Щасливе Дитинство
Все почалося з того, що один хлопчик побачив світ. Андрій Нещадим народився 6 Серпня 2003 року в маленькому містечку в центрі України. Він - другий син у родині. З самого народження було зрозуміло, що Андрій має сильний характер і наполегливість, які визначили його майбутній успіх. За словами батьків, Андрій з раннього дитинства був активним та енергійним хлопчиком. Його завжди цікавили пригодницькі ігри та фізична активність. Його батько, колишній військовий, завжди заохочував Андрія та його братів займатися спортом і самовдосконалюватися. Його батько, колишній військовий, завжди розповідав Андрію та його братам про свої пригоди та досягнення в армії, про те, що армія - це можливість зробити свій внесок у національні інтереси та захистити народ. Поступово Іван прийшов до переконання, що його покликання - служити своїй країні. Він вважав, що якщо піде в армію, то зможе служити своїй країні і використовувати свої фізичні та розумові здібності якнайкраще. Його батько розумів прагнення сина, підтримував його рішення і хотів дати йому найкращу освіту.
[ll] Безтурботне Юнацтво
Дід, на жаль, пішов з цього світу, але це не зламало нашого героя. Він обіцяв йому продовжувати той шлях, який дід не встиг пройти за своє життя. Звісно, серце хлопця зважалося від горя, але він мужньо тримався, спокійно підтримуючи свою матір. Роки летіли, і наш хлопець перетворився на справжнього юнака. Андрій активно займався науковою діяльністю, віддавався спорту та брав участь у військовій підготовці.
З почуттям захоплення, він досліджував військову тематику, поглиблюючись у своє хобі - зброю. Щовечора він занурювався у читання журналів і газет, вивчаючи все про нові розробки та техніку. Прагнучи отримати більше знань, він часто вирушав з батьком на полювання або до тиру. Життя Андрія було стабільним, він чітко знарав куди йому рухатися далі та в якій сфері розвиватися. Але потік життя обернувся, коли почалася війна.
Це "но", яке раптово змінило все. Війна - подія, яка змусила багато тисяч людей переглянути свої плани та вибори.
Студентське життя.
Андрій відійшов від "темних справ" вступивши до інституту. В інституті він планував добре вчитися, але більшість викладачів намагались брати хабарі на сесіях. Сильно розчарувавшись у них, не залишалося виходу як давати їм те, чого вони хочуть, тому він зрозумів що немає сенсу вчитися і потрібно платити вчителям. Якось задзвонив телефон і Андрію повідомили, що його мати знаходиться в лікарні. Він розчарований, кинув усі свої справи й прямо з інституту швидко пішов до госпіталю. Лікарі госпіталю заявили про те, що вона потрапила під машину, бувши в нетверезому стані, повертаючись з магазину й сказали, що у неї зараз критичний стан та дали оцінку, що їй залишилася одна доба до смерті. Він був не на жарт стривожений тим, що залишив мати в такому стані одну, і не надав їй майже жодної допомоги. Ця ситуація його справила вдатися до старих справ і знову почати красти. Андрій швидко накопичив велику суму грошей, але на останній його "вилазці" він майже не потрапив до в'язниці. Після цього він почав замислюватись о майбутньому і матері, тому дав собі обіцянку, що більше красти не буде. Вклавши дуже великих грошей на лікування матері, вона пішла на виправлення після чого виписалася. Але все-таки, вона була в жахливому стані, їй потрібно було довго реабілітуватись після госпиталю. Повернувшись за місцем навчання Андрій вирішив взяти ще один додатковий курс психології, на одному з курсів він познайомився з дівчиною, на ім'я Даша. Вони почали спілкуватися все частіше і частіше, знаходили все більше і більше спільних інтересів, у ході яких почали зустрічатися, а потім взагалі з'їхалися. За цей невеликий проміжок часу Андрій був настільки впевнений у ній, що вирішив зробити їй пропозицію, під час якої вона погодилася. Вони вирішили не проводити масштабне весілля на показ, а просто розписалися. У 2019 році Андрій закінчив навчання. На випускному були присутні люди, які набирали людей у поліцейські академії, адвокатські контори тощо. Андрій трохи подумавши вирішив поговорити з інструкторами та дізнатись усі подробиці, після розмови він одразу підписав усі необхідні папірці. Інструктори повідомили, що навчання триватиме чотири роки за рахунок держави. Пройшовши академію Андрій отримав спеціальну довідку, в якій було завірено те, що він допущений до служби в поліції. Андрія перевели у поліцейській відділок біля його дому, давши все необхідне для вступу на службу. На початку своєї служби він боявся свого звільнення та поганого керівництва у його відділку.
Частина VI "Наш час"
~Навіть з деякими недоліками вона продовжує рухатись вперед до мети,отримує повагу та підтримку вона стає більш впевнена та завдяки підтримки та допомоги вона йде швидше до мети.Подальша мрія стати заступником міського голови для внесення змін в міську раду та покращення міста.Хоче покращити життя громадянинам в рідному місті,щоб був максимальний комфорт,та щоб вони були в найкращих умовах.
Все почалося з того, що один хлопчик побачив світ. Андрій Нещадим народився 6 Серпня 2003 року в маленькому містечку в центрі України. Він - другий син у родині. З самого народження було зрозуміло, що Андрій має сильний характер і наполегливість, які визначили його майбутній успіх. За словами батьків, Андрій з раннього дитинства був активним та енергійним хлопчиком. Його завжди цікавили пригодницькі ігри та фізична активність. Його батько, колишній військовий, завжди заохочував Андрія та його братів займатися спортом і самовдосконалюватися. Його батько, колишній військовий, завжди розповідав Андрію та його братам про свої пригоди та досягнення в армії, про те, що армія - це можливість зробити свій внесок у національні інтереси та захистити народ. Поступово Іван прийшов до переконання, що його покликання - служити своїй країні. Він вважав, що якщо піде в армію, то зможе служити своїй країні і використовувати свої фізичні та розумові здібності якнайкраще. Його батько розумів прагнення сина, підтримував його рішення і хотів дати йому найкращу освіту.
[ll] Безтурботне Юнацтво
Дід, на жаль, пішов з цього світу, але це не зламало нашого героя. Він обіцяв йому продовжувати той шлях, який дід не встиг пройти за своє життя. Звісно, серце хлопця зважалося від горя, але він мужньо тримався, спокійно підтримуючи свою матір. Роки летіли, і наш хлопець перетворився на справжнього юнака. Андрій активно займався науковою діяльністю, віддавався спорту та брав участь у військовій підготовці.
З почуттям захоплення, він досліджував військову тематику, поглиблюючись у своє хобі - зброю. Щовечора він занурювався у читання журналів і газет, вивчаючи все про нові розробки та техніку. Прагнучи отримати більше знань, він часто вирушав з батьком на полювання або до тиру. Життя Андрія було стабільним, він чітко знарав куди йому рухатися далі та в якій сфері розвиватися. Але потік життя обернувся, коли почалася війна.
Це "но", яке раптово змінило все. Війна - подія, яка змусила багато тисяч людей переглянути свої плани та вибори.
Студентське життя.
Андрій відійшов від "темних справ" вступивши до інституту. В інституті він планував добре вчитися, але більшість викладачів намагались брати хабарі на сесіях. Сильно розчарувавшись у них, не залишалося виходу як давати їм те, чого вони хочуть, тому він зрозумів що немає сенсу вчитися і потрібно платити вчителям. Якось задзвонив телефон і Андрію повідомили, що його мати знаходиться в лікарні. Він розчарований, кинув усі свої справи й прямо з інституту швидко пішов до госпіталю. Лікарі госпіталю заявили про те, що вона потрапила під машину, бувши в нетверезому стані, повертаючись з магазину й сказали, що у неї зараз критичний стан та дали оцінку, що їй залишилася одна доба до смерті. Він був не на жарт стривожений тим, що залишив мати в такому стані одну, і не надав їй майже жодної допомоги. Ця ситуація його справила вдатися до старих справ і знову почати красти. Андрій швидко накопичив велику суму грошей, але на останній його "вилазці" він майже не потрапив до в'язниці. Після цього він почав замислюватись о майбутньому і матері, тому дав собі обіцянку, що більше красти не буде. Вклавши дуже великих грошей на лікування матері, вона пішла на виправлення після чого виписалася. Але все-таки, вона була в жахливому стані, їй потрібно було довго реабілітуватись після госпиталю. Повернувшись за місцем навчання Андрій вирішив взяти ще один додатковий курс психології, на одному з курсів він познайомився з дівчиною, на ім'я Даша. Вони почали спілкуватися все частіше і частіше, знаходили все більше і більше спільних інтересів, у ході яких почали зустрічатися, а потім взагалі з'їхалися. За цей невеликий проміжок часу Андрій був настільки впевнений у ній, що вирішив зробити їй пропозицію, під час якої вона погодилася. Вони вирішили не проводити масштабне весілля на показ, а просто розписалися. У 2019 році Андрій закінчив навчання. На випускному були присутні люди, які набирали людей у поліцейські академії, адвокатські контори тощо. Андрій трохи подумавши вирішив поговорити з інструкторами та дізнатись усі подробиці, після розмови він одразу підписав усі необхідні папірці. Інструктори повідомили, що навчання триватиме чотири роки за рахунок держави. Пройшовши академію Андрій отримав спеціальну довідку, в якій було завірено те, що він допущений до служби в поліції. Андрія перевели у поліцейській відділок біля його дому, давши все необхідне для вступу на службу. На початку своєї служби він боявся свого звільнення та поганого керівництва у його відділку.
Частина VI "Наш час"
~Навіть з деякими недоліками вона продовжує рухатись вперед до мети,отримує повагу та підтримку вона стає більш впевнена та завдяки підтримки та допомоги вона йде швидше до мети.Подальша мрія стати заступником міського голови для внесення змін в міську раду та покращення міста.Хоче покращити життя громадянинам в рідному місті,щоб був максимальний комфорт,та щоб вони були в найкращих умовах.
