Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Скляренко Аліса
Стать: Жіноча
Мати: Скляренко Віталіна
Батько: Скляренко Григорій
Дата народження: 22.09.1996
Вік: 29 років
Місце народження: Південна Україна
Місце проживання: Південна Україна
Захоплення: державне управління, медицина, стратегічне планування
Відмітні знаки: рожеве довге волосся, зелено-сірі очі, спокійний впевнений голос, родимка над губою
1. Ранні роки та родинне середовище
Аліса народилася у серці Південної України, в родині інтелігентів з потужною історією державної служби. Її мати, багато років працювала суддею окружного суду, а батько, очолював місцеву лікарню як головний лікар. В родині панувала атмосфера відповідальності, порядку та любові до держави. Уже з дитинства Аліса відчувала покликання до служби людям.
Маючи старшого брата — Богдана Скляренка, який також обрав шлях служіння (він став генералом НПУ), Аліса з раннього віку вчилася тримати слово, бути об'єктивною, справедливою й цілеспрямованою. Родина прищепила їй цінності дисципліни, внутрішньої сили та любові до України.
2. Освіта та перші кроки в кар’єрі
Після закінчення школи з золотою медаллю, Аліса вступила до медичного університету. Спочатку мріяла стати дитячим хірургом, проте вже під час практики в лікарні виявила неабиякий хист до управління процесами, кризових ситуацій і взаємодії з владою. В результаті завершила другу вищу освіту з державного управління при Національній академії.
Завдяки поєднанню медичних знань та лідерських якостей, її було призначено заступницею головного лікаря МОЗ у Південній Україні. У цьому статусі вона координувала роботу лікарень у складних умовах, впроваджувала реформи та відкривала нові відділення у прифронтових регіонах.
3. Шлюб із генералом 💋Казіковичем💋
Після закінчення медичного університету Аліса вирішила присвятити себе служінню людям у найскладніших умовах, вона вступила на посаду лікаря у військовій частині. Це була напружена, але важлива робота: щодня виклики, поранені, невизначеність. Та саме тут доля подарувала їй зустріч, яка змінила хід її життя.
Одного дня на територію частини прибув високий, мовчазний чоловік у формі — генерал Служби безпеки України Олег Казікович. Його прибуття пов’язане було з перевіркою безпеки на стратегічному об'єкті, адже ситуація в регіоні залишалася нестабільною. Олег був людиною дисципліни, з холодним поглядом і чіткими інструкціями. Але навіть у ньому щось здригнулося, коли він побачив Алісу, зосереджену в роботі, з рукавами, закатаними до ліктів, та рішучістю, що світилася в очах.
Спочатку вони спілкувались виключно по роботі. Але згодом короткі розмови у медичному пункті переросли в довші вечірні бесіди у службовій їдальні. Обоє добре розуміли, що обрали складний шлях, де особисте життя часто відходить на другий план. Але в цих спільних принципах і з’явилась довіра.
Через кілька місяців Олег зробив їй пропозицію: «Я не знаю, що буде завтра. Але знаю, що хочу його прожити з тобою». Весілля було пишним, оскільки навіть в складні часи треба насолоджуватися життям.
Шлюб із генералом СБУ був не романтичною казкою, а партнерством двох сильних людей. Його служба була сувора й небезпечна: термінові виклики, поїздки без пояснень, мовчання, яке вимагала присяга. Аліса розуміла це і підтримувала. Вона не запитувала зайвого, не вимагала пояснень. Але завжди чекала. Завжди вірила.
На відміну від багатьох, хто ламався під тягарем тривалих розлук, Аліса знаходила в них зміцнення. У її серці жила не лише любов, а й повага. Вона пишалася чоловіком і його місією. І коли він повертався зранений, мовчазний, виснажений вона була тією, хто відновлював його внутрішній спокій.
Проте життя, побудоване на тонкій межі служби й кохання, виявилося надто крихким. Під час однієї з операцій, пов’язаної з ліквідацією диверсійної групи, яка готувала підрив залізничної колії, Олег загинув. Автомобіль, у якому він їхав разом із бойовою групою, підірвався на дистанційно керованому вибуховому пристрої. Врятуватись не вдалося нікому.
4. Державна служба та військовий досвід
Після смерті чоловіка вона не змогла пробачити тій банді, тому вступила до лав Національної поліції України, де пройшла шлях від слідчої до генерала НПУ. Її непохитність, глибокий аналіз ситуацій і вміння діяти під тиском зробили її впливовою фігурою не лише в правоохоронних колах, а й серед політичної еліти.
Згодом вона була переведена до Служби безпеки України, де виконувала обов’язки майора СБУ. Там її ключовою спеціалізацією стала аналітика міжрегіональних корупційних схем і забезпечення безпеки стратегічних об’єктів.
Завершальним етапом перед переїздом стала її каденція на посаді міністра юстиції Південної України. За її керівництва було переглянуто понад 400 справ щодо неправомірних вироків, створено програму “Чесний суд”, а кількість справ, що потрапляли до ЄСПЛ, скоротилась удвічі.
5. Характер, сильні сторони та страхи
Аліса — стратег, аналітик і гуманіст одночасно. Вона вміє слухати, швидко оцінювати ризики, приймати складні рішення в умовах невизначеності. Її не цікавить слава, її цікавить порядок, розвиток, безпека. Глибоке відчуття відповідальності робить її не просто чиновником, а лідером, якому довіряють.
Серед її сильних сторін:
- Системне мислення
- Стриманість у конфліктах
- Вміння керувати колективом і вести за собою
- Непідкупність та принциповість
- Емоційна стійкість
Її страхи:
- Втратити довіру людей
- Не реалізувати свій потенціал
- Залишитися без можливості допомагати іншим
6. Заключення
Аліса це жінка, яка пройшла довгий шлях боротьби, служіння та стратегічного розвитку, яка не боїться складних завдань і завжди ставить перед собою цілі, що виходять за рамки особистих інтересів. Її місія: будувати, реформувати й залишати після себе систему, що працює.
