Наскільки важко зробити постріл ? Біографія снайпера ЗСУ Богдана Васильовича.
Розділ 1 Формування особистості.
Зростав Богдан в сім'ї середнього достатку, сильно не шикували, але і їсти і одягнутись було у що. Батьки українці за національністю виховували сина як чесного і щирого хлопця, що і сформувало його характер як чесного, трудолюбивого, з завищеним почуттям справедливості.
По закінченню школи Богдан поступив до Медичного Університету, навчався як і всі студенти особливих успіхів не мав але і задніх не пас.
Розділ 2 Пошук себе.
По закінченню Університету Богдан не бачить для себе справи чим би він хоті займатись і вступає до збройних сил України, він завжди мріяв про авіацію, але на жаль через плоскоступневість не зміг пройти медкомісію , тому шлях свій Богдан починає з звичайного рекрута. Після навчання в навчальному конкурсі і тренуваннями з ГУР Богдану запала в душу служба в Підрозділі ГУР і він поговоривши з Начальником ГУР подає документи до даного підрозділу.
ГУР загартував хлопця навчив приймати рішення швидко, зачасту під свою відповідальність. І ось одного дня, військову частину піднімають по тривозі, небезпека від зовнішнього ворога який відкрив вогонь по КПП. Вогонь припиняється, починаються переговори, які видно, що не можуть мирно закінчитись. Богдан займає позицію для стрільби ціль в прицілі лише секунда потрібна для натискання на гачок і все, ворог буде ліквідований. Проблема заключається в тому що наша делегація знаходиться біля ворога і в випадку невдалого пострілу їм загрожуватиме смерть, але і відійти вони не можуть оскільки є шанс що получать кулі в спину.
Тиша. Богдан весь напружений вдивляється в приціл і не може вирішити відкривати вогонь чи ні. І тут, він бере рацію і каже пане Генерал, ціль в прицілі готовий до стрільби, на що в цю ж секунду Генерал відповів твердо : "Ліквідувати!". Це був найважчий постріл з сотень подібних, і найбільш ризикований, на кону стояло все.
І ось наказ отриманий. Богдан натискає на гачок все куля в повітрі і в ту ж секунду він бачить як його ціль падає після ураження він робить ще 1 постріл уражає іншу ціль, вороги розгублені і наша делегація встигла сховатись в укриття. Все закінчилось перемогою ЗСУ. В цей час Богдан просто зробив свою роботу, йому не потрібно було грошей чи нагород, але наступного дня було зібрано стрій, Богдан не мав підвищуватись на ньому і тут Генерал викликає Богдана і каже перед цілим строєм: " Цей бієць вчора виконав гарну роботу" і вручає мені грамоту де було написано, що присвоюється мені звання кращого снайпера ЗСУ і також звання Лейтенанта.
В кінцевому результаті Богдан Дослужився до звання Майора в ЗСУ, після чого був завербований Службою Безпеки України але робота в СБУ не приносила потрібного задоволення тому в скорому часі повернувся до служби в Армії йшли роки служив він в різних підрозділах зокрема і в медичній частині, але Богдану наскучило це насильство і він демобілізувався в запас.
Розділ 3. Наші дні. Відголос минулого
Після служби в армії Богдан почав мирне життя працював на звичайнісіньких роботах відкрив бізнес побудував офіс і тут він знайшов свої документи медика. Він захотів працювати для блага громадян України і якраз сталося так, шо його друг досяг посади головного Лікаря і зважаючи на досвід Богдана запросив його до себе в лікарню.
Розділ 1 Формування особистості.
Зростав Богдан в сім'ї середнього достатку, сильно не шикували, але і їсти і одягнутись було у що. Батьки українці за національністю виховували сина як чесного і щирого хлопця, що і сформувало його характер як чесного, трудолюбивого, з завищеним почуттям справедливості.
По закінченню школи Богдан поступив до Медичного Університету, навчався як і всі студенти особливих успіхів не мав але і задніх не пас.
Розділ 2 Пошук себе.
По закінченню Університету Богдан не бачить для себе справи чим би він хоті займатись і вступає до збройних сил України, він завжди мріяв про авіацію, але на жаль через плоскоступневість не зміг пройти медкомісію , тому шлях свій Богдан починає з звичайного рекрута. Після навчання в навчальному конкурсі і тренуваннями з ГУР Богдану запала в душу служба в Підрозділі ГУР і він поговоривши з Начальником ГУР подає документи до даного підрозділу.
ГУР загартував хлопця навчив приймати рішення швидко, зачасту під свою відповідальність. І ось одного дня, військову частину піднімають по тривозі, небезпека від зовнішнього ворога який відкрив вогонь по КПП. Вогонь припиняється, починаються переговори, які видно, що не можуть мирно закінчитись. Богдан займає позицію для стрільби ціль в прицілі лише секунда потрібна для натискання на гачок і все, ворог буде ліквідований. Проблема заключається в тому що наша делегація знаходиться біля ворога і в випадку невдалого пострілу їм загрожуватиме смерть, але і відійти вони не можуть оскільки є шанс що получать кулі в спину.
Тиша. Богдан весь напружений вдивляється в приціл і не може вирішити відкривати вогонь чи ні. І тут, він бере рацію і каже пане Генерал, ціль в прицілі готовий до стрільби, на що в цю ж секунду Генерал відповів твердо : "Ліквідувати!". Це був найважчий постріл з сотень подібних, і найбільш ризикований, на кону стояло все.
І ось наказ отриманий. Богдан натискає на гачок все куля в повітрі і в ту ж секунду він бачить як його ціль падає після ураження він робить ще 1 постріл уражає іншу ціль, вороги розгублені і наша делегація встигла сховатись в укриття. Все закінчилось перемогою ЗСУ. В цей час Богдан просто зробив свою роботу, йому не потрібно було грошей чи нагород, але наступного дня було зібрано стрій, Богдан не мав підвищуватись на ньому і тут Генерал викликає Богдана і каже перед цілим строєм: " Цей бієць вчора виконав гарну роботу" і вручає мені грамоту де було написано, що присвоюється мені звання кращого снайпера ЗСУ і також звання Лейтенанта.
В кінцевому результаті Богдан Дослужився до звання Майора в ЗСУ, після чого був завербований Службою Безпеки України але робота в СБУ не приносила потрібного задоволення тому в скорому часі повернувся до служби в Армії йшли роки служив він в різних підрозділах зокрема і в медичній частині, але Богдану наскучило це насильство і він демобілізувався в запас.
Розділ 3. Наші дні. Відголос минулого
Після служби в армії Богдан почав мирне життя працював на звичайнісіньких роботах відкрив бізнес побудував офіс і тут він знайшов свої документи медика. Він захотів працювати для блага громадян України і якраз сталося так, шо його друг досяг посади головного Лікаря і зважаючи на досвід Богдана запросив його до себе в лікарню.