ГЛАВА №1
ДИТИНСТВО
Клименко Олександр Миколайович народився 28 серпня 2000 року у доволі багатій сім'ї. Мама Олександра, працювала кіно-актором та знімалася у різноманітних популярних фільмах та серіалах, а тато працював Кухарем у місцевому ресторані. Народився Олександр у мальовничому місті Чернівці, на заході України. Олександр був оптимістом, завжди думав про хороше і у всьому шукав позитивні речі, хлопчик боявся павуків, від одного погляду на них у нього по шкірі проходили мурашки. Ще змалечку Сашко мав неймовірну захопленість роботою поліцейських та бажання в майбутньому служити правопорядку. Уже в ранньому віці він з великим захопленням дивився фільми про поліцію, читав книги та цікавився роботою правоохоронних органів.
Мама Ольга та тато Микола завжди підтримували його мрію та зацікавлення у цій сфері. Вони старалися подавати йому інформацію про роботу поліції, відвідували різноманітні заходи, де Олександр мав змогу зустрічатися з поліцейськими та дізнаватися більше про їхню професійну діяльність.
У школі Олександр проявляв активність та інтерес до предметів, пов'язаних із правовою сферою. Він брав участь у шкільних заходах, пов'язаних з правами дитини, безпекою та правопорядком. Олександр також вирізнявся в класі як лідер, завжди готовий допомогти однокласникам та виступати за справедливість.
Мрія стати поліцейським та зайняти високу посаду завжди стимулювала його до саморозвитку та досягнень. Він планував отримати відповідну освіту, здобути необхідний досвід та знання для реалізації своєї мети у майбутньому. Ця мрія відображала його прагнення допомагати спільноті та працювати на благо суспільства.
Дитинство Олександра було наповнене мрією стати частиною поліції та зробити свій внесок у забезпеченні законності та порядку в своєму місті.
ГЛАВА №2
ЮНІСТЬ
Склалася ситуація з якої Олександр та його та його родина у 2011 році переїхала жити до міста Дніпра, там де проживало більшість родичів Олександра. Цей переїзд відбувся з низки особистих та професійних причин, але для Олександра він став новим початком у реалізації його мрії — стати поліцейським, як його дядько, який працював у поліції Дніпра, займав там посаду підполковника поліції.
З дитинства Олександр захоплювався ідеєю служби громаді та збереженням порядку у місті. Бачачи приклад свого дядька, який присвятив своє життя службі в поліції, він відчував покликання до цієї професії. Великий вплив на нього мала близькість та розповіді дядька про роботу в правоохоронних органах, що ще більше збільшували його зацікавлення у цій сфері.
У новому місті Олександр пристосовувався до нових умов, але його мрія про службу в поліції лишалася незмінною. Він став більш активно досліджувати всі аспекти професії поліцейського, зокрема, працюючи над розвитком фізичної підготовки та розширенням знань з права та правопорядку.
У сім'ї у Олександра був молодший брат Сергій, з яким він проводив багато часу, намагаючись бути для нього прикладом та наставником. Мама Олександра та Сергія знайшла собі нову чудово оплачувану роботу, а саме Менеджером одного з підприємств Дніпра. Тато Олександра та Сергія на той момент шукав собі нову роботу, він хотів стати IT спеціалістом, та проходив курси з IT технологій.
Закріплюючи свої цілі, оточений підтримкою родини та бачачи у своєму дядьку приклад справжнього поліцейського, Олександр прагнув розвивати свої навички та знання для досягнення мрії про вступ до поліції та службу у цій почесній професії. Дивлячись фільми про поліцію, Олександр бачив як деякі поліцейські брали хабарі та випускали людей з тюрми за великі кошти, тому Олександр бачив у роботі поліції і місце де можна заробити, тепер йому ще більше хочеться служити в поліції.
ГЛАВА №3
СТУДЕНТСЬКЕ ЖИТТЯ
Олександр у 2018 році, після закінчення 11-го класу, вступив до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, щоб реалізувати свою мрію стати поліцейським, як його дядько, який працював у поліції Дніпра.
Переїзд до нової квартири, де він почав жити самостійно, був новим кроком у його особистому розвитку та самостійності. Це стало для нього можливістю зосередитися на навчанні та підготовці до майбутньої професійної кар'єри.
