Дитинство
Архангел Олександр Сергійович народився, 5 жовтня 1991 року , в середньо-статистичній сім'ї в ті роки. Батько протягом довгих років працював водієм молоковозу і отримував від роботи задоволення, мати була звичайною продавчиньою у газетному ларьку. Заробітної плати батьків ледь вистачало на життя, батьки заощаджували на чому тільки можна, не дозволяли зайвий раз витрачати кошти на різні не потрібні штуковини. Саме тому що батьки дуже багато працювали, Олександр брав з них приклад, і намагався максимально їм допомогти, щоб виправити фінансове становище родини. Через те, що у батьків було дуже мало вільного часу, більшість свого часу я проводив у дідуся та бабусі, саме вони у більшій мір займались вихованням хлопака. Бабуся була звичайним пастухом, де вона отримувала кошти і час від часу харчі, а дід працювати не міг, через хворі ноги. Через те, що бабуся була більш зайнята, дідусь не витрачав марно час і займався початковою освітою юнака, а саме: навчав писати, читати, рахувати. Протягом шести років, ситуація не змінювалась, проте наставали шкільні роки, батьки продовжували багато працювати, дідусь був не ходячим, тому в момент, коли Олександра потрібно було вести до першого класу, батьків не відпустили з роботи, тому майбутнього школяра привела до школи бабуся.
"...Як зараз пам'ятаю, коли ми з бабусею вийшли на двір, вона побачила лисицю, яка підбиралась до курятника та дуже її злякалась і відразу наказала мені зайти до хати, а вона побігла до сусіда, щоб той допоміг, як тільки я почув, що гепнула калітка, виглянув на вулицю та побачив, що бабуся вже пішла. Відчуючи одночасно почуття страху та безкорисності, я все ж таки зміг зібрати мужність та сили, щоб допомогти бабусі та вийшов у двір. Хижак мав наміри залізти до курей, але почувши гуркіт хатніх дверей злякався, та забіг до сараю, де було пусто, я з далеку його побачив, швидко підбіг та закрив дверьку до сараю. Коли бабуся повернулася разом із сусідом, вона здивувалась, що я роблю на вулиці та й щей біля сараю, коли поруч мешкала зла лисиця. Після того як я розповів їм, що трапилось, вони відразу дуже сильно здивувались, а потім як зміялись... Сусід сказав, що я дуже хоробрий та мужній хлопчина!"
Юність
З перших навчальних днів, ФОлександру школа сподобалась, йому було справді цікаво, він любив отримування нові знання та розвиватись. Як ми всі знаємо, під час шкільного життя діти поділяються на певні компанії за інтересами спілкування. Олександр був у компанії з різними дітьми, деякі з них були розумні, дехто просто дуже веселими, разом вони проводили велику кількість часу, після школи вони часто ходили до когось додому та разом робили уроки та відпочивали. У третьому класі бабуся відвела на гурток вишивання бісером, Славку це не дуже подобалось, тому що він вважав, що це не чоловіча справа, проте там були й інші хлопці, а головне файні дівчатка, яким він сподобався і вони мали бажання вийти з ним на контакт, щоб познайомитись. Зрозуміло, що він як чоловік, зробив це першим, але наважитись на це було достатньо складно, проте він був комунікабельний та харизматичний. Не звертаючи уваги на те, що там було дуже багато дівчат, Олександру сподобалась лиш одна, мабуть, це тоді і було першим коханням.
"...Так, я пам'ятаю ті часи... Її звали Ольга, вона була вродливою дівчинкою, з чарівною посмішкою, продовгуватим шовковистим волоссям, з очами карого кольору. Тоді мені здалось, що я їй не сподобався, можливо через те, що ми були малі і не усвідомлювали свого щастя. Найбільше часу ми проводили на гуртку з бісеру, під час навчання ми практично не бачились, тому що вона була на рік старшою за мене, та навчалась у 4 класі. Коли я приходив на гурток, у мене в кармані завжди були цукерки, котрі бабуся давала мені до школи, проте деяку частину лишав саме для неї. Одного дня, прийшовши із цукерками та її улюбленим соком, я її не побачив, після зайняття підійшов до вчителя і запитав, чому Ольги немає? На що вона мені відповідала, Ольга більше не буде приходити, тому що вона переїхала до іншого міста..."
Після тієї історії, Олександр ввечері підійшов до бабусі, та сказав, що він не хоче більше займатись бісером, проте причину він їй не сказав і наголосив на тому, що до його класу сьогодні приходив тренер з футболу, яким він дуже хоче займатись, проте він не має футбольної форми та бутсів. Бабуся не задумуючись погодилась з Славком. Тоді він пішов до школи та дав свою згоду, а повернувшись додому з навчання, побачивши пакет, підійшовши до нього, майбутній футболіст побачив там футбольне екепірування, яке бабуся придбала за зекономлені кошти, тому що вона дуже цінила свого онука та хотіла дати йому абсолютно все. "радість немовляти не мала меж"
Позаймаючись пів року, Олександр зрозумів, що то не його, підійшовши до бабусі, він сказав, що хоче займатись баскетболом, проте не хоче, щоб бабуся знову купувала за її кошти екіпірування. І запропонував витратити гроші, які він отримав від місцевої влади за перемогу у багатьох олімпіадах. Цього ж дня вони вирушили до спортивного магазину та придбали все запотрібне для тренерувань з баскетболу і Славко відразу ж побіг до спорт залу, де ось-ось тренування розпочиналось.
Після перемог в багатьох місцевих олімпіадах, прийшла пропозиція спробувати свої сили в Малій академії наук, на що Олександр необдумуючи погодився! Навчаючись протягом трьох років, він приймав участь в секції "Екологія", займався дослідженням р.Сугоклея, яка знаходилась в м.Бобринець, Кіровоградської області. Зайнятті призові місця на місцевому рівні його мотивували, проте не давали змоги вийти на Всеукраїнський рівень. І тут життя звичайного школяра починає кардинально змінюватись, він вирішує перестати займатись баскетболом, тому що немає на це часу і переходить до детального вивчення економіки, а саме в бізнесі. Протягом пів року приймає участі в різних наукових конференціях, успішно проходить місцевий етап, регіональний, згодом виходить на обласний, починає ретельну підготовку та опрацювання великої кількості літератури, які містилась у його бабусі та на основі цього пише наукову роботу на тему "Роль малого бізнесу розвитку територіальної громади, а саме ОТГ м.Бобринець". У кінці року на Олександра плечі впадає дуже велика відповідальність: екзамени, захист наукової роботи, тощо. Якісна підготовка дає успішний результат, захист роботи на Всеукраїнському рівні зазначає зайняте перше місце, успішне закінчення школи, а далі починається доросле, студентське життя...
Обізнаний вік
Не зважаючи на те, що Олександр мав доволі гарні знання з питань економіки, він вступає до Дніпровського інституту правознавства. Саме через добре розвинену якість комунікабельності, Олександр швидко вливається в колектив та стає активним студентом, який приймає участь у великій кількості заходів. Запрошення до місцевих мерій, на заходи місцевого самоврядування допомогають студенту стати доволі кваліфікованим політичним та правознавчим діячем. Тут починається перший заробіток коштів: виконання домашніх завдань іншим студентам, написання курсових та дипломних робіт. Олександр стає по-справжньому мужнім та самостійним чоловіком, який може забезпечити себе та свою родину. Олександр пам'ятає втому своїх батьків, червоні очі від недоспанних ночей та по троху починає відправляти кошти батькам, щоб ті змогли по-справжньому відчути себе людьми та відпочити, а не тільки наполегливо працювати. Саме в цей період приходить заявка на практику в мерію, з чим я звісно що ж, погодився!
"...Так, тоді були цікаві часи... Різні заходи, знайомство з чиновниками з апарату, дискусії щодо різномантіних питань, знаймоства... Одне з найголовніших, що я отримав там це практика, це безцінно!"
Наш час
Саме тут починається практика на посаді секретаря, спілкування з людьми, консультації та напрацювання досвіду. Бути присутнім та приймати участь на засіданнях депутатів, виконавчої влади. Опрацювання великої кількості правознавчої літератури, вивчення статуту. Важливим рішенням було придбання курсів з юриспруденції, на яких було отримана достатньо вагома кількість знань. Згодом підвищення кваліфікації до Водія, нові обов'язки, більше досвіду. Працюючи в мерії, я помітив, що не все так, як на картинці, не так як агітують до працевлаштування та віри в місцеву владу. На основі досвіду та підтримки мої однодумців, створюється агітаційний штаб, щодо просунення наших політичних ідей та напрямків.
Наполеглива праця, бажання покращення становища міста, підвищення пенсій та інші важливі питання завжди стоять на нашому порядку денному!
Архангел Олександр Сергійович народився, 5 жовтня 1991 року , в середньо-статистичній сім'ї в ті роки. Батько протягом довгих років працював водієм молоковозу і отримував від роботи задоволення, мати була звичайною продавчиньою у газетному ларьку. Заробітної плати батьків ледь вистачало на життя, батьки заощаджували на чому тільки можна, не дозволяли зайвий раз витрачати кошти на різні не потрібні штуковини. Саме тому що батьки дуже багато працювали, Олександр брав з них приклад, і намагався максимально їм допомогти, щоб виправити фінансове становище родини. Через те, що у батьків було дуже мало вільного часу, більшість свого часу я проводив у дідуся та бабусі, саме вони у більшій мір займались вихованням хлопака. Бабуся була звичайним пастухом, де вона отримувала кошти і час від часу харчі, а дід працювати не міг, через хворі ноги. Через те, що бабуся була більш зайнята, дідусь не витрачав марно час і займався початковою освітою юнака, а саме: навчав писати, читати, рахувати. Протягом шести років, ситуація не змінювалась, проте наставали шкільні роки, батьки продовжували багато працювати, дідусь був не ходячим, тому в момент, коли Олександра потрібно було вести до першого класу, батьків не відпустили з роботи, тому майбутнього школяра привела до школи бабуся.
"...Як зараз пам'ятаю, коли ми з бабусею вийшли на двір, вона побачила лисицю, яка підбиралась до курятника та дуже її злякалась і відразу наказала мені зайти до хати, а вона побігла до сусіда, щоб той допоміг, як тільки я почув, що гепнула калітка, виглянув на вулицю та побачив, що бабуся вже пішла. Відчуючи одночасно почуття страху та безкорисності, я все ж таки зміг зібрати мужність та сили, щоб допомогти бабусі та вийшов у двір. Хижак мав наміри залізти до курей, але почувши гуркіт хатніх дверей злякався, та забіг до сараю, де було пусто, я з далеку його побачив, швидко підбіг та закрив дверьку до сараю. Коли бабуся повернулася разом із сусідом, вона здивувалась, що я роблю на вулиці та й щей біля сараю, коли поруч мешкала зла лисиця. Після того як я розповів їм, що трапилось, вони відразу дуже сильно здивувались, а потім як зміялись... Сусід сказав, що я дуже хоробрий та мужній хлопчина!"
Юність
З перших навчальних днів, ФОлександру школа сподобалась, йому було справді цікаво, він любив отримування нові знання та розвиватись. Як ми всі знаємо, під час шкільного життя діти поділяються на певні компанії за інтересами спілкування. Олександр був у компанії з різними дітьми, деякі з них були розумні, дехто просто дуже веселими, разом вони проводили велику кількість часу, після школи вони часто ходили до когось додому та разом робили уроки та відпочивали. У третьому класі бабуся відвела на гурток вишивання бісером, Славку це не дуже подобалось, тому що він вважав, що це не чоловіча справа, проте там були й інші хлопці, а головне файні дівчатка, яким він сподобався і вони мали бажання вийти з ним на контакт, щоб познайомитись. Зрозуміло, що він як чоловік, зробив це першим, але наважитись на це було достатньо складно, проте він був комунікабельний та харизматичний. Не звертаючи уваги на те, що там було дуже багато дівчат, Олександру сподобалась лиш одна, мабуть, це тоді і було першим коханням.
"...Так, я пам'ятаю ті часи... Її звали Ольга, вона була вродливою дівчинкою, з чарівною посмішкою, продовгуватим шовковистим волоссям, з очами карого кольору. Тоді мені здалось, що я їй не сподобався, можливо через те, що ми були малі і не усвідомлювали свого щастя. Найбільше часу ми проводили на гуртку з бісеру, під час навчання ми практично не бачились, тому що вона була на рік старшою за мене, та навчалась у 4 класі. Коли я приходив на гурток, у мене в кармані завжди були цукерки, котрі бабуся давала мені до школи, проте деяку частину лишав саме для неї. Одного дня, прийшовши із цукерками та її улюбленим соком, я її не побачив, після зайняття підійшов до вчителя і запитав, чому Ольги немає? На що вона мені відповідала, Ольга більше не буде приходити, тому що вона переїхала до іншого міста..."
Після тієї історії, Олександр ввечері підійшов до бабусі, та сказав, що він не хоче більше займатись бісером, проте причину він їй не сказав і наголосив на тому, що до його класу сьогодні приходив тренер з футболу, яким він дуже хоче займатись, проте він не має футбольної форми та бутсів. Бабуся не задумуючись погодилась з Славком. Тоді він пішов до школи та дав свою згоду, а повернувшись додому з навчання, побачивши пакет, підійшовши до нього, майбутній футболіст побачив там футбольне екепірування, яке бабуся придбала за зекономлені кошти, тому що вона дуже цінила свого онука та хотіла дати йому абсолютно все. "радість немовляти не мала меж"
Позаймаючись пів року, Олександр зрозумів, що то не його, підійшовши до бабусі, він сказав, що хоче займатись баскетболом, проте не хоче, щоб бабуся знову купувала за її кошти екіпірування. І запропонував витратити гроші, які він отримав від місцевої влади за перемогу у багатьох олімпіадах. Цього ж дня вони вирушили до спортивного магазину та придбали все запотрібне для тренерувань з баскетболу і Славко відразу ж побіг до спорт залу, де ось-ось тренування розпочиналось.
Після перемог в багатьох місцевих олімпіадах, прийшла пропозиція спробувати свої сили в Малій академії наук, на що Олександр необдумуючи погодився! Навчаючись протягом трьох років, він приймав участь в секції "Екологія", займався дослідженням р.Сугоклея, яка знаходилась в м.Бобринець, Кіровоградської області. Зайнятті призові місця на місцевому рівні його мотивували, проте не давали змоги вийти на Всеукраїнський рівень. І тут життя звичайного школяра починає кардинально змінюватись, він вирішує перестати займатись баскетболом, тому що немає на це часу і переходить до детального вивчення економіки, а саме в бізнесі. Протягом пів року приймає участі в різних наукових конференціях, успішно проходить місцевий етап, регіональний, згодом виходить на обласний, починає ретельну підготовку та опрацювання великої кількості літератури, які містилась у його бабусі та на основі цього пише наукову роботу на тему "Роль малого бізнесу розвитку територіальної громади, а саме ОТГ м.Бобринець". У кінці року на Олександра плечі впадає дуже велика відповідальність: екзамени, захист наукової роботи, тощо. Якісна підготовка дає успішний результат, захист роботи на Всеукраїнському рівні зазначає зайняте перше місце, успішне закінчення школи, а далі починається доросле, студентське життя...
Обізнаний вік
Не зважаючи на те, що Олександр мав доволі гарні знання з питань економіки, він вступає до Дніпровського інституту правознавства. Саме через добре розвинену якість комунікабельності, Олександр швидко вливається в колектив та стає активним студентом, який приймає участь у великій кількості заходів. Запрошення до місцевих мерій, на заходи місцевого самоврядування допомогають студенту стати доволі кваліфікованим політичним та правознавчим діячем. Тут починається перший заробіток коштів: виконання домашніх завдань іншим студентам, написання курсових та дипломних робіт. Олександр стає по-справжньому мужнім та самостійним чоловіком, який може забезпечити себе та свою родину. Олександр пам'ятає втому своїх батьків, червоні очі від недоспанних ночей та по троху починає відправляти кошти батькам, щоб ті змогли по-справжньому відчути себе людьми та відпочити, а не тільки наполегливо працювати. Саме в цей період приходить заявка на практику в мерію, з чим я звісно що ж, погодився!
"...Так, тоді були цікаві часи... Різні заходи, знайомство з чиновниками з апарату, дискусії щодо різномантіних питань, знаймоства... Одне з найголовніших, що я отримав там це практика, це безцінно!"
Наш час
Саме тут починається практика на посаді секретаря, спілкування з людьми, консультації та напрацювання досвіду. Бути присутнім та приймати участь на засіданнях депутатів, виконавчої влади. Опрацювання великої кількості правознавчої літератури, вивчення статуту. Важливим рішенням було придбання курсів з юриспруденції, на яких було отримана достатньо вагома кількість знань. Згодом підвищення кваліфікації до Водія, нові обов'язки, більше досвіду. Працюючи в мерії, я помітив, що не все так, як на картинці, не так як агітують до працевлаштування та віри в місцеву владу. На основі досвіду та підтримки мої однодумців, створюється агітаційний штаб, щодо просунення наших політичних ідей та напрямків.
Наполеглива праця, бажання покращення становища міста, підвищення пенсій та інші важливі питання завжди стоять на нашому порядку денному!
