І. Дитинство та навчання
Мене звати Колодна Олександра. Народилася 14 квітня 2002 року в місті Київ. Виросла у звичайній, але інтелігентній родині, де завжди панувала атмосфера поваги до знань, книг та української культури. Батьки змалечку прищеплювали мені любов до рідного слова, ми часто відвідували столичні театри, художні виставки та книжкові презентації, що заклало міцний фундамент для мого світогляду. У школі навчалася добре, була старостою класу та майже завжди мала високі оцінки. Найбільше мені подобалися уроки української мови, літератури та історії.
Ще зі шкільних років я захоплювалася читанням класики, глибоким аналізом новин, веденням шкільних соцмереж та роботою відомих військових журналістів. Брала активну участь у районних олімпіадах, де неодноразово посідала призові місця. Мої перші невеликі замітки та шкільні репортажі публікувалися в місцевому підлітковому віснику, що й визначило мій подальший життєвий шлях. Цей перший журналістський досвід подарував мені розуміння того, наскільки потужним інструментом може бути слово в сучасному суспільстві.
Після закінчення школи вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність журналістики та редакторської діяльності. Навчання подобалось, хоча перший час було складно звикнути до активного університетського життя, великої кількості нової інформації та високих вимог викладачів. Профільні предмети вимагали максимальної концентрації, постійного моніторингу медіапростору та вміння швидко адаптувати тексти під різні формати. Але завдяки наполегливості та безсонним ночам за книгами я швидко стала однією з найкращих студенток на курсі.
ІІ. Волонтерська діяльність та випробування
Коли мені виповнилось 19 років і я навчалась на другому курсі, в один день життя всіх українців кардинально змінилося. Після перших новин та обстрілів я зрозуміла, що не можу залишатись осторонь і просто ховатися в тилу, вдаючи, що нічого не відбувається. Моє сумління та виховання не дозволяли мені займати позицію пасивного спостерігача в такий критичний для держави момент.
Я прийняла рішення взяти академічну відпустку в університеті та добровільно приєдналася до великого гуманітарного і волонтерського штабу. Спочатку ми займалися збором допомоги та координацією біженців на вокзалах, але згодом я стала керівником одного з напрямків, що відповідав за доставку ліків та продуктів у прифронтові зони та евакуацію цивільного населення. Ми будували складні логістичні маршрути під обстрілами.
Перші місяці були дуже важкими. Постійні виїзди, нестача сну, колосальна напруга та відповідальність за безпеку команди та людей, яких ми вивозили з-під вогню. Згодом за чітку дисципліну, сміливість та організаторські здібності мене призначили координатором великого регіонального відділення. Відповідальності стало набагато більше, адже тепер потрібно було приймати рішення не лише за себе, а й за весь особовий склад волонтерів, оперативно реагуючи на постійні зміни безпекової ситуації на маршрутах евакуації.
Під час однієї з гуманітарних місій поблизу лінії фронту наш автомобіль потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Я отримала важке уламкове поранення в область живота. Після екстреної евакуації до шпиталю та кількох складних операцій я тривалий час проходила лікування та реабілітацію. Лікарі змогли стабілізувати мій стан, але фізичні навантаження та постійні ризиковані виїзди довелося припинити за станом здоров'я. Це рішення далося непросто, адже волонтерський штаб став важливою частиною мого життя, але потрібно було рухатись далі й шукати нові шляхи допомоги своїй країні.
ІІІ. Повернення до навчання
Повернувшись додому, я вирішила продовжить справу, яку вивчала до служби. Я відновилася в університеті на своїй спеціальності «Журналістика», чітко усвідомлюючи, що інформаційний фронт має не менше значення для нашої майбутньої перемоги.Спершу було важко переключитися з волонтерського ритму та постійного стресу на звичайні студентські лекції та семінари. Щоденна рутина здавалася дещо відірваною від реальності, яку я бачила на власні очі. Проте завдяки підтримці викладачів та одногрупників я швидко увійшла в навчальний процес і успішно захистила дипломний проєкт, здобувши вищу освіту. Мій диплом був присвячений специфіці роботи репортерів у гарячих точках.
Отримавши диплом, я одразу почала шукати роботу, щоб реалізувати себе в інформаційному просторі та допомагати суспільству вже на цивільному фронті.
ІV. Робота в медіа
Моя кар'єра в медіасфері розпочалася з позиції помічниці головного редактора у відомому столичному інформаційному агентстві. Спочатку мої обов'язки були базовими: я займалася вичиткою текстів, виправленням стилістичних помилок, моніторингом стрічки новин та підготовкою первинних матеріалів до публікації. Ця рутинна робота допомогла мені «набити руку» та зрозуміти, як функціонують сучасні ЗМІ зсередини, вивчивши всі приховані механізми створення якісного медіапродукту.
Швидко опанувавши тонкощі професії, я почала самостійно писати аналітичні статті, проводити перші інтерв'ю та створювати унікальні репортажі. Уже у 21 рік мене підвищили до посади провідної копірайтерки та контент-менеджерки. Я відповідала за наповнення великих інформаційних вебресурсів, редагувала офіційні пресрелізи та створювала тексти, які збирали тисячні перегляди. Навіть тоді колеги помічали мій особливий стиль та вміння бачити суть у величезному потоці інформації, виокремлюючи найважливіше для читача.
Колосальний досвід, здобутий під час волонтерства та координації людей у зоні бойових дій, став моєю головною перевагою в цивільній професії. Робота в новинах — це завжди шалений темп і запеклі дедлайни, але завдяки загартованому характеру я навчилася зберігати холодний розум під будь-яким тиском, миттєво приймати рішення в критичних ситуаціях та відповідально ставитися до кожного написаного слова, розуміючи його вагомість.
V. Сьогодення
Зараз мені 24 роки. Я продовжую активно працювати та розвиватися у сфері медіа та редакторської діяльності. Наразі я обіймаю посаду випускового редактора. Часто займаюсь підготовкою головних новинних матеріалів, фінальним редагуванням текстів та збором важливої інформації для великих публікацій. Ця посада вимагає від мене не лише бездоганної грамотності, а й серйозних лідерських якостей, адже доводиться координувати роботу цілої команди авторів та журналістів, оперативно перевіряти джерела інформації в умовах жорсткого таймінгу і стежити за тим, щоб кожна публікація відповідала найвищим стандартам професійної етики та об'єктивності.
Іноді я особисто виїжджаю на місця подій як спеціальний кореспондент, висвітлюю різні резонансні міські новини, дорожньо-транспортні пригоди та важливі суспільні події. Робота мені дуже подобається тим, що кожен день не схожий на попередній і вимагає повної віддачі, тримаючи в постійному професійному тонусі.
У майбутньому я планую розвиватися далі, отримати вищу керівну посаду в медіасфері та працювати над масштабними інформаційними проєктами. Незважаючи на всі труднощі та поранення, які мені довелося пройти за ці роки, я вважаю, що кожен етап мого життя дав мені безцінний досвід і зробив мене сильнішою — саме тією Олександрою Колодною, якою я є сьогодні, готовою до нових професійних викликів.
Мене звати Колодна Олександра. Народилася 14 квітня 2002 року в місті Київ. Виросла у звичайній, але інтелігентній родині, де завжди панувала атмосфера поваги до знань, книг та української культури. Батьки змалечку прищеплювали мені любов до рідного слова, ми часто відвідували столичні театри, художні виставки та книжкові презентації, що заклало міцний фундамент для мого світогляду. У школі навчалася добре, була старостою класу та майже завжди мала високі оцінки. Найбільше мені подобалися уроки української мови, літератури та історії.
Ще зі шкільних років я захоплювалася читанням класики, глибоким аналізом новин, веденням шкільних соцмереж та роботою відомих військових журналістів. Брала активну участь у районних олімпіадах, де неодноразово посідала призові місця. Мої перші невеликі замітки та шкільні репортажі публікувалися в місцевому підлітковому віснику, що й визначило мій подальший життєвий шлях. Цей перший журналістський досвід подарував мені розуміння того, наскільки потужним інструментом може бути слово в сучасному суспільстві.
Після закінчення школи вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність журналістики та редакторської діяльності. Навчання подобалось, хоча перший час було складно звикнути до активного університетського життя, великої кількості нової інформації та високих вимог викладачів. Профільні предмети вимагали максимальної концентрації, постійного моніторингу медіапростору та вміння швидко адаптувати тексти під різні формати. Але завдяки наполегливості та безсонним ночам за книгами я швидко стала однією з найкращих студенток на курсі.
ІІ. Волонтерська діяльність та випробування
Коли мені виповнилось 19 років і я навчалась на другому курсі, в один день життя всіх українців кардинально змінилося. Після перших новин та обстрілів я зрозуміла, що не можу залишатись осторонь і просто ховатися в тилу, вдаючи, що нічого не відбувається. Моє сумління та виховання не дозволяли мені займати позицію пасивного спостерігача в такий критичний для держави момент.
Я прийняла рішення взяти академічну відпустку в університеті та добровільно приєдналася до великого гуманітарного і волонтерського штабу. Спочатку ми займалися збором допомоги та координацією біженців на вокзалах, але згодом я стала керівником одного з напрямків, що відповідав за доставку ліків та продуктів у прифронтові зони та евакуацію цивільного населення. Ми будували складні логістичні маршрути під обстрілами.