Університет внутрішніх справ став для Олександра ключовим кроком на шляху до його мрії. Він активно займався навчанням, вивчаючи правові науки, тактику поліцейської діяльності, основи правопорядку та інші предмети, які допомагали йому глибше розібратися в сутності роботи поліції.
Мати Ольга та тато Микола завжди підтримували його у намірах та надихали на досягнення мети. Хоча вони не мали прямого зв'язку з поліційною сферою, але підтримували його бажання вступити до університету внутрішніх справ та займатися цією професією.
Для Олександра університет став місцем, де він може набувати знання та навички, необхідні для майбутньої кар'єри поліцейського, реалізувати свою мрію та прагнення служити суспільству. Одного разу, Олександр запитав у дядька, чи той брав хабарі, адже він не бачив у цьому нічого поганого, дядько лише глянув на нього і швидко перевівся на іншу тему.
ГЛАВА №4
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Після того як Олександр закінчив навчання у Дніпропетровському державному університетові внутрішніх справ у 2020 р., у 2023 році пройшов відбір до лав Національної Поліції міста Дніпра, коли Олександр вступив до лав НПУ м. Дніпра його дядько який працював у тому-ж НПУ та займав посаду підполковника пішов на пенсію, Олександр дуже йому був вдячний за те що з самого дитинства той допоміг йому досягнути своєї мрії - стати поліцейським. На теперішній час після нового року Олександру стало не хватати грошей для того аби позволяти собі те, що він хотів. Одного разу Олександр будучи вже Полковником поліції затримав особу, приїхавши до відділку ця особа запропонувала дуже хорошу суму грошей, за які він міг би купити автомобіль про який мріяв з дитинства, Олександр оглянувся та подивився чи поряд нікого немає, впевнився що у особи немає ніяких відео/фото фіксуючих пристроїв та прийняв хабара. Йому це сподобалося, він згадав про своїх ворогів з одної байкерської групи, взяв із собою свого близького друга, який теж полюбляв хабарі, Олександр знав де часто перебувають ці люди, вони їх чекали і все-ж таки дочекалися, зробили так звану "Облаву" закинули в багажник мікроавтобуса та вивезли в ліс, де забили їх майже до смерті, потім вони заставили їх копати ями і закопали заживо під одним з дерев у лісі.
ДИТИНСТВО
Клименко Олександр Миколайович народився 28 серпня 2000 року у доволі багатій сім'ї. Мама Олександра, працювала кіно-актором та знімалася у різноманітних популярних фільмах та серіалах, а тато працював Кухарем у місцевому ресторані. Народився Олександр у мальовничому місті Чернівці, на заході України. Олександр був оптимістом, завжди думав про хороше і у всьому шукав позитивні речі, хлопчик боявся павуків, від одного погляду на них у нього по шкірі проходили мурашки. Ще змалечку Сашко мав неймовірну захопленість роботою поліцейських та бажання в майбутньому служити правопорядку. Уже в ранньому віці він з великим захопленням дивився фільми про поліцію, читав книги та цікавився роботою правоохоронних органів.
Мама Ольга та тато Микола завжди підтримували його мрію та зацікавлення у цій сфері. Вони старалися подавати йому інформацію про роботу поліції, відвідували різноманітні заходи, де Олександр мав змогу зустрічатися з поліцейськими та дізнаватися більше про їхню професійну діяльність.
У школі Олександр проявляв активність та інтерес до предметів, пов'язаних із правовою сферою. Він брав участь у шкільних заходах, пов'язаних з правами дитини, безпекою та правопорядком. Олександр також вирізнявся в класі як лідер, завжди готовий допомогти однокласникам та виступати за справедливість.
Мрія стати поліцейським та зайняти високу посаду завжди стимулювала його до саморозвитку та досягнень. Він планував отримати відповідну освіту, здобути необхідний досвід та знання для реалізації своєї мети у майбутньому. Ця мрія відображала його прагнення допомагати спільноті та працювати на благо суспільства.
Дитинство Олександра було наповнене мрією стати частиною поліції та зробити свій внесок у забезпеченні законності та порядку в своєму місті.
ГЛАВА №2
ЮНІСТЬ
Склалася ситуація з якої Олександр та його та його родина у 2011 році переїхала жити до міста Дніпра, там де проживало більшість родичів Олександра. Цей переїзд відбувся з низки особистих та професійних причин, але для Олександра він став новим початком у реалізації його мрії — стати поліцейським, як його дядько, який працював у поліції Дніпра, займав там посаду підполковника поліції.
З дитинства Олександр захоплювався ідеєю служби громаді та збереженням порядку у місті. Бачачи приклад свого дядька, який присвятив своє життя службі в поліції, він відчував покликання до цієї професії. Великий вплив на нього мала близькість та розповіді дядька про роботу в правоохоронних органах, що ще більше збільшували його зацікавлення у цій сфері.
У новому місті Олександр пристосовувався до нових умов, але його мрія про службу в поліції лишалася незмінною. Він став більш активно досліджувати всі аспекти професії поліцейського, зокрема, працюючи над розвитком фізичної підготовки та розширенням знань з права та правопорядку.
У сім'ї у Олександра був молодший брат Сергій, з яким він проводив багато часу, намагаючись бути для нього прикладом та наставником. Мама Олександра та Сергія знайшла собі нову чудово оплачувану роботу, а саме Менеджером одного з підприємств Дніпра. Тато Олександра та Сергія на той момент шукав собі нову роботу, він хотів стати IT спеціалістом, та проходив курси з IT технологій.
Закріплюючи свої цілі, оточений підтримкою родини та бачачи у своєму дядьку приклад справжнього поліцейського, Олександр прагнув розвивати свої навички та знання для досягнення мрії про вступ до поліції та службу у цій почесній професії. Дивлячись фільми про поліцію, Олександр бачив як деякі поліцейські брали хабарі та випускали людей з тюрми за великі кошти, тому Олександр бачив у роботі поліції і місце де можна заробити, тепер йому ще більше хочеться служити в поліції.
ГЛАВА №3
СТУДЕНТСЬКЕ ЖИТТЯ
Олександр у 2018 році, після закінчення 11-го класу, вступив до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, щоб реалізувати свою мрію стати поліцейським, як його дядько, який працював у поліції Дніпра.
Переїзд до нової квартири, де він почав жити самостійно, був новим кроком у його особистому розвитку та самостійності. Це стало для нього можливістю зосередитися на навчанні та підготовці до майбутньої професійної кар'єри.
Університет внутрішніх справ став для Олександра ключовим кроком на шляху до його мрії. Він активно займався навчанням, вивчаючи правові науки, тактику поліцейської діяльності, основи правопорядку та інші предмети, які допомагали йому глибше розібратися в сутності роботи поліції.
Мати Ольга та тато Микола завжди підтримували його у намірах та надихали на досягнення мети. Хоча вони не мали прямого зв'язку з поліційною сферою, але підтримували його бажання вступити до університету внутрішніх справ та займатися цією професією.
Для Олександра університет став місцем, де він може набувати знання та навички, необхідні для майбутньої кар'єри поліцейського, реалізувати свою мрію та прагнення служити суспільству. Одного разу, Олександр запитав у дядька, чи той брав хабарі, адже він не бачив у цьому нічого поганого, дядько лише глянув на нього і швидко перевівся на іншу тему.
ГЛАВА №4
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Після того як Олександр закінчив навчання у Дніпропетровському державному університетові внутрішніх справ у 2020 р., у 2023 році пройшов відбір до лав Національної Поліції міста Дніпра, коли Олександр вступив до лав НПУ м. Дніпра його дядько який працював у тому-ж НПУ та займав посаду підполковника пішов на пенсію, Олександр дуже йому був вдячний за те що з самого дитинства той допоміг йому досягнути своєї мрії - стати поліцейським. На теперішній час після нового року Олександру стало не хватати грошей для того аби позволяти собі те, що він хотів. Одного разу Олександр будучи вже Полковником поліції затримав особу, приїхавши до відділку ця особа запропонувала дуже хорошу суму грошей, за які він міг би купити автомобіль про який мріяв з дитинства, Олександр оглянувся та подивився чи поряд нікого немає, впевнився що у особи немає ніяких відео/фото фіксуючих пристроїв та прийняв хабара. Йому це сподобалося, він згадав про своїх ворогів з одної байкерської групи, взяв із собою свого близького друга, який теж полюбляв хабарі, Олександр знав де часто перебувають ці люди, вони їх чекали і все-ж таки дочекалися, зробили так звану "Облаву" закинули в багажник мікроавтобуса та вивезли в ліс, де забили їх майже до смерті, потім вони заставили їх копати ями і закопали заживо під одним з дерев у лісі.
Останнє редагування:
