже багато розповідей друга та інших знайомих які навчаються в академії Микитка зрозумів що академія це не якісь дурниці і це може дуже допомогти змінитись йому та гарно влаштувати своє життя.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Після закінчення 11 класу Микитка пішов навчатись в Національну Академію Служби Безпеки України, в академії Микитка показав себе як гарного та розумного курсанта який добре навчався та якого поважали стрші по званню та керівництво академії.Паралельно Микитка займався волейболом де у нього також було не мало успіхів. Також Микитка намагвся знайти свою другу половинку але після двух років відносин з дівчиною яка в кінці кінців зрадила його він втратив інтерес до цього і після тиждня спілкування з якоюсь дівчиною він починав ігнорувати її - його серце було розбите тією самою яка зрадила його. Після закінчення академії Микитка пішов працювати в Головне Управління Служби Безпеки України по місту Дніпро, Микитка сдружився з колегами, показав себе з кращої сторони та мав успішний кар'єрний зріст. Пропрацювавши не мало часу в СБУ Микитка робив дуже багато роботи за що дуже швидко підвищився та його почали ще більше поважати бійці СБУ та керівництво СБУ. Працюючи в СБУ Микитка за свої героїчні вчинки Микитка часто отримував премії та подяки. В один день два Полковника СБУ які були найкращими його друзями організували теракт через що їх звільнили та притягнули до відповідальності, Микитка впав в дипресію через те що його найкращі друзі так вчинили та ще й в придачу згадались старі рани від дівчини яка зрадила хлопця декілька років тому через що Микитка почав зловживати алкоголем за що його і звільнили з Служби Безпеки України через дуже часті прогули. Після двух місяців запою через ситуацію яка трапиласьв СБУ Микитка виришів підписати контракт з ЗСУ після чого чоловік пішов боронити свою країну від російських загарбників. На війні Микитка познайомився з Маркусом Емілісоном який був з ним в одній бригаді, згодом хлопці стали кращими друзями та підтримували контакт між собою. Після двух років на війні Микитка запропонував Маркусу Емілісону вступити в НПУ, Маркус погодився після чого вони разом з другом влаштувалися в Головне Управління Національної Поліції України по місту Дніпро де Микитка дуже сумлінно працював та здружився з колективом та старшим складом НПУ Дніпра. Згодом за гарну роботу Микитка зайняв посаду Тимчасового Виконуючого Обов'язки Начальника Академії НПУ Дніпра де він показав себе як дуже гарного та освідченого в своїй справі працівника за що керівництво НПУ Дніпра назавжди залишили його на цій посаді. Після призначення на посаду Начальника Академії Микитка отримав позачергове звання Підполковник але навіть на такому високому званні зарплата була надто маленька.
НАШ ЧАС
Микитка отримуючи маленьку зарплатню заздрив іншим людям які мали багато грошей, великі будинки та дорогі машини.
Микитка їздив на машині економ класу та жив в старенькому будинку на окраїні міста та так само як в дитинстві обмежував себе в деяких покупках тому що грошей було дуже мало. Згодом Микитці набрид такий образ життя і за призначення на посаду інструктора Микитка почав брати хабарі які він називав "донатом в Фонд Підтримки Академії" Микитка так само гарно працював і показував себе як гарний підполковник який думає про свій підрозділ та про своїх підлеглих але він все одно брав хабарі, згодом Микитка почав брати хабарі за те що б не виписувати штрафи порушникам та за те що б він закривав очі на порушення які здійснюють працівники НПУ. Але Микитка залишився таким же як був на початку своєї кар'єри в НПУ - досвідченим та гарним поліцейським якого і досі поважають його співробітники та керівництво просто життя змусило його почати брати хабарі
Останнє редагування:
