Дитинство Хлопчика
Величайший Михайло Олександрович народився 26 листопада 2004 року в славетному, і красивому місті Київ.
Його дитинство було дуже насиченим,в нього була дуже велика і дружня сім'я,яка дуже любила хлопчика.
В Михайла було дуже активне життя,про яке він хоче вам розповісти.
В дитинстві хлопчик не дуже слухався і любив бешкетувати.Його тітка дуже часто дарила йому іграшки,але він ламав їх.Його улюблена іграшка-це маленький білий зайчик без одного вуха.Він не міг розлучитися з цією іграшкою,і майже з нею не розлучався.Він був дуже худощавий і взагалі відмовлявся їсти будь яку їжу,він полюбляв лише смажену картоплю,але нажаль йому майже не можна було її їсти,але оскільки він відмовлявся їсти іншу їжу,матері довелося годувати його картоплею.
У віці 3 років Михайлик зробив свої перші кроки,а коли він став трохи старшим,то він вже почав бігати,і стрибати.Більше за всього він любив гратися в хованки зі своїм зайчиком,адже він був вправним у хованках.
Одного разу коли Михайло грав у хованки,він так заховався,що його шукала вся сім'я,і вони не могли його знайти.
У віці 5 років разом зі своїм батьком він пішов на стадіон дивитися матч своєї улюбленої футбольної команди,коли всі кричали,то Михайло теж кричав, тим самим він хотів підтримати свою команду.Він любив футбольну атмосферу свого стадіону.
У віці 7 років хлопець любив зі своїм дідусем ходити на риболовлю і змагатися хто більше наловить риби.
У віці 8 років Михайло любив грати в футбол.Батьки записали його на секцію по футболу, де він добре себе показував.
Дитинство хлопчика було в місті Київ.
Михайла оточувало велике,красиве, і дивовижне місто.Це було велике містечко.
В місті знаходилися дуже багато будинків,торгових центрів,магазинів,були великі парки,сквери,де було завжди багато людей,
але головним місцем Михайла був великий стадіон, який називався "Динамо".
Сім'я хлопчика
Батько:Олександр Петрович
Мати:Олена Анатоліївна
Сестра:Анджеліка Олександрівна
Брат:Дмитро Олександрович
Дідусь:Анатолій Іванович
Бабуся:Олена Миколаївна
Батько був снайпером Збройних Сил України,він був вправним,і дуже старанним,він любив свою роботу.В нього була власна снайперська гвинтівка,він дуже сильно її цінував,бо вона була для нього,як символ хоробрості.Він сказав,що коли я виросту,то він навчить мене нею користуватися.Він мав багато різних нагород і медалей за свою службу.
Мати була військовим медиком,вона була вправним медиком,кожен день вона допомагала,і рятувала життя Солдатам,вони дуже поважали її.
В неї була дуже велика лікарня,там було багато палат, де лежали поранені Військові, там була лабараторія,де можна було брати кров на аналіз.
Ще там була розміщена велика операційна, де працювала мати Михайла.
Бабуся працювала кухарем в ресторані"Босильвія".Вона годувала клієнтів дуже смачною їжею.Фірмовою бабусиною їжею був борщ,який був надзвичайно смачним.
Михайло дуже любив коли йому готувала бабуся,він обожнював її їжу.
Дідусь був Полковником 2 Світової Війни,в ті роки він стояв на обороні Харкова,тоді він керував батальйоном"Міць". він був дуже міцним керівником,і зміг відстояти селище Харкова.Він отримав дуже багато орденів,і медалей за свою службу.
Шкільні роки
У віці 7 років Михайло пішов до Школи,де класним керівником хлопчика стала Світлана Петрівна.Він дуже любив свого класного керівника,вона навчила їх читати,рахувати,співати,писати і працювати в команді.В Михайла був дуже дружній,і атмосферний клас,в ньому було 7 дівчат, і 9 хлопців.
Одного разу вони всім класом пішли до лісу на пікнік,там була майже вся школа.В лісі ми проводили змагання,на тему"
перетягування канату",всі ми добре провели час.Світлана Петрівна вчила Михайла до 4 класу.Михайло дуже любив її.В 5 класі до Михайла прийшов новий класний керівник,її звали Людмила Дмитрівна,в середній школі Михайло навчався дуже добре,бо хотів дійти до своєї мрії.
У віці 14 років Михайло з класом їздив у різні поїздки.Він був у Харкові,Полтаві,Сумах,Чернігові,йому дуже подобалися ці міста,але він найбільше любив своє місто.Після школи Михайло ходив на тренування по футболу,де вчився грати в футбол,він їздив на змагання по футболу,і вигравав багато призів.Його запрошували в команду"Дніпро",але він відмовився.
У віці 18 років Михайло
закінчив школу з червоним дипломом
В 18 років Михайло здавши всі іспити вступив у Київський державний університе,де він вчився на військового пілота.В нього було 5 років теорії,два роки практики.В нього були багато цікавих тренувань.Михайло знайшов собі багато друзів в університеті,з якими Михайло проводив свій вільний час.Він навчався в університеті навідмінно.Після закінчення університету Михайло вступив в військову академію літаючих військ.Він практикувався літати на штучному аппараті ,вчився надавати першу медичну допомогу.Він був дуже сміливим, і хорошим бійцем.Він закінчив академію у віці 24 років.
Перше Кохання
Михайло був дуже сором'язливим і закритим хлопцем,але одного разу він зустрів безперечну дівчину,яку звали Анастасія,він не зміг не познайомитися з нею.Коли він з нею познайомився,то одразу зрозумів,що він закохався.Після знайомства вони гуляли разом по паркам,ходили разом в ресторани,дивилися разом романтичні фільми.Одного вечора, коли вони пішли гуляти по парку Михайло зробив їй пропозицію про одруження, і вона сказала йому так.
24 лютого почалася війна,яка торкнулася кожного,Михайло не міг триматися,і пішов до військомату,щоб служити Збройним Силам України,там він був пілотом літака "СУ-35".За підсумками 2023 року Михайло збив 23 ворожі літаки,і по сьогоднішній день він виконує свою роботу неперевершено.
Перші Бої
Перший бій Михайла був за рідне місто Київ.Бої були дуже тяжкі,було багато поранених і вбитих солдат,але
Михайло,і його колеги були міцними,і трималися до останнього,бо знали,що захищають свої рідну неньку Україну.6-го липня Михайло звільняє своє рідне місто від ворога. Він був нагороджений орденом герой України.
Втрата всього
Одного дня ворожа авіо бомба впала на дім Михайла і вбила всі його моменти з життя.Для Олексія це була велике горе,бо він втратив власну домівку...Але він взяв все у кулак,і хотів помститися ворогу за свою неньку.
24-го травня 2023-го року Михайло очолює спец-завдання "помста"
.Його завдання полягало в тому,щоб проникнути на територію ворога, і зірвати ворожий аеродром.Він знав що помста буде солодкою,але в нього досі в голові крутився цей день коли на його дім впала ворожа бомба вбивши всі його спогади, але Михайло взяв все в руки і пішов з командою виконувати своє завдання.На покрові ночі відряд Михайла пішов на завдання.Дорога була довгою,вони йшли через гори,річки,ліси всі були втомлені, але вони не здавалися,і йшли далі.Прибувши на місце завдання вони почали обдумувати стратегію .Коли стратегія була готова,спец-завдання починалося. Для цього завдання повинен був пробратися таємничий агент на аеродром ворога,але для цього він повинен був розуміти російську мову,але ніхто не розумів ворожої мови,окрім Микити... Таємним Агентом став Микита,він був під прикриттям російського воїна, і повинен був розвідати де знаходиться головний пункт будівлі.Михайло боявся,що завдання провалиться,але Микита успішно провів розвідку,і заложив бомбу в головний пункт. ворожий аеродром був успішно ліквідований!
Після цього завдання Михайло був успішно підвищений керівництвом на звання Підполковник,і став керівником підрозділу ГУР(Головне Слідче Управління)
Величайший Михайло Олександрович народився 26 листопада 2004 року в славетному, і красивому місті Київ.
Його дитинство було дуже насиченим,в нього була дуже велика і дружня сім'я,яка дуже любила хлопчика.
В Михайла було дуже активне життя,про яке він хоче вам розповісти.
В дитинстві хлопчик не дуже слухався і любив бешкетувати.Його тітка дуже часто дарила йому іграшки,але він ламав їх.Його улюблена іграшка-це маленький білий зайчик без одного вуха.Він не міг розлучитися з цією іграшкою,і майже з нею не розлучався.Він був дуже худощавий і взагалі відмовлявся їсти будь яку їжу,він полюбляв лише смажену картоплю,але нажаль йому майже не можна було її їсти,але оскільки він відмовлявся їсти іншу їжу,матері довелося годувати його картоплею.
У віці 3 років Михайлик зробив свої перші кроки,а коли він став трохи старшим,то він вже почав бігати,і стрибати.Більше за всього він любив гратися в хованки зі своїм зайчиком,адже він був вправним у хованках.
Одного разу коли Михайло грав у хованки,він так заховався,що його шукала вся сім'я,і вони не могли його знайти.
У віці 5 років разом зі своїм батьком він пішов на стадіон дивитися матч своєї улюбленої футбольної команди,коли всі кричали,то Михайло теж кричав, тим самим він хотів підтримати свою команду.Він любив футбольну атмосферу свого стадіону.
У віці 7 років хлопець любив зі своїм дідусем ходити на риболовлю і змагатися хто більше наловить риби.
У віці 8 років Михайло любив грати в футбол.Батьки записали його на секцію по футболу, де він добре себе показував.
Дитинство хлопчика було в місті Київ.
Михайла оточувало велике,красиве, і дивовижне місто.Це було велике містечко.
В місті знаходилися дуже багато будинків,торгових центрів,магазинів,були великі парки,сквери,де було завжди багато людей,
але головним місцем Михайла був великий стадіон, який називався "Динамо".
Сім'я хлопчика
Батько:Олександр Петрович
Мати:Олена Анатоліївна
Сестра:Анджеліка Олександрівна
Брат:Дмитро Олександрович
Дідусь:Анатолій Іванович
Бабуся:Олена Миколаївна
Батько був снайпером Збройних Сил України,він був вправним,і дуже старанним,він любив свою роботу.В нього була власна снайперська гвинтівка,він дуже сильно її цінував,бо вона була для нього,як символ хоробрості.Він сказав,що коли я виросту,то він навчить мене нею користуватися.Він мав багато різних нагород і медалей за свою службу.
Мати була військовим медиком,вона була вправним медиком,кожен день вона допомагала,і рятувала життя Солдатам,вони дуже поважали її.
В неї була дуже велика лікарня,там було багато палат, де лежали поранені Військові, там була лабараторія,де можна було брати кров на аналіз.
Ще там була розміщена велика операційна, де працювала мати Михайла.
Бабуся працювала кухарем в ресторані"Босильвія".Вона годувала клієнтів дуже смачною їжею.Фірмовою бабусиною їжею був борщ,який був надзвичайно смачним.
Михайло дуже любив коли йому готувала бабуся,він обожнював її їжу.
Дідусь був Полковником 2 Світової Війни,в ті роки він стояв на обороні Харкова,тоді він керував батальйоном"Міць". він був дуже міцним керівником,і зміг відстояти селище Харкова.Він отримав дуже багато орденів,і медалей за свою службу.
Шкільні роки
У віці 7 років Михайло пішов до Школи,де класним керівником хлопчика стала Світлана Петрівна.Він дуже любив свого класного керівника,вона навчила їх читати,рахувати,співати,писати і працювати в команді.В Михайла був дуже дружній,і атмосферний клас,в ньому було 7 дівчат, і 9 хлопців.
Одного разу вони всім класом пішли до лісу на пікнік,там була майже вся школа.В лісі ми проводили змагання,на тему"
перетягування канату",всі ми добре провели час.Світлана Петрівна вчила Михайла до 4 класу.Михайло дуже любив її.В 5 класі до Михайла прийшов новий класний керівник,її звали Людмила Дмитрівна,в середній школі Михайло навчався дуже добре,бо хотів дійти до своєї мрії.
У віці 14 років Михайло з класом їздив у різні поїздки.Він був у Харкові,Полтаві,Сумах,Чернігові,йому дуже подобалися ці міста,але він найбільше любив своє місто.Після школи Михайло ходив на тренування по футболу,де вчився грати в футбол,він їздив на змагання по футболу,і вигравав багато призів.Його запрошували в команду"Дніпро",але він відмовився.
У віці 18 років Михайло
закінчив школу з червоним дипломом
В 18 років Михайло здавши всі іспити вступив у Київський державний університе,де він вчився на військового пілота.В нього було 5 років теорії,два роки практики.В нього були багато цікавих тренувань.Михайло знайшов собі багато друзів в університеті,з якими Михайло проводив свій вільний час.Він навчався в університеті навідмінно.Після закінчення університету Михайло вступив в військову академію літаючих військ.Він практикувався літати на штучному аппараті ,вчився надавати першу медичну допомогу.Він був дуже сміливим, і хорошим бійцем.Він закінчив академію у віці 24 років.
Перше Кохання
Михайло був дуже сором'язливим і закритим хлопцем,але одного разу він зустрів безперечну дівчину,яку звали Анастасія,він не зміг не познайомитися з нею.Коли він з нею познайомився,то одразу зрозумів,що він закохався.Після знайомства вони гуляли разом по паркам,ходили разом в ресторани,дивилися разом романтичні фільми.Одного вечора, коли вони пішли гуляти по парку Михайло зробив їй пропозицію про одруження, і вона сказала йому так.
24 лютого почалася війна,яка торкнулася кожного,Михайло не міг триматися,і пішов до військомату,щоб служити Збройним Силам України,там він був пілотом літака "СУ-35".За підсумками 2023 року Михайло збив 23 ворожі літаки,і по сьогоднішній день він виконує свою роботу неперевершено.
Перші Бої
Перший бій Михайла був за рідне місто Київ.Бої були дуже тяжкі,було багато поранених і вбитих солдат,але
Михайло,і його колеги були міцними,і трималися до останнього,бо знали,що захищають свої рідну неньку Україну.6-го липня Михайло звільняє своє рідне місто від ворога. Він був нагороджений орденом герой України.
Втрата всього
Одного дня ворожа авіо бомба впала на дім Михайла і вбила всі його моменти з життя.Для Олексія це була велике горе,бо він втратив власну домівку...Але він взяв все у кулак,і хотів помститися ворогу за свою неньку.
24-го травня 2023-го року Михайло очолює спец-завдання "помста"
.Його завдання полягало в тому,щоб проникнути на територію ворога, і зірвати ворожий аеродром.Він знав що помста буде солодкою,але в нього досі в голові крутився цей день коли на його дім впала ворожа бомба вбивши всі його спогади, але Михайло взяв все в руки і пішов з командою виконувати своє завдання.На покрові ночі відряд Михайла пішов на завдання.Дорога була довгою,вони йшли через гори,річки,ліси всі були втомлені, але вони не здавалися,і йшли далі.Прибувши на місце завдання вони почали обдумувати стратегію .Коли стратегія була готова,спец-завдання починалося. Для цього завдання повинен був пробратися таємничий агент на аеродром ворога,але для цього він повинен був розуміти російську мову,але ніхто не розумів ворожої мови,окрім Микити... Таємним Агентом став Микита,він був під прикриттям російського воїна, і повинен був розвідати де знаходиться головний пункт будівлі.Михайло боявся,що завдання провалиться,але Микита успішно провів розвідку,і заложив бомбу в головний пункт. ворожий аеродром був успішно ліквідований!
Після цього завдання Михайло був успішно підвищений керівництвом на звання Підполковник,і став керівником підрозділу ГУР(Головне Слідче Управління)
