Глава 1 Дитинство
Володя Бакарді народився 6 серпня 2000 року у сімʼї лікарки та військового батька. З самого малечу його навчали базовим знанням як надавати людині першу необхідну медичну допомогу, а тато розповідав як він приймав участь у Афганській війні, навчив розуміти що таке військова тактика, для чого вона потрібна і як застосувати, щоб досягати поставлених цілей та зберегти особовий склад. Але батько не хотів розповідати йому страшні подробиці тієї війни маленькому сину. Це вже було згодом коли Володя поступово дорослішав. Раннє зростання хлопця проходило в селі Баговиця, що знаходиться неподалік Камʼянець-Подільського, Хмельницької області. Там він бавився із дітворою, набивав перші шишки, стирав перші мозолі, які зʼявлялися під час перших спроб тренувань на турніку - спочатку з батьком, а потім зі старшими хлопцями з села. З дитинства йому вкладували батьки, що хороша людина має бути окрім фізично розвинутою, також і морально і духовно, тому він разом з дідусем проводив багато часу за читанням книг. Його улюблені книги були про пригоди та подорожі. З цих книг хлопець отримав багато інформації про навколишній світ, що світ насправді набагато більший ніж межі його села та сусіднього міста в яке він інколи їздив з батьками на закупівлю продуктів та одягу.
Глава 2 Школа та Перше кохання.
У 6 років Володя пішов у 1-ий клас до школи в місті Камʼянець Подільський. Перший урок починається о 8:20 ранку, але хлопець приходить за 15 хвилин, йому подобається навчатися та отримувати знання. Минули роки та Володя закінчив початкові класи з гарними оцінками, які він заробляв трудом та знаннями. Мати завжди казало йому, що потрібно вчитися бо чим далі тим складніше. Володя перейшов у 4-ий клас, навчання стало набагато важче, знання отримати було майже не можливо, але він намагався знайти вихід, щоб отримати освіту та працювати на гарній роботі. Час летить дуже швидко, хлопець тільки моргнув як вже в 11-му класі, йому подобається його однокласниця яку звали Марина. Марині подобаються стройні, накачані хлопці. Йому треба кохання якого не вистачає Володі з дитинства. Пару місяців хлопець намагався спододобатися Марині, але вона цього не хотіла, оскільки він був трішки товстий для неї. Через декілька днів хлопець вирішив набратися сил та записатися у спортзал. У спортзалі куди почав ходити хлопець працювала його тітка яку звати Таня. Таня є спортсменкою, актором, музикантом та багато ким. Наступного дня він приступив до тренувань, щоб завоювати серце Марини, але у нього не виходить поки, що йому не вдається.
Ось настає цей момент коли Володя запрошує Марину на попачення, але вона не приходить та не відповідає на телефоний дзвінок тому він вирішив прийти до неї до дому, щоб дізнатись як вона себе почуває. Минув тиждень Марина не відповідає на повідомлення та дзвінки від Володі. Хлопцю стало цікаво тому він пішов до найкращої подруги Марини, а саме до Катерини, вони розпочали діалог і в кінці подруга каже, що у Марини з'явився хлопець. У той момент у Володі все стало до гори дригом, він не прозумів чому Марина з ним так поступила, але хлопець не пав духом та почав жити самостійно. Володя вирішив, що хоче стати військовим як свій батько.
Глава 3 Початок військової кар'єри.
Володі виповнилося 18 років, як і всі хлопці він вирішив, що хоче стати військовий, як його тато. Хлопець пішов до воєнкомату, щоб увійти до лав Збройних Сил України. Пройшовши медичну комісію Володя був радісний та щасливий, що він тепер є військовим.
Через день хлопець приступив до служби, він був у підрозділі «НК», що означає Навчальний Корпус. Рекрут Володя приступив до складання іспиту, військової присяги, статуту і так далі, склавши усі необхідні іспити, він стає солдатом. У нього відкрилося багато можливостей брати зброю, охороняти воєнкомати, возити боєприпаси, возити пальне та багато іншого. Пройшло 3 місяці, хлопець стає старшим солдатом, тепер він може стати у кандидати на полковника Збройних Сил України. На протязі року він трацює та стає інструктором Навчального Корпусу, саме того підрозділу у якому він був на початки своєї військової кар'єри. Маючи великі навички на своїйм посаді, начальник підрозділу вирішує надати Володі нові медалі на ордени за виконану роботу протягом свого сроку на даній посаді.
Час летить так швидко, що навіть не встигаєш пркинутись як минуло 5 років. І ось настає момент Володя Бакарді стає підполквником Збройних Сил України.
Глава 4 Життя у ЗСУ та забороненні дії генерала.
Життя у ЗСУ , нічим не вже не дивувало вже кадрового військовослужбовця Бакарді. Щоденні тренування, лекції та іноді моральні повчання від старшого складу, Володі здавалося був повністю готовий і загартований до такого життя. Але ніхто не відміняв один, важливий момент... дуже важливий момент - людський фактор.
Склад ЗСУ був надзвичайно великим, чим більше людей, тим більше різних характерів, тим більше різних думок, що на жаль призводить до суперечок. Володя завжди був слухняним, дисциплінованим та тим хто завжди намагався уникнути конфліктів. Завжди брав ініціативу на себе під час критичних ситуацій коли залишався за старшого. Його кар'єрний ріст проходив швидко, але не довго. Одного звичайного дня, під вечір, стоячи на посту АКПП, після тяжкої доставки боєприпасів, до воріт під'їхав чорний бусик. Коли у бусику, відкрилося вікно Володя там побачив генерала і одразу почав відкривати ворота, але генерал там був не один, він провіз з собою бандитів в машині та провіз їх до складу з боєприпасами. На військовій частині тривога...але , у рацію від генерала звучить відбій тривоги. Володя не роздумуючи біжить до складу перевірити ситуацію, а там... бандити спокійно крадуть боєприпаси під наглядом генерала та полковника. Не розгубившись, підполковник Володя будучи в підрозділі "НК" біжить до свого командира, який зібравши особовий склад ліквідував нападників. Ситуація набула розголосу, генерала зняли і тут почалися зміни в ЗСУ. Після приходу нового генерала, Володя впевненими кроками дійшов до посади керівника навчального корпусу та посади підполковника. Він впевнено і чітко керував особовим складом займаючи цю посаду. Але все добре колись закінчується, на жаль через неправомірні дії людей, на роботу яких він не зміг повпливати, був змушений піти за власним бажанням.
Глава 5 Теперішній час.
Зараз Володя Бакарді звичайна цивільна особа , пройшовши через різні перешкоди, подолавши труднощі як на роботі , так і в житті , він є досить багатою та успішною людиною . Володя проживає в Харкові , має власну квартиру та власний автомобіль. У нього є все , ро що він мріяв у дитинстві , але це все до нього прийшло завдяки своїй старанності та наполегливості. Одне з його досягнень в дорослому віці - це зустріч з президентом України Володимиром Зеленським. Йому пощастило , та він особисто тиснув руку Зеленському. Це гордість хлопця. Він часто їздить до батьків у Баговицю, та допомагає їм. Хобі в Володі з дитинства в нього особливо не змінилися. Він і досі любить та цікавиться спортом. Його улюблений вид спорту - це футбол. Володя дуже любить ходити ходити на стадіон та дивитися матчі збірної України. Також Володі і досі подобається рибалка. Час від часу він з друзями ходить на річку та ловить рибу. Наступна ціль Володі Бакарді в цьому житті , це одружитися , та завести дітей, тому що з юних років Володя дуже любив дітей . Він та його батьки з нетерпінням чекають цього моменту , але він ще досі не знайшов «ту саму». Проте в нього зараз не все так добре в житті. В нього є вороги, які з незрозумілих причин хочуть йому заподіяти шкоди та зруйнувати життя. Але через характер Володі , він постійно хоче зрозуміти причину такої ненависті , та спробувати мирно вирішити конфлікти , але нечасто в нього це вдається. Зараз в Володі є багато друзів та товаришів , які завжди йому допомагають в тих чи інших ситуаціях.
Володя Бакарді народився 6 серпня 2000 року у сімʼї лікарки та військового батька. З самого малечу його навчали базовим знанням як надавати людині першу необхідну медичну допомогу, а тато розповідав як він приймав участь у Афганській війні, навчив розуміти що таке військова тактика, для чого вона потрібна і як застосувати, щоб досягати поставлених цілей та зберегти особовий склад. Але батько не хотів розповідати йому страшні подробиці тієї війни маленькому сину. Це вже було згодом коли Володя поступово дорослішав. Раннє зростання хлопця проходило в селі Баговиця, що знаходиться неподалік Камʼянець-Подільського, Хмельницької області. Там він бавився із дітворою, набивав перші шишки, стирав перші мозолі, які зʼявлялися під час перших спроб тренувань на турніку - спочатку з батьком, а потім зі старшими хлопцями з села. З дитинства йому вкладували батьки, що хороша людина має бути окрім фізично розвинутою, також і морально і духовно, тому він разом з дідусем проводив багато часу за читанням книг. Його улюблені книги були про пригоди та подорожі. З цих книг хлопець отримав багато інформації про навколишній світ, що світ насправді набагато більший ніж межі його села та сусіднього міста в яке він інколи їздив з батьками на закупівлю продуктів та одягу.
Глава 2 Школа та Перше кохання.
У 6 років Володя пішов у 1-ий клас до школи в місті Камʼянець Подільський. Перший урок починається о 8:20 ранку, але хлопець приходить за 15 хвилин, йому подобається навчатися та отримувати знання. Минули роки та Володя закінчив початкові класи з гарними оцінками, які він заробляв трудом та знаннями. Мати завжди казало йому, що потрібно вчитися бо чим далі тим складніше. Володя перейшов у 4-ий клас, навчання стало набагато важче, знання отримати було майже не можливо, але він намагався знайти вихід, щоб отримати освіту та працювати на гарній роботі. Час летить дуже швидко, хлопець тільки моргнув як вже в 11-му класі, йому подобається його однокласниця яку звали Марина. Марині подобаються стройні, накачані хлопці. Йому треба кохання якого не вистачає Володі з дитинства. Пару місяців хлопець намагався спододобатися Марині, але вона цього не хотіла, оскільки він був трішки товстий для неї. Через декілька днів хлопець вирішив набратися сил та записатися у спортзал. У спортзалі куди почав ходити хлопець працювала його тітка яку звати Таня. Таня є спортсменкою, актором, музикантом та багато ким. Наступного дня він приступив до тренувань, щоб завоювати серце Марини, але у нього не виходить поки, що йому не вдається.
Ось настає цей момент коли Володя запрошує Марину на попачення, але вона не приходить та не відповідає на телефоний дзвінок тому він вирішив прийти до неї до дому, щоб дізнатись як вона себе почуває. Минув тиждень Марина не відповідає на повідомлення та дзвінки від Володі. Хлопцю стало цікаво тому він пішов до найкращої подруги Марини, а саме до Катерини, вони розпочали діалог і в кінці подруга каже, що у Марини з'явився хлопець. У той момент у Володі все стало до гори дригом, він не прозумів чому Марина з ним так поступила, але хлопець не пав духом та почав жити самостійно. Володя вирішив, що хоче стати військовим як свій батько.
Глава 3 Початок військової кар'єри.
Володі виповнилося 18 років, як і всі хлопці він вирішив, що хоче стати військовий, як його тато. Хлопець пішов до воєнкомату, щоб увійти до лав Збройних Сил України. Пройшовши медичну комісію Володя був радісний та щасливий, що він тепер є військовим.
Через день хлопець приступив до служби, він був у підрозділі «НК», що означає Навчальний Корпус. Рекрут Володя приступив до складання іспиту, військової присяги, статуту і так далі, склавши усі необхідні іспити, він стає солдатом. У нього відкрилося багато можливостей брати зброю, охороняти воєнкомати, возити боєприпаси, возити пальне та багато іншого. Пройшло 3 місяці, хлопець стає старшим солдатом, тепер він може стати у кандидати на полковника Збройних Сил України. На протязі року він трацює та стає інструктором Навчального Корпусу, саме того підрозділу у якому він був на початки своєї військової кар'єри. Маючи великі навички на своїйм посаді, начальник підрозділу вирішує надати Володі нові медалі на ордени за виконану роботу протягом свого сроку на даній посаді.
Час летить так швидко, що навіть не встигаєш пркинутись як минуло 5 років. І ось настає момент Володя Бакарді стає підполквником Збройних Сил України.
Глава 4 Життя у ЗСУ та забороненні дії генерала.
Життя у ЗСУ , нічим не вже не дивувало вже кадрового військовослужбовця Бакарді. Щоденні тренування, лекції та іноді моральні повчання від старшого складу, Володі здавалося був повністю готовий і загартований до такого життя. Але ніхто не відміняв один, важливий момент... дуже важливий момент - людський фактор.
Склад ЗСУ був надзвичайно великим, чим більше людей, тим більше різних характерів, тим більше різних думок, що на жаль призводить до суперечок. Володя завжди був слухняним, дисциплінованим та тим хто завжди намагався уникнути конфліктів. Завжди брав ініціативу на себе під час критичних ситуацій коли залишався за старшого. Його кар'єрний ріст проходив швидко, але не довго. Одного звичайного дня, під вечір, стоячи на посту АКПП, після тяжкої доставки боєприпасів, до воріт під'їхав чорний бусик. Коли у бусику, відкрилося вікно Володя там побачив генерала і одразу почав відкривати ворота, але генерал там був не один, він провіз з собою бандитів в машині та провіз їх до складу з боєприпасами. На військовій частині тривога...але , у рацію від генерала звучить відбій тривоги. Володя не роздумуючи біжить до складу перевірити ситуацію, а там... бандити спокійно крадуть боєприпаси під наглядом генерала та полковника. Не розгубившись, підполковник Володя будучи в підрозділі "НК" біжить до свого командира, який зібравши особовий склад ліквідував нападників. Ситуація набула розголосу, генерала зняли і тут почалися зміни в ЗСУ. Після приходу нового генерала, Володя впевненими кроками дійшов до посади керівника навчального корпусу та посади підполковника. Він впевнено і чітко керував особовим складом займаючи цю посаду. Але все добре колись закінчується, на жаль через неправомірні дії людей, на роботу яких він не зміг повпливати, був змушений піти за власним бажанням.
Глава 5 Теперішній час.
Зараз Володя Бакарді звичайна цивільна особа , пройшовши через різні перешкоди, подолавши труднощі як на роботі , так і в житті , він є досить багатою та успішною людиною . Володя проживає в Харкові , має власну квартиру та власний автомобіль. У нього є все , ро що він мріяв у дитинстві , але це все до нього прийшло завдяки своїй старанності та наполегливості. Одне з його досягнень в дорослому віці - це зустріч з президентом України Володимиром Зеленським. Йому пощастило , та він особисто тиснув руку Зеленському. Це гордість хлопця. Він часто їздить до батьків у Баговицю, та допомагає їм. Хобі в Володі з дитинства в нього особливо не змінилися. Він і досі любить та цікавиться спортом. Його улюблений вид спорту - це футбол. Володя дуже любить ходити ходити на стадіон та дивитися матчі збірної України. Також Володі і досі подобається рибалка. Час від часу він з друзями ходить на річку та ловить рибу. Наступна ціль Володі Бакарді в цьому житті , це одружитися , та завести дітей, тому що з юних років Володя дуже любив дітей . Він та його батьки з нетерпінням чекають цього моменту , але він ще досі не знайшов «ту саму». Проте в нього зараз не все так добре в житті. В нього є вороги, які з незрозумілих причин хочуть йому заподіяти шкоди та зруйнувати життя. Але через характер Володі , він постійно хоче зрозуміти причину такої ненависті , та спробувати мирно вирішити конфлікти , але нечасто в нього це вдається. Зараз в Володі є багато друзів та товаришів , які завжди йому допомагають в тих чи інших ситуаціях.
