Кандидат на посаду Президента України: Доні Хліманцов
Кандидат на посаду Прем'єр-Міністра України: Ілля Хансер
Засновник партії: Доні Хліманцов (Telegram: @sarik309, Discord: herosim0)
Заступник партії: Ілля Хансер (Telegram: @Spatbuska, Discord: dshared)
Заступник партії: Відсутній
Куратор партії: Відсутній.
Особи, які відповідають за зв'язок з організаціями:
Верховна рада України [ВРУ]- Відсутні;
Міська рада м. Дніпро [МР Д] - Відсутні;
УкрЗалізниця [УЗ] – Відсутні
Національна поліція України м. Київ [НПУ К] - Відсутні;
Національна поліція України м. Дніпро [НПУ Д] - Відсутні;
Служба Безпеки України м. Дніпро [СБУ Д] - Відсутні;
Служба Безпеки України м. КиЇв [СБУ К] - Відсутні;
Державна Кримінально-виконавча Служба [ДКВС] - Відсутні;
Збройні сили України [ЗСУ] – Відсутні;
Міністерство охорони здоров'я м. Київ [МОЗ К] - Відсутні;
Міністерство охорони здоров'я м. Дніпро [МОЗ Д] - Відсутні;
Засоби масової інформації [ЗМІ] - Гліб Хліманцов;
Державна служба з надзвичайних ситуацій [ДСНС] - Відсутні.
Умови вступу в партію: Для вступу в політичну партію "Національний Корпус":
- Мати Націоналістичні цінності
Необхідно проживати у області не меньше 6 років; - Мати громадянство України;
- Бути компетентним;
- Написати в телеграм - @sarik309; @Spatbuska
- Пройти співбесіду з засновником або заступником партії.
Мета Партії:
Мета партії, це розвиток України та її громадян шляхом націоналізму. В наш час нажаль націоналізм стоїть на останньому місці, тому нашою метою буде це виправити.
Що таке український націоналізм?
Якщо коротко — це світогляд, який передбачає існування української держави, що зберігає унікальну українську культуру, в міжнародній системі інших національних держав, кожна з яких має власну культурну унікальність.
Його суть найкраще виражена у гаслі ОУН, яке вперше прозвучало ще у 1940 році: «Свобода народам! Свобода людині!».
У цьому меседжі ідеться не лише про світовий лад націй-держав. Тут звучить ще один важливий момент — поєднання боротьби за національну свободу із відстоюваннями персональної свободи людини. Саме цей заклик у 1991-му забезпечив перемогу українського націоналізму, вписавши його в загальноєвропейський «Вітер змін».
Особливість українського націоналізму — демократичний характер. Він найкраще відповідає одній з базових ментальних рис українців — свободолюбності.
Звісно, український націоналізм протягом своєї історії зазнавав змін, поєднувався з елементами інших ідеологій — ліберальними, соціалістичними, авторитарними, була навіть спроба комбінації з комунізмом.
Але головне, що він зберіг українську ідентичність протягом бурхливого ХХ століття. Зокрема від спроб знищити українців найпотужнішими імперськими проєктами цього часу — совєтським та нацистським. Врешті саме український націоналізм разом з націоналізмами інших поневолених совєтами народів привів СРСР до краху.
Український націоналізм не втратив актуальності і після 1991 року. Хоча, здавалося б, головна його мета, сформульована в іншому відомому гаслі ОУН «Здобудеш українську державу, або загинеш за неї», уже досягнута.
Цього, на жаль, не розуміли тодішні керівники держави, в якій зберігалася совєтська нехіть до цього світогляду. Хоча саме націоналізм міг би посприяти подоланню важливих проблем періоду становлення України. Навіть таких, як корупція.
Американський дослідник Френсіс Фукуяма писав: «Якість державного управління, тобто ефективність державних послуг і низький рівень корупції, залежить від того, чи ставлять чиновники громадське благо вище особистого… Якщо люди не будуть гордитися своєю країною, вони не будуть працювати на її благо. Сильне почуття національної ідентичності в Японії, Південній Кореї і Китаї породило еліти, які були зосереджені на економічному розвитку своїх країн, а не особистому збагаченні».
