1. ПІБ: Екстазі Моно Вільямович
2. Батько - Екстазі Вільям Оскарович
3. Мати - Екстазі Марія Олександрівна
4. Стать: Чоловіча
5. Дата народження: 17 Жовтня 1997 року
6. Вік: 29 років
7. Місце народження: Швеція, м. Стокгольм
8. Національність: Швец-Українець
9. Місце проживання: м. Житомир
10. Зріст / Вага: 180 см / 70 кг
11. Фото обличчя: Додано до особової справи
12. Захоплення: Зброя,політика, журналістика.
13. Сімейний стан: Неодружений
14. Відмітні знаки: Коротка густа чорна борода
Так я і виріс у атмосфері, де з одного боку був батьківський гараж, запах мастила та німецько-швейцарська точність, а з іншого - мамині викрійки, тканина та українська душевність. Сьогодні мама є успішною майстринею й шиє ексклюзивні сукні під замовлення, а тато так само живе своєю справою на СТО. Батьки дали мені гарне виховання й навчили поважати будь-яку працю.
Саме в юності у мене сформувалося широке коло зацікавлень. Мені подобалися політика та журналістика - я любив розбиратися в тому, як влаштоване суспільство, аналізувати новини, відсіювати фейки та розуміти глибинні причини подій. Окрім цього, я завжди мав потяг до конструювання, форм та естетики. Мені подобалося не просто спостерігати за світом, а створювати в ньому щось довговічне й гармонійне, що згодом і привело мене в архітектуру.
Повномасштабна війна, що вибухнула в Україні у 2022 році, стала переломним моментом для всієї країни і для мене особисто. Це був час, коли потрібно було діяти без вагань. Я не зміг залишатися осторонь і від перших днів занурився у волонтерство. Мої знання у сфері безпеки, розуміння військових потреб та організованість допомогли ефективно діставати необхідне спорядження, допомагати людям і закривати складні запити для підрозділів. Війна остаточно викристалізувала мій світогляд і навчила цінувати головне.
Спадщина батьків чітко простежується в моїй поведінці: від батька я взяв любов до технічної точності й механіки, від матері - відчуття стилю та естетики, а життя в Україні додало мені незламності й гнучкості. Я вмію залишатися спокійним у критичних ситуаціях, швидко аналізую обстановку й завжди доводжу розпочате до кінця.
Попри успішну кар’єру, я залишаюся неодруженим і велику частину свого часу та ресурсів спрямовую на допомогу країні. Волонтерський напрямок залишається невіддільною частиною мого життя. Я продовжую розвиватися в архітектурі, тримати себе у формі, відточувати навички поводження зі зброєю та робити все можливе задля нашої спільної перемоги й відбудови України.
2. Батько - Екстазі Вільям Оскарович
3. Мати - Екстазі Марія Олександрівна
4. Стать: Чоловіча
5. Дата народження: 17 Жовтня 1997 року
6. Вік: 29 років
7. Місце народження: Швеція, м. Стокгольм
8. Національність: Швец-Українець
9. Місце проживання: м. Житомир
10. Зріст / Вага: 180 см / 70 кг
11. Фото обличчя: Додано до особової справи
12. Захоплення: Зброя,політика, журналістика.
13. Сімейний стан: Неодружений
14. Відмітні знаки: Коротка густа чорна борода
I. Дитинство
Я народився 17 жовтня 1997 року в Стокгольмі. Моя родина - це цікаве поєднання культур і професій. Мама, Марія Олександрівна, у дев’яностих виїхала з України до Швеції на заробітки. Вона завжди мала хист до створення краси, тому згодом знайшла себе у швейній справі. У Швеції вона познайомилася з моїм татом, Вільямом Оскаровичем - швейцарцем, який усе своє життя присвятив автомобілям і згодом відкрив власне СТО.Так я і виріс у атмосфері, де з одного боку був батьківський гараж, запах мастила та німецько-швейцарська точність, а з іншого - мамині викрійки, тканина та українська душевність. Сьогодні мама є успішною майстринею й шиє ексклюзивні сукні під замовлення, а тато так само живе своєю справою на СТО. Батьки дали мені гарне виховання й навчили поважати будь-яку працю.
II. Юність
Підліткові роки стали часом великих змін. 10 років тому наша родина вирішила повернутися в Україну. Для мене це був повністю новий етап: зміна оточення, мови та звичного життя. Проте я швидко адаптувався і почав шукати свій власний шлях.Саме в юності у мене сформувалося широке коло зацікавлень. Мені подобалися політика та журналістика - я любив розбиратися в тому, як влаштоване суспільство, аналізувати новини, відсіювати фейки та розуміти глибинні причини подій. Окрім цього, я завжди мав потяг до конструювання, форм та естетики. Мені подобалося не просто спостерігати за світом, а створювати в ньому щось довговічне й гармонійне, що згодом і привело мене в архітектуру.
III. Служба та становлення
Зрілість вимагала стрижня й дисципліни. Поруч із творчим та аналітичним боком у моєму житті з'явився серйозний інтерес до зброї, балістики та тактичної підготовки. Для мене це не просто захоплення - це вміння тримати холодний розум, витримка, відповідальність та розуміння механізмів безпеки.Повномасштабна війна, що вибухнула в Україні у 2022 році, стала переломним моментом для всієї країни і для мене особисто. Це був час, коли потрібно було діяти без вагань. Я не зміг залишатися осторонь і від перших днів занурився у волонтерство. Мої знання у сфері безпеки, розуміння військових потреб та організованість допомогли ефективно діставати необхідне спорядження, допомагати людям і закривати складні запити для підрозділів. Війна остаточно викристалізувала мій світогляд і навчила цінувати головне.
IV. Характер та внутрішній світ
Зовні мене легко впізнати: високий зріст (180 см), вага 70 кг, підтягнута статура та коротка густа чорна борода, яка додає строгості. За характером я стриманий, виважений та спостережливий. Не люблю пустих слів - надаю перевагу ділам.Спадщина батьків чітко простежується в моїй поведінці: від батька я взяв любов до технічної точності й механіки, від матері - відчуття стилю та естетики, а життя в Україні додало мені незламності й гнучкості. Я вмію залишатися спокійним у критичних ситуаціях, швидко аналізую обстановку й завжди доводжу розпочате до кінця.
V. Сучасне життя
Сьогодні мені 29 років, я мешкаю в Житомирі. На цей момент я досяг чималих вершин у професії та реалізувався як висококласний архітектор. Моя робота - це поєднання математичного розрахунку, відчуття простору та краси, де кожен проєкт є відображенням мого внутрішнього світу.Попри успішну кар’єру, я залишаюся неодруженим і велику частину свого часу та ресурсів спрямовую на допомогу країні. Волонтерський напрямок залишається невіддільною частиною мого життя. Я продовжую розвиватися в архітектурі, тримати себе у формі, відточувати навички поводження зі зброєю та робити все можливе задля нашої спільної перемоги й відбудови України.
