Особисті дані
Ім'я: Михайло
Призвище : Триповицький
Дата народження: 04.07.1997
Місце народження: Київ , Україна
Вік: 28 років
Зріст: 183 см
Вага: 81 кг
Особливості тіла:
– шрам на правому боці (операція – апендицит)
– слід від опіку на лівому передпліччі (підлітковий інцидент з бензином)
Дитинство
Михайло народився в Чернігові у звичайній родині. Батько — автомеханік, мати — продавчиня. Виріс у спальному районі, серед сірих панельних багатоповерхівок і постійних звуків старих маршруток. Характер мав спокійний, але з дитинства був настороженим — не кожному довіряв.
Любив техніку, особливо все, що розбирається на запчастини. У шість років зламав власну іграшкову рацію, а через день зібрав її назад — так, що вона ще й краще працювала.
Підлітковий вік
Життя змінилось у 13, коли батько загинув під час вибуху на роботі. Михайло змужнів за лічені місяці. Мати працювала на трьох роботах, а він сам себе тягнув у навчанні та побуті. Замість тусовок — підробітки: вантажник, помічник електрика, черговий у нічних аптеках.
Опік на руці — наслідок спроби допомогти при пожежі в гаражі сусіда. З тих пір обережно ставиться до вогню. У школі був непомітним, але коли треба — знав, як дати відсіч.
Юність
Після школи вступив до коледжу на електроніку. Стипендії не вистачало, тож працював по ночах. Часто мовчав, але коли говорив — по суті. У юності навчився головного: не всім людям можна довіряти, а справжні друзі — рідкість.
У 20 переніс апендицит, після чого кілька місяців не міг повноцінно працювати. Період реабілітації пройшов у повній самоті. Тоді вперше задумався над тим, чим хоче бути, і що лишиться після нього.
Доросле життя
Змінив багато робіт: від охорони до логістики. Був і серед людей, і сам. Мав періоди, коли все йшло вгору, і моменти, коли опинявся на дні. Але завжди повертався. Успішно виконував доручення, тримав слово, ніколи не працював «на публіку».
Сім’ї не має — вважає, що ще не зустрів ту, з ким буде "по-справжньому". Має одну дивну звичку — щоп’ятниці вимикає телефон і просто зникає. Каже, що це його «перезавантаження».
Наш час
Зараз Михайло — стриманий, виважений чоловік з чітким внутрішнім компасом. Він багато бачив, багато втратив і ще більше тримає всередині. Живе спокійно, не кидається словами, уважно дивиться на світ. Людей відчуває за першими хвилинами спілкування. Не боїться бруду, бо вже в ньому був — і вийшов чистим.
Носить старенький годинник батька — не тому, що він дорогий, а тому що нагадує, хто він і звідки. Татуювання на ребрах — координати місця, де востаннє бачив батька — як мовчазний оберіг.
Нікому не обіцяє, що буде героєм. Але якщо треба — зробить усе тихо, швидко й без зайвих слів.
Бо його головна риса — стабільність у світі, який постійно ламається.
