Дитинство
Олександр Федюшко Олегович народився 1 червня 2004 року у красивому містечку Львів. Мене назвали Олександр-Саша, так як це ім'я хотіла старша сестра Мар'яна. Сестра була досить доброю та умілою, бавила мене, колисала. Сім'я була досить велика. Мати, Оксана Федюшко, народилася 28.08.1980, працювала звичайною прибиральницею школи, отримувала невелику, але хорошу заробітну плату.
Сестра Мар'яна народилася 23.05.2002. Вона є доброю сестрою, займається співами і отримує хорошу заробітну плату.
Батько, Олег Федюшко, народився 06.07.1977, досить умілий та є сильною людиною, високопосадова людина в лавах Збройних Сил України, але заробляв більшу заробітну плату. Це було по тій простій причині, що він був дуже чуйним та доброчесним, ніколи не йшов проти правил та своїх принципів. Цими рисами часто користувалися люди, які хотіли лише якоїсь користі для себе. Ситуацій з боргами багато не було.
У Сашка ще є багато сестер і братів. Його родина є дуже великою та доброю. Все дитинство Сашка було щасливим та добрим. Він мав багато друзів, бігали, падали, вставали. Його родина завжди підтримувала його у всіх починаннях і намагалася забезпечити найкращі умови для розвитку. Дитячі роки Сашка були сповнені радістю і безтурботністю, що дозволяло йому мріяти і розвиватися.
Сашко всім розказував про те, ким він хоче бути, чого він хоче досягнути, що незвично для малої дитини, але ніхто з його оточуючих не сприймав його серйозно. Він часто фантазував про майбутнє і ділився своїми мріями з друзями та родиною, хоча більшість дорослих вважали це дитячими забаганками. Незважаючи на це, Сашко не переставав вірити у свої сили та можливості. Він мріяв стати успішною людиною, яка приносить користь суспільству і робить свій внесок у розвиток своєї країни.
Юність
Саша вчився у школі не дуже добре, десь були хороші оцінки, а десь погані, але у нього була дуже хороша та невід'ємна риса характеру — він завжди умів домовлятися з людьми. Саме ця риса йому допомагала впродовж усього його життя, як дитячого віку, так і дорослого. Він завжди знаходив спільну мову з однолітками та вчителями, що часто допомагало йому виходити зі складних ситуацій.
Сашко закінчив школу з поганими оцінками у порівнянні з його однокласниками, але випустився він лише через те, що був у хороших стосунках з директором. Сашко любив допомагати директору по роботі. Під час останнього року навчання він почав готуватися до екзаменів, за результатами яких він повинен був вступати до ВУЗу. Він добре розумів, що йому це дійсно потрібно, та для яких цілей. Було важко, але він не опускав рук. Після цього довгого процесу підготовки він все-таки здав екзамени, причому на досить високий бал, що не очікували від нього ні вчителі, ні батьки.
Двоюрідні брати Сашка теж не відставали та усі разом поступили до Харківського університету Повітряних Сил. Він дуже горів цією справою і хотів працювати, як і його батько, у ПС ЗС України. Його батько був для нього прикладом та кумиром, на якого він хотів бути схожим, та на якого він рівнявся.
Йшли часи, діти росли, і потрібні були кошти, ще більші, для того щоб забезпечувати сім'ю. Батько Сашка з часом почав дуже змінюватися, шукати якісь виходи з цієї скрутної ситуації та почав займатися корупцією, на перекір усім своїм принципам. Це стало великим ударом для родини, але вони змогли адаптуватися до нових умов і продовжували підтримувати один одного. Хоча це і було важким рішенням для батька, він розумів, що сім'я потребує стабільності та фінансової підтримки.
Після такого "переломного" моменту у сім'ї Федюшкових якість життя стала набагато кращою. Якість життя у родині змінилася, та з часом вони переїхали жити до Харкова, щоб бути ближче до своїх дітей. Їм дуже не хотілося покидати свою рідну домівку, бо вони прожили тут все життя, але бажання бути разом єдиною сім'єю було сильнішим. Навчання Сашка в університеті проходило дуже успішно, він завжди отримував хороші бали та закривав усі предмети "автоматом". Написання дипломної роботи йому теж не стало великою проблемою, та він закінчив університет з червоним дипломом. Брати, усі разом після закінчення університету, вирішили переїхати до Києва та вступити у Академію Повітряних Сил, хоча батьки були проти того, щоб знов їх розділяли сотні кілометрів. Ситуація в академії була вже трішки іншою, ніж в університеті, тому що було багато фізичного навантаження, до якого не звик Сашко, але він не здавався, проявляв свою силу волі та не здавався.
Доросле життя
Після закінчення академії Сашко, знову ж із своїми братами, влаштувався до лав ПВК Центр ПС ЗС України. Із початком служби Сашко почав набивати багато "синців" та вчитися на своїх помилках. Чим старший він ставав, тим більше розумів, що не всі ті люди, кого він знав, являлися такими, якими він думав. Майже всі зраджують та в будь-який момент можуть "вставити ніж у спину", але це його тільки загартовувало, та робило сильнішим як морально, так і духовно. Він почав більше довіряти лише собі та своїм найближчим родичам, намагаючись не підпускати до себе людей, яких не був впевнений. Він навчився розпізнавати справжніх друзів і цінувати тих, хто завжди був поруч.
Олександр освідчився своїй дівчині, він тримав у секреті, що має дівчину.
Освідчення: 01.05.2024.
Олександр довіряє та дбає про свою дівчину. Дівчина називається Софія. Олександр та Софія почали думати про весілля, та через 19 днів вони вирішили, що 20 травня одружаться. Після 19 травня вони почали організовувати весілля. Їм допомагали багато друзів, тато, мама, сестра та Сашкові брати.
20 травня — досвідчений день, коли Олександр та Софія одружилися. Весілля було чудовим, сповненим радісних моментів та незабутніх емоцій. Після весілля вони вирішили провести медовий місяць у мальовничому куточку Карпат, де насолоджувалися природою та компанією один одного. Під час медового місяця вони мали можливість краще пізнати одне одного та насолодитися спільним часом без метушні буденного життя.
Теперішній час
Сашко розпочав свою службу в ДКВС, Сім'я Федюшкових живе щасливо та весело.у Майбутньому Олександр та Софія заведуть собі дітей
Далі буде...
Олександр Федюшко Олегович народився 1 червня 2004 року у красивому містечку Львів. Мене назвали Олександр-Саша, так як це ім'я хотіла старша сестра Мар'яна. Сестра була досить доброю та умілою, бавила мене, колисала. Сім'я була досить велика. Мати, Оксана Федюшко, народилася 28.08.1980, працювала звичайною прибиральницею школи, отримувала невелику, але хорошу заробітну плату.
Сестра Мар'яна народилася 23.05.2002. Вона є доброю сестрою, займається співами і отримує хорошу заробітну плату.
Батько, Олег Федюшко, народився 06.07.1977, досить умілий та є сильною людиною, високопосадова людина в лавах Збройних Сил України, але заробляв більшу заробітну плату. Це було по тій простій причині, що він був дуже чуйним та доброчесним, ніколи не йшов проти правил та своїх принципів. Цими рисами часто користувалися люди, які хотіли лише якоїсь користі для себе. Ситуацій з боргами багато не було.
У Сашка ще є багато сестер і братів. Його родина є дуже великою та доброю. Все дитинство Сашка було щасливим та добрим. Він мав багато друзів, бігали, падали, вставали. Його родина завжди підтримувала його у всіх починаннях і намагалася забезпечити найкращі умови для розвитку. Дитячі роки Сашка були сповнені радістю і безтурботністю, що дозволяло йому мріяти і розвиватися.
Сашко всім розказував про те, ким він хоче бути, чого він хоче досягнути, що незвично для малої дитини, але ніхто з його оточуючих не сприймав його серйозно. Він часто фантазував про майбутнє і ділився своїми мріями з друзями та родиною, хоча більшість дорослих вважали це дитячими забаганками. Незважаючи на це, Сашко не переставав вірити у свої сили та можливості. Він мріяв стати успішною людиною, яка приносить користь суспільству і робить свій внесок у розвиток своєї країни.
Юність
Саша вчився у школі не дуже добре, десь були хороші оцінки, а десь погані, але у нього була дуже хороша та невід'ємна риса характеру — він завжди умів домовлятися з людьми. Саме ця риса йому допомагала впродовж усього його життя, як дитячого віку, так і дорослого. Він завжди знаходив спільну мову з однолітками та вчителями, що часто допомагало йому виходити зі складних ситуацій.
Сашко закінчив школу з поганими оцінками у порівнянні з його однокласниками, але випустився він лише через те, що був у хороших стосунках з директором. Сашко любив допомагати директору по роботі. Під час останнього року навчання він почав готуватися до екзаменів, за результатами яких він повинен був вступати до ВУЗу. Він добре розумів, що йому це дійсно потрібно, та для яких цілей. Було важко, але він не опускав рук. Після цього довгого процесу підготовки він все-таки здав екзамени, причому на досить високий бал, що не очікували від нього ні вчителі, ні батьки.
Двоюрідні брати Сашка теж не відставали та усі разом поступили до Харківського університету Повітряних Сил. Він дуже горів цією справою і хотів працювати, як і його батько, у ПС ЗС України. Його батько був для нього прикладом та кумиром, на якого він хотів бути схожим, та на якого він рівнявся.
Йшли часи, діти росли, і потрібні були кошти, ще більші, для того щоб забезпечувати сім'ю. Батько Сашка з часом почав дуже змінюватися, шукати якісь виходи з цієї скрутної ситуації та почав займатися корупцією, на перекір усім своїм принципам. Це стало великим ударом для родини, але вони змогли адаптуватися до нових умов і продовжували підтримувати один одного. Хоча це і було важким рішенням для батька, він розумів, що сім'я потребує стабільності та фінансової підтримки.
Після такого "переломного" моменту у сім'ї Федюшкових якість життя стала набагато кращою. Якість життя у родині змінилася, та з часом вони переїхали жити до Харкова, щоб бути ближче до своїх дітей. Їм дуже не хотілося покидати свою рідну домівку, бо вони прожили тут все життя, але бажання бути разом єдиною сім'єю було сильнішим. Навчання Сашка в університеті проходило дуже успішно, він завжди отримував хороші бали та закривав усі предмети "автоматом". Написання дипломної роботи йому теж не стало великою проблемою, та він закінчив університет з червоним дипломом. Брати, усі разом після закінчення університету, вирішили переїхати до Києва та вступити у Академію Повітряних Сил, хоча батьки були проти того, щоб знов їх розділяли сотні кілометрів. Ситуація в академії була вже трішки іншою, ніж в університеті, тому що було багато фізичного навантаження, до якого не звик Сашко, але він не здавався, проявляв свою силу волі та не здавався.
Доросле життя
Після закінчення академії Сашко, знову ж із своїми братами, влаштувався до лав ПВК Центр ПС ЗС України. Із початком служби Сашко почав набивати багато "синців" та вчитися на своїх помилках. Чим старший він ставав, тим більше розумів, що не всі ті люди, кого він знав, являлися такими, якими він думав. Майже всі зраджують та в будь-який момент можуть "вставити ніж у спину", але це його тільки загартовувало, та робило сильнішим як морально, так і духовно. Він почав більше довіряти лише собі та своїм найближчим родичам, намагаючись не підпускати до себе людей, яких не був впевнений. Він навчився розпізнавати справжніх друзів і цінувати тих, хто завжди був поруч.
Олександр освідчився своїй дівчині, він тримав у секреті, що має дівчину.
Освідчення: 01.05.2024.
Олександр довіряє та дбає про свою дівчину. Дівчина називається Софія. Олександр та Софія почали думати про весілля, та через 19 днів вони вирішили, що 20 травня одружаться. Після 19 травня вони почали організовувати весілля. Їм допомагали багато друзів, тато, мама, сестра та Сашкові брати.
20 травня — досвідчений день, коли Олександр та Софія одружилися. Весілля було чудовим, сповненим радісних моментів та незабутніх емоцій. Після весілля вони вирішили провести медовий місяць у мальовничому куточку Карпат, де насолоджувалися природою та компанією один одного. Під час медового місяця вони мали можливість краще пізнати одне одного та насолодитися спільним часом без метушні буденного життя.
Теперішній час
Сашко розпочав свою службу в ДКВС, Сім'я Федюшкових живе щасливо та весело.у Майбутньому Олександр та Софія заведуть собі дітей
Далі буде...
