Прізвище, ім’я, по батькові (ПІБ): Пума Олександр
Стать: чоловіча
Дата народження: 02.09.1999
Вік: 26 років
Місце народження: м. Київ
Місце проживання: м. Київ
Мати: Пума Галина
Батько: Пума Віктор
Дружина: Пума Ліля
Захоплення: військова справа
Відмітні знаки: шрам на правій нозі, отриманий у дитинстві
[Дитинство та сім’я]
Олександр Пума народився 2 вересня 1999 року в місті Київ, у родині, де не було розкоші, але панували чіткі життєві принципи — честь, відповідальність і повага до праці. Родина Пумів жила просто, але правильно.Батько, Пума Віктор, був людиною діла, яка не кидала слів на вітер і завжди відповідала за свої вчинки. Саме від нього Олександр засвоїв головний життєвий урок: сила чоловіка вимірюється не словами, а тим, що він залишає після себе.
Мати, Пума Галина, стала тихою, але непохитною опорою родини. Вона навчила його терпінню, стриманості та вмінню не опускати голову перед труднощами. Її слова — «Справжній чоловік не той, хто не падає, а той, хто знаходить сили піднятися, навіть коли боляче» — стали внутрішнім орієнтиром на все життя.
[Формування характеру]
Дитинство Олександра не було легким. Київські двори, асфальт і футбольні коробки стали першою школою характеру. У дворі він не був найгучнішим чи найсильнішим, зате був тим, хто думав, аналізував і завжди повертався до боротьби, коли інші здавались.
Шрам на правій нозі, отриманий у дитинстві, став для нього першим нагадуванням: біль минає, характер залишається.У школі його знали як «тихого впертого». Він не шукав конфліктів, але завжди ставав поруч із тими, кого пригнічували. Перший серйозний удар життя — втрата близького друга через чужу безвідповідальність — сформував принцип, який згодом став фундаментом служби: байдужість забирає більше, ніж ворог.
[Навчання у військовому ліцеї]
Ще до початку військової служби Олександр навчався у військовому ліцеї, де остаточно усвідомив свій шлях. Ліцей став першим серйозним етапом дисципліни: ранкові підйоми, стройова підготовка, навчання за військовими стандартами, відповідальність за власні дії.Саме там він навчився жити за розпорядком, працювати в колективі та нести відповідальність не лише за себе, а й за тих, хто поруч.
[Початок військової служби]
Після завершення навчання Олександр вступив на військову службу, розпочавши шлях зі звання рекрута. Перші роки стали етапом жорсткого загартування — фізичні навантаження, постійні перевірки та виконання наказів без права на помилку.Згодом він був підвищений до звання старшого солдата, і саме в цьому званні був відібраний та направлений до підрозділу ССО.
[Служба в ССО та кар’єрне зростання]
Служба в ССО стала серйозним випробуванням. Тут оцінювали не слова і не звання, а витримку, холодний розум і здатність діяти в умовах ризику. За стабільні результати та професійний підхід Олександр поступово підвищувався по службі та отримав офіцерське звання капітана.Подальша служба супроводжувалася зростанням відповідальності. Після серії складних завдань і роботи зі штабом він був підвищений до звання підполковника. Наступним етапом стало присвоєння звання полковника та призначення його куратором підрозділу ССО, де він відповідав за бойову готовність, дисципліну та навчання особового складу.
[Куратор ДШВ]
Згодом командування доручило йому новий напрямок — посаду куратора ДШВ. Це був інший темп і інший характер служби: жорстка дисципліна, швидкі рішення та відповідальність за великі підрозділи. Саме цей шлях — від рекрута до полковника, від солдата ССО до куратора ССО та ДШВ — став основою його авторитету та довіри.
[Родина]
Коли служба забирала майже все — сили, час і друзів — життя дало баланс. Олександр зустрів Пуму Лілю, жінку, яка не питала «чому знову», а лише «коли повертатимешся». Вони одружилися, і відтоді кожне рішення та кожен наказ мають сенс, бо тепер він служить не лише державі, а й родині, яка чекає.
Стать: чоловіча
Дата народження: 02.09.1999
Вік: 26 років
Місце народження: м. Київ
Місце проживання: м. Київ
Мати: Пума Галина
Батько: Пума Віктор
Дружина: Пума Ліля
Захоплення: військова справа
Відмітні знаки: шрам на правій нозі, отриманий у дитинстві
[Дитинство та сім’я]
Олександр Пума народився 2 вересня 1999 року в місті Київ, у родині, де не було розкоші, але панували чіткі життєві принципи — честь, відповідальність і повага до праці. Родина Пумів жила просто, але правильно.Батько, Пума Віктор, був людиною діла, яка не кидала слів на вітер і завжди відповідала за свої вчинки. Саме від нього Олександр засвоїв головний життєвий урок: сила чоловіка вимірюється не словами, а тим, що він залишає після себе.
Мати, Пума Галина, стала тихою, але непохитною опорою родини. Вона навчила його терпінню, стриманості та вмінню не опускати голову перед труднощами. Її слова — «Справжній чоловік не той, хто не падає, а той, хто знаходить сили піднятися, навіть коли боляче» — стали внутрішнім орієнтиром на все життя.
[Формування характеру]
Дитинство Олександра не було легким. Київські двори, асфальт і футбольні коробки стали першою школою характеру. У дворі він не був найгучнішим чи найсильнішим, зате був тим, хто думав, аналізував і завжди повертався до боротьби, коли інші здавались.
Шрам на правій нозі, отриманий у дитинстві, став для нього першим нагадуванням: біль минає, характер залишається.У школі його знали як «тихого впертого». Він не шукав конфліктів, але завжди ставав поруч із тими, кого пригнічували. Перший серйозний удар життя — втрата близького друга через чужу безвідповідальність — сформував принцип, який згодом став фундаментом служби: байдужість забирає більше, ніж ворог.
[Навчання у військовому ліцеї]
Ще до початку військової служби Олександр навчався у військовому ліцеї, де остаточно усвідомив свій шлях. Ліцей став першим серйозним етапом дисципліни: ранкові підйоми, стройова підготовка, навчання за військовими стандартами, відповідальність за власні дії.Саме там він навчився жити за розпорядком, працювати в колективі та нести відповідальність не лише за себе, а й за тих, хто поруч.
[Початок військової служби]
Після завершення навчання Олександр вступив на військову службу, розпочавши шлях зі звання рекрута. Перші роки стали етапом жорсткого загартування — фізичні навантаження, постійні перевірки та виконання наказів без права на помилку.Згодом він був підвищений до звання старшого солдата, і саме в цьому званні був відібраний та направлений до підрозділу ССО.
[Служба в ССО та кар’єрне зростання]
Служба в ССО стала серйозним випробуванням. Тут оцінювали не слова і не звання, а витримку, холодний розум і здатність діяти в умовах ризику. За стабільні результати та професійний підхід Олександр поступово підвищувався по службі та отримав офіцерське звання капітана.Подальша служба супроводжувалася зростанням відповідальності. Після серії складних завдань і роботи зі штабом він був підвищений до звання підполковника. Наступним етапом стало присвоєння звання полковника та призначення його куратором підрозділу ССО, де він відповідав за бойову готовність, дисципліну та навчання особового складу.
[Куратор ДШВ]
Згодом командування доручило йому новий напрямок — посаду куратора ДШВ. Це був інший темп і інший характер служби: жорстка дисципліна, швидкі рішення та відповідальність за великі підрозділи. Саме цей шлях — від рекрута до полковника, від солдата ССО до куратора ССО та ДШВ — став основою його авторитету та довіри.
[Родина]
Коли служба забирала майже все — сили, час і друзів — життя дало баланс. Олександр зустрів Пуму Лілю, жінку, яка не питала «чому знову», а лише «коли повертатимешся». Вони одружилися, і відтоді кожне рішення та кожен наказ мають сенс, бо тепер він служить не лише державі, а й родині, яка чекає.