З цими тезами згодна інша американська експертка Енн Еплбаум: «Тільки люди, які відчувають якусь відданість своїм суспільствам, люди, які шанують свою національну мову, літературу, історію, люди, які співають національні пісні і з покоління в покоління переказують національні легенди, будуть працювати на благо суспільства».
Актуальність українського націоналізму стала ще очевиднішою після початку війни з Росією. Історія свідчить про незламних борців, які воювали у безнадійних умовах, і надихає нинішніх героїв на подвиги, якими захоплюється світ. Тому націоналістичні символи та пісні стали такими популярними нині серед українських військових та цивільного населення.
Але важливість не обмежується тим, що історія — джерело натхнення. В основі російської агресії теза, що українці та росіяни — один народ. Український націоналізм, навпаки, підкреслює різницю між нашими народами в мові, культурі, поглядах на минуле. Він перетворює цю різницю в інструмент мобілізації до боротьби проти російських зазіхань. Збереження цієї різниці, нашої унікальності, стає головною метою боротьби.
Сильна національна ідентичність, яка базується на усвідомлені «ми не такі, як росіяни», стала основою для єднання українців у розбудові армії у 2014-му, і ще більше — в боротьбі проти повномасштабної агресії. Ми бачимо, як рівень спротиву залежить від рівня національної свідомості. Росіянам вдається тимчасово утримувати окупацію на тих теренах Сходу та Півдня, де до війни рівень національного самоусвідомлення був не настільки поширеним.
Ще до початку масштабної агресії Віталій Портніков писав: «Ми з вами отримали в спадщину державу, яка проголошена незалежною в кордонах колишньої УРСР. Але для того, щоб ця колишня Українська СРСР насправді стала незалежною Україною, нам потрібно, щоб українська ідентичність розповсюдилася від Ужгорода до Харкова. Бо якщо нам не вдасться її розповсюдити від Ужгорода і до Харкова, то ці території залишаться поза цієї ідентичністю, а значить під впливом іншої ідентичності — російської. Вони рано чи пізно не будуть українськими і з політичної точки зору».
Тому нині маємо говорити про військове звільнення територій і цілеспрямовану державну політику зміцнення національної ідентичності на деокупованих теренах. Тим паче, що жорстока російська окупація для багатьох мешканців України стала моментом істини, який проявив їхнє національне самоусвідомлення. Вони не хочуть бути такими, як росіяни, не хочуть мати з ними нічого спільно.
Національний корпус (також вживають термін «Нацкорпус») — українська націоналістична політична партія, створена шляхом об'єднання громадського руху «Чесні справи» і Громадської організації «Патріот України» 14 жовтня 2016 року. Основою партії стали активісти ГО Цивільний Корпус «Азов», колишні військовослужбовці бригади «Азов», громадські активісти та члени українських ультрас-угруповань. Керівником партії є Доні Хліманцов.
Ідеологія
Ідеологія Національного корпусу ґрунтується на праці Миколи Сціборського під назвою «Націократія», а також на ідеях Дмитра Донцова, Ярослава Стецька та Юрія Липи. Основними ідеями «націократії» є надкласовість та антипартійність (вважають, що усі суспільні верстви населення мусять об'єднуватися навколо спільної ідеї і праці заради майбутнього, а не конфліктувати на підґрунті статусу чи класу), особиста відповідальність керівників всіх рівнів, якісна суспільна ієрархія та децентралізація і самоврядність населення на місцях. Держава представниками Національного корпусу трактується як найоптимальніша форма існування нації. Таким чином, можна сказати, що окрім основних постулатів націократії, Національний корпус опирається і на принципи меритократизму.
Були заявлені альтернативні шляхи розвитку міжнародних відносин, зокрема орієнтація на співробітництво з країнами Балто-Чорноморської осі (та створення Інтермаріуму (Балто-Чорноморського союзу), який мусить стати альтернативою як Митному Союзу, так і ЄС. З цією метою Національний корпус налагоджує відносини з усіма державами Східної Європи та Балтії, займається організацією конференцій з питань створення нового альтернативного союзу. Зокрема, на III Конференції Інтермаріуму, яка проходила в Києві 13 жовтня 2018 року, було представлено перші результати спільної діяльності в цьому напрямі.
Останнє редагування: