Прізвище, Ім’я, По-батькові: Марченко Кирилович
Стать: Чоловіча
Мати: Марченко Оксана ІванівнаБатько: Марченко Кирилл Петрович
Дата народження: 14 квітня 2000 року
Вік: 25 років
Місце народження: Харків, Україна
Місце проживання: Київ / Дніпро / Харків (залежно від періоду життя)
Захоплення: автомобілі, техніка, подорожі, музика, бойові мистецтва, фотографія
Максим Марченко народився навесні 2000 року в місті Харків, у звичайній українській родині. Його дитинство минало у типовій багатоповерхівці на Салтівці. Батько працював інженером на заводі, а мати — вчителькою української мови. Родина не жила розкішно, але батьки з ранніх років прищеплювали Максиму працелюбність і відповідальність. З дитинства хлопець відзначався допитливістю — йому подобалось розбирати речі, ремонтувати старі прилади, вчитися чомусь новому.
У школі він не був відмінником, але мав природні здібності до техніки та математики. Його часто бачили з викруткою в руках, коли він розбирав старий магнітофон або намагався полагодити комп’ютер сусіда. Саме тоді народилася мрія — стати інженером або автомеханіком. У старших класах Максим почав підробляти: чистив комп’ютери, лагодив телефони, допомагав людям розібратись з електронікою.
Після закінчення школи він вступив до Харківського національного університету радіоелектроніки, де навчався на спеціальності “Комп’ютерна інженерія”. Студентські роки були складними: часто не вистачало грошей, доводилось поєднувати навчання з підробітками. Проте саме тоді Максим навчився цінувати працю, самостійність і друзів, які підтримували його навіть у найтемніші моменти.
Після університету у 22 роки він переїхав до Києва, де отримав роботу в невеликій ІТ-компанії. Спершу було важко — столичне життя вимагало швидких рішень, великих зусиль і терпіння. Але Максим не здавався: він продовжував розвиватися, відвідував курси програмування, працював ночами. Через рік отримав підвищення — став системним адміністратором.
Під час проживання у Києві Максим захопився автомобілями. Він відкладав частину заробітку, щоб купити свій перший старенький Volkswagen Golf IV. Машина часто ламалась, але він сам її ремонтував — і щоразу дізнавався щось нове. Згодом автомобілі стали частиною його життя: він цікавився автоспортом, ходив на виставки, допомагав знайомим із ремонтом техніки.
У 2022 році через складну ситуацію в країні Максим тимчасово переїхав до Дніпра, де працював волонтером. Він допомагав перевозити гуманітарну допомогу, ремонтував генератори, доставляв ліки. Саме тоді він зрозумів справжню цінність людського життя, взаємодопомоги та єдності. Цей період загартував його як людину.
Повернувшись у Харків наприкінці 2023 року, він вирішив почати нову сторінку життя. Придбав невеликий гараж, де облаштував майстерню — місце, куди приходили друзі, щоб попрацювати над авто або просто поговорити. Максим почав вести сторінку в соцмережах, де ділився порадами з ремонту машин, лайфхаками та історіями зі свого життя.
У житті Максима були й непрості моменти. Він пережив втрату роботи, розрив стосунків, самотність і сумніви у власних силах. Але саме через ці труднощі він став сильнішим, більш рішучим і цілеспрямованим. Його головне правило — “ніколи не здавайся, навіть коли здається, що все проти тебе”.
На сьогодні Максим Марченко — людина, яка продовжує шукати свій шлях. Він прагне створити власну автомайстерню або IT-стартап, що поєднає технічні навички з любов’ю до автомобілів. У вільний час слухає музику, катається на велосипеді, грає у симулятори перегони, читає книжки про мотивацію та технології.
Стать: Чоловіча
Мати: Марченко Оксана ІванівнаБатько: Марченко Кирилл Петрович
Дата народження: 14 квітня 2000 року
Вік: 25 років
Місце народження: Харків, Україна
Місце проживання: Київ / Дніпро / Харків (залежно від періоду життя)
Захоплення: автомобілі, техніка, подорожі, музика, бойові мистецтва, фотографія
Максим Марченко народився навесні 2000 року в місті Харків, у звичайній українській родині. Його дитинство минало у типовій багатоповерхівці на Салтівці. Батько працював інженером на заводі, а мати — вчителькою української мови. Родина не жила розкішно, але батьки з ранніх років прищеплювали Максиму працелюбність і відповідальність. З дитинства хлопець відзначався допитливістю — йому подобалось розбирати речі, ремонтувати старі прилади, вчитися чомусь новому.
У школі він не був відмінником, але мав природні здібності до техніки та математики. Його часто бачили з викруткою в руках, коли він розбирав старий магнітофон або намагався полагодити комп’ютер сусіда. Саме тоді народилася мрія — стати інженером або автомеханіком. У старших класах Максим почав підробляти: чистив комп’ютери, лагодив телефони, допомагав людям розібратись з електронікою.
Після закінчення школи він вступив до Харківського національного університету радіоелектроніки, де навчався на спеціальності “Комп’ютерна інженерія”. Студентські роки були складними: часто не вистачало грошей, доводилось поєднувати навчання з підробітками. Проте саме тоді Максим навчився цінувати працю, самостійність і друзів, які підтримували його навіть у найтемніші моменти.
Після університету у 22 роки він переїхав до Києва, де отримав роботу в невеликій ІТ-компанії. Спершу було важко — столичне життя вимагало швидких рішень, великих зусиль і терпіння. Але Максим не здавався: він продовжував розвиватися, відвідував курси програмування, працював ночами. Через рік отримав підвищення — став системним адміністратором.
Під час проживання у Києві Максим захопився автомобілями. Він відкладав частину заробітку, щоб купити свій перший старенький Volkswagen Golf IV. Машина часто ламалась, але він сам її ремонтував — і щоразу дізнавався щось нове. Згодом автомобілі стали частиною його життя: він цікавився автоспортом, ходив на виставки, допомагав знайомим із ремонтом техніки.
У 2022 році через складну ситуацію в країні Максим тимчасово переїхав до Дніпра, де працював волонтером. Він допомагав перевозити гуманітарну допомогу, ремонтував генератори, доставляв ліки. Саме тоді він зрозумів справжню цінність людського життя, взаємодопомоги та єдності. Цей період загартував його як людину.
Повернувшись у Харків наприкінці 2023 року, він вирішив почати нову сторінку життя. Придбав невеликий гараж, де облаштував майстерню — місце, куди приходили друзі, щоб попрацювати над авто або просто поговорити. Максим почав вести сторінку в соцмережах, де ділився порадами з ремонту машин, лайфхаками та історіями зі свого життя.
У житті Максима були й непрості моменти. Він пережив втрату роботи, розрив стосунків, самотність і сумніви у власних силах. Але саме через ці труднощі він став сильнішим, більш рішучим і цілеспрямованим. Його головне правило — “ніколи не здавайся, навіть коли здається, що все проти тебе”.
На сьогодні Максим Марченко — людина, яка продовжує шукати свій шлях. Він прагне створити власну автомайстерню або IT-стартап, що поєднає технічні навички з любов’ю до автомобілів. У вільний час слухає музику, катається на велосипеді, грає у симулятори перегони, читає книжки про мотивацію та технології.
