Біографія
П.І.Б: Пуля Олександр Анатолійович
Короткий опис і характеристика батьків та Олександра.
Батько
Анатолій - чоловік середніх років. Характер - холоднокровний, відповідальний, розсудливий. У 18 років пішов до армії, після строкової служби зістався та став вчитися на пілота. 5 років він вчився та відточував навички пілотування й ось нарешті у 24 роки йому присвоїли власний винищувач. Був професійним пілотом СУ-27, та виступав іноді на авіаційних шоу. Шкідливі звички - куріння та іноді розпиття алкогольних напоїв. У 45 років пішов на пенсію.
Мати
Оксана, гарна жінка. Характер - добра, спокійна. Звичайна дівчина яка пішла у вищий заклад для отримання освіти. Після отримання вищої освіти у неї помер батько та вона отримала у спадщину багато грошей які витратила на відкриття бізнесу - звичайного магазину. Шкідливі звички - іноді розпиття алкогольних напоїв.
Олександр
Олександр Пуля. Характер - добрий, спокійний, справедливий, чесний, компетентний, відважний, розумний, адекватний, стресостійкий, відповідальний, досвідчений, комунікабельний, креативний, цілеспрямований, дружелюбний, пунктуальний, вихований, рішучий, терпеливий, стриманий, доброзичливий, активний, грамотний, має організаційні здібності. Вважає що миром правлять гроші та зброя. Шкідливі звички - немає.
Дитинство.
0-15 років.
Ніч холодного грудня 2004 року, тоді я народився. Мій батько був професійним пілотом ПС України, часто його не було вдома. Мати була звичайною жінкою, готувала їжу, виховувала мене, водила до школи.
Олександр вчився у звичайній школі, займався спортом, не полюбляв математику і фізику, загалом він був звичайним підлітком. Увесь час коли я був дома в дитинстві я проводив на вулиці та зі своїм батьком, який майже не мав часу на мене через роботу. У той час мій батько служив у повітряних силах на винищувачі СУ-27, він віддавав всього себе цій роботі. Попри те що батько був пілотом він добре керував автівкою та вчив Олександра керувати з самого дитинства та у 14 років він вже знав основи керування на механіці. У школі він вчився звичайно - деякі предмети були для нього легкі деякі складні, дуже добра була розвинена логіка завдяки математиці не дивлячись не те що він її не полюбляв. Відношення з батьками в дитинстві у Олександра були дуже непогані, сім’я розуміла один одного. Сварки звісно були як навіть і у кожній родині, але вони швидко забувалися та вибачалися.
Юність.
16-20 роки
У 16 років Олександр закінчив школу й пішов до юридичного коледжу, бо не полюбляв математику та інші науки, а для заступа туди ці предмети просто були не потрібні. Успішно склавши екзамен в Одеський юридичний коледж він почав своє навчання. Вчився він гарно, бо полюбляв коли він був розумніший у цій сфері за всіх. Зі згодом він полюбив свою справу. У 18 років йому усе ж таки прийшлося скласти іспит для вищої освіти - і він його тяжко, але усе ж таки успішно склав. Після цього він вважав що у нього немає достатньо дисципліни та вихованості тому пішов у армію, а не в університет.
У 18 років Олександр пішов до армії. У частині було багато практичних і польових занять, включаючи стройову, фізичну та тактичну підготовку, стрільби зі стрілецької зброї. Ми вивчали озброєння та військову техніку, як збирати та розбирати автомати, багато чого було. Спочатку у Олександра були проблеми в армії, мабуть, стандартні як і у всіх - двоярусні ліжка та підйом на світанку, швидкі збори багато виснажливих тренувань але, як й усі він звик до цього.
У армії Олександр навіть потоваришував з одним з офіцерів який трохи далі відіграє дуже важливу роль у його житті. Як офіцер почав товаришувати зі звичайним хлопцем зі строковиків? У тому й справа що офіцер мав таку саму думку, що і Олександр тому вони швидко знайшли спільну мову.
Після закінчення строкової служби Олександр отримав військовий квиток. У цю ніч з тим самим офіцером вони пішли та випили у барі. Коли вони йшли близько о третій годині ночі назад у частину Олександр взяв одну з пляшок вина. Їх зупинили працівники поліції, саме тоді Олександр отримав перший штраф. Але він розумів, що він сам винний. Крапку у своїй кар'єрі військового він не ставив та розповів за подальші плани своєму другові офіцеру.
У 2014 році коли Олександр закінчив свою строкову службу, на його рідне місто напав загарбник та руйнував його батьківщину. На жаль у перші дні війни один зі снарядів терористів потрапив у дім сім’ї Олександра і вбив його мати та батька. Вони померли від нестачі крові. Цей день для Олександра був дуже важкий, але через те, що він дуже любив та поважав своїх батьків він не здавався. Після цих подій він хотів тільки одного - помститися. Він перестав відчувати втому та став байдужим до всього і йому більше не була страшна ні смерть, ні поранення. Також він перестав зовсім вірити у бога та справедливість цього світу.
Через три місяці обдумувань та страждань він підписав контракт та подав заявку до лав 8-го окремого полку спеціального призначення, тому що якраз до нього були відкриті заявки. Його не хотіли брати через психологічний стан, хоч він і був задовільний. Коли Олександр вже хотів йти, він зустрів свого друга офіцера, виявилось що він тепер був керівником цього відділу. Тому поспілкувавшись з другом+офіцером він схвалив його кандидатуру до вступу. Після цього Олександр був направлений у передову частину де нікого не знав крім керівника, тому особливо ні з ким не розмовляв. Але попри це до нього самі почали йти люди, заводити діалоги та інше.
Ось так Олександр і здобув нові знайомства у ССО. Його відправили на курс, але він відмовлявся посилаючись на те що нещодавно отримав військовий квиток, але усе ж таки йому прийшлося пройти цей курс. На цьому курсі його дійсно навчили новому чим на звичайній службі, наприклад розміновувати СВП (саморобні вибухові пристрої), екстремальному керуванню автівки та навіть була лекція як завести та стріляти з гармати танку й БТР. Після проходження хоч і складного й виснажливої селекції відбору, він потрапив до лав полку ще з 5 його знайомими.
Після проходження курсу та групи у якому він був, дали наказ зайняти позиції на рубежі, але там вже чекали загарбники, вони почали нещадно розстрілювати групу з БТРа, але на щастя Олександр та ще двоє з групи вижили й повернулися на базу через те що трохи відставали від основної маси. Спочатку він навіть мав думки над тим щоб піти з лав ЗСУ, але помста була важливіша та й він звик до смерті товаришів вже зовсім скоро. Далі майже усі його завдання були виконанні, тому що усе що він робив це обороняв позиції ЗСУ та іноді проводив розвідку. Після цього він зробив тату “Іду на Ви”.
На дворі був 2013 рік, була звичайна розвідка цілей, ясний день, але під час переправи через річку Олександр зі своєю групою несподівано для себе набрів на штаб ворогів, маючи ефект несподіванки група перша відкрила вогонь та перебила майже всіх, але не помітив одного з противників Олександр отримав кульове поранення в ногу, після чого побратими евакуювали його на базу. Після цього Олександр отримав нагрудний знак «Учасник АТО». Поранення - у майбутньому не вплинуло на фізичні можливості.
Доросле життя.
19-21 років
Після поранення та виписки з госпіталю Олександр звільнився зі служби та переїхав до Києва й пішов вчитися в інститут управління і права національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, бо хотів вступити до лав НПУ.
Чому він раптом вирішив змінити свою долю? Це було спонтанне рішення аби забути своє минуле та смерть своїх батьків. Він пройшов виборчий курс потрапив у звичайний відділ нової поліції там він пробув десь місяці чотири. Нічого такого у нього на патрулях не було, звичайна рутина - крадіжки, п’яні водії, пусті погрози засудити та звільнити, виклики про домашнє насилля та інше.
Але потім він вирішив піти до слідчого відділку через те, що туди був набір, бо його вже задовбали ці рутинні однотипні виклики.
Пройшовши курси та стажування ще через 5 місяців він вже був офіційно слідчий ГСУ НПУ м. Києва.
Спочатку був у складі 29 СОГ - зазвичай приймає заяви про крадіжки та хуліганство. Але були й цікаві моменти - такі як заяви про вбивство або ДТП. Після, Сергія перевели з СОГ до звичайного відділку де він вже повноцінно розслідував справи.
Але одного разу одне з ДТП майже не згубило кар'єру
Сергія і його самого. Прийшла заява про ДТП та він прибув на місце злочину - відомий адвокат збив восьми річну дитину. Почалося розслідування - свідків не було на жаль, камера з відеорегістратора адвоката майже нічого не дала - при розтині виявилося що хлопець був у стані алкогольного сп'яніння. Спочатку Олександр не повірив цьому та погрожував суд.мед.експерту строком за хабар. Мед.експерта звільнили від цієї справи, але результат не змінився. Яким чином 8 річний хлопчик був п'яний - тоді було не відомо. Олександр одразу наказав затримати батьків хлопчика та повести на допит. Батьки казали, що нічого не робили з хлопчиком та навіть не п’ють і не мають дома алкоголю. Батьки не були алкоголіками чи наркоманами також до цього не були судимі. Справа стояла на місці декілька неділь доки не з’ясувалося, що хлопчик на той час хворів на простуду та мав вологий кашель. Звісно це мало давало, але усе ж таки Олександр вирішив краще розібратися у цьому та поїхав до батьків хлопчика. Він попрохав їм показати чим вони його лікували. Це були таблетки для дорослих і тому вони давали хлопчику пів таблетки. Своєю чергою таблетки були від волого кашлю - батьки купили дві пачки через те, що хворів хлопець часто, а ці ліки були дієві. Вони зберігалися у нижній шухляді у гостинній. Коли Олександр відкрив пакування він зрозумів що там було майже порожньо. Пакування з пластинками були, але самих таблеток не було. Батьки ж говорили що не давали стільки синові, а ті пачки які вони використали вони одразу викидають.
Коли Олександр прочитав склад усе стало на свої місця.
Виявилося що засіб містив етанол, тому батьки й давали пів таблетки хлопчику замість цілої. До того ж вони часто залишали хлопчика одного хоч і на годину-другу, і через те що ліки були у доступності дитини він усіх їх з'їв, бо вони були з присмаком апельсину, який полюбляв хлопець. Десять таблеток вистачило, щоб хлопчик поринув у стан алкогольного сп'яніння та пішов гуляти коли батьки повернулися додому. Як вони не побачили, що хлопчик не в собі - не зрозуміло. Батьків хлопчика засудили за це на 5 років та позбавили батьківських прав.
Після того як Олександр написав офіційний звіт щодо цього - його життя перетворилося у жах. Усі ЗМІ канали розносили новину про п'яного хлопчика по всім каналам. Люди писали заяви в органи про хабарі, травили Олександра через те, що вважали що адвокат дав йому хабаря. Люди обливали його авто фарбою, підкидали фейкові гроші з червоною фарбою та навіть де хто хотів вбити слідчого. Через це Олександр хотів звільнитися з НПУ та поїхати з країни, але перед цим він усе ж таки написав заяву до слідчого відділу СБУ та попрохав їх провести розслідування щодо цієї справи може люди повірять хоча б СБУ.
Хоч йому і було складно, але він продовжував працювати іноді виїжджаючи з управління, але через травлю, Олександр почав усюди таскати з собою табельну та власну зброю, одягав бронежилет коли виходив з управління та дуже пильно ставився до всіх нібито всі його хотіли вбити.
Через місяць СБУ винесло вердикт - рапорт Олександра був правдивий та попередили ЗМІ що за фейкову інформацію щодо хабаря вони будуть проводити перевірки та судити всіх хто до цього причетний.
Ще через 2 місяці Олександр усе таки відмовився від ідеї покинути лави НПУ та продовжував працювати. Цькування на той час вже зійшли на ні.
У кінці 2023 року до себе його забрали слідчі органи СБУ. Він почав працювати на них та тепер він міг розслідувати справи щодо корупції чим він і почав користуватися.
На початку 2024 року він увійшов до програми обміну з детективами США. Українські працівники НАБУ дуже багатому навчились у своїх напарників зі штатів. Олександра навіть неофіційно долучили до однієї зі справ на яку він написав рапорт. Рапорт не попав у суд, бо усе ж таки він не був офіційним детективом США. Йому дали копію на пам’ять.
У 2024 році він продовжував працювати у слідчому відділу СБУ м. Києва та був одним з найкращих їх детективів. Більшість його справ тепер були про вбивства та іноді про корупцію. За весь час служби слідчим він розкрив понад 50 справ. Вже давно його зовсім перестала цікавити сім’я та звичайне життя, надалі він хотів тільки служити батьківщині та допомагати їх знищувати внутрішніх ворогів України.
П.І.Б: Пуля Олександр Анатолійович
Короткий опис і характеристика батьків та Олександра.
Батько
Анатолій - чоловік середніх років. Характер - холоднокровний, відповідальний, розсудливий. У 18 років пішов до армії, після строкової служби зістався та став вчитися на пілота. 5 років він вчився та відточував навички пілотування й ось нарешті у 24 роки йому присвоїли власний винищувач. Був професійним пілотом СУ-27, та виступав іноді на авіаційних шоу. Шкідливі звички - куріння та іноді розпиття алкогольних напоїв. У 45 років пішов на пенсію.
Мати
Оксана, гарна жінка. Характер - добра, спокійна. Звичайна дівчина яка пішла у вищий заклад для отримання освіти. Після отримання вищої освіти у неї помер батько та вона отримала у спадщину багато грошей які витратила на відкриття бізнесу - звичайного магазину. Шкідливі звички - іноді розпиття алкогольних напоїв.
Олександр
Олександр Пуля. Характер - добрий, спокійний, справедливий, чесний, компетентний, відважний, розумний, адекватний, стресостійкий, відповідальний, досвідчений, комунікабельний, креативний, цілеспрямований, дружелюбний, пунктуальний, вихований, рішучий, терпеливий, стриманий, доброзичливий, активний, грамотний, має організаційні здібності. Вважає що миром правлять гроші та зброя. Шкідливі звички - немає.
Дитинство.
0-15 років.
Ніч холодного грудня 2004 року, тоді я народився. Мій батько був професійним пілотом ПС України, часто його не було вдома. Мати була звичайною жінкою, готувала їжу, виховувала мене, водила до школи.
Олександр вчився у звичайній школі, займався спортом, не полюбляв математику і фізику, загалом він був звичайним підлітком. Увесь час коли я був дома в дитинстві я проводив на вулиці та зі своїм батьком, який майже не мав часу на мене через роботу. У той час мій батько служив у повітряних силах на винищувачі СУ-27, він віддавав всього себе цій роботі. Попри те що батько був пілотом він добре керував автівкою та вчив Олександра керувати з самого дитинства та у 14 років він вже знав основи керування на механіці. У школі він вчився звичайно - деякі предмети були для нього легкі деякі складні, дуже добра була розвинена логіка завдяки математиці не дивлячись не те що він її не полюбляв. Відношення з батьками в дитинстві у Олександра були дуже непогані, сім’я розуміла один одного. Сварки звісно були як навіть і у кожній родині, але вони швидко забувалися та вибачалися.
Юність.
16-20 роки
У 16 років Олександр закінчив школу й пішов до юридичного коледжу, бо не полюбляв математику та інші науки, а для заступа туди ці предмети просто були не потрібні. Успішно склавши екзамен в Одеський юридичний коледж він почав своє навчання. Вчився він гарно, бо полюбляв коли він був розумніший у цій сфері за всіх. Зі згодом він полюбив свою справу. У 18 років йому усе ж таки прийшлося скласти іспит для вищої освіти - і він його тяжко, але усе ж таки успішно склав. Після цього він вважав що у нього немає достатньо дисципліни та вихованості тому пішов у армію, а не в університет.
У 18 років Олександр пішов до армії. У частині було багато практичних і польових занять, включаючи стройову, фізичну та тактичну підготовку, стрільби зі стрілецької зброї. Ми вивчали озброєння та військову техніку, як збирати та розбирати автомати, багато чого було. Спочатку у Олександра були проблеми в армії, мабуть, стандартні як і у всіх - двоярусні ліжка та підйом на світанку, швидкі збори багато виснажливих тренувань але, як й усі він звик до цього.
У армії Олександр навіть потоваришував з одним з офіцерів який трохи далі відіграє дуже важливу роль у його житті. Як офіцер почав товаришувати зі звичайним хлопцем зі строковиків? У тому й справа що офіцер мав таку саму думку, що і Олександр тому вони швидко знайшли спільну мову.
Після закінчення строкової служби Олександр отримав військовий квиток. У цю ніч з тим самим офіцером вони пішли та випили у барі. Коли вони йшли близько о третій годині ночі назад у частину Олександр взяв одну з пляшок вина. Їх зупинили працівники поліції, саме тоді Олександр отримав перший штраф. Але він розумів, що він сам винний. Крапку у своїй кар'єрі військового він не ставив та розповів за подальші плани своєму другові офіцеру.
У 2014 році коли Олександр закінчив свою строкову службу, на його рідне місто напав загарбник та руйнував його батьківщину. На жаль у перші дні війни один зі снарядів терористів потрапив у дім сім’ї Олександра і вбив його мати та батька. Вони померли від нестачі крові. Цей день для Олександра був дуже важкий, але через те, що він дуже любив та поважав своїх батьків він не здавався. Після цих подій він хотів тільки одного - помститися. Він перестав відчувати втому та став байдужим до всього і йому більше не була страшна ні смерть, ні поранення. Також він перестав зовсім вірити у бога та справедливість цього світу.
Через три місяці обдумувань та страждань він підписав контракт та подав заявку до лав 8-го окремого полку спеціального призначення, тому що якраз до нього були відкриті заявки. Його не хотіли брати через психологічний стан, хоч він і був задовільний. Коли Олександр вже хотів йти, він зустрів свого друга офіцера, виявилось що він тепер був керівником цього відділу. Тому поспілкувавшись з другом+офіцером він схвалив його кандидатуру до вступу. Після цього Олександр був направлений у передову частину де нікого не знав крім керівника, тому особливо ні з ким не розмовляв. Але попри це до нього самі почали йти люди, заводити діалоги та інше.
Ось так Олександр і здобув нові знайомства у ССО. Його відправили на курс, але він відмовлявся посилаючись на те що нещодавно отримав військовий квиток, але усе ж таки йому прийшлося пройти цей курс. На цьому курсі його дійсно навчили новому чим на звичайній службі, наприклад розміновувати СВП (саморобні вибухові пристрої), екстремальному керуванню автівки та навіть була лекція як завести та стріляти з гармати танку й БТР. Після проходження хоч і складного й виснажливої селекції відбору, він потрапив до лав полку ще з 5 його знайомими.
Після проходження курсу та групи у якому він був, дали наказ зайняти позиції на рубежі, але там вже чекали загарбники, вони почали нещадно розстрілювати групу з БТРа, але на щастя Олександр та ще двоє з групи вижили й повернулися на базу через те що трохи відставали від основної маси. Спочатку він навіть мав думки над тим щоб піти з лав ЗСУ, але помста була важливіша та й він звик до смерті товаришів вже зовсім скоро. Далі майже усі його завдання були виконанні, тому що усе що він робив це обороняв позиції ЗСУ та іноді проводив розвідку. Після цього він зробив тату “Іду на Ви”.
На дворі був 2013 рік, була звичайна розвідка цілей, ясний день, але під час переправи через річку Олександр зі своєю групою несподівано для себе набрів на штаб ворогів, маючи ефект несподіванки група перша відкрила вогонь та перебила майже всіх, але не помітив одного з противників Олександр отримав кульове поранення в ногу, після чого побратими евакуювали його на базу. Після цього Олександр отримав нагрудний знак «Учасник АТО». Поранення - у майбутньому не вплинуло на фізичні можливості.
Доросле життя.
19-21 років
Після поранення та виписки з госпіталю Олександр звільнився зі служби та переїхав до Києва й пішов вчитися в інститут управління і права національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, бо хотів вступити до лав НПУ.
Чому він раптом вирішив змінити свою долю? Це було спонтанне рішення аби забути своє минуле та смерть своїх батьків. Він пройшов виборчий курс потрапив у звичайний відділ нової поліції там він пробув десь місяці чотири. Нічого такого у нього на патрулях не було, звичайна рутина - крадіжки, п’яні водії, пусті погрози засудити та звільнити, виклики про домашнє насилля та інше.
Але потім він вирішив піти до слідчого відділку через те, що туди був набір, бо його вже задовбали ці рутинні однотипні виклики.
Пройшовши курси та стажування ще через 5 місяців він вже був офіційно слідчий ГСУ НПУ м. Києва.
Спочатку був у складі 29 СОГ - зазвичай приймає заяви про крадіжки та хуліганство. Але були й цікаві моменти - такі як заяви про вбивство або ДТП. Після, Сергія перевели з СОГ до звичайного відділку де він вже повноцінно розслідував справи.
Але одного разу одне з ДТП майже не згубило кар'єру
Сергія і його самого. Прийшла заява про ДТП та він прибув на місце злочину - відомий адвокат збив восьми річну дитину. Почалося розслідування - свідків не було на жаль, камера з відеорегістратора адвоката майже нічого не дала - при розтині виявилося що хлопець був у стані алкогольного сп'яніння. Спочатку Олександр не повірив цьому та погрожував суд.мед.експерту строком за хабар. Мед.експерта звільнили від цієї справи, але результат не змінився. Яким чином 8 річний хлопчик був п'яний - тоді було не відомо. Олександр одразу наказав затримати батьків хлопчика та повести на допит. Батьки казали, що нічого не робили з хлопчиком та навіть не п’ють і не мають дома алкоголю. Батьки не були алкоголіками чи наркоманами також до цього не були судимі. Справа стояла на місці декілька неділь доки не з’ясувалося, що хлопчик на той час хворів на простуду та мав вологий кашель. Звісно це мало давало, але усе ж таки Олександр вирішив краще розібратися у цьому та поїхав до батьків хлопчика. Він попрохав їм показати чим вони його лікували. Це були таблетки для дорослих і тому вони давали хлопчику пів таблетки. Своєю чергою таблетки були від волого кашлю - батьки купили дві пачки через те, що хворів хлопець часто, а ці ліки були дієві. Вони зберігалися у нижній шухляді у гостинній. Коли Олександр відкрив пакування він зрозумів що там було майже порожньо. Пакування з пластинками були, але самих таблеток не було. Батьки ж говорили що не давали стільки синові, а ті пачки які вони використали вони одразу викидають.
Коли Олександр прочитав склад усе стало на свої місця.
Виявилося що засіб містив етанол, тому батьки й давали пів таблетки хлопчику замість цілої. До того ж вони часто залишали хлопчика одного хоч і на годину-другу, і через те що ліки були у доступності дитини він усіх їх з'їв, бо вони були з присмаком апельсину, який полюбляв хлопець. Десять таблеток вистачило, щоб хлопчик поринув у стан алкогольного сп'яніння та пішов гуляти коли батьки повернулися додому. Як вони не побачили, що хлопчик не в собі - не зрозуміло. Батьків хлопчика засудили за це на 5 років та позбавили батьківських прав.
Після того як Олександр написав офіційний звіт щодо цього - його життя перетворилося у жах. Усі ЗМІ канали розносили новину про п'яного хлопчика по всім каналам. Люди писали заяви в органи про хабарі, травили Олександра через те, що вважали що адвокат дав йому хабаря. Люди обливали його авто фарбою, підкидали фейкові гроші з червоною фарбою та навіть де хто хотів вбити слідчого. Через це Олександр хотів звільнитися з НПУ та поїхати з країни, але перед цим він усе ж таки написав заяву до слідчого відділу СБУ та попрохав їх провести розслідування щодо цієї справи може люди повірять хоча б СБУ.
Хоч йому і було складно, але він продовжував працювати іноді виїжджаючи з управління, але через травлю, Олександр почав усюди таскати з собою табельну та власну зброю, одягав бронежилет коли виходив з управління та дуже пильно ставився до всіх нібито всі його хотіли вбити.
Через місяць СБУ винесло вердикт - рапорт Олександра був правдивий та попередили ЗМІ що за фейкову інформацію щодо хабаря вони будуть проводити перевірки та судити всіх хто до цього причетний.
Ще через 2 місяці Олександр усе таки відмовився від ідеї покинути лави НПУ та продовжував працювати. Цькування на той час вже зійшли на ні.
У кінці 2023 року до себе його забрали слідчі органи СБУ. Він почав працювати на них та тепер він міг розслідувати справи щодо корупції чим він і почав користуватися.
На початку 2024 року він увійшов до програми обміну з детективами США. Українські працівники НАБУ дуже багатому навчились у своїх напарників зі штатів. Олександра навіть неофіційно долучили до однієї зі справ на яку він написав рапорт. Рапорт не попав у суд, бо усе ж таки він не був офіційним детективом США. Йому дали копію на пам’ять.
У 2024 році він продовжував працювати у слідчому відділу СБУ м. Києва та був одним з найкращих їх детективів. Більшість його справ тепер були про вбивства та іноді про корупцію. За весь час служби слідчим він розкрив понад 50 справ. Вже давно його зовсім перестала цікавити сім’я та звичайне життя, надалі він хотів тільки служити батьківщині та допомагати їх знищувати внутрішніх ворогів України.