База знань Національна школа суддів України

[Алекс Шнайдер]

​

Національна школа суддів України​

Щодо дефініції та функціонального призначення судової інституції

Суд, у розумінні чинного законодавства, являє собою державний орган, на який покладено функцію вирішення юридичних колізій, що виникають між фізичними особами, юридичними особами, а також між ними та державою. Окрім того, до компетенції судової влади належить встановлення юридичного факту вчинення кримінального правопорушення.

Основні функціональні завдання суду полягають у наступному

- Забезпечення домінації принципу верховенства права та утвердження справедливості: Судова діяльність спрямована на неухильне дотримання правових норм та винесення обґрунтованих і справедливих рішень.
- Гарантування реалізації та захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина: Суд виступає гарантом забезпечення основоположних прав і свобод, надаючи механізми їх захисту у випадку порушення.
- Застосування передбачених законом санкцій до осіб, винних у порушенні чинного законодавства: У випадках встановлення факту правопорушення, суд застосовує визначені законодавством заходи відповідальності.
- Підтримання належного рівня правопорядку в державі: Ефективне функціонування судової системи є важливим чинником забезпечення стабільності та законності в суспільстві.
Щодо фундаментального принципу верховенства права

Принцип верховенства права є засадничим елементом правової системи, що імперативно передбачає безумовне підпорядкування всіх суб’єктів права, включаючи осіб, які обіймають найвищі державні посади, а також усіх громадян, діючим нормативно-правовим актам. Закон має найвищу юридичну силу в ієрархії нормативних актів. Притягнення будь-якої особи до юридичної відповідальності є можливим виключно на підставі відповідного судового рішення, що набрало законної сили.

Кожен суб’єкт права, відповідно до законодавства, має гарантоване право на наступне

- Розгляд його справи незалежним та неупередженим судом, сформованим відповідно до закону: Забезпечується об’єктивність судового процесу шляхом виключення будь-якого стороннього впливу на суддів.
- Ефективний захист своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів: Кожен має право на використання усіх передбачених законом засобів для захисту своїх прав.
- Рівність перед законом і судом: Усі особи є рівними перед законом незалежно від будь-яких ознак.

Щодо визначення суб’єкта правопорушення

Суб’єктом правопорушення визнається фізична особа (одна або група осіб) або юридична особа, яка вчинила протиправне діяння, що порушує встановлені норми чинного законодавства.

Для ілюстрації:

- У випадку вчинення крадіжки, фізична особа набуває статусу суб’єкта злочину, відповідальність за який передбачена відповідною статтею Кримінального кодексу України.
- У ситуації завдання матеріальної шкоди чужому майну, особа визначається як суб’єкт правопорушення, пов’язаного з пошкодженням або знищенням майна.
- У разі застосування фізичного насильства щодо іншої особи, винна особа ідентифікується як суб’єкт насильницького кримінального правопорушення.

Щодо переліку суб’єктів, наділених правом звернення до суду

Правом на звернення до судової інституції наділені наступні категорії осіб та органів:

- Фізичні особи: Громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства.
- Органи прокуратури: Державні органи, на які покладено функцію нагляду за додержанням законів та представництва інтересів держави в суді.
- Державне бюро розслідувань (ДБР): Державний правоохоронний орган, що здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених окремими категоріями осіб.
- Національна поліція України: Основний правоохоронний орган держави, що здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у межах своєї компетенції.
- Юридичні особи: Підприємства, установи, організації незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.
- Адвокати: Фахівці в галузі права, які здійснюють представництво та захист прав та законних інтересів своїх клієнтів на підставі укладеного договору та відповідного доручення.

Щодо встановленого порядку подання заяви до судової інстанції

Процедура ініціювання судового провадження шляхом подання відповідної заяви включає наступні обов’язкові етапи:

- Складання письмової заяви (позовної заяви): Фізична особа оформлює письмовий документ, у якому обов’язково зазначаються наступні відомості:
- Детальні ідентифікаційні дані особи, чиї права та законні інтереси були порушені.
- Ретельний опис обставин, які стали юридичною підставою для звернення до суду.
- Вичерпний перелік доказів, що підтверджують викладені в заяві фактичні обставини.
- Чітко сформульовані конкретні вимоги заявника до суду (наприклад, вимога про відшкодування завданої матеріальної шкоди у певному розмірі).
- Додавання копій підтверджуючих документів: До письмової заяви в обов’язковому порядку додаються копії документів, що підтверджують викладені обставини та вимоги заявника.
- Подання заяви до канцелярії відповідного суду: Оформлена заява з усіма необхідними додатками подається до канцелярії суду, до юрисдикції якого належить розгляд даної справи. Подання може здійснюватися особисто заявником або його уповноваженим представником, а також в електронній формі через офіційну електронну систему "Електронний суд".
- У випадку звернення органів прокуратури або Державного бюро розслідувань: До заяви (якою в даному випадку є обвинувальний акт) в обов’язковому порядку додаються матеріали досудового розслідування, що містять зібрані докази, які обґрунтовують висунуте обвинувачення.

Щодо Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР)

Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) являє собою централізовану електронну базу даних, призначену для обов’язкової фіксації відомостей про початок кримінальних проваджень.

Внесення інформації про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР є імперативною умовою для легітимного початку досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні.

Після реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, здійснюються наступні процесуальні дії:

- Розпочинається досудове розслідування слідчим уповноваженого правоохоронного органу.
- Здійснюється збір доказів під процесуальним керівництвом прокурора. Проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії, включаючи допити свідків, потерпілих, підозрюваних, проведення експертних досліджень тощо.
- Після завершення стадії досудового розслідування прокурором складається обвинувальний акт.
- Обвинувальний акт разом з усіма зібраними матеріалами кримінального провадження передається до відповідного суду для здійснення судового розгляду по суті.
Щодо основних етапів судового процесу у кримінальному провадженні

Судовий процес у кримінальному провадженні включає наступні послідовні стадії:

- Підготовче судове засідання:
- Перед початком судового розгляду по суті секретар судового засідання здійснює обов’язкову перевірку належного функціонування систем фіксації судового процесу за допомогою відео- та аудіозапису.
- Після прибуття колегії суддів до зали судового засідання головуючий суддя звертається до секретаря з вимогою доповісти про явку всіх викликаних учасників судового провадження.
- Приклад доповіді секретаря: "Ваша честь, доповідаю, що в залі судового засідання здійснюється фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу (зазначається назва комплексу). На даний момент у судовому засіданні присутні: прокурор Петренко І.І., захисник (адвокат) Сидоров П.П., потерпілий (у випадку його наявності) Іванов С.С., свідок (у випадку його наявності) Коваленко О.М., обвинувачений Захарчук В.А."
- Після заслуховування доповіді секретаря головуючий суддя офіційно представляє склад суду, який здійснюватиме розгляд даного кримінального провадження:
- "У судовому засіданні головує суддя Петренко І.І. Розпочинається розгляд кримінального провадження за обвинуваченням (зазначаються прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого) у вчиненні злочину, передбаченого статтею (зазначається номер та назва статті) Кримінального кодексу України."
- Судове слідство:
- На даній стадії судового розгляду здійснюється безпосереднє дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, наданих сторонами. Дослідженню підлягають:
- Речові докази, вилучені в установленому законом порядку під час проведення слідчих (розшукових) дій.
- Відео- та аудіозаписи, автентичність яких підтверджена висновками відповідних судових експертиз.
- Показання потерпілого, обвинуваченого та свідків, надані ними під час судового засідання.
- Судові дебати:
- Судові дебати є заключною частиною судового розгляду, під час якої сторони кримінального провадження виступають з підсумковими промовами. Прокурор представляє суду свої аргументи щодо доведеності вини обвинуваченого, спираючись на досліджені докази. Захисник, у свою чергу, наводить контраргументи, спрямовані на спростування висунутого обвинувачення або на пом’якшення можливого покарання. Основною метою судових дебатів є переконання суду у правильності обраної стороною правової позиції.
- Останнє слово обвинуваченого:
- Обвинувачений має гарантоване законом право висловити свою особисту позицію щодо пред’явленого йому обвинувачення, вибачитися перед потерпілими (у разі їх наявності) або надати суду додаткові пояснення щодо обставин справи.
- Ухвалення вироку:
- Суддя (або колегія суддів), на підставі всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх наявних у справі доказів та заслуханих пояснень учасників судового процесу, приймає остаточне рішення щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. У випадку визнання особи винною, суд визначає вид та міру покарання, яке підлягає застосуванню до засудженого.

Щодо обставин, які мають юридичне значення при призначенні судом покарання

При визначенні конкретного виду та міри покарання особі, визнаній винною у вчиненні кримінального правопорушення, суд зобов’язаний враховувати обставини, що відповідно до закону пом’якшують або обтяжують покарання.

До обставин, що пом’якшують покарання, чинне законодавство відносить, зокрема:

- Щире каяття особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
- Добровільне відшкодування завданої злочином матеріальної або моральної шкоди.
- Неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
- Наявність у обвинуваченого тяжкого захворювання, що суттєво впливає на його стан здоров’я.
- Активне сприяння розкриттю злочину, надання слідству важливої інформації.

До обставин, що обтяжують покарання, чинне законодавство відносить, зокрема:

- Вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння.
- Вчинення повторного злочину або рецидив злочинів.
- Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою або організованою групою.
- Прояв особливої жорстокості під час вчинення кримінального правопорушення.

Щодо критеріїв допустимості доказів у кримінальних провадженнях

Докази, що використовуються у кримінальному провадженні, повинні відповідати наступним обов’язковим критеріям:

- Бути отриманими у спосіб, чітко передбачений чинним законодавством: Докази, отримані з порушенням встановленого законом порядку, визнаються недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
- Бути достовірними та об’єктивно підтверджувати обставини, що підлягають доведенню у кримінальному провадженні: Докази повинні бути належним чином перевірені та не викликати обґрунтованих сумнівів щодо їх істинності.
- Мати безпосереднє значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення: Докази повинні бути релевантними до суті кримінального провадження.

Обвинувальний вирок суду не може бути постановлений на підставі доказів, які були визнані судом недопустимими

До типових прикладів доказів у кримінальних справах належать:

- Показання свідків, які були очевидцями події або володіють іншою важливою інформацією.
- Відеозаписи, отримані з камер відеоспостереження, що зафіксували обставини вчинення кримінального правопорушення.
- Результати проведених судових експертиз (наприклад, генетичної експертизи, почеркознавчої експертизи, дактилоскопічної експертизи тощо).

Щодо основних прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному провадженні

Кожна особа, яка набула статусу підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, має гарантоване законом право на:

- Отримання повної та зрозумілої інформації про суть підозри або висунутого обвинувачення.
- Право на захист, яке включає право користуватися правовою допомогою захисника (адвоката), а у передбачених законом випадках – на безоплатну правову допомогу.
- Право не свідчити проти себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом.
- Право на оскарження дій або бездіяльності слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду в установленому законом порядку.
- Право на ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження після завершення досудового розслідування.
- Право на подання доказів на свою користь, які можуть спростувати обвинувачення або пом’якшити відповідальність.

Щодо порядку набуття статусу судді

Процедура призначення особи на посаду судді охоплює послідовне проходження наступних етапів:

1. Наявність кваліфікації юриста вищого рівня: Кандидат повинен мати повну вищу юридичну освіту, підтверджену відповідним документом державного зразка.
2. Наявність досвіду професійної діяльності у галузі права: Обов'язковою є наявність певного стажу роботи за юридичним фахом, що дозволяє кандидату володіти необхідними практичними навичками.
3. Успішне проходження конкурсного відбору: Кандидат повинен успішно подолати конкурсні процедури, що мають на меті визначення найбільш підготовлених осіб.
4. Складання кваліфікаційного іспиту та проходження психологічного тестування: Кандидат підлягає оцінці рівня професійних знань шляхом складання кваліфікаційного іспиту, а також оцінці психологічної готовності до здійснення функцій судді через відповідне тестування.
5. Проходження навчання у Національній школі суддів України: Успішне проходження спеціалізованого навчання у Національній школі суддів України є обов'язковою умовою для набуття статусу судді.
6. Проходження стажування у суді: З метою набуття практичних навичок безпосередньо в умовах судової діяльності, кандидат проходить стажування у суді.
7. Призначення на посаду судді за результатами кваліфікаційного оцінювання: Остаточне рішення про призначення на посаду судді приймається на підставі результатів кваліфікаційного оцінювання, яке враховує всі попередні етапи.

Щодо вимог до судді та стилю мовлення

Суддя зобов'язаний відповідати таким професійним та етичним критеріям:

1. Демонструвати стриманість у поведінці та висловлюваннях: Суддя повинен виявляти самоконтроль, тактовність та розважливість у своїй поведінці та під час висловлення думок.
2. Бути чесним та доброчесним: Суддя повинен неухильно дотримуватися високих моральних стандартів, бути порядним та не допускати дій, що можуть викликати сумнів у його об'єктивності та чесності.
3. Демонструвати об’єктивність та неупередженість: Суддя повинен бути безстороннім, вільним від будь-яких особистих інтересів, симпатій чи антипатій та приймати рішення виключно на підставі закону.
4. Використовувати офіційно-діловий стиль мовлення: Під час виконання своїх службових обов'язків суддя повинен використовувати офіційно-ділову лексику, уникати емоційно забарвлених слів та виразів, забезпечуючи ясність, точність і зрозумілість викладеного матеріалу.

Окрім зазначеного, суддя не має права виявляти будь-яке особисте ставлення (позитивне чи негативне) до учасників судового процесу.

Щодо організації судової системи та функціональних обов’язків судді

Організаційна структура суду включає такі складові:

- Судді: Особи, які безпосередньо здійснюють правосуддя.
- Помічники суддів: Працівники, які надають суддям правову, організаційну та технічну допомогу в їхній роботі.
- Працівники апарату суду (канцелярія): Особи, які забезпечують адміністративне та документаційне забезпечення діяльності суду.

Основні функціональні обов’язки судді полягають у наступному:

- Здійснення розгляду справ, віднесених до його компетенції (юрисдикції): Суддя розглядає справи, які відповідно до законодавства належать до його повноважень.
- Керування процесом судового розгляду: Суддя забезпечує належний порядок під час судового засідання, контролює дотримання процедурних норм та сприяє всебічному, повному й об'єктивному з'ясуванню обставин справи.
- Прийняття судових рішень на основі чинного законодавства: Суддя ухвалює рішення (вироки, постанови, ухвали) відповідно до норм матеріального та процесуального права України.

Щодо емоційного стану судді під час здійснення правосуддя

Під час здійснення правосуддя суддя повинен перебувати у такому емоційному стані:

- Емоційний спокій: Здатність зберігати рівновагу та не піддаватися впливу емоцій.
- Зосереджена увага: Максимальна концентрація на обставинах справи та діях учасників судового процесу.
- Емоційна нейтральність: Відсутність будь-яких особистих емоційних реакцій, що можуть вплинути на об'єктивність прийняття рішень.
- Об’єктивність: Здатність розглядати справу неупереджено, на основі фактів та закону, що сприяє формуванню довіри з боку всіх учасників судового процесу.

Щодо кримінального судочинства: суд першої інстанції

Суд першої інстанції є судом, який на початковому етапі розглядає кримінальне провадження по суті та приймає перше рішення у справі. Рішення цього суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, проте саме рішення суду першої інстанції є фундаментом кримінального судочинства.

До компетенції суду першої інстанції належить:

- Заслуховування позицій сторін кримінального провадження: Отримання інформації та аргументів від прокурора, потерпілого, обвинуваченого та їхніх представників.
- Дослідження наданих доказів: Вивчення та оцінка всіх матеріалів, документів, показань свідків, висновків експертів та інших доказів, поданих сторонами.
- Встановлення наявності або відсутності вини особи: На підставі досліджених доказів суд робить висновок про те, чи вчинила особа кримінальне правопорушення.
- Постановлення обвинувального або виправдувального вироку: У разі встановлення вини особи, суд постановляє обвинувальний вирок, а у разі її невинуватості – виправдувальний вирок.
- Призначення покарання у випадку визнання особи винною: Якщо особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, суд визначає вид та міру покарання відповідно до санкції статті Кримінального кодексу України.

Щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

Апеляційне оскарження:

- Апеляційне оскарження являє собою право учасників судового процесу оскаржити рішення суду першої інстанції, яке ще не набрало законної сили, з метою перевірки його законності та обґрунтованості.
- Строк подання апеляційної скарги: П'ятнадцять днів з моменту офіційного оголошення вироку судом першої інстанції.
- Розгляд апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції.
- Мета апеляційного розгляду: Перевірка законності (відповідності рішення нормам матеріального та процесуального права) та обґрунтованості (відповідності висновків суду фактичним обставинам справи) рішення суду першої інстанції.
- Результати апеляційного розгляду: Апеляційний суд може залишити рішення суду першої інстанції без змін, скасувати його повністю або частково та ухвалити нове рішення, або внести зміни до рішення суду першої інстанції.

Касаційне оскарження:

- Касаційне оскарження є наступним етапом перегляду судових рішень, які вже набрали законної сили після розгляду справи в апеляційному порядку.
- Строк подання касаційної скарги: Три місяці з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції.
- Розгляд касаційної скарги здійснюється Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду України.
- Мета касаційного розгляду: Перевірка правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального (правильність кваліфікації дій обвинуваченого та призначення покарання) та процесуального (дотримання встановленого порядку судового розгляду) права, а не встановлення фактичних обставин справи.
- Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами:
- Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється у випадку виявлення нових фактів, які не були відомі суду під час ухвалення рішення та які мають істотне значення для справи.
- Підстава для перегляду: Встановлення обставин, які свідчать про невинуватість засудженого або про суттєве порушення норм кримінального процесуального права, що могло вплинути на законність судового рішення.
- Мета перегляду: Скасування незаконного або необґрунтованого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Адміністративні правопорушення та адміністративне судочинство

Адміністративні справи – це особлива категорія юридичних справ, які виникають тоді, коли людина (фізична особа) або організація (юридична особа) порушує встановлені державою обов'язкові правила поведінки, але ці порушення не є настільки серйозними, щоб вважатися кримінальним злочином. Іншими словами, це порушення меншої тяжкості, ніж злочини, але за які все одно передбачена відповідальність.

Держава встановлює безліч різноманітних правил, яких повинні дотримуватися всі громадяни та організації. Ці правила регулюють різні сфери нашого життя, наприклад:

- Правила дорожнього руху: Як потрібно їздити на автомобілях, мотоциклах, велосипедах, щоб забезпечити безпеку всіх учасників дорожнього руху.
- Санітарні норми: Правила, які визначають, як потрібно підтримувати чистоту в громадських місцях, на підприємствах харчування, щоб не допустити поширення хвороб.
- Правила благоустрою міста: Норми, які регулюють, як повинні виглядати вулиці, парки, будинки, щоб наше місто було чистим і охайним.
- Правила торгівлі: Норми, які визначають, як повинні продаватися товари, щоб захистити права споживачів.
- Правила пожежної безпеки: Норми, які визначають, як потрібно облаштовувати приміщення, щоб запобігти пожежам.
- Правила карантину: Тимчасові обмеження та вимоги, які вводяться державою під час епідемій для запобігання поширенню інфекційних захворювань.

Коли людина або організація не дотримується цих правил, вони вчиняють адміністративне правопорушення. За такі порушення передбачені менш суворі покарання, ніж за кримінальні злочини. Ці покарання називаються адміністративними стягненнями. До них можуть належати:

- Попередження: Офіційне засудження поведінки порушника.
- Штраф: Обов'язкова виплата певної суми грошей на користь держави.
- Конфіскація: Примусове безоплатне вилучення предмета, який був знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення (наприклад, незаконно виловленої риби).
- Позбавлення спеціального права: Тимчасове або постійне позбавлення права керувати транспортним засобом, права полювання тощо.
- Адміністративний арешт: Короткочасне тримання порушника під вартою (застосовується лише у виняткових випадках, передбачених законом).

Розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в окремому порядку, який регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ). Залежно від виду порушення, справу можуть розглядати різні органи:

- Національна поліція: Розглядає більшість порушень правил дорожнього руху, дрібне хуліганство тощо.
- Державна санітарно-епідеміологічна служба: Розглядає порушення санітарних норм.
- Державна інспекція з питань захисту прав споживачів: Розглядає порушення у сфері торгівлі.
- Суди: Розглядають складніші адміністративні справи, а також оскарження рішень інших органів про накладення адміністративних стягнень.

Важливо розуміти, що адміністративні справи розглядаються окремо від кримінальних, оскільки вони стосуються порушень меншої суспільної небезпеки.

Приклади адміністративних правопорушень:

- Перевищення швидкості: Якщо водій їде на автомобілі швидше, ніж це дозволено правилами дорожнього руху, його може зупинити поліція та виписати штраф. Це адміністративне правопорушення.
- Порушення правил карантину: Якщо людина, хвора на інфекційне захворювання, порушує режим самоізоляції, встановлений лікарем, її можуть притягнути до адміністративної відповідальності.
- Дрібне хуліганство: Якщо людина голосно лається в громадському місці, пристає до інших громадян, це може бути розцінено як дрібне хуліганство і тягнути за собою адміністративний штраф або навіть адміністративний арешт.
- Безквитковий проїзд у громадському транспорті: Якщо пасажир не оплатив проїзд у автобусі, трамваї, тролейбусі, його можуть оштрафувати контролери.
- Порушення правил паркування: Якщо водій залишив свій автомобіль у недозволеному місці, наприклад, на пішохідному переході або зупинці громадського транспорту, його можуть оштрафувати.

Що таке виправдувальний вирок і коли його виносять

Виправдувальний вирок – це офіційне рішення суду у кримінальній справі, яким суд визнає, що особа, яка обвинувачувалася у вчиненні злочину, не винна у цьому злочині. Це означає, що суд, розглянувши всі докази, не знайшов достатніх підстав для того, щоб стверджувати, що саме ця особа вчинила інкримінований їй злочин.

Ухвалення виправдувального вироку є надзвичайно важливим, оскільки воно підтверджує принцип презумпції невинуватості, який закріплений у законодавстві. Цей принцип означає, що кожна людина вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Суд ухвалює виправдувальний вирок у тих випадках, коли під час судового розгляду були встановлені наступні обставини:

- Докази не підтверджують вину: Сторона обвинувачення (прокурор) не змогла надати суду достатньо переконливих та достовірних доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, у якому її обвинувачують. Суд ретельно досліджує всі надані докази (показання свідків, речові докази, документи, експертні висновки тощо) і оцінює їх з точки зору їхньої належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності. Якщо ці докази не доводять вину поза розумним сумнівом, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок. "Поза розумним сумнівом" означає, що не повинно залишатися жодних логічних та обґрунтованих сумнівів у винуватості особи, які б ґрунтувалися на представлених доказах.
- Є сумніви щодо вини, які не вдалося усунути: Навіть якщо є певні докази, які вказують на можливу причетність особи до злочину, але залишаються істотні сумніви, які не були роз'яснені в ході судового розгляду, суд також повинен ухвалити виправдувальний вирок. Згідно з принципом презумпції невинуватості, всі сумніви щодо вини тлумачаться на користь обвинуваченого. Це означає, що краще виправдати винну особу, ніж засудити невинну.
- Відсутній склад злочину або подія злочину не відбулася: Суд може встановити, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, взагалі не є злочином згідно з Кримінальним кодексом України (тобто відсутній склад злочину). Склад злочину включає певні обов'язкові елементи (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона). Якщо хоча б один з цих елементів відсутній, діяння не може вважатися злочином. Крім того, суд може дійти висновку, що подія злочину, як така, взагалі не відбувалася. Наприклад, потерпілий міг помилитися або обмовити обвинуваченого.
Ухвалення виправдувального вироку має дуже важливі наслідки для особи, яку було обвинувачено. Вона вважається невинуватою, з неї знімаються всі обвинувачення, і вона має право на реабілітацію, що включає відшкодування завданої їй моральної та матеріальної шкоди. Усі застосовані до неї запобіжні заходи (наприклад, домашній арешт, застава) негайно скасовуються.

Що таке самовідвід судді і коли він відбувається

Самовідвід судді – це офіційна заява судді про те, що він не може брати участь у розгляді конкретної судової справи та просить відсторонити його від цієї справи. Це добровільне рішення судді, яке він приймає для того, щоб уникнути будь-яких сумнівів у його неупередженості та об'єктивності під час розгляду справи. Неупередженість означає, що суддя не має жодних особистих інтересів у результаті справи та не займає жодної сторони. Об'єктивність означає, що суддя розглядає справу на основі закону та представлених доказів, без будь-яких особистих симпатій чи антипатій.

Самовідвід є важливою гарантією справедливого судового розгляду. Учасники судового процесу повинні бути впевнені в тому, що суддя є незалежним і буде приймати рішення виключно на основі закону.

Суддя може заявити самовідвід у таких основних випадках:

- Суддя є родичем учасника справи: Якщо суддя є членом сім'ї (чоловік, дружина, діти, батьки, брати, сестри) або близьким родичем (дід, баба, онуки, тітка, дядько, племінники) будь-кого з учасників судового процесу (позивача, відповідача, обвинуваченого, потерпілого, їхніх представників, свідків), це може створити враження про його зацікавленість у результаті справи. Щоб уникнути таких сумнівів, суддя заявляє самовідвід.
- Суддя мав попередню участь у справі в іншій процесуальній ролі: Якщо суддя раніше вже брав участь у розгляді цієї ж справи, але в іншій якості, яка могла вплинути на його об'єктивність (наприклад, як слідчий, прокурор, адвокат, експерт, перекладач, секретар судового засідання), він повинен заявити самовідвід. Наприклад, якщо суддя раніше проводив слідчі дії у цій справі, було б неправильно, щоб він потім розглядав її як суддя, оскільки він вже міг сформувати певну думку щодо обставин справи.
- Суддя має особистий інтерес у результаті справи: Якщо суддя особисто зацікавлений у тому, яким буде рішення у справі (наприклад, справа стосується його власного майна, його бізнесу, його особистих стосунків з кимось з учасників), він повинен заявити самовідвід, щоб уникнути конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів виникає тоді, коли особисті інтереси судді можуть вплинути на його здатність приймати об'єктивні рішення.
- Існують інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості судді: Закон передбачає й інші можливі підстави для самовідводу, якщо існують обґрунтовані сумніви в об'єктивності та неупередженості судді. Наприклад, якщо суддя перебуває в неприязних стосунках з одним з учасників справи, або якщо він публічно висловлював свою думку щодо цієї справи до початку судового розгляду.

У випадку, якщо суддя заявляє самовідвід, розгляд справи зупиняється, і вирішується питання про заміну цього судді іншим. Зазвичай це робить голова суду або інший уповноважений суддя. Якщо самовідвід заявляє колегія суддів (кілька суддів, які разом розглядають справу), то вирішується питання про заміну одного або кількох суддів, які заявили самовідвід.

Учасники судового процесу також мають право заявити відвід судді, якщо вони вважають, що існують підстави для сумніву в його неупередженості. Однак рішення про задоволення чи відхилення відводу приймає інший суддя (або колегія суддів).

Які бувають запобіжні заходи і навіщо вони потрібні

Запобіжні заходи – це передбачені кримінальним процесуальним законом тимчасові заходи обмеження прав і свобод особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що застосовуються на стадії досудового розслідування або судового розгляду до ухвалення вироку судом. Основна мета застосування запобіжних заходів полягає в тому, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого та запобігти їхнім спробам:

- Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (ризик втечі): Щоб підозрюваний або обвинувачений не уникнув відповідальності, втікши з міста, області або навіть країни.
- Перешкоджати кримінальному провадженню: Щоб особа не могла впливати на свідків (залякувати, підкуповувати), знищувати або фальсифікувати докази, погоджувати свої дії з іншими співучасниками злочину.
- Продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення: Щоб запобігти вчиненню підозрюваним або обвинуваченим нових злочинів, особливо якщо є підстави вважати, що така ймовірність існує.

Запобіжні заходи застосовуються лише на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та за наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може вчинити дії, спрямовані на ухилення від слідства або суду, перешкоджання встановленню істини у справі або продовження злочинної діяльності. Застосування запобіжного заходу має бути пропорційним і не може бути більш суворим, ніж це необхідно для досягнення його мети.

Основні види запобіжних заходів, які можуть бути застосовані до підозрюваного, обвинуваченого

- Особисте зобов’язання: Це найменш суворий запобіжний захід. Суддя або слідчий суддя покладає на підозрюваного, обвинуваченого певні обов'язки, які він повинен виконувати. Наприклад, з'являтися за кожним викликом слідчого, прокурора або суду, не відлучатися з місця проживання без дозволу, повідомляти про зміну місця проживання, утримуватися від спілкування з певними особами.
- Особиста порука: Полягає у тому, що одна або кілька осіб, які користуються довірою (поручителі), дають письмове зобов'язання перед судом забезпечити явку підозрюваного, обвинуваченого за викликом та виконання ним інших покладених обов'язків. Якщо підозрюваний, обвинувачений порушує свої обов'язки, поручителі можуть нести відповідальність, передбачену законом.
- Застава: Полягає у внесенні підозрюваним, обвинуваченим або іншою фізичною чи юридичною особою на спеціальний рахунок суду певної суми грошей як гарантію того, що підозрюваний, обвинувачений буде належним чином

by. Richard Ronsky​