Основна інформація:
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Шнайдер Олександр ОлександровичСтать: Чоловіча
Мати: Шнайдер Наталя Германівна
Батько: Шнайдер Олександр Володимирович
Зріст та вага: 188 см / 104 кг
Дата народження: 17 серпня 1991 року
Вік: 35 років
Місце народження: м. Конотоп, Сумської області
Національність: Українець
Місце проживання: м. Бориспіль
Захоплення: Техніка, електронні пристрої, екстремальні спорту, реставрація антикваріату
Сімейний стан: Одружений
Статура: Середньоатлетична
Колір очей: Карі
Зачіска: Коротка, охайна, андеркат.
Дитинство
Народився Олександр у 1991 році в місті Конотоп Сумської області. Вихований у родині зі сталими традиціями поваги до праці, Олександр змалечку виявляв залізну дисципліну та відповідальність. Роки навчання у Конотопській загальноосвітній школі заклали фундамент його характеру: рішучість, здатність до критичного мислення у стресових ситуаціях та загострене почуття справедливості. Адже у м. Конотоп, батько працював рятувальником, а мати була лікарем при військовій частині. Олександр часто відвідував після школи пожежну частину, де з захопленими очима спостерігав за тренуваннями пожежників. Затамовував подих, коли чув дзвін, повідомляючи про виклик і спостерігав, як швидко реагують його батько та інші рятувальники.Також неодноразово він бував і на місці роботи матері, де його дуже добре оцінювали солдати та керівництво, відмічаючи його риси характеру.
Одного дня, під час навчання, Олександр почув, як автівки пожежників пронеслися в напрямку військової частини. Тоді Олександр відчув, що щось трапилось погане. Під час перерви у школі, він втік зі школи, сів на велосипед і направився до військової частини.
Коли він приїхав, побачив, що склади на військовій частині горять. Купа військової техніки нагороджували проїзд до частини, військові зі зброєю йшли в напрямки лісу, що був не подалі, пожежні готувалися до гасіння пожежі. Там був і батько Олександра.
Серед автівок, були зведені палатки, де були розміщені військові, які постраждали від детонацій, або від полумʼя. Олександр почав шукати мати, але бігаючи з палатки, в палатку, він там її не знайшов. Здогадуючись, що мати залишилася на території, ві намагався туди проникнути, але військові схопили хлопця та віддали під варту бійцям, що буди при лазареті.
Олександру залишалося тільки спостерігати.
Через пів години, пролунав вибух. Хтось кричав "ЛЯГАЙ!" але гуркіт заклав вуха і дезорієнтував хлопчика.
Прийшовши в себе, він побачив, як два пожежника, його мати та солдат тягнуть двох пожежників до палатки. Це були його батько та його друг, дядько Микола.
Коли мати побачила Олександра, почала голосно кричати "Відійди! Чуєш? Відійди негайно!"
Батька та його друга поклали на столи. Олександр дивився, як його мати зі сльозами на очах, розрізала захисну форму батька та намагалася щось робити. Її руки були в крові, вона давала накази подавати медикаменти, інструменти та бинти. В той момент, час ніби зупинився... Олександр не зводив очей з мами...
І коли мати впала на коліна, в сльозах, Олександр зрозумів, що тато помер...
Юність
Після сімейної трагедії, Олександр та його мати переїхали до Білої Церкви. Там мати почала роботу у міській лікарні, згодом перевівшись до пожежної частини.Олександр закінчував школу, та вже чітко мав плани на подальше навчання, обравши Національний університет цивільного захисту пріоритетом. До навчання він відносився відповідально та старанно. Закінчив заклад з відзнакою.
Становлення шляху
Свій шлях розпочав «з землі» — з посади начальника караулу в пожежній частині Білої Церкви. Згодом Олександр перевівся до управління ДСНС у м. Бориспіль. Пройшовши всі щаблі оперативної служби, Олександр здобув безцінний практичний досвід, особисто беручи участь у ліквідації найскладніших пожеж та надзвичайних ситуацій. Його професіоналізм та лідерські якості швидко виділили його серед колег, що сприяло призначенню на керівні посади в апараті управління. Теперішній час
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Олександр Шнайдер проявив себе як стратег та безстрашний командир. Під його безпосереднім керівництвом підрозділи області перейшли на посилений режим роботи в умовах постійних обстрілів.- Координація рятувальних операцій: Він особисто виїжджав на місця «прильотів», керуючи розбором завалів та евакуацією цивільного населення.
- Інновації під час війни: Впровадив новітні протоколи безпеки для особового складу та оптимізував систему оповіщення населення.
- Стійкість: Завдяки його вмінню зберігати холодний розум, підрозділ не лише зберіг боєздатність, а й став взірцем оперативності в країні.
Сьогодні Олександр Шнайдер — це обличчя нового покоління українських рятувальників. Людина, яка в 35 років поєднує в собі енергію молодості та мудрість досвідченого офіцера. Його девіз — «Запобігти. Врятувати. Допомогти» — це не просто слова, а життєве кредо, що щоденно втілюється у врятованих життях та безпеці регіону. Має державні нагороди за мужність та самовідданість. Кожен раз, коли він виконував обовʼязок рятувальника, він озирався і дякував батьку за вибір шляху, яким він зараз йде.
