Глава 1 Дитинство
Дитинство нашого героя починається в місті Київ, де він і народився. У віці 3 років загинув старший брат, при навчанні через командира, який потім визнав свою провину. Похорони відбулися у рідному місті Олександра, у Києві. У віці 5 років матері Михайла запропонували нову роботу головним бухгалтером в Дніпрі, але його батько був проти цього. Через це, колись веселе подружжя стало ненавидіти один одного, мати забрала з собою свого сина та все життя брехала Михайлу про батька, що він розбився при виконанні бойового завдання.Навчався в ЗОШ №13 міста Дніпра. За роки навчання якість знань відповідало достатньому та високому рівнях. Особливі успіхи проявляю у вивченні біології, історії, інформатики та ОБЖ. Брав активну участь в шкільних та районних олімпіадах з біології. За значні успіхи в навчанні, науковій і творчій роботі в 2014/2015 навчальному році нагороджений стипендією. З дитинства проявляв інтерес до медицини. Займався в секціях: футболу, баскетболу, волейболу. У складі шкільної футбольної команди успішно беру участь в районних спортивних змаганнях. Закінчив з золотою медаллю. На відмінно сдав ЗНО по біології та отримав 200 балів.
В підлітковий вік, коли потрібно було вибирати на кого навчатися, наш герой не пішов як його батько, котрий був пілотом винищувача або як брат який був сапером, він навпаки, не хотів стати військовим, а лікувати військових, саме тому пішов на в Київ на військового хірурга. На наступний ранок, після 2 курсу навчання, йому зателефонували та голос сказав: «Чекаю тебе в нашому будинку»
Глава 2 Юність
Після дзвінка Михайло повернувся додому, а там нікого не було. Вирішивши більше розпитати у матері про будинок в якому вони жили в Києві, мати розповіла все що знала. Тоді Михайло вирішив поїхати в Київ до «друзів», так він сказав Олені(мати Михайла). Приїхавши в Київ він одразу направився до будинку батьків, на порозі його зустрів чоловік, який представився Петром. Пізніше з’ясувалося, що Петро є його рідним батьком. Вони поговорили про життя, та про те, чому Петро не телефонував, або дзвонив Михайлу, на що батько нічого не міг сказати. Потім вони подивилися альбом дитинства та батько запропонував йому стати бойовим медиком, на що почув відповідь «Добре, заради тебе я стану бойовим медиком», та пішов до військкомату дізнаватися, що для цього потрібно.
Глава 3 Наші дні
В 24 років Михайло, пройшовши курс бойового медика, став бойовим медиком та потім його відправили в зону ООС , де він отримав осколкове поранення . Його доправили до міста Харкова, де він провів курс реабілітації, близько року, та знайшов нові знайомства. Через поранення він не зміг повернутися на попередню працю, та залишився працювати в обласній лікарні Харкова. В лікарні працює вже давненько. Займає посаду начальника відділення УВз. В своєму складі має багато співробітників які добрим словом відгукуються про роботу свого начальства.
Дитинство нашого героя починається в місті Київ, де він і народився. У віці 3 років загинув старший брат, при навчанні через командира, який потім визнав свою провину. Похорони відбулися у рідному місті Олександра, у Києві. У віці 5 років матері Михайла запропонували нову роботу головним бухгалтером в Дніпрі, але його батько був проти цього. Через це, колись веселе подружжя стало ненавидіти один одного, мати забрала з собою свого сина та все життя брехала Михайлу про батька, що він розбився при виконанні бойового завдання.Навчався в ЗОШ №13 міста Дніпра. За роки навчання якість знань відповідало достатньому та високому рівнях. Особливі успіхи проявляю у вивченні біології, історії, інформатики та ОБЖ. Брав активну участь в шкільних та районних олімпіадах з біології. За значні успіхи в навчанні, науковій і творчій роботі в 2014/2015 навчальному році нагороджений стипендією. З дитинства проявляв інтерес до медицини. Займався в секціях: футболу, баскетболу, волейболу. У складі шкільної футбольної команди успішно беру участь в районних спортивних змаганнях. Закінчив з золотою медаллю. На відмінно сдав ЗНО по біології та отримав 200 балів.
В підлітковий вік, коли потрібно було вибирати на кого навчатися, наш герой не пішов як його батько, котрий був пілотом винищувача або як брат який був сапером, він навпаки, не хотів стати військовим, а лікувати військових, саме тому пішов на в Київ на військового хірурга. На наступний ранок, після 2 курсу навчання, йому зателефонували та голос сказав: «Чекаю тебе в нашому будинку»
Глава 2 Юність
Після дзвінка Михайло повернувся додому, а там нікого не було. Вирішивши більше розпитати у матері про будинок в якому вони жили в Києві, мати розповіла все що знала. Тоді Михайло вирішив поїхати в Київ до «друзів», так він сказав Олені(мати Михайла). Приїхавши в Київ він одразу направився до будинку батьків, на порозі його зустрів чоловік, який представився Петром. Пізніше з’ясувалося, що Петро є його рідним батьком. Вони поговорили про життя, та про те, чому Петро не телефонував, або дзвонив Михайлу, на що батько нічого не міг сказати. Потім вони подивилися альбом дитинства та батько запропонував йому стати бойовим медиком, на що почув відповідь «Добре, заради тебе я стану бойовим медиком», та пішов до військкомату дізнаватися, що для цього потрібно.
Глава 3 Наші дні
В 24 років Михайло, пройшовши курс бойового медика, став бойовим медиком та потім його відправили в зону ООС , де він отримав осколкове поранення . Його доправили до міста Харкова, де він провів курс реабілітації, близько року, та знайшов нові знайомства. Через поранення він не зміг повернутися на попередню працю, та залишився працювати в обласній лікарні Харкова. В лікарні працює вже давненько. Займає посаду начальника відділення УВз. В своєму складі має багато співробітників які добрим словом відгукуються про роботу свого начальства.
Останнє редагування:
