Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Чіна Назар Олександрович.
Стать: Чоловіча.
Мати - Чіна Аліна Вікторівна.
Батько - Чіна Олександр Олександрович.
Дата народження: 15.01.1999.
Вік: 26 років.
Місце народження: смт.Ружин.
Місце проживання: Київ.
Захоплення: Право, Історія України.
Відмітні знаки: Високий, коротке темне волосся, серйозний та уважний.
Стать: Чоловіча.
Мати - Чіна Аліна Вікторівна.
Батько - Чіна Олександр Олександрович.
Дата народження: 15.01.1999.
Вік: 26 років.
Місце народження: смт.Ружин.
Місце проживання: Київ.
Захоплення: Право, Історія України.
Відмітні знаки: Високий, коротке темне волосся, серйозний та уважний.
Дитинство
Назар народився на Житомирщині, жив у непоганих для життя умовах. Батько Назара працював на заводі, а мати була бухгалтером у освіті. Зарплат батьків вистачало на проживання, проте вони не купували йому солодощі.
У півтора року Назар пішов у дитячий садок, де більшість дітей знущалися з нього. Але був один хлопчик, Василь, який став його другом. Виявилося, що він живе неподалік, тож вони часто гралися разом у садочку, а іноді Василя батьки приводили його в гості до Назара. Все дитинство вони провели разом.
Шкільні роки
Після садочка батьки Назара віддали його до школи. Василя батьки також обрали цю школу, і друзі опинилися в одному класі. Спочатку їм було складно влитися в новий колектив, особливо Назару, який боявся повторення знущань. Але все сталося інакше: вони подружилися з однокласниками і почали радісно ходити до школи.
Закінчивши перший клас, Василь змушений був переїхати до іншого міста. Назар важко переживав втрату найкращого друга. Влітку йому було нудно, бо всі його однокласники жили далеко. Він грався сам на дитячому майданчику, постійно згадуючи Василя.
Настало 1 вересня, і хоча у школі він мав друзів, йому все ж бракувало Василя. Проте він продовжував навчатися старанно, ставши одним із найкращих учнів. Його дисциплінованість і успіхи у навчанні викликали повагу не лише серед однокласників, а й серед вчителів.
З п’ятого класу Назар брав участь у шкільному парламенті, а в десятому класі став віце-президентом школи.
Повноліття
Після закінчення школи Назар із батьками поїхав на екскурсію до Києва. Під час прогулянки по центру міста він помітив знайоме обличчя. Коли він підійшов ближче, то впізнав Василя. Друзі були настільки вражені зустріччю, що в Назара навіть навернулися сльози радості.
Василь поділився своїми планами вступити до Академії служби з надзвичайних ситуацій Київської області і запропонував Назару приєднатися. Не вагаючись, Назар погодився залишитися в Києві та почати навчання.
Оскільки йому не було де жити, Василь запропонував тимчасово оселитися у нього. Вони обоє успішно вступили до Академії. Назар навчався краще, ніж Василь, через що між ними інколи виникали сварки, адже Василь заздрив його успіхам.
Доросле життя
Після закінчення Академії вони разом підписали контракт на службу в Києві. Коли контракт завершився, Назар отримав звання "Старший лейтенант", тоді як Василь залишився "Молодшим лейтенантом".
Після підвищення Назара відправили на службу до Борисполя. Там його зустрів підполковник ДСНС Борисполя Володимир, який провів йому інструктаж та зняв квартиру на перший місяць.
З часом Назар і Володимир подружилися. Володимир допомагав йому у складних ситуаціях. Після довгих років служби Назар отримав звання "Підполковника" ДСНС Борисполя. Володимир на той час уже був полковником, але через вік змушений був піти на пенсію. Він був вдячний Назарові за роки служби.
Після відходу Володимира в ДСНС почалися кардинальні зміни. Незакінчені справи наставника Назар узяв на себе, вирішивши, що він гідний продовжити його роботу. Але проблем ставало дедалі більше, і без підтримки він не міг з ними впоратися.
Наші часи
Зрештою Назар змушений був звільнитися. Настали важкі часи, і він не знав, як заробляти на життя.
Одного вечора в Києві він зустрів загадкового чоловіка на ім’я Шрам, який запропонував йому "Легкий заробіток" – викрадення дорогих авто. Через безвихідь Назар погодився.
Під час першої справи він викрав машину впливового корупціонера. Завдання пройшло успішно, і Шрам вирішив познайомити його з усією бандою, яку очолював Череп. Спочатку Назарові не довіряли, але згодом він став учасником серйозніших операцій.
Через зростання впливу банди інші кримінальні угруповання вирішили з ними покінчити. Під час "Стріли" Черепа смертельно поранили, і він помер. Після його смерті угруповання очолив Назар.
Але замість того, щоб продовжувати злочинну діяльність, він забрав усі гроші з "общака" і повернувся на Житомирщину. Там він заснував благодійний фонд "Справжня країна", вклавши туди 10 мільйонів гривень, щоб допомагати дітям з малозабезпечених сімей.
Завдяки своїй діяльності Назар завів нові знайомства. Одного разу він дізнався, що його колишній наставник Володимир помер від голоду через невиплату пенсії. Це потрясло його, і він вирішив змінити ситуацію.
Назар став депутатом Верховної Ради. За рік він домігся ухвалення важливих законів, але його розчарувало те, що Президент країни займався лише корупцією.
Тож він передав інформацію до СБУ, і після перевірок президента зняли з посади та ув’язнили. Тоді Назар усвідомив, що саме він має очолити країну. Він подав свою кандидатуру на президентські вибори, на яких не пройшов. Його переміг кандидат на 1 голос, після чого Назара це дуже розчарувало. Але проходить трохи часу і Назар дізнається, що можна подати кандидатуру на Прем'єр Міністра, у якій він переміг. Після чого країна розквітала.
Назар народився на Житомирщині, жив у непоганих для життя умовах. Батько Назара працював на заводі, а мати була бухгалтером у освіті. Зарплат батьків вистачало на проживання, проте вони не купували йому солодощі.
У півтора року Назар пішов у дитячий садок, де більшість дітей знущалися з нього. Але був один хлопчик, Василь, який став його другом. Виявилося, що він живе неподалік, тож вони часто гралися разом у садочку, а іноді Василя батьки приводили його в гості до Назара. Все дитинство вони провели разом.
Шкільні роки
Після садочка батьки Назара віддали його до школи. Василя батьки також обрали цю школу, і друзі опинилися в одному класі. Спочатку їм було складно влитися в новий колектив, особливо Назару, який боявся повторення знущань. Але все сталося інакше: вони подружилися з однокласниками і почали радісно ходити до школи.
Закінчивши перший клас, Василь змушений був переїхати до іншого міста. Назар важко переживав втрату найкращого друга. Влітку йому було нудно, бо всі його однокласники жили далеко. Він грався сам на дитячому майданчику, постійно згадуючи Василя.
Настало 1 вересня, і хоча у школі він мав друзів, йому все ж бракувало Василя. Проте він продовжував навчатися старанно, ставши одним із найкращих учнів. Його дисциплінованість і успіхи у навчанні викликали повагу не лише серед однокласників, а й серед вчителів.
З п’ятого класу Назар брав участь у шкільному парламенті, а в десятому класі став віце-президентом школи.
Повноліття
Після закінчення школи Назар із батьками поїхав на екскурсію до Києва. Під час прогулянки по центру міста він помітив знайоме обличчя. Коли він підійшов ближче, то впізнав Василя. Друзі були настільки вражені зустріччю, що в Назара навіть навернулися сльози радості.
Василь поділився своїми планами вступити до Академії служби з надзвичайних ситуацій Київської області і запропонував Назару приєднатися. Не вагаючись, Назар погодився залишитися в Києві та почати навчання.
Оскільки йому не було де жити, Василь запропонував тимчасово оселитися у нього. Вони обоє успішно вступили до Академії. Назар навчався краще, ніж Василь, через що між ними інколи виникали сварки, адже Василь заздрив його успіхам.
Доросле життя
Після закінчення Академії вони разом підписали контракт на службу в Києві. Коли контракт завершився, Назар отримав звання "Старший лейтенант", тоді як Василь залишився "Молодшим лейтенантом".
Після підвищення Назара відправили на службу до Борисполя. Там його зустрів підполковник ДСНС Борисполя Володимир, який провів йому інструктаж та зняв квартиру на перший місяць.
З часом Назар і Володимир подружилися. Володимир допомагав йому у складних ситуаціях. Після довгих років служби Назар отримав звання "Підполковника" ДСНС Борисполя. Володимир на той час уже був полковником, але через вік змушений був піти на пенсію. Він був вдячний Назарові за роки служби.
Після відходу Володимира в ДСНС почалися кардинальні зміни. Незакінчені справи наставника Назар узяв на себе, вирішивши, що він гідний продовжити його роботу. Але проблем ставало дедалі більше, і без підтримки він не міг з ними впоратися.
Наші часи
Зрештою Назар змушений був звільнитися. Настали важкі часи, і він не знав, як заробляти на життя.
Одного вечора в Києві він зустрів загадкового чоловіка на ім’я Шрам, який запропонував йому "Легкий заробіток" – викрадення дорогих авто. Через безвихідь Назар погодився.
Під час першої справи він викрав машину впливового корупціонера. Завдання пройшло успішно, і Шрам вирішив познайомити його з усією бандою, яку очолював Череп. Спочатку Назарові не довіряли, але згодом він став учасником серйозніших операцій.
Через зростання впливу банди інші кримінальні угруповання вирішили з ними покінчити. Під час "Стріли" Черепа смертельно поранили, і він помер. Після його смерті угруповання очолив Назар.
Але замість того, щоб продовжувати злочинну діяльність, він забрав усі гроші з "общака" і повернувся на Житомирщину. Там він заснував благодійний фонд "Справжня країна", вклавши туди 10 мільйонів гривень, щоб допомагати дітям з малозабезпечених сімей.
Завдяки своїй діяльності Назар завів нові знайомства. Одного разу він дізнався, що його колишній наставник Володимир помер від голоду через невиплату пенсії. Це потрясло його, і він вирішив змінити ситуацію.
Назар став депутатом Верховної Ради. За рік він домігся ухвалення важливих законів, але його розчарувало те, що Президент країни займався лише корупцією.
Тож він передав інформацію до СБУ, і після перевірок президента зняли з посади та ув’язнили. Тоді Назар усвідомив, що саме він має очолити країну. Він подав свою кандидатуру на президентські вибори, на яких не пройшов. Його переміг кандидат на 1 голос, після чого Назара це дуже розчарувало. Але проходить трохи часу і Назар дізнається, що можна подати кандидатуру на Прем'єр Міністра, у якій він переміг. Після чого країна розквітала.
