Ⅰ. Дитинство та навчання
Мене звати Назар Мазепа. Народився 6 грудня 2005 року в місті Дніпро. Виріс у звичайній сім'ї, навчався у школі добре та майже завжди мав високі оцінки. Найбільше мені подобались уроки української мови, історії та інформатики. Ще зі шкільних років цікавився новинами, статтями та роботою журналістів.Після закінчення школи вступив до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара на спеціальність журналістики та редакторської діяльності. Навчання подобалось, хоча перший час було складно звикнути до університетського життя та великої кількості нової інформації.
Ⅱ. Служба в ЗСУ
Коли мені виповнилось 18 років і я навчався на другому курсі, почалась війна. Як і для багатьох українців, життя змінилось буквально за один день. Після перших обстрілів та новин із фронту я зрозумів, що не можу залишатись осторонь.Через деякий час добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив підготовку, після чого був направлений до бойового підрозділу. Перші місяці служби були дуже важкими. Постійні виїзди на позиції, нестача сну, напруження та відповідальність за людей поруч.
З кожним роком отримував все більше досвіду. Брав участь у бойових завданнях, працював разом із побратимами на різних напрямках та неодноразово опинявся під ворожими обстрілами. За час служби неодноразово був відзначений командуванням за дисципліну та виконання поставлених завдань.
Згодом отримав звання полковника та продовжив службу вже на керівній посаді. Відповідальності стало набагато більше, адже тепер потрібно було приймати рішення не лише за себе, а й за особовий склад.
Під час одного з бойових завдань отримав важке поранення в область живота. Після евакуації та кількох операцій тривалий час проходив лікування та реабілітацію. Лікарі змогли стабілізувати стан здоров'я, але повернутися до повноцінної військової служби вже не було можливості.
Після проходження військово-лікарської комісії був звільнений зі служби за станом здоров'я. Це рішення далося непросто, адже армія стала важливою частиною життя, але потрібно було рухатись далі.
Ⅲ. Повернення до навчання
Після завершення лікування вирішив повернутися до того, чим цікавився ще до служби. Відновив навчання за спеціальністю журналістики та редакторської діяльності.Спочатку було непросто знову звикнути до студентського життя після кількох років служби. Але поступово втягнувся в навчальний процес та успішно завершив університет.
Отримавши диплом, почав шукати роботу за спеціальністю. Хотілося працювати з інформацією та приносити користь суспільству вже в мирній сфері.
Ⅳ. Робота в медіа
Першу роботу отримав у редакторській компанії, яка займалася новинними матеріалами та інформаційними ресурсами. На початку перевіряв тексти, виправляв помилки та допомагав готувати матеріали до публікації.Згодом почав самостійно писати новини та статті. У 21 рік уже працював копірайтером і займався створенням контенту для сайтів, редагуванням оголошень та інформаційних матеріалів.
Досвід, отриманий під час військової служби, допоміг мені швидше адаптуватися до роботи. Я навчився працювати під тиском, швидко приймати рішення та відповідально ставитися до будь-яких завдань.
Ⅴ. Сьогодення
Зараз мені 28 років. Я продовжую працювати у сфері медіа та редакторської діяльності. Часто займаюсь підготовкою новинних матеріалів, редагуванням текстів та збором інформації для публікацій.Іноді виїжджаю на місця подій, висвітлюю різні міські новини, дорожньо-транспортні пригоди та суспільні події. Робота подобається тим, що кожен день приносить щось нове.
У майбутньому планую розвиватися далі, отримати керівну посаду в медіасфері та працювати над масштабними інформаційними проєктами. Незважаючи на всі труднощі, які довелося пройти за ці роки, вважаю, що кожен етап мого життя дав мені важливий досвід і зробив мене тим, ким я є сьогодні.
