Народження, і дитинство.
Олександр Шухевич - народився 24 квітня 2000 року у місті Нікополь, у звичайній сім'ї. Батько працював будівельником, а мати працювала бухгалтером.
Вся сім'я проживала в трьох кімнатній квартирі, а ще декілька своїх квартир здавали в оренду, маючи пасивний дохід.
При цьому його сім'я мала достатньо коштів, щоб купити собі пару автівок. Після народження Олександра , його батько звільнився зі своєї роботи, і зайнявся будівництвом своєї будівлі на дачі в селі Запруддя.
Його батько зайнявся фермерством, а матір займалася домашніми справами, в їх гаражі налічувалося п'ять автівок, з яких 3 іномарки, і 2 рідних.
Батьки Олександра і не підозрювали, що на дачу вони витратять настільки шалені гроші, і на грані банкрутства, вони продали 3 свої автівки, залишив 1 джип і 1 сідан.
Після чого батьківська кар'єра підросла, і його батьку купив техніку, скіт, і почав працювати в полях, це давало сезонний дохід, і підтримувало достатньо високий рівень сімейного прибутку.
Початкова школа, і підліткове життя.
Олександру настав 6 рік, і він пішов в перший клас в школу середньої освіти у своєму селі, як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства, і мав гарне, безтурботне життя. Так він учився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла, він почав приносити погані оцінки, і зрештою він побився з однокласником, який його задирав упродовж 2 років. На наступний день його вигнали зі школи, оскільки батьки того хлопця були знайомими директора школи, без ніяких слів Тимура просто вигнали, і батькам прийшлося забирати документи, і переводити сина в нову школу у своєму рідному місті. Мати Олександра, разом з сином взяли 1 із машин, і переїхали в місто, батько залишився в селі оскільки не міг покинути свою роботу.
1 вересня 2018 року, Олександра пішов в 6 клас в нову школу, де він знайшов новий колектив, і він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша за нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Тимур, він вперше поцілувався, і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшли ще 5 років, Олександр гарно відучився 11 класів, і після цього він святкував свій випускний, зі своїми друзями й дівчиною.
Доросле життя, і служба в армії
1 травня його забрали на мед.комісію, яку він успішно пройшов, і потім він поїхав у військову частину, де почалися його армійські дні.
На день не залежності України майже вся рота ЗСУ поїхали на площу, щоб виступити перед народом України. Залишивши Олександра та його друга на КПП, вони навіть не підозрювали, що станеться через декілька годин на військовій частині, в самій середині параду до військової частини під'їжджає декілька тонованих авто, та з них виходять понад 7 озброєних людей, Олександр зі своїм товаришем трохи злякалися, але не придали цьому великої уваги та вийшли на подвір'я до них.Олександр підійшов та запитав, що їм потрібно, але не почувши відповіді він побачив як вони почали діставати зброю, та він зрозумів що потрібно тікати. З шаленою швидкістю він забіг на КПП та закрив двері. Злочинці почали стріляти по вікнах та кричати, щоб їх впустили, а не наче вони перестріляють всіх військово службовців. Олександр з товаришем навіть і не намагалися відкривати двері та трохи відійшли назад. Злочинці почали стріляти по замку сталевої дверці, їм якось вдалося її виломити, і тут Тимур згадує як у дитинстві він зі своїм дідусем їздили на полювання, та його дід дав йому рушницю та вчив його стріляти, з цими навичками Олександр був найкращим стрільцем, не тільки зі своїх однолітків, і серед дорослих людей. Після того як злочинці зайшли на територію, Олександр з товаришем відійшли трохи назад та перші почали вогонь, його товариш теж не перший раз тримав автомат, тому через декілька хвилин вони відбили 7 озброєних злочинців навіть і не зрозумівши цього. Олександр не сильно боявся, але він злякався за свою маму, яка б не пережила його смерть. Після проведеного параду Генерал ЗСУ приїхав, та побачив мертвих людей які лежали на землі. Олександр розповів як все відбулося, та від здивування Генерал дав підвищення обом військовим, та дав маленьку відпустку у вигляді 2 днів. Тимур з радісним лицем поїхав до дому, та розповідав всій родині його пригоди у ЗСУ.
Йому там сподобалося, було багато завдань, які зробили з нього гарного хлопця, який за свою службу зробився ще красивішим,
В армії він мав багато друзів, а по закінченню своєї служби він повернувся у своє рідне місто, де його чекала сім'я, друзі й молода дівчина.
Робота в НПУ.
Після армії Олександр вирішив ступити в ряди Національної поліції України, там знайшов своїх друзів з армії, і завів багато знайомств з колегами по роботі. Йому подобалося ловити злодіїв і втікачів. В його роботі був великий ризик, але все одно він працював, і іноді навіть отримував поранення, але на його щастя на його здоров'я це не сказилося.
Під час одного патрулю біля Олександра пролетіла синя БМВ на шаленій швидкості, та ледве не в'їхала у Олександра. Олександр одразу увімкнув маячки та почав погоню за порушником, повідомивши диспетчеру Олександр починає переслідування авто, та починає активну погоню. Декілька годин Олександр їздив за порушником, але в один момент порушник звертає на трасу та починає від'їжджати від Олександра. Авто патрульної поліції не було досить швидким, щоб догнати водія БМВ, але Олександр з маличку полюбляв їздити на татовій автівці, та колінах свого батька. У Тимура багато водійського досвіду, та з цими навичками йому вдається наздогнати порушника та почати приймати спец.маневри, щоб його наздогнати. Їх швидкість була понад 240+ км на годину, всі водії на трасі дуже лякалися коли на сусідній смузі за секунду пролітали 2 автівки. На щастя Олександра через декілька годин активної погоні у водія БМВ закінчується пальне, та ламається машина. Олександр хутко дістає кайданки, заковує в них злочинця без ніяких зусиль й відвозить у ближчий відділок, та передає вищому керівництву для відкриття кримінальної справи. З щасливим лицем та з премією в кишені Дентс повертається до дому та лягає спати від такого насиченого дня.
І після ще кількох місяців служби, заробивши старшого лейтенанта, зловивши за свою чималу кар'єру багато злочинців і мавши багато перешкод, він справився зі своїми задачами, і звільнився з роботи, перейшовши в ряди ДКВС.
Робота в ДКВС.
Ставши в ряди ДКВС, Олександр набув звання полковника й одного разу...
Приїхавши до ДКВС Олександр побачив не досить великий конвой з автомобілів ЗСУ та їх керівників. Вони хотіли, щоб їм провели екскурсію та побачити як живуть зеки у найкращій в'язниці України. Олександр підійшов до Генерала ЗСУ та запитав, що тут коїться та навіщо вони приїхали сюди. Йому розповіли ціль їхнього перебування та попросили, щоб для їхнього особового складу провели екскурсію. Олександр не дуже був радий та не сильно хотів перед кимось витанцьовувати та весело розповідати, але все-таки він наважився провести для них екскурсію та показати. Але він бачить що КПП закрите та на нім нікого не має. Сильно розлютившись він бере слухавку та дзвонить на стаціонарний телефон в адміністрацію ДКВС яка перебувала на території в'язниці. Взявши слухавку по ту сторону зв'язку він почав кричати:
-Ви що там зовсім подуріли?!!! Чому на КПП немає ні душі? Ви зараз в мене будете унітази драїти
-Вибачте пане полковник... Винні Зараз я відправлю наряд до вас, очікуйте -Швидше ЗАБІЯКА$%ЗАБІЯКА$%ЗАБІЯКА$%ЗАБІЯКА$%ЗАБІЯКА$% давай!
Приїхавший наряд до КПП Генерал подивився в очі працівників нащо ті дивились в підлогу ,та не могли сказати ні слова. Розчарований Полковник провів ЗСУ в середину та почав екскурсію по території. Вони пройшли адміністративний блок де Олександр накричав на працівників за таке ставлення до служби, та почав проводити їх до в'язниці, щоб показати де проживають зеки у їх в'язниці. Після проведеної екскурсії молодший склад ЗСУ поїхали залишивши Генерала ЗСУ та Олександра на одинці. Генерал сказав: -Ех... Олександр-Олександр, повеселив ти нас на початку, треба твоїм працівникам підзатильників дати, щоб краще працювали.
-А я що зроблю? А якщо вони до СБУ підуть, чи Мерії розкажуть?
-Ну не знаю... я своїм кожен день даю, зато диви як по струнці ходять.
Добре Олександр, бувай, на наступний раз підготуйся.
-Ой, давай без цього, все бувай, бо мені ще треба набір провести, а часу з вами обмаль.
Після цьої ситуації Олександр звільнився, і зараз шукає нову роботу.
Олександр Шухевич - народився 24 квітня 2000 року у місті Нікополь, у звичайній сім'ї. Батько працював будівельником, а мати працювала бухгалтером.
Вся сім'я проживала в трьох кімнатній квартирі, а ще декілька своїх квартир здавали в оренду, маючи пасивний дохід.
При цьому його сім'я мала достатньо коштів, щоб купити собі пару автівок. Після народження Олександра , його батько звільнився зі своєї роботи, і зайнявся будівництвом своєї будівлі на дачі в селі Запруддя.
Його батько зайнявся фермерством, а матір займалася домашніми справами, в їх гаражі налічувалося п'ять автівок, з яких 3 іномарки, і 2 рідних.
Батьки Олександра і не підозрювали, що на дачу вони витратять настільки шалені гроші, і на грані банкрутства, вони продали 3 свої автівки, залишив 1 джип і 1 сідан.
Після чого батьківська кар'єра підросла, і його батьку купив техніку, скіт, і почав працювати в полях, це давало сезонний дохід, і підтримувало достатньо високий рівень сімейного прибутку.
Початкова школа, і підліткове життя.
Олександру настав 6 рік, і він пішов в перший клас в школу середньої освіти у своєму селі, як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства, і мав гарне, безтурботне життя. Так він учився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла, він почав приносити погані оцінки, і зрештою він побився з однокласником, який його задирав упродовж 2 років. На наступний день його вигнали зі школи, оскільки батьки того хлопця були знайомими директора школи, без ніяких слів Тимура просто вигнали, і батькам прийшлося забирати документи, і переводити сина в нову школу у своєму рідному місті. Мати Олександра, разом з сином взяли 1 із машин, і переїхали в місто, батько залишився в селі оскільки не міг покинути свою роботу.
1 вересня 2018 року, Олександра пішов в 6 клас в нову школу, де він знайшов новий колектив, і він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша за нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Тимур, він вперше поцілувався, і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшли ще 5 років, Олександр гарно відучився 11 класів, і після цього він святкував свій випускний, зі своїми друзями й дівчиною.
Доросле життя, і служба в армії
1 травня його забрали на мед.комісію, яку він успішно пройшов, і потім він поїхав у військову частину, де почалися його армійські дні.
На день не залежності України майже вся рота ЗСУ поїхали на площу, щоб виступити перед народом України. Залишивши Олександра та його друга на КПП, вони навіть не підозрювали, що станеться через декілька годин на військовій частині, в самій середині параду до військової частини під'їжджає декілька тонованих авто, та з них виходять понад 7 озброєних людей, Олександр зі своїм товаришем трохи злякалися, але не придали цьому великої уваги та вийшли на подвір'я до них.Олександр підійшов та запитав, що їм потрібно, але не почувши відповіді він побачив як вони почали діставати зброю, та він зрозумів що потрібно тікати. З шаленою швидкістю він забіг на КПП та закрив двері. Злочинці почали стріляти по вікнах та кричати, щоб їх впустили, а не наче вони перестріляють всіх військово службовців. Олександр з товаришем навіть і не намагалися відкривати двері та трохи відійшли назад. Злочинці почали стріляти по замку сталевої дверці, їм якось вдалося її виломити, і тут Тимур згадує як у дитинстві він зі своїм дідусем їздили на полювання, та його дід дав йому рушницю та вчив його стріляти, з цими навичками Олександр був найкращим стрільцем, не тільки зі своїх однолітків, і серед дорослих людей. Після того як злочинці зайшли на територію, Олександр з товаришем відійшли трохи назад та перші почали вогонь, його товариш теж не перший раз тримав автомат, тому через декілька хвилин вони відбили 7 озброєних злочинців навіть і не зрозумівши цього. Олександр не сильно боявся, але він злякався за свою маму, яка б не пережила його смерть. Після проведеного параду Генерал ЗСУ приїхав, та побачив мертвих людей які лежали на землі. Олександр розповів як все відбулося, та від здивування Генерал дав підвищення обом військовим, та дав маленьку відпустку у вигляді 2 днів. Тимур з радісним лицем поїхав до дому, та розповідав всій родині його пригоди у ЗСУ.
Йому там сподобалося, було багато завдань, які зробили з нього гарного хлопця, який за свою службу зробився ще красивішим,
В армії він мав багато друзів, а по закінченню своєї служби він повернувся у своє рідне місто, де його чекала сім'я, друзі й молода дівчина.
Робота в НПУ.
Після армії Олександр вирішив ступити в ряди Національної поліції України, там знайшов своїх друзів з армії, і завів багато знайомств з колегами по роботі. Йому подобалося ловити злодіїв і втікачів. В його роботі був великий ризик, але все одно він працював, і іноді навіть отримував поранення, але на його щастя на його здоров'я це не сказилося.
Під час одного патрулю біля Олександра пролетіла синя БМВ на шаленій швидкості, та ледве не в'їхала у Олександра. Олександр одразу увімкнув маячки та почав погоню за порушником, повідомивши диспетчеру Олександр починає переслідування авто, та починає активну погоню. Декілька годин Олександр їздив за порушником, але в один момент порушник звертає на трасу та починає від'їжджати від Олександра. Авто патрульної поліції не було досить швидким, щоб догнати водія БМВ, але Олександр з маличку полюбляв їздити на татовій автівці, та колінах свого батька. У Тимура багато водійського досвіду, та з цими навичками йому вдається наздогнати порушника та почати приймати спец.маневри, щоб його наздогнати. Їх швидкість була понад 240+ км на годину, всі водії на трасі дуже лякалися коли на сусідній смузі за секунду пролітали 2 автівки. На щастя Олександра через декілька годин активної погоні у водія БМВ закінчується пальне, та ламається машина. Олександр хутко дістає кайданки, заковує в них злочинця без ніяких зусиль й відвозить у ближчий відділок, та передає вищому керівництву для відкриття кримінальної справи. З щасливим лицем та з премією в кишені Дентс повертається до дому та лягає спати від такого насиченого дня.
І після ще кількох місяців служби, заробивши старшого лейтенанта, зловивши за свою чималу кар'єру багато злочинців і мавши багато перешкод, він справився зі своїми задачами, і звільнився з роботи, перейшовши в ряди ДКВС.
Робота в ДКВС.
Ставши в ряди ДКВС, Олександр набув звання полковника й одного разу...
Приїхавши до ДКВС Олександр побачив не досить великий конвой з автомобілів ЗСУ та їх керівників. Вони хотіли, щоб їм провели екскурсію та побачити як живуть зеки у найкращій в'язниці України. Олександр підійшов до Генерала ЗСУ та запитав, що тут коїться та навіщо вони приїхали сюди. Йому розповіли ціль їхнього перебування та попросили, щоб для їхнього особового складу провели екскурсію. Олександр не дуже був радий та не сильно хотів перед кимось витанцьовувати та весело розповідати, але все-таки він наважився провести для них екскурсію та показати. Але він бачить що КПП закрите та на нім нікого не має. Сильно розлютившись він бере слухавку та дзвонить на стаціонарний телефон в адміністрацію ДКВС яка перебувала на території в'язниці. Взявши слухавку по ту сторону зв'язку він почав кричати:
-Ви що там зовсім подуріли?!!! Чому на КПП немає ні душі? Ви зараз в мене будете унітази драїти
-Вибачте пане полковник... Винні Зараз я відправлю наряд до вас, очікуйте -Швидше ЗАБІЯКА$%ЗАБІЯКА$%ЗАБІЯКА$%ЗАБІЯКА$%ЗАБІЯКА$% давай!
Приїхавший наряд до КПП Генерал подивився в очі працівників нащо ті дивились в підлогу ,та не могли сказати ні слова. Розчарований Полковник провів ЗСУ в середину та почав екскурсію по території. Вони пройшли адміністративний блок де Олександр накричав на працівників за таке ставлення до служби, та почав проводити їх до в'язниці, щоб показати де проживають зеки у їх в'язниці. Після проведеної екскурсії молодший склад ЗСУ поїхали залишивши Генерала ЗСУ та Олександра на одинці. Генерал сказав: -Ех... Олександр-Олександр, повеселив ти нас на початку, треба твоїм працівникам підзатильників дати, щоб краще працювали.
-А я що зроблю? А якщо вони до СБУ підуть, чи Мерії розкажуть?
-Ну не знаю... я своїм кожен день даю, зато диви як по струнці ходять.
Добре Олександр, бувай, на наступний раз підготуйся.
-Ой, давай без цього, все бувай, бо мені ще треба набір провести, а часу з вами обмаль.
Після цьої ситуації Олександр звільнився, і зараз шукає нову роботу.