Загальна Інформація
Мене звати Олег Чубрик. Народився 19.02.2007 року у місті Новий Розділ, Львівська область. Я виріс у сім'ї, де з раннього дитинства мене навчали поважати закон, бути чесним, відповідальним і завжди допомагати тим, хто цього потребує. Саме завдяки батькам у мене сформувався сильний характер, почуття справедливості та бажання служити своїй державі.
Моя сім'я
Мій батько — Андрій Вербицький, народився 24 серпня 2004 року. Він усе своє життя присвятив державній службі. Завдяки наполегливості, дисципліні та професіоналізму він став Головним Лікарем МОЗ. Батько завжди говорив мені, що справжній офіцер повинен бути чесним, стриманим і відповідальним за кожне своє рішення. Саме його приклад став для мене головною мотивацією обрати шлях служіння державі.
Моя мама — Анелія Вербицька, народилася 12 квітня 2004 року. Вона завжди підтримувала нашу сім'ю, навчала мене бути доброю людиною, допомагати іншим, поважати старших і ніколи не залишати друзів у біді. Завдяки їй я навчився співчуттю, людяності та взаємоповазі.
Дитинство
Моє дитинство пройшло у Новому Роздолі. З ранніх років я був дуже активною дитиною. Любив гуляти з друзями, кататися на велосипеді, займатися спортом та вивчати щось нове. Батьки завжди стежили за моїм вихованням і робили все можливе, щоб я виріс гідною людиною.
У школі я старанно навчався, знаходив спільну мову з однокласниками та поважав учителів. Особливо мене цікавили історія України, фізична культура та правознавство. Саме тоді я почав замислюватися над тим, що в майбутньому хочу працювати у державній структурі.
Захоплення футболом
Найбільшим моїм захопленням став футбол. Майже кожного дня після навчання я виходив на поле разом із друзями. Футбол навчив мене працювати в команді, підтримувати товаришів, не опускати руки після поразок і прагнути до нових перемог. Спорт допоміг мені стати дисциплінованим, витривалим і впевненим у собі.
Формування характеру
За характером я добрий, спокійний та адекватний. Завжди намагаюся знайти мирне вирішення будь-якої ситуації. Поважаю інших людей незалежно від їхньої посади чи статусу. Водночас, якщо ситуація є дуже напруженою або стосується справедливості, можу проявити емоції, але завжди намагаюся контролювати себе та діяти розумно.
Шлях до служби
З дитинства я бачив приклад свого батька, який присвятив життя службі державі. Його історії про відповідальність, дисципліну та захист громадян надихнули мене обрати власний шлях. Я зрозумів, що хочу не просто працювати, а приносити користь людям і країні.
Після тривалої підготовки, навчання та роботи над собою мені вдалося вступити до лав Служби безпеки України. Там я почав набувати необхідного досвіду, вивчати службові обов'язки та вдосконалювати свої професійні навички.
Завдяки відповідальному ставленню до служби, дисципліні та постійному саморозвитку мені вдалося отримати звання капітана СБУ. Для мене це не лише висока посада, а й велика відповідальність перед державою, колегами та громадянами.
Моє сьогодення
Сьогодні я продовжую службу в СБУ. Щодня працюю над собою, вдосконалюю свої знання, допомагаю колегам і сумлінно виконую службові обов'язки. Для мене важливо бути прикладом дисципліни, чесності та професіоналізму.
Я переконаний, що справжній офіцер повинен залишатися вірним своїй присязі, захищати громадян і підтримувати законність навіть у найскладніших ситуаціях.
Життєва мета
Моя головна мета — стати досвідченим офіцером, заслужити довіру керівництва та колег, допомагати людям і зробити свій внесок у безпеку держави. Я хочу постійно розвиватися, здобувати нові знання, вдосконалювати свої навички та ніколи не зупинятися на досягнутому.
Разом із честю, дисципліною та повагою до закону я впевнено крокую вперед, адже служіння державі — це не просто професія, а покликання мого життя.
Мене звати Олег Чубрик. Народився 19.02.2007 року у місті Новий Розділ, Львівська область. Я виріс у сім'ї, де з раннього дитинства мене навчали поважати закон, бути чесним, відповідальним і завжди допомагати тим, хто цього потребує. Саме завдяки батькам у мене сформувався сильний характер, почуття справедливості та бажання служити своїй державі.
Моя сім'я
Мій батько — Андрій Вербицький, народився 24 серпня 2004 року. Він усе своє життя присвятив державній службі. Завдяки наполегливості, дисципліні та професіоналізму він став Головним Лікарем МОЗ. Батько завжди говорив мені, що справжній офіцер повинен бути чесним, стриманим і відповідальним за кожне своє рішення. Саме його приклад став для мене головною мотивацією обрати шлях служіння державі.
Моя мама — Анелія Вербицька, народилася 12 квітня 2004 року. Вона завжди підтримувала нашу сім'ю, навчала мене бути доброю людиною, допомагати іншим, поважати старших і ніколи не залишати друзів у біді. Завдяки їй я навчився співчуттю, людяності та взаємоповазі.
Дитинство
Моє дитинство пройшло у Новому Роздолі. З ранніх років я був дуже активною дитиною. Любив гуляти з друзями, кататися на велосипеді, займатися спортом та вивчати щось нове. Батьки завжди стежили за моїм вихованням і робили все можливе, щоб я виріс гідною людиною.
У школі я старанно навчався, знаходив спільну мову з однокласниками та поважав учителів. Особливо мене цікавили історія України, фізична культура та правознавство. Саме тоді я почав замислюватися над тим, що в майбутньому хочу працювати у державній структурі.
Захоплення футболом
Найбільшим моїм захопленням став футбол. Майже кожного дня після навчання я виходив на поле разом із друзями. Футбол навчив мене працювати в команді, підтримувати товаришів, не опускати руки після поразок і прагнути до нових перемог. Спорт допоміг мені стати дисциплінованим, витривалим і впевненим у собі.
Формування характеру
За характером я добрий, спокійний та адекватний. Завжди намагаюся знайти мирне вирішення будь-якої ситуації. Поважаю інших людей незалежно від їхньої посади чи статусу. Водночас, якщо ситуація є дуже напруженою або стосується справедливості, можу проявити емоції, але завжди намагаюся контролювати себе та діяти розумно.
Шлях до служби
З дитинства я бачив приклад свого батька, який присвятив життя службі державі. Його історії про відповідальність, дисципліну та захист громадян надихнули мене обрати власний шлях. Я зрозумів, що хочу не просто працювати, а приносити користь людям і країні.
Після тривалої підготовки, навчання та роботи над собою мені вдалося вступити до лав Служби безпеки України. Там я почав набувати необхідного досвіду, вивчати службові обов'язки та вдосконалювати свої професійні навички.
Завдяки відповідальному ставленню до служби, дисципліні та постійному саморозвитку мені вдалося отримати звання капітана СБУ. Для мене це не лише висока посада, а й велика відповідальність перед державою, колегами та громадянами.
Моє сьогодення
Сьогодні я продовжую службу в СБУ. Щодня працюю над собою, вдосконалюю свої знання, допомагаю колегам і сумлінно виконую службові обов'язки. Для мене важливо бути прикладом дисципліни, чесності та професіоналізму.
Я переконаний, що справжній офіцер повинен залишатися вірним своїй присязі, захищати громадян і підтримувати законність навіть у найскладніших ситуаціях.
Життєва мета
Моя головна мета — стати досвідченим офіцером, заслужити довіру керівництва та колег, допомагати людям і зробити свій внесок у безпеку держави. Я хочу постійно розвиватися, здобувати нові знання, вдосконалювати свої навички та ніколи не зупинятися на досягнутому.
Разом із честю, дисципліною та повагою до закону я впевнено крокую вперед, адже служіння державі — це не просто професія, а покликання мого життя.
Останнє редагування:
