Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Петренко Олександр Усикович
Стать: Чоловіча
Мати: Петренко Ганна Василівна
Батько: Петренко Усик Іванович
Дата народження: 21.03.1998
Вік: 27 років
Місце народження: м. Київ, Україна
Місце проживання: м. Київ, Україна
Захоплення: Тактична стрільба, MMA, відновлення класичних автомобілів, історія України, холодна зброя
Відмітні знаки: Шрам на лівій скроні, коротка борода, татуювання тризуб на передпліччі, годинник батька
Щасливе Дитинство:
Олександр народився 1998 року на Подолі в Києві. Батько Усик — механік, згодом відкрив майстерню. Мати Ганна — вчителька української мови. У сім’ї троє дітей: сестра Марина та брат Артем. Грошей не вистачало, але любові було вдосталь. Сашко з дитинства допитливий і сміливий. Батько вчив розбирати двигуни, мати читала про козаків і героїв. У 10 років виграв пейнтбол серед підлітків, у 12 почав бокс на Троєщині. У 14 батько захворів — Олександр пішов підробляти розносом піци, щоб допомогти родині. Тоді й загартувалася його воля. Він мріяв стати захисником справедливості, як у книжках матері.
Безтурботне Юнацтво:
Школу закінчив із золотою медаллю. З першого разу вступив до Національної академії внутрішніх справ на слідчий факультет. Займався спортом: кандидат у майстри з рукопашного бою, змагання зі стрільби. На третьому курсі під час практики в патрулі затримав озброєну банду грабіжників — отримав подяку та шрам на скроні. Після випуску — лейтенант у карному розшуку Києва. Закінчив курси тактичної медицини та снайперської справи. Казав: «Краще 10 годин тренувань, ніж секунда жалю». Вивчав історію спецслужб, аналізував операції.
Доросле життя:
Кар’єра стрімка. За чотири роки — від лейтенанта до майора. Брав участь у десятках операцій: наркокартелі, корупція, диверсанти. У 2024-му на сході витяг пораненого побратима з-під вогню — орден «За мужність» III ступеня. Запросили в Департамент боротьби з організованою злочинністю. Генерал сказав: «Або з нами, або ми тебе заберемо». Погодився. Через рік — підполковник, заступник начальника оперативного управління. Розробив гучні операції з ліквідацією угруповань. На нараді новий генерал-майор запропонував посаду начальника напряму без компромісів. Прийняв. Через півроку призначили керівником оперативного напрямку.
Наш час:
Підполковник Петренко — один з наймолодших керівників такого рівня. Начальник оперативного управління. Координує операції, навчає новачків, виїжджає на найскладніше. У колективі поважають за справедливість і вірність своїм. Мріє про генеральське звання та очолити весь напрямок боротьби з оргзлочинністю. Поза роботою — ремонтує «Жигулі» в гаражі, тренується, слухає «Океан Ельзи». Знає: спокій прийде, коли країна буде в безпеці. Живе за принципом: «Служити — значить захищати».
Стать: Чоловіча
Мати: Петренко Ганна Василівна
Батько: Петренко Усик Іванович
Дата народження: 21.03.1998
Вік: 27 років
Місце народження: м. Київ, Україна
Місце проживання: м. Київ, Україна
Захоплення: Тактична стрільба, MMA, відновлення класичних автомобілів, історія України, холодна зброя
Відмітні знаки: Шрам на лівій скроні, коротка борода, татуювання тризуб на передпліччі, годинник батька
Щасливе Дитинство:
Олександр народився 1998 року на Подолі в Києві. Батько Усик — механік, згодом відкрив майстерню. Мати Ганна — вчителька української мови. У сім’ї троє дітей: сестра Марина та брат Артем. Грошей не вистачало, але любові було вдосталь. Сашко з дитинства допитливий і сміливий. Батько вчив розбирати двигуни, мати читала про козаків і героїв. У 10 років виграв пейнтбол серед підлітків, у 12 почав бокс на Троєщині. У 14 батько захворів — Олександр пішов підробляти розносом піци, щоб допомогти родині. Тоді й загартувалася його воля. Він мріяв стати захисником справедливості, як у книжках матері.
Безтурботне Юнацтво:
Школу закінчив із золотою медаллю. З першого разу вступив до Національної академії внутрішніх справ на слідчий факультет. Займався спортом: кандидат у майстри з рукопашного бою, змагання зі стрільби. На третьому курсі під час практики в патрулі затримав озброєну банду грабіжників — отримав подяку та шрам на скроні. Після випуску — лейтенант у карному розшуку Києва. Закінчив курси тактичної медицини та снайперської справи. Казав: «Краще 10 годин тренувань, ніж секунда жалю». Вивчав історію спецслужб, аналізував операції.
Доросле життя:
Кар’єра стрімка. За чотири роки — від лейтенанта до майора. Брав участь у десятках операцій: наркокартелі, корупція, диверсанти. У 2024-му на сході витяг пораненого побратима з-під вогню — орден «За мужність» III ступеня. Запросили в Департамент боротьби з організованою злочинністю. Генерал сказав: «Або з нами, або ми тебе заберемо». Погодився. Через рік — підполковник, заступник начальника оперативного управління. Розробив гучні операції з ліквідацією угруповань. На нараді новий генерал-майор запропонував посаду начальника напряму без компромісів. Прийняв. Через півроку призначили керівником оперативного напрямку.
Наш час:
Підполковник Петренко — один з наймолодших керівників такого рівня. Начальник оперативного управління. Координує операції, навчає новачків, виїжджає на найскладніше. У колективі поважають за справедливість і вірність своїм. Мріє про генеральське звання та очолити весь напрямок боротьби з оргзлочинністю. Поза роботою — ремонтує «Жигулі» в гаражі, тренується, слухає «Океан Ельзи». Знає: спокій прийде, коли країна буде в безпеці. Живе за принципом: «Служити — значить захищати».
