Суть пропозиції:
Пропоную внести зміни до Закону «Про судоустрій та статус суддів» та скасувати положення статті 22.4, яке передбачає відповідальність судді за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Обґрунтування:
На мою думку, дана норма є надмірно формалізованою та може створювати ситуації, коли суддя фактично може бути притягнутий до відповідальності не за неправосудне рішення, зловживання повноваженнями чи істотне порушення прав учасників процесу, а через особливості оформлення самого судового рішення. Також у суддів, є чітко визначено, як має бути оформлено вирок. В ньому не сказано, що суддя має пояснити своє рішення. Якщо у людини буде питання з приводу цього, людина завжди можете звернутись до судді, та запитати, чому такий вирок. У судовому процесі сторони можуть наводити значну кількість аргументів, заперечень та правових позицій. Не кожен із них має безпосереднє значення для вирішення справи. Суддя повинен мати можливість самостійно визначати, які обставини та аргументи є істотними для прийняття рішення, та будувати своє рішення навколо них. Відсутність окремої відповіді на кожен аргумент сторони не повинна автоматично вважатися порушенням, якщо із судового рішення зрозуміло, на підставі яких обставин, доказів та норм законодавства суд прийшов до відповідного висновку. Крім того, дана норма може створювати додатковий тиск на суддів та стимулювати надмірну формалізацію судових рішень. Пропоную:
- Скасувати статтю 22.4 Закону «Про судоустрій та статус суддів».
- Не вважати дисциплінарним порушенням сам факт незазначення окремої мотивації щодо кожного аргументу сторони.
- Залишити відповідальність судді за істотні порушення під час здійснення правосуддя, зокрема завідомо неправосудні рішення, зловживання повноваженнями та інші дії, які безпосередньо порушують права учасників судового процесу.