Перші місяці були дуже важкими. Постійні виїзди, нестача сну, колосальна напруга та відповідальність за безпеку команди та людей, яких ми вивозили з-під вогню. Згодом за чітку дисципліну, сміливість та організаторські здібності мене призначили координатором великого регіонального відділення. Відповідальності стало набагато більше, адже тепер потрібно було приймати рішення не лише за себе, а й за весь особовий склад волонтерів, оперативно реагуючи на постійні зміни безпекової ситуації на маршрутах евакуації.
Під час однієї з гуманітарних місій поблизу лінії фронту наш автомобіль потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Я отримала важке уламкове поранення в область живота. Після екстреної евакуації до шпиталю та кількох складних операцій я тривалий час проходила лікування та реабілітацію. Лікарі змогли стабілізувати мій стан, але фізичні навантаження та постійні ризиковані виїзди довелося припинити за станом здоров'я. Це рішення далося непросто, адже волонтерський штаб став важливою частиною мого життя, але потрібно було рухатись далі й шукати нові шляхи допомоги своїй країні.
ІІІ. Повернення до навчання
Повернувшись додому, я вирішила продовжить справу, яку вивчала до служби. Я відновилася в університеті на своїй спеціальності «Журналістика», чітко усвідомлюючи, що інформаційний фронт має не менше значення для нашої майбутньої перемоги.Спершу було важко переключитися з волонтерського ритму та постійного стресу на звичайні студентські лекції та семінари. Щоденна рутина здавалася дещо відірваною від реальності, яку я бачила на власні очі. Проте завдяки підтримці викладачів та одногрупників я швидко увійшла в навчальний процес і успішно захистила дипломний проєкт, здобувши вищу освіту. Мій диплом був присвячений специфіці роботи репортерів у гарячих точках.
Отримавши диплом, я одразу почала шукати роботу, щоб реалізувати себе в інформаційному просторі та допомагати суспільству вже на цивільному фронті.
ІV. Робота в медіа
Моя кар'єра в медіасфері розпочалася з позиції помічниці головного редактора у відомому столичному інформаційному агентстві. Спочатку мої обов'язки були базовими: я займалася вичиткою текстів, виправленням стилістичних помилок, моніторингом стрічки новин та підготовкою первинних матеріалів до публікації. Ця рутинна робота допомогла мені «набити руку» та зрозуміти, як функціонують сучасні ЗМІ зсередини, вивчивши всі приховані механізми створення якісного медіапродукту.
Швидко опанувавши тонкощі професії, я почала самостійно писати аналітичні статті, проводити перші інтерв'ю та створювати унікальні репортажі. Уже у 21 рік мене підвищили до посади провідної копірайтерки та контент-менеджерки. Я відповідала за наповнення великих інформаційних вебресурсів, редагувала офіційні пресрелізи та створювала тексти, які збирали тисячні перегляди. Навіть тоді колеги помічали мій особливий стиль та вміння бачити суть у величезному потоці інформації, виокремлюючи найважливіше для читача.
Колосальний досвід, здобутий під час волонтерства та координації людей у зоні бойових дій, став моєю головною перевагою в цивільній професії. Робота в новинах — це завжди шалений темп і запеклі дедлайни, але завдяки загартованому характеру я навчилася зберігати холодний розум під будь-яким тиском, миттєво приймати рішення в критичних ситуаціях та відповідально ставитися до кожного написаного слова, розуміючи його вагомість.
V. Сьогодення
Зараз мені 24 роки. Я продовжую активно працювати та розвиватися у сфері медіа та редакторської діяльності. Наразі я обіймаю посаду випускового редактора. Часто займаюсь підготовкою головних новинних матеріалів, фінальним редагуванням текстів та збором важливої інформації для великих публікацій. Ця посада вимагає від мене не лише бездоганної грамотності, а й серйозних лідерських якостей, адже доводиться координувати роботу цілої команди авторів та журналістів, оперативно перевіряти джерела інформації в умовах жорсткого таймінгу і стежити за тим, щоб кожна публікація відповідала найвищим стандартам професійної етики та об'єктивності.
Іноді я особисто виїжджаю на місця подій як спеціальний кореспондент, висвітлюю різні резонансні міські новини, дорожньо-транспортні пригоди та важливі суспільні події. Робота мені дуже подобається тим, що кожен день не схожий на попередній і вимагає повної віддачі, тримаючи в постійному професійному тонусі.
У майбутньому я планую розвиватися далі, отримати вищу керівну посаду в медіасфері та працювати над масштабними інформаційними проєктами. Незважаючи на всі труднощі та поранення, які мені довелося пройти за ці роки, я вважаю, що кожен етап мого життя дав мені безцінний досвід і зробив мене сильнішою — саме тією Олександрою Колодною, якою я є сьогодні, готовою до нових професійних викликів.
