Загальна характеристика:
Прізвище - МілевськийІм'я - Євген
По батькові - Миколайович
Дата народження - 07.09.2002 / 21 рік
Зовнішній вигляд - Чоловік високого зросту, довге волосся коричневого кольору . Блакитно-сірі очі, спортивна тілобудова.
1. Дитинство
Хлопчик Мілевський Євген Миколайович народився 07.09.2002 в Львівському регіоні, в місті Золочів, де народилися його предки. І був він другим сином в сім'ї. Сім'я у нього була великою, багатою, насиченою коренями з різних регіонів Західної України. У Євгена також був старший брат. В тяжких ситуаціях завжди виручав та допомагав старший брат. Батьки Євгена виховували його строго, щоб він виріс ввічливим, обрядним та охайним чоловіком. В кінці кінців так і сталося, виховання дало свої плюси, і також мінуси. У батька Євгена був тяжкий характер, було забагато зайвих нервів. На жаль, сталося так, що характер передався синові. Батьки хлопця познайомились в маршрутці, на якій їхали в фортецю Тустань, яка була за Східницею, далі знайшли спільну мову і пішли разом на екскурсію. А вже після весілля, у мами з'явилася мережа пекарень "Львівські Круасани" це пекарні, куточки які вона справді дуже любила, та насолоджувалась цим. Це було її хобі. Батько закінчив економічний факультет в Львівському національному університеті, та пішов працювати в банку під назвою "Моно банк", і зайняв пост "Керівника"
2. Юність
З самого дитинство Євген був творчий, прагнув добре закінчити школу та добре навчатися в подальшому житті. З першого класу він ходив на додаткові заняття по англійській, та польських мовах. Також він обожнював спорт, його улюбленим видом спорту був футбол - це і було його повсякденним хобі. У Євгена був потяг не тільки до навчання, а й до всього спорту, він любив і баскетбол, і волейбол, та зрозуміло футбол. Не один раз його викликали у команду школи по футболу, грали зі всіма школами, був одним з найкращих бомбардирів. Окрім школи він займався футболом ходячи на тренування в футбольний клуб "Рух" (Львів). В юному віці його взяли в академію цього ж футбольного клубу, він показував там успіхи і в подальшому розвивав свою кар'єру в цьому клубі. Закінчивши школу, пройшовши військову кафедру і поступив в академію національної поліції у Львівський державний університет внутрішніх справ України.
3. Молодість
Закінчивши академію національної поліції України в м. Львові, успішно вступив в ЗСУ . Служба в ЗСУ йшла білою смужкою, все йшло по плану, по кар'єрній драбині. Підвищився до звання Капрала ЗСУ, отримав орден від Президента України «За мужність» III ступінь, став шановним співробітником ЗСУ у Київські області, та повісили на дошку шани. У Євгена були хороші стосунки з Полковником, тобто з заступником голови ЗСУ, та вони двоє довго служили пліч-о-пліч. На жаль, Полковник пішов у відставку, та був створений розформування офіцерів та старшого складу ЗСУ у Київські області. Євген вирішив піти в Головне управлінні служби безпеки України
4.Служба в СБУ м.Дніпра
Євген прийняв пропозицію піти на службу в Службу безпеки України м.Дніпро, та почав службу. З першого місяця все було добре, "як по маслу". Євген щоразу підвищувався, і підвищувався у своєму званні. Відкрились рапорти на вступ до Центра спеціальних операція "А - Служби безпеки України". Євген написав рапорт на вступ, та його рапорт прийняли. Попереду залишилось лише пройти набір, набір складається з: фізичної підготовки, моральної підготовки, вміння стріляти, тощо.
Настав день проходження набору по прийнятим рапортам, на початку перші троє бійці не пройшли фізичну підготовку, та їм зразу було відказано. Всього на наборі було 20 бійців СБУ. Дійшла черга до Євгена, на початку все було супер, фізичну підготовку здав на чудово. А далі вже...Євген трохи захвилювався на моральній підготовці, здав її, але не на чудово. Отже, пройшовши набір йому вручили нашивку ЦСО "А" СБУ, та він урочисто начепив на форму. Довгий час виконував свій обов'язок, та з честю і гордістю служив на благо України.
5. Сімейне, майбутнє життя
Все почалося з того, що Євгену довелося закінчити службу в Головному управлінні служби безпеки України в м.Дніпро по сімейним обставинам, в зв'язку з народженням сина. Сина назвали Дмитром, в честь мого брата, а вже стрико мого сина. Також бабуся та дідусь няньчили онука, онук дуже любив свою бабусю та свого дідуся, і стрика також. Коли син вже підріз Євген навчав його усьому, що він умів, знав. З віку шести років Євген віддав сина на футбол, перший час він походив, та йому не дуже сподобалось. Далі Євген вирішив повести сина на баскетбол, походив, походив, і йому сподобалося! Євген був задоволений, що син знайшов своє хобі. Євген також в юності любив баскетбол, грав в школі завжди. Та ходив менший Діма на баскетбол, часто Євген з сином грали в баскетбол разом. Але, Євген розумів, що без служби в держ.організації йому тяжко.
Євгену запропонували піти служити в МР м.Дніпро
6. Теперішні дні
Прийшовши в Міську Раду м.Дніпра Євген з перших днів почав проявляти себе, та свої лідерські здібності. Міському голові це дуже сподобалося ,він був в захваті від такого досвідченого, проте молодого співробітника. Євген досягнув звання "Охоронець" , і міський голова порадив йому, подати заявку на заступника голови Міської Ради. Не довго думаючи Євген погодився і готувався до атестації і тестів. Євген був готовий до служби у Міські Раді У м.Дніпро. Він пообіцяв собі що буде допомагати, народу він це сказав поклавши руку на серце. Отже, Євген мужня, та працьовита людина. Зараз і надалі він готовий захищати свій народ , права та політичну точку зору свого народу, та гідно представляти Україну та Дніпро на міжнародні арені.
